Ухвала суду № 139716149, 11.09.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4465/21

Провадження № 1-в/346/210/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника ДУ

"Коломийська виправна колонія № 41" ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в м. Коломия клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Балинці Снятинського району Івано-Франківської області, громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України, засудженого вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.06.2023 за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі

Початок строку: 07.05.2024 р.

Кінець строку: 07.05.2027 р.

В С Т А Н О В И В:

Захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 звернувся до Коломийського міськрайонного суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_5 . В його обґрунтування зазначив, що даний засуджений відбуває покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)». За час відбування покарання допускав порушення встановленого порядку відбування покарання, за що на нього було накладено дисциплінарні стягнення, які погашено в установленому порядку, застосовано одне заохочення у виді подяки за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки встановлених КВК та правилами внутрішнього розпорядку колонії. Засуджений поступово стає на шлях виправлення. Захисник, з посиланням на вимоги ст.81 КК України та 537 КПК України просить звільнити ОСОБА_5 умовно-достроково.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд задовольнити клопотання захисника та звільнити його умовно-достроково на невідбутий ним строк покарання.

Представник ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що за час відбування покарання засуджений характеризується негативно, має 38 стягнень за порушення режиму відбування покарання та 1 заохочення. На даний час не працює, робот з благоустрою не виконує. Отже не довів свого виправлення.

Прокурор в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання, зазначила, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали подання та особової справи засудженого (в трьох томах), суд вважає, що подання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокову звільнення від відбування покарання.

Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 раніше не судимий в силу ст.89 КК України.

Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.06.2023 ОСОБА_5 , засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, строк відбування покарання обчислюється з часу затримання після вступу вироку в законну силу.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03.01.2024 вирок щодо ОСОБА_5 залишено без змін.

Відповідно до протоколу затримання особи ОСОБА_5 затриманий 07.05.2024 року.

Отже судом встановлено, що в місцях позбавлення волі ОСОБА_5 перебуває з 07.05.2024 року.

З 05.06.2024 засуджений відбуває покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Коломийська виправна колонія №41».

З клопотанням про умовно-дострокове звільнення звернувся захисник засудженого, клопотання підсудне Коломийському міськрайонному суду Івано-Франківської області.

Відповідно до правил ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Згідно з положеннями ч.2, п.2 ч.3 вказаної статті, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року N2 Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Пленум Верховного Суду України в п. 17 своєї постанови N 2 від 26.04.2002 року Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, зазначає, що судам слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Згідно ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки; свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та виконання всіх покладених на засудженого обов`язків.

Під чесним ставленням до праці розуміється постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів та обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.

З матеріалів клопотання та особової справи засудженого вбачається, що за час відбування покарання в ДУ «Коломийська ВК (№41)» засуджений характеризується негативно. По прибуттю до установи, засуджений був працевлаштований у виробничій майстерні установи, але був звільнений у зв`язку з відсутністю бажання працювати. До праці ставиться негативно, не має достатнього рівня необхідних навичок. Роботи по благоустрою не виконує. Не має планів на майбутнє. За час відбування покарання допускає порушення правил встановленого порядку відбування покарання, на нього накладено 38 дисциплінарних стягнень, застосовано одне заохочення. На бесіди реагує слабо, не робить належних висновків. Санітарно-гігієнічних норм дотримується під контролем. Не завжди має охайний зовнішній вигляд. У відношенні до представників адміністрації колонії ставиться не поважно, допускає порушення встановлених вимог, не виконує законні вимоги представників адміністрації. У відношенні до інших засуджених віддає перевагу спілкуванню з обмеженим колом людей, а саме з засудженими негативної спрямованості та в певних випадках піддається їх впливу. На початку покарання визнавав вину частково. Має заборгованість за виконавчими листами в 128970,89 грн., яку не має бажання погасити. Соціальні зв`язки підтримує з батьками шляхом передачі посилок. Перебуває на профілактичному обліку як особа, що вчиняє злісні порушення встановленого порядку відбування покарання. За оцінкою ризику вчинення засудженим повторного кримінального правопорушення та ризику ймовірної небезпеки для суспільства такий ризик оцінюється як середній. Індивідуальні програми соціально-виховної роботи із засудженим не виконані.

З довідки про заохочення та стягнення засудженого від 13.08.2026 вбачається, що 02.04.2025 року до ОСОБА_5 застосовано одне заохочення у виді подяки за виконання покладених обов`язків, додержання правил поведінки, встановлених КВК України та правилами внутрішнього розпорядку колонії. За період з 18.06.2024 по 04.08.2026 на ОСОБА_7 накладено 38 дисциплінарних стягнень у виді попередження (2 рази), догани (12 разів), суворої догани (13 разів), 14 діб ДІЗО (10 разів) за відмову від виконання робі по благоустрою дільниці КДіР, за відмову від виконання законних вимог адміністрації встанови, за відмову від виконання обов`язків чергового по камері ДІЗО, за порушення носіння одягу встановленого зразка, за нетактовну поведінку, за порушення розпорядку дня, за відмову від працевлаштування та погашення заборгованості за виконавчим документом, за виготовлення та зберігання заборонених речовин, за відмову виконувати обов`язки чергового по камері ПКТ, за порушення вимог користування планшетним комп`ютером.

Відповідно до ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.03.2026 року засудженого ОСОБА_5 переведено до приміщення камерного типу (одиночної камери) строком на 1 місяць.

Відповідно до ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.08.2026 року засудженого ОСОБА_5 переведено до приміщення камерного типу (одиночної камери) строком на 2 місяці.

Відповідно до витягу з наказу від 03.11.2025 №77-ПЗ-25 ОСОБА_5 поставлено на профілактичний облік як особу, яка вчинила злісні порушення встановленого порядку відбування покарання. Згідно з витягом з Наказу від 02.03.2026 №28-ПЗ-26 продовжено профілактичний облік як особу, яка вчинила злісні порушення встановленого порядку відбування покарання засудженого ОСОБА_5 .

З довідки від 14.05.2026 року щодо стану здоров`я ОСОБА_5 має захворювання (варикозне розширення вен нижніх кінцівок), працездатний із працевлаштуванням.

З довідок №213 від 19.05.2026 року та № 346 від 12.08.2026 вбачається, що засуджений ОСОБА_5 за час відбування покарання працював в період з жовтня 2024 року по червень 2025 року, отримував заробітню плату всього за вказаний період в сумі 47957,64 грн. в інші періоди відбуття покарання не працював.

З довідок від 19.05.2026 та 13.08.2026 року вбачається, що на адресу установи надійшов виконавчий лист про стягнення з засудженого 128970,89 грн. За час відбування покарання засудженим погашено 1957,79 грн., залишок не погашеного позову складає 127013,10 грн.

З матеріалів особової справи вбачається, що 15.05.2025 року при розгляді питання про застосування до засудженого ст.101 КВК України (переведення засуджених до позбавлення волі до умов відбування покарання більш м`якого режиму) адміністративна комісія вирішила, що засуджений ОСОБА_5 , не стає на шлях виправлення.

20.11.2025 року при розгляді питання про застосування до засудженого ст.82 КК України (заміна покарання більш м`яким) адміністративна комісія вирішила, що засуджений ОСОБА_5 , не став на шлях виправлення.

З витягу з протоколу №21 від 05.06.2026 засідання комісії з розгляду питань щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 107 КК України), засудженому ОСОБА_5 було відмовлено в зверненні до суду з поданням про його умовно-дострокову звільнення, оскільки засуджений не довів своє виправлення.

З висновку комісії щодо ступеня виправлення засудженого вбачається, що підсумок набраних ОСОБА_5 балів (12 балів з мінімально необхідних 65) вказує, що останній не став на шлях виправлення, не довів свого виправлення та не може бути представлений до умовно-дострокового звільнення.

Проаналізувавши вказані вище матеріали клопотання та особової справи суд приходить до таких висновків.

Суд звертає увагу на те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов`язком відповідно до ст. 9 КВК України.

В судовому засіданні встановлено, що засуджений перебуває в умовах позбавлення волі з 07.05.2024 року. За час відбування покарання засуджений характеризується крайнє негативно, перебуває на профілактичному обліку як особа, яка вчинила злісні порушення встановленого порядку відбування покарання. За час перебування в умовах відбування покарання засуджений отримав одне заохочення 02.04.2025 року. Разом з цим в період з 18.06.2024 по 04.08.2026 року за порушення вимог режиму відбування покарання до нього застосовано 38 дисциплінарних стягнення, чотири з яких після звернення захисника з даним клопотанням до суду. Двічі судом ухвалювалося рішення про поміщення засудженого до приміщення камерного типу строком на 1 місяць та на 2 місяці.

Згідно ч.1 ст. 118 КВК, засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.

Згідно ч.5 ст. 118 КВК України, засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.

Судом встановлено, що засуджений працював нетривалий проміжок часу (протягом 9 місяців) у виробничі майстерні установи, але був звільнений у зв`язку із відсутністю бажання працювати, роботи з благоустрою не виконує. Отже, відношення засудженого до праці не є чесним та старанним, і хоча засуджений в судовому засіданні заявляє, що бажає працювати, однак реалізації цього бажання не демонструє, не проявляє ініціативу, відмовляється виконувати роботи з благоустрою.

Суд також звертає увагу на те, що за вироком суду з засудженого стягнуто 86975,36 грн. майнової шкоди та 30000 грн. моральної шкоди на користь потерпілої, а також на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 1372,96 грн. За час перебування в установі відбування покарання засудженим погашено лише 1957,79 грн. При цьому з матеріалів особової справи вбачається, що за період працевлаштування засудженого ним було отримано заробітну плату в сумі 47957,64 грн. Засуджений в судовому засіданні вказав, що погашати заборгованість за виконавчим листом має намір після звільнення з місць позбавлення волі, що вказує на неналежне ставлення останнього до виконання судового рішення.

Відтак, з урахуванням вищевикладених обставин та їхнього системного аналізу, суд приходить до висновку, що поведінка засудженого не є сумлінною, оскільки він систематично порушує вимоги режиму відбування покарання, відношення до праці не є чесним та старанним, оскілки засуджений працював періодично, не проявляв ініціативу в роботі. Засуджений не брав участь в програмах диференційованого виховного впливу та заходах соціально-виховного характеру. Суд доходить висновку, що відсутні позитивні зміни в особистості засудженого, які б вказували на готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. В ході розгляду клопотання не було наведено конкретних переконливих даних про те, що процес виправлення засудженого досягнув тієї стадії, на якій відбування призначеного покарання перестає бути доцільним і його подальше виправлення можливе в умовах перебування на волі.

В зв`язку з цим, суд вважає, що відсутні підстави для звільнення засудженого ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання умовно-достроково, оскільки засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці не довів свого виправлення, а тому в задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

Керуючись ст.6,9 КВК України, ст.81 КК України, ст.336, 537, 539 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляцію до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.

Повний текст ухвали складено 11.09.2026 року.

Головуючий суддя : ОСОБА_1