Рішення № 139717, 18.09.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2006 р. Справа № 14/248-ПН-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Друзяк К.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,

до виконавчого комітету Херсонської міської ради, м. Херсон,

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, м. Херсон,

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Херсонської міської ради, м. Херсон,

про визнання права власності,

за участю представників

позивача: ОСОБА_2, дов. від 23.11.05 р.,

відповідача: Сідорова Т.В., дов. № 09-17-12 від 26.01.06 р.,

третьої особи-1 на стороні відповідача: не прибув,

третьої особи-2 на стороні відповідача: Кириченко Л.М., дов. № 0114-1088 від 12.09.08 р.

Позивач у позовній заяві, з урахуванням заяв про доповнення та уточнення позовних вимог, просить визнати право власності на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою - АДРЕСА_1 згідно з переліком, посилаючись на положення ст. ст. 331, 375, 376 ЦК України, а також на наступні обставини.

29 листопада 1995 року між виробничо - комерційною фірмою «Вітос»та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі продажу службових приміщень загальною площею 902,1 кв.м., розташованих в АДРЕСА_2. 15 травня 1996 року управлінням архітектури та міськбудівництва фірмі було видано довідку про те, що за даною територією привласнена поштова адреса - АДРЕСА_3. Крім того, про факт присвоєння адреси свідчить довідка БТІ та розпорядження виконкому НОМЕР_9 27 листопада 1998 року інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю фірмі «Вітос»було видано дозвіл НОМЕР_1 на виконання робіт по реконструкції бази ВКФ «Вітос»по АДРЕСА_1. 6 жовтня 2005 року позивачем було отримано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,8543 га. У зв'язку з вищезазначеними обставинами позивачем було направлено лист (вх. рег. НОМЕР_3.) міському голові Сальдо В.В., в якому позивач просив назначити державну технічну комісію по прийманню в експлуатацію об'єкта «Реконструкція виробничої бази ПП ОСОБА_1»по АДРЕСА_1. Однак, листом виконавчого комітету Херсонської міської ради НОМЕР_4 позивачу було відмовлено у звёязку з тим, що згідно з «Порядком прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів»закінченні будівництвом об'єкти підлягають введенню в експлуатацію, після чого оформляється право власності на них, у разі передачі в установленому порядку права на будівництво об'єкта іншому забудовнику, дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації в органах Держархбудконтролю, якщо дозвіл на виконання будівельних робіт не було своєчасно перереєстровано і не продовжено термін його дії, то будівництво вважається самовільним.

Однак, згідно довідки фірми «Вітос»НОМЕР_5, роботи по реконструкції, будівництву та благоустрою всіх будівель та споруд, які знаходяться на території виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1, фінансувалися єдиним засновником ВКФ «Вітос»ОСОБА_1, виходячи з чого, всі споруди є власністю ОСОБА_1. Таким чином, на думку позивача, дозвіл на виконання робіт по будівництву НОМЕР_1, який було видано ВКФ «Вітос», можна вважати таким, що дозволяв виконувати роботи по будівництву також і позивачу - ПП ОСОБА_1, оскільки він є одноособовим власником ВКФ «Вітос». Виходячи з викладеного вище, на думку позивача, можна зробити висновок, що останнім, з дозволу інспекції державного архітектурно -будівничого контролю було здійснено реконструкцію, будівництво та благоустрій всіх будівель і споруд, які знаходилися до 29.11.95 р. у власності ВКФ «Вітос», а з 06.10.05 р. знаходяться на землі, яка є приватною власністю позивача. Крім того, право власності позивача на реконструйовані та збудовані приміщення ВКФ «Вітос»не оспорює, а навпаки, згідно вже зазначеної довідки, визнає право власності за позивачем. До того ж, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Відповідно до п. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

У зв'язку з тим, що в ході судового засідання з'явилася певна необхідність в з'ясуванні додаткових фактів та пред'явленні додаткових документів, позивач вважає за необхідне надати уточнення до позовної заяви.

По-перше, щодо вимоги про визнання права власності на адміністративно - виробничий цех і ґанок (літ. "А") площею забудови 1112,2 кв.м. (загальна площа -902,1 кв.м.), позивач вважає за необхідне пояснити наступне. В матеріалах справи є договір купівлі - продажу службових приміщень від 29.11.1995 р., за яким ВКФ "Вітос" продала, а ОСОБА_1 придбав належне продавцю службове приміщення площею 902,1 кв.м., розташоване в м. Херсоні, вул. Паровозна (з 1996 р. згідно матеріалів справи - АДРЕСА_1. Таким чином, на думку позивача, право власності ПП ОСОБА_1 на адміністративно - виробничий цех і ґанок (літ. "А") площею забудови 1112,2 кв.м. (загальна площа - 902,1 кв.м.) встановлюється договором купівлі - продажу службових приміщень від 29.11.1995 р.

По-друге, щодо вимоги про визнання права власності на інші об'єкти будівництва згідно з переліком, позивач вважає за необхідне пояснити наступне. 27 листопада 1998 року інспекцією державного архітектурно - будівничого контролю фірмі "Вітос" було видано дозвіл НОМЕР_1 на виконання робіт по реконструкції бази ВКФ "Вітос" по АДРЕСА_1. 1 грудня 1998 року, на підставі вищезазначеного дозволу, між Виробничо - комерційною фірмою "Вітос" та ОСОБА_1 було укладено договір підряду, відповідно до якого, ОСОБА_1 зобов'язувався своїми силами та засобами виконати будівельні роботи згідно переліку в договорі (п. 1.1., п. 3.1.2. договору). ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується актом виконаних робіт від 10.12.1999 р., підписаного двома сторонами. Однак, ВКФ "Вітос", посилаючись на тяжке фінансове становище та неможливість здійснити оплату вартості матеріалів та вартість виконаних робіт, не виконало свої зобов'язання за договором підряду від 01.12.1998 р. А оскільки, акт передачі - приймання виконаних робіт, дата підписання якого сторонами, відповідно до п. 5.2. договору підряду визначає момент передачі об'єкта у власність Замовника, до цього часу не підписаний (у зв'язку з невиконанням ВКФ "Вітос" своїх зобов'язань), а також на підставі листа ВКФ "Вітос" від 23.12.1999 р.(додається до даної заяви), право на оформлення права власності на об'єкти будівництва згідно з переліком, визначеним в позовній заяви, з 31.12.04 р. набув ПП ОСОБА_1 (ОСОБА_1 29.01.2001 року отримав свідоцтво про держреєстрацію фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності).

Крім того, у письмовій заяві НОМЕР_6 позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на положення ст. 376 ЦК України.

Представник позивача на засіданні суду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяв про доповнення та уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на положення п. п. 3.8., 3.13. наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України "Про затвердження положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, від 05.12.2000 р. № 273, ст. 22 Закону України "Про основи містобудування", ст. ст. 331, 375, 376 ЦК України, а також на наступні обставини.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Твердження позивача про те, що дозвіл на виконання робіт по будівництву НОМЕР_1, який було видано ВКФ «Вітос», можна вважати таким, що дозволяв виконувати роботи по будівництву також; і йому - ПП ОСОБА_1, на думку відповідача, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки дозвіл видавався ВКФ «Вітос», а не ПП ОСОБА_1, а згідно п. 3.8. наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України "Про затвердження положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт" від 05.12.2000 р. № 273 у разі передавання у встановленому порядку права на будівництво об'єкта іншому забудовнику (замовнику) або зміни генеральної підрядної організації дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації в органах держархбудконтролю не пізніше ніж у двотижневий термін. Слід зазначити, що згідно листа ВКФ "Вітос" від 15.02.03 НОМЕР_7 та копії дозволу на виконання будівельних робіт від 27.11.1998 р. НОМЕР_1 вищезазначений дозвіл був продовжений тільки до 31.12.03 р., тобто більше ніж 2 роки дозвіл на виконання будівельних робіт не продовжувався і не перереєстровувався, що, як стверджує відповідач, є порушенням п. 3.13. наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України "Про затвердження положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт" від 05.12.2000 р. № 273, в якому зазначається, що якщо дозвіл на виконання будівельних робіт не було завчасно продовжено після закінчення його терміну, то будівництво вважається самочинним. А згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України на самочинне будівництво право власності не набувається.

У свою чергу позивач посилається на ст. 331 ЦК України, не звертаючи увагу на п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, в якій вказано, що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації та якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Отже норми ст. 331 в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки у позивача самочинне будівництво.

Також, посилання позивача на ст. 375 ЦК України, на думку відповідача, є безпідставними, оскільки забудова земельних ділянок, наданих для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражів, перебудова або будівництво закритих водойм, здійснюються після виникнення права власності (права оренди) земельної ділянки. Це право виникає для власника лише після одержання ним державного акту на право власності на земельну ділянку і його державної реєстрації. Фактична забудова земельної ділянки здійснюється після встановлення її меж в натурі (на місцевості), отримання документу, який посвідчує право на неї, її державної реєстрації і отримання в установленому порядку дозволу на виконання будівельних робіт (ст. 22 ЗУ "Про основи містобудування"). А у позивача право власності на земельну ділянку виникло тільки у жовтні 2005 року після отримання державного акту серії НОМЕР_2, як зазначає у своєму позові. Щодо наявності дозволу на виконання будівельних робіт, то у позивача він відсутній.

Таким чином, на думку відповідача, позивач намагається узаконити самочинне будівництво.

Представник третьої особи-1 на стороні відповідача, повідомленого про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином, не прибув на засідання суду, не скориставшись своїм правом на участь у вирішенні спору, надіславши відзив на позовну заяву наступного змісту.

Відповідно матеріалів інвентарної справи № 16145/229 на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (вул. Паровозна), Херсонське державне бюро повідомляє, що службові приміщення, які знаходяться за зазначеною адресою на праві власності належать ОСОБА_1, згідно договору купівлі-продажу від 29.11.1995 року.

Державний акт серія НОМЕР_2 на право власності земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 та установчі документи ВКФ "Вітос", які підтверджують, що ОСОБА_1 є єдиним засновником і власником ВКФ "Вітос" в матеріалах інвентарної справи відсутні. Справу просимо розглянути без участі представника БТІ.

Представник третьої особи-2 на стороні відповідача в ході судового засідання надав усні пояснення відповідно до яких заперечував проти позовних вимог, відзив на позовну заяву до дня судового засідання не представив.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

Відповідно до умов договору купівлі - продажу службових приміщень від 29.11.1995 р. ВКФ "Вітос" продала, а ОСОБА_1 придбав належне продавцю службове приміщення площею 902,1 кв.м., розташоване в м. Херсоні, вул. Паровозна (з 1996 р. згідно матеріалів справи - АДРЕСА_1. Таким чином, право власності позивача на адміністративно - виробничий цех і ґанок (літ. "А") площею забудови 1112,2 кв.м. (загальна площа - 902,1 кв.м.) встановлюється договором купівлі - продажу службових приміщень від 29.11.1995 р.

Крім того, 27 листопада 1998 року інспекцією державного архітектурно - будівничого контролю фірмі "Вітос" було видано дозвіл НОМЕР_1 на виконання робіт по реконструкції бази ВКФ "Вітос" по АДРЕСА_1.

1 грудня 1998 року, після отримання вищезазначеного дозволу, між виробничо - комерційною фірмою "Вітос" та позивачем був укладений договір підряду, відповідно до якого, позивач зобов'язався своїми силами та засобами виконати будівельні роботи згідно переліку в договорі (п. 1.1., п. 3.1.2. договору). Позивач виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується актом виконаних робіт від 10.12.1999 р. Однак, ВКФ "Вітос", посилаючись на тяжке фінансове становище та неможливість здійснити оплату вартості матеріалів та вартість виконаних робіт, не виконало свої зобов'язання за договором підряду від 01.12.1998 р. щодо оплати виконаних позивачем робіт. На підставі листа ВКФ "Вітос" від 23.12.1999 р., право на оформлення права власності на об'єкти будівництва згідно з переліком, визначеним в позовній заяві, з 31.12.04 р. набув ПП ОСОБА_1, який з 29.01.2001 року отримав свідоцтво про держреєстрацію фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності).

За вказаних обставин, позивачем, станом на 10.12.1999 р. без отримання (переоформлення) відповідного дозволу на будівництво (реконструкцію), самочинно збудовано нежитлові приміщення, які розташовані за адресою - м. Херсон, АДРЕСА_3: виробничий цех - літ. «Б»площею 229,7 кв.м.; прибудову - літ. «б»площею 29,5 кв.м.; склад - битовка - літ. «В»площею 41 кв.м.; склад - сушарка - літ. «Г»площею 160 кв.м.; котельня - літ. «Д»площею 23 кв.м.; склад - літ. «Ж»площею 32 кв.м.; сторожка зі сходинками -літ. «З»площею 23 кв.м.; навіс - літ. «І»площею 36,4 кв.м.; теплиця - літ. «К» площею 49,5 кв.м.; ворота металеві № 1, 2, 3 загальною площею 32,4 кв.м.; огорожа № 4 (металеві ґрати) площею 48 кв.м.; огорожа (суцільна цегляна) № 5 площею 11 кв.м.; огорожа (з/бетонні панелі) № 6 площею 43,5 кв.м.; огорожа (з\бетонна) № 7 площею 36 кв.м.; мостіння асфальтне № І площею 4881 кв.м. і мостіння (бетонні плитки) № 2 площею 134 кв.м.

6 жовтня 2005 року позивачем було отримано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,8543 га.

Відповідно до положень частин 3, 4, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України (435-4) право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право власності фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код -НОМЕР_8, адреса -АДРЕСА_3, на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою - м. Херсон, АДРЕСА_3: адміністративно - виробничий цех і ґанок - літ. «А»загальною площею 1112,2 кв.м.; виробничий цех - літ. «Б»площею 229,7 кв.м.; прибудову - літ. «б»площею 29,5 кв.м.; склад - битовка - літ. «В»площею 41 кв.м.; склад - сушарка - літ. «Г»площею 160 кв.м.; котельня - літ. «Д»площею 23 кв.м.; склад - літ. «Ж»площею 32 кв.м.; сторожка зі сходинками -літ. «З»площею 23 кв.м.; навіс - літ. «І»площею 36,4 кв.м.; теплиця - літ. «К» площею 49,5 кв.м.; ворота металеві № 1, 2, 3 загальною площею 32,4 кв.м.; огорожа № 4 (металеві ґрати) площею 48 кв.м.; огорожа (суцільна цегляна) № 5 площею 11 кв.м.; огорожа (з/бетонні панелі) № 6 площею 43,5 кв.м.; огорожа (з\бетонна) № 7 площею 36 кв.м.; мостіння асфальтне № І площею 4881 кв.м. і мостіння (бетонні плитки) № 2 площею 134 кв.м.

3. Стягнути з виконавчого комітету Херсонської міської ради, ідентифікаційний код - 04059958, адреса - будинок № 37, проспект Ушакова, місто Херсон, р\рахунок -не відомий на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код -НОМЕР_8, адреса -АДРЕСА_3, р\рахунок - відсутній, 85грн.00коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Ю.В. Гридасов.

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України 25.09.2006р.