Постанова № 13971672, 16.02.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/16/2011

16 лютого 2011 року 16год. 57хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Євгеюк О.Є.,

відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Конста-Ел"

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Конста-Ел" (далі - ПП "Конста-Ел") звернулося в суд з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Костопільська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002141630/0, №0002151630/0, №0002161630/0 від 27.12.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, суду пояснив, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої зафіксовано порушення вимог п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, тобто порушення терміну сплати податкових зобов'язань, а саме по податку на додану вартість. Однак, на думку позивача, зазначений висновок податкового органу є безпідставними, оскільки узгоджені податкові зобов'язання, які були визначені позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за IV квартал 2008 року, як і в наступних квартальних деклараціях аж до III кварталу 2010 року, сплачувалися вчасно. Так, відповідно до платіжного доручення №13 від 28.01.2009 року, ПП "Конста-Ел" сплатило в бюджет 37267,17 грн. податку на додану вартість за грудень 2008 року. Та обставина, що вказана сума не була зарахована в бюджет у зв'язку з тим, що обслуговуючий позивача банк ВАТ Комерційний банк "Надра" не виконав міжбанківський переказ через недостатність коштів на своєму кореспондентському рахунку аж до 11.03.2010 року, в силу положень пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, звільняє від відповідальності платника податків. Проте, відповідач не врахувавши вказану суму оплати, наступні платежі зарахував не в рахунок сплати узгоджених податкових зобов'язань за вказані в платіжних дорученнях періоди, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості, внаслідок чого і нарахував спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафні санкції. З такими діями Костопільської МДПІ позивач не погоджується, так як вважає, що законодавством податковому органу не надано право змінювати призначення платежу шляхом зміни податкових зобов'язань в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав клопотання, в якому просив розглянути справу у його відсутність та письмові заперечення на позов, за змістом яких зазначив, що перевіркою, проведеною податковим органом встановлено факт несвоєчасної сплати податку на додану вартість ПП "Конста-Ел", внаслідок чого і прийнято спірні податкові повідомленні-рішення на суму штрафу у розмірі 10%, 20% та 50% (в залежності від терміну) узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої з затримкою. Штраф розраховано у повній відповідності до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, обґрунтовано і правомірно. За наведеного, просив в позові відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ПП "Конста-Ел" зареєстроване як юридична особа Костопільською РДА 17.05.2007 року (а.с.7-8), перебуває на обліку як платник податків у Костопільській МДПІ та є зареєстрованим платником податку на додану вартість, що обрав квартальний податковий період.

09.02.2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за IV квартал 2008 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний період в розмірі 38331,00 грн. (а.с.16-43,48-49). Згідно платіжних доручень №12, №13 від 28.01.2009 року сума узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 20,00 грн. та 37267,17 грн., відповідно, позивачем сплачена, при цьому, в платіжних документах чітко вказано призначення платежу, а саме: "податок на додану вартість за грудень місяць 2008 року. Перераховано повністю." (а.с.50). Решта суми 1043,83 грн. позивачем не оплачувалась з огляду на наявність переплати на початок вказаного звітного періоду враховуючи авансові платежі. Наявність такої переплати підтверджена податковим органом, позаяк в розрахунках сум штрафних санкцій, зарахування платежів на погашення зобовязань з податку на додану вартість за IV квартал 2008 року здійснено на суму 31163,45 грн., а не 38331,00 грн.

24.04.2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за I квартал 2009 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний період в розмірі 37,00 грн. (а.с.51-52). Згідно платіжного доручення №19 від 13.04.2009 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена, при цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "податок на додану вартість за I квартал 2009 року. Перераховано повністю." (а.с.53).

31.07.2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за II квартал 2009 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний період в розмірі 3739,00 грн. (а.с.54-55). Згідно платіжних доручень №42 від 27.07.2009 року та №30 від 13.07.2009 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена, при цьому, в платіжних документах чітко вказано призначення платежу, а саме: "податок на додану вартість за II квартал 2009 року. Перераховано повністю." (а.с.56-57).

06.11.2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за III квартал 2009 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний період в розмірі 12923,00 грн. (а.с.58-59). Згідно платіжних доручень №95 від 17.10.2009 року та №93 від 15.10.2009 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена, при цьому, в платіжних документах чітко вказано призначення платежу, а саме: "податок на додану вартість за III квартал 2009 року. Перераховано повністю." (а.с.60).

04.02.2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за IV квартал 2009 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний період в розмірі 15131,00 грн. (а.с.61-62). Згідно платіжних доручень №150 від 03.03.2010 року, №139 від 29.01.210 року та № 138 від 22.01.2010 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання + 1600,50 грн. позивачем сплачена, при цьому, в платіжних документах чітко вказано призначення платежу, а саме: "податок на додану вартість за IV квартал 2009 року." (а.с.63-64).

01.05.2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за I квартал 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний період в розмірі 700,00 грн. (а.с.65-66). Згідно платіжного доручення №179 від 11.05.2010 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена, при цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "податок на додану вартість за I квартал 2010 року." (а.с.67).

04.08.2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за II квартал 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний період в розмірі 9743,00 грн. (а.с.68-69). Згідно платіжного доручення №219 від 06.08.2010 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання + 257,00 грн. позивачем сплачена, при цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "податок на додану вартість за II квартал 2010 року." (а.с.70).

26.10.2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за III квартал 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний період в розмірі 7129,00 грн. (а.с.71-72). Згідно платіжних доручень №269 від 12.10.2010 року, №272 від 23.10.2010 року та №266 від 06.10.2010 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання + 99,80 грн. позивачем сплачена, при цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "податок на додану вартість за III квартал 2010 року." (а.с.73-74).

Позивачем підтверджено, що грошові кошти в сумі 37267,17 грн. сплачені позивачем платіжним дорученням №13 від 28.01.2009 року, не були зараховані банком до бюджету, на розрахункові рахунки ГУДКУ у зв'язку з тим, що згідно з постановою Правління Національного банку України №59 від 10.02.2009 року в ВАТ Комерційному банку "Надра" з 10.02.2009 року була призначена тимчасова адміністрація і з метою створення сприятливих умов для відновлення його фінансового стану уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року. Відповідно до постанови Правління Національного банку України №452 від 05.08.2009 року, мораторій на задоволення вимог кредиторів був продовжений з 11.08.2009 року до 10.02.2010 року, крім зобовязань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобовязаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України. При цьому, слід відзначити, що грошові кошти спершу були списані з рахунку платника, а потім повернуті на рахунок платника, і у звязку з введенням мораторію міжбанківський переказ не було виконано до 11.03.2010 року (а.с.21-25). Про вказані обставини та про відсутність вини платника у незарахуванні податку до бюджету, позивач повідомляв відповідача офіційним листом, приклавши до нього копію платіжного доручення та виписки банку (а.с.26).

У зв'язку з тим, що платіжне доручення №13 від 28.01.2009 року на сплату позивачем податку на додану вартість в сумі 37267,17 грн., банком не виконано, всі решта сум, оплачених платіжними дорученнями №19 від 13.04.2009 року, №42 від 27.07.2009 року, №30 від 13.07.2009 року, №95 від 17.10.2009 року, №93 від 15.10.2009 року, №150 від 03.03.2010 року, №139 від 29.01.210 року, №138 від 22.01.2010 року, №179 від 11.05.2010 року, зараховувались Костопільською МДПІ не згідно з призначеннями платежів, що вказані в платіжних документах, а на погашення податкового боргу, що обліковувався по сплаті податку на додану вартість за IV квартал 2008 року і далі в порядку календарної черговості, внаслідок чого систематично у платника податків обліковувалась недоїмка.

Судом встановлено, що 23.12.2010 року відповідачем щодо позивача проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати платежів до бюджету, за результа-тами якої складено акт №1258/16/35119132, за змістом якого вбачається про встановлення порушень вимог пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, а саме: порушення терміну сплати податкового зобовязання по податку на додану вартість (а.с.9). Згідно розрахунків штрафних санкції, вони розраховані у відсотковому відношенні від суми податкового боргу, яка обліковувалась по картці особового рахунку ПП "Конста-Ел" внаслідок того, що платіжне доручення №13 від 28.01.2009 року на сплату позивачем податку на додану вартість в сумі 37267,17 грн. не виконане банком (а.с.10-12).

27.12.2010 року Костопільською МДПІ на підставі вказаного акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення:

№0002141630/0, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 16696,92 грн. (50% від 33393,82 грн.)(а.с.15),

№0002151630/0, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 895,42 грн. (20% від 4477,09 грн.)(а.с.14),

№0002161630/0, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 160,00 грн. (10% від 1600,00 грн.)(а.с.13).

В силу вимог пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації. В свою чергу, пп.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Загальним для податку на додану вартість, відповідно до пп.7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97- ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, був податковий період в один календарний місяць. Разом з тим, позивач, обрав спеціальний квартальний податковий період, дозволений нормою пп.7.8.2. вказаного Закону, для платників, обсяг оподатковуваних операцій яких за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував 300000,00 грн.

Відтак, для сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість за IV квартал 2008 року, граничним терміном сплати було 19.02.2009 року, за I квартал 2009 року - 20.05.2009 року, за II квартал 2009 року - 19.08.2009 року, за III квартал 2009 року - 19.11.2009 року, за IV квартал 2009 року - 19.02.2010 року, за I квартал 2010 року - 19.02.2010 року, за II квартал 2010 року - 19.08.2010 року, за III квартал 2010 року - 19.11.2010 року.

Фактично позивачем податки за вказані періоди до бюджету сплачено: за I квартал 2009 року - 13.04.2009 року, за II квартал 2009 року - 13.07.2009 року та 27.07.2009 року, за III квартал 2009 року - 15.10.2009 року та 17.10.2009 року, за IV квартал 2009 року - 22.01.2010 року та 29.01.210 року, за I квартал 2010 року - 11.05.2010 року, за II квартал 2010 року - 06.08.2010 року, за III квартал 2010 року 06.10.2010 року, 12.10.2010 року та 23.10.2010 року, тобто у встановлені законодавством терміни. Що стосується платіжного доручення №150 від 03.03.2010 року на перерахування 1600,00 грн. ПДВ за IV квартал 2009 року, то з огляду на те, що платіжними дорученнями від 22.01.2010 року та від 29.01.210 року повністю погашено суму податкового зобовязання за вказаний податковий період, вказана сума підлягала обліковуванню, як переплата, а в подальшому, могла бути спрямована на погашення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 1200,00 грн., визначеного Костопільською МДПІ в податковому повідомленні-рішенні №0000381630 від 17.03.2010 року (а.с.10).

Проте, відповідач на підставі п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, зарахував вказані суми не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказані у платіжних дорученнях періоди, а в рахунок сплати податкового боргу, що виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за IV квартал 2008 року (декларація №27366 від 09.02.2009 року), через невиконання банком платіжного доручення платника податків №13 від 28.01.2009 року, і в подальшому, шляхом зарахування платежів в порядку календарної черговості, з огляду на систематичний облік по картці особового рахунку податкового боргу, внаслідок того, що попередньо сплачена платіжним дорученням №13 від 28.01.2009 року сума не надійшла до бюджету.

Так, платежі позивача, проведені 13.04.2009 року, 13.07.2009 року, 27.07.2009 року, 15.10.2009 року, 17.10.2009 року, 22.01.2010 року та 29.01.210 року (з призначенням сплати податку за період з I по IV квартал 2009 року), в обсязі 31163,45 грн. були зараховані на сплату податку на додану вартість за IV квартал 2008 року, платежі за 03.03.2010 року, 11.05.2010 року (з призначенням сплати за період I квартал 2010 року) були зараховані на сплату податку на додану вартість за IV квартал 2009 року, платіж за 06.08.2010 року (з призначенням сплати за II квартал 2010 року) був зарахований на сплату податку за I квартал 2010 року, а платежі 06.10.2010 року, 12.10.2010 року та 23.10.2010 року (з призначенням сплати за III квартал 2010 року) були зараховані на сплату податку за II квартал 2010 року (а.с.10-12).

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Як було визначено пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України" №679-XIV від 20.05.1999 року систему, порядок і форми платежів визначає Національний банк України.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, який на момент існування відповідних правовідносин був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів відсутня зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, було проведено неправомірно.

З аналізу норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час виникнення та існування спірних правовідносин, якими встановлювалась відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень вичерпний і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону. Отже, чинним на той час законодавством України не передбачалося застосування спеціальних заходів відповідаль-ності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків повинні вживатися передбачені законодавством заходи примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.03.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, ту обставину, що штрафні санкції, застосовані до позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями розраховані як санкції за порушення граничного строку сплати частини узгодженого податкового зобовязання, визначеного у податкових деклараціях з податку на додану вартість, за рахунок самостійної зміни податковим органом призначення платежу в платіжних дорученнях позивача, які ним оформлялися та подавалися в банк для оплати узгоджених сум податкових зобовязань, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість, такі рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, а відтак підлягають скасуванню.

Відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-IIIвід 05.04.2001 року та п.2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976,Договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладеного 30.05.2007 року між позивачем та ВАТ Комерційним банком "Надра", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п.1.9.Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976,доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. Оскільки умовами договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладеного між позивачем та ВАТ Комерційним банком "Надра" умови про прийняття та виконання платіжних доручень платника при відсутності чи недостатності коштів на його рахунку не передбачено (п.2.3.3 договору а.с.27-28), відтак факт прийняття банком платіжного доручення №13 28.01.2009 року вказує на наявність на рахунку у позивача грошових коштів та на їх достатність для здійснення відповідного переказу.

У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-IIIвід 05.04.2001 року переказ грошей це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Пункт 1.30 ст.1 Закону визначає платіжне доручення, як розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Відповідно до п.22.4 ст.22 зазначеного Закону, ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу коштів, то це в силу вимог п.1.29 ст.1 даного Закону, є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст.32 Закону, абзацом третім п.32.2 якої, зокрема, передбачено і право отримувача на відшкодування банком, який обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав усі дії, що вимагаються від нього для належного здійснення переказу коштів на розрахунковий рахунок ГУДКУ. Платіжне доручення №13 від 28.01.2009 року, яке передане ним на виконання ВАТ Комерційному банку "Надра", було прийняте банком 29 січня 2009 року, що і підтверджено його відповідним штампом у верхньому правому кутку розрахункового документу, однак не було виконане через відсутність грошових коштів на кореспондентському рахунку банку. Фактично, платіж проведено 03.02.2011 року, що також доводиться відповідним штампом банку у нижньому правому кутку даного розрахункового документу (а.с.50).

Згідно з пп.16.5.2. п.16.5. ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Оскільки банком, який обслуговує позивача, 29.01.2009 року було прийнято платіжне доручення №13 на сплату суми ПДВ за грудень 2008 року в розмірі 37267,17 грн., у Костопільської МДПІ були відсутні підстави вважати суму податкового зобовязання, визначеного у податковій декларації позивача з податку на додану вартість за IV квартал 2008 року, його податковим боргом, а відтак відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення граничного терміну їх сплати і сплати наступних чергових платежів.

Відповідно до пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Буквальний зміст вказаної норми свідчить про те, що до такого платника податку не можуть бути застосовані будь-які вид і міра відповідальності, а зокрема, у вигляді штрафних санкцій та пені. Згідно пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пп. 16.5.3 п. 16.5 ст.16 Закону, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету сум податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності. Відтак, в силу норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, вини платника податків у ненадходженні до бюджету сум податків немає, а тому подавши належним чином оформлене платіжне доручення про перерахування, позивач не може відповідати за несвоєчасну сплату даного податку.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що у Костопільської МДПІ не було законних підстав нараховувати ПП "Конста-Ел" штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати сум податкових зобовязань.

Відтак суд вважає, що адміністративний позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкових повідомлень-рішень №0002141 630/0, №0002151630/0, №0002161630/0 від 27.12.2010 року підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0002161630/0, №0002151630/0 та №0002141630/0 від 27.12.2010 року.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Конста-Ел" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.