Рішення № 139713783, 14.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 рокусправа № 380/4328/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Костецького Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_5 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_5), за участі третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дій,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Филипець Євген Юрійович в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_5 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_5), за участі третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з позовними вимогами: визнати протиправним та скасувати п. 8 рішення ІНФОРМАЦІЯ_5, оформленого протоколом засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразовою грошової допомоги та компенсаційних сум № 2/в від 15.01.2026 року, про відмову ОСОБА_1 , у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами та призначити одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі кратному 750 прожитковим мінімумам, встановлених законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 під час проходження військової служби у с.Борівська Андріївка, Ізюмського району, Харківської області, Україна.

Померлий, перебуваючи на військовій службі безпосередню брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, будучи у складі свого підрозділу в зоні ведення воєнних (бойових) дій.

Згідно витягу з протоколу № 2025-0501-1256-4015-7 від 01.05.2025 року засідання 18 Регіональної військово лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, захворювання солдата ОСОБА_3 , 2004 року народження, "Кардіоміопатія неуточнена. Гострий розлад кровообігу (06.08.2024)" стали причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Згідно з висновком Акта НВ-2 від 09.10.2024 року про проведення розслідування нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), встановлено, що нещасний випадок, який призвів до смерті військовослужбовця ОСОБА_2 стався внаслідок природних причин, пов`язаних із раптовим погіршенням стану його здоров`я, під час його перебування у районі виконання бойових завдань за призначенням, тобто при виконанні своїх службових обов`язків військової служби.

Позивачка, у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991, звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина-військовослужбовця та подала повний пакет документів, необхідний для вирішення питання про її призначення. Проте, згідно з протоколом засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2026 року за № 2/в, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Відповідач обґрунтовує відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги тим, що згідно з Висновком експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи № 12-17/201Брт/24 від 03.12.2024 року, під час проведення судово-токсикологічного дослідження в сечі ОСОБА_2 було виявлено етиловий спирт у концентрації 0,56 %.

Позивач вважає, що комісія дійшла до необґрунтованого висновку про те, що смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є наслідком вчинення адміністративного правопорушення та дій у стані алкогольного сп`яніння, що є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги. Вважає рішення Комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку, тому звернулась з цим позовом до суду.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач в поданому до суду відзиві на позовну заяву від 08.04.2026 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що солдат ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . Згідно акту проведення розслідування нещасного випадку, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_3 від 09.10.2024 у місці тимчасового проживання під час сну раптово помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/201/БрТ/24 від 30.09.2024 причиною смерті ОСОБА_2 є кардіоміопатія. Згідно витягу з протоколу засідання штатної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 від 01.05.2025 № 2025 0501-1256-4015-7 захворювання солдата ОСОБА_2 "Кардіоміопатія неуточнена. Гострий розлад кровообігу", яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так пов`язані із захистом Батьківщини. Водночас при судово-медичній експертизі сечі ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в кількості 0,56 %.

Оскільки померлий перебував в стані алкогольного сп`яніння зазначає, що положеннями Кодексу України про адміністративні (далі - КУпАП) правопорушення передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (стаття 172-20).

Відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 247 КУпАП, в разі смерті особи провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Отже положеннями КУпАП не передбачено складання протоколу про адміністративні правопорушення відносно померлої особи, при цьому не складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно померлої особи не свідчить, що таке правопорушення не вчинялося такою особою.

Враховуючи наведені обставини просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Представником позивача 13.04.2026 на адресу суду подано відповідь на відзив, у якому підтримано позицію, викладену в позові та додатково зазначено про нерелевантність та невідповідність практики апеляційної та касаційної інстанції зазначеної відповідачем.

Враховуючи, що в даній ситуації відсутній факт складення протоколу про адміністративне правопорушення та відсутній факт притягнення судом у встановленому порядку ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, твердження про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення ґрунтується виключно на припущеннях про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 КУпАП.

Зазначає, що матеріали справи не містять підтвердження причинно наслідкового зв`язку між перебуванням солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в стані алкогольного сп`яніння і його смертю, оскільки остання, як зазначено у Висновку судово-медичного експерта № 12-17/201Брт/24 від 03.12.2024 року та Лікарському свідоцтві про смерть № 12-17/201Брт/24 від 06.08.2024 року, наступила внаслідок природних причин, пов`язаних з погіршенням здоров`я, а саме причиною є кардіоміопатія, внаслідок якої розвинувся гострий розлад кровообігу.

Наголошує, що обставини загибелі ОСОБА_2 були детально відображені в Акті спеціального розслідування від 09.10.2024 року та Акті про нещасний випадок від 09.10.2024 року, яким такий зв`язок також не встановлено. Навпаки, згідно з висновками, викладеними в акті спеціального розслідування, смерть ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Отже, на розгляді у комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум не було жодного документу чи доказу, який би вказував на причинно-наслідковий зв`язок між наявністю алкоголю в сечі померлого та його смертю.

Виходячи з аналізу відзиву на позовну заяву, зазначає, що відповідач погоджується з тим, що причиною смерті ОСОБА_2 є саме захворювання - кардіоміопатія, яке підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 12-17/201/БрТ/24 від 30.09.2024 року. Також відповідач погоджується, що згідно витягу з протоколу засідання штатної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 від 01.05.2025 року № 2025-0501-1256-4015-7 захворювання солдата ОСОБА_2 "Кардіоміопатія неуточнена. Гострий розлад кровообігу", яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 - захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини. Крім цього, виходячи з викладеного у відзиві, відповідач визнає та не оспорює відомості, викладені в акті проведення розслідування нещасного випадку, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_3 від 09.10.2024 року. Відповідач прямо посилається на те, що відповідно до акту проведення розслідування нещасного випадку затвердженого командиром військової частини НОМЕР_3 від 09.10.2024 року у місці тимчасового проживання під час сну раптово помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що згідно із Актом НВ-3 про нещасний випадок (смерть) ствердно встановлено, що ОСОБА_2 на момент настання нещасного випадку у стані алкогольного (наркотичного, токсичного) сп`яніння не перебував. В цьому ж Акті чітко вказано наступне: причина нещасного випадку погіршення стану здоров`я; характеристика, вид локалізація травми та медичний висновок щодо шкоди здоров`ю (діагноз) потерпілого військовослужбовця - згідно остаточного лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/201Брт/24 від 30.09.2024 року смерть потерпілого настала внаслідок кардіоміопатії , що ускладнилась у своєму перебігу розладом порушення кровообігу; перебування потерпілого у стані алкогольного (наркотичного, токсичного) сп`яніння - не перебував .

З врахуванням наведеного просить позов задоволити.

Третя особа подала 01.04.2026 пояснення на позов, у якому проти позову заперечують, просять відмовити у його задоволенні. Як на підставу зазначають лише витяги з норм законодавства без зазначення обгрунтувань для відмови.

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Згідно матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 - мати ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 та, відповідно до сповіщення сім`ї №54/1289, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок зупинки серця.

Відповідно до витягу з протоколу № 2025-0501-1256-4015-7 від 01.05.2025 року засідання 18 Регіональної військово лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, захворювання солдата ОСОБА_3 , 2004 року народження, "Кардіоміопатія неуточнена. Гострий розлад кровообігу (06.08.2024)" стали причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.(а.с.14)

ОСОБА_1 , звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина-військовослужбовця та подала повний пакет документів, необхідний для вирішення питання про її призначення.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2026 року за № 2/в, встановлено, що згідно з Висновком експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи № 12-17/201Брт/24 від 03.12.2024 року, під час проведення судово-токсикологічного дослідження в сечі ОСОБА_2 було виявлено етиловий спирт у концентрації 0,56 %, тому з посиланням на ст. 172-20 КУпАП та ст. 16-4 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Вважаючи таке рішення Комісії МО України протиправними, позивач звернулася із даним позовом до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно п. 2 Постанови КМУ № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Відповідно до частини першої статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України, а також членів їх сімей.

Зазначена конституційна гарантія має особливе значення саме в умовах воєнного стану, коли військовослужбовці виконують свій конституційний обов`язок із захисту незалежності та територіальної цілісності України, а держава зобов`язана забезпечити належний рівень соціальних гарантій їхнім сім`ям.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що соціальні гарантії військовослужбовців мають підвищений рівень конституційного захисту та не можуть тлумачитися звужувально без чіткої законодавчої підстави.

Аналогічний підхід послідовно застосовується і Верховним Судом, який виходить із того, що у разі існування неоднозначності у правовому регулюванні соціальних виплат суд повинен надати таке тлумачення норм права, яке найбільшою мірою забезпечує реалізацію гарантованого державою права особи на соціальний захист, за умови, що таке тлумачення не суперечить прямому змісту закону.

Суд зазначає, що законодавець після введення воєнного стану істотно змінив механізм соціального забезпечення сімей військовослужбовців, наділивши Кабінет Міністрів України повноваженнями визначати розмір одноразової грошової допомоги саме у випадках загибелі (смерті) військовослужбовців у період дії воєнного стану.

На виконання цих законодавчих змін Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, метою якої є встановлення додаткових соціальних гарантій сім`ям військовослужбовців, які втратили життя у зв`язку із захистом держави.

Отже, сама мета прийняття зазначеного нормативного акта свідчить про його спеціальний соціальний характер.

За таких обставин, якщо зміст окремих положень Постанови №168 допускає різні підходи до їх застосування, суд повинен надати перевагу тому тлумаченню, яке найбільшою мірою забезпечує реалізацію конституційної гарантії соціального захисту сім`ї військовослужбовця, а не тому, яке призводить до істотного обмеження такого права.

Суд звертає увагу, що запропоноване ІНФОРМАЦІЯ_5 тлумачення фактично ставить у нерівне правове становище сім`ї військовослужбовців, які однаковою мірою виконували обов`язок із захисту Батьківщини, залежно виключно від безпосереднього медичного механізму настання смерті.

При цьому матеріали справи не містять жодних доказів того, що законодавець, запроваджуючи під час воєнного стану підвищені соціальні гарантії, мав на меті виключити із сфери їх дії сім`ї військовослужбовців, смерть яких настала внаслідок захворювання, офіційно визнаного військово-лікарською комісією таким, що пов`язане із захистом Батьківщини.

Навпаки, системний аналіз Закону України №2011-ХІІ, змін, внесених Законом №2489-ІХ, та Постанови Кабінету Міністрів України №168 свідчить про прагнення законодавця забезпечити підвищений рівень соціального захисту всіх сімей військовослужбовців, смерть яких перебуває у безпосередньому юридичному зв`язку із захистом незалежності та територіальної цілісності України.

Саме тому суд робить висновок, що у спірних правовідносинах положення Постанови Кабінету Міністрів України №168 підлягають застосуванню з урахуванням їх соціальної мети, конституційних гарантій захисту військовослужбовців та членів їх сімей, а також правових висновків Верховного Суду, сформованих у постановах від 17 липня 2024 року у справі №600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі №380/9868/23.

Так, у постанові від 22 серпня 2024 року у справі №380/9868/23 Верховний Суд розглядав спір, у якому предметом оскарження було рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 про відмову членам сім`ї військовослужбовця у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №168, саме у зв`язку зі смертю військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Отже, Верховний Суд розглядав правовідносини, які за своїм предметом та юридично значимими обставинами є істотно подібними до правовідносин, що виникли у цій справі.

Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову та відхилив доводи ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що у разі смерті військовослужбовця внаслідок захворювання застосуванню підлягає виключно Постанова Кабінету Міністрів України №975.

При цьому Верховний Суд окремо зазначив, що встановлення військово-лікарською комісією причинного зв`язку захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини має істотне юридичне значення для вирішення спору, а також вказав, що аналогічний висновок уже був сформульований ним у постанові від 17 липня 2024 року у справі №600/548/23-а.

Суд враховує, що встановлені у справі обставини не свідчать про наявність будь-яких винятків чи обмежень, які відповідно до законодавства виключали б право членів сім`ї військовослужбовця на отримання передбачених державою соціальних гарантій.

Матеріали справи не містять доказів того, що смерть військовослужбовця настала внаслідок умисних протиправних дій, перебування у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, самогубства або інших обставин, які відповідно до закону можуть бути підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що спірне рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 не забезпечує справедливого балансу між цілями державного регулювання та правом позивача на ефективний соціальний захист, гарантований статтею 17 Конституції України, а тому не відповідає критерію пропорційності, визначеному частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд зазначає, що відповідач безпідставно дійшов висновку, що сам лише факт смерті внаслідок захворювання виключає застосування Постанови Кабінету Міністрів України №168, не врахувавши при цьому спеціальний характер зазначеного нормативно-правового акта, його взаємозв`язок із Законом України №2011-ХІІ, змінами, внесеними Законом №2489-ІХ, а також правові висновки Верховного Суду у справах, предметом яких були аналогічні правовідносини.

Суд також бере до уваги, що відповідачем не спростовано встановленого штатною військово-лікарською комісією причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини, не оскаржено відповідний висновок ВЛК ЗСУ від 01.05.2025 та не наведено жодних доказів його незаконності чи необґрунтованості.

Отже, зазначена обставина є встановленою та не потребує додаткового доказування.

Щодо посилань відповідача, що на момент смерті ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння, то суд зазначає наступне.

Так, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених такими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

Водночас сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі №640/6477/19, від 18 березня 2024 року у справі №120/13997/21.

Отже, у такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Верховний Суд в постанові від 18 березня 2024 року у справі №120/13997/21-а зазначив, що відомості, які зазначені у зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Суд акцентує увагу, що за результатом розгляду даної справи, судом не було встановлено, а відповідачем доведено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння.

Будь-які належні та достатні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_2 дій у стані алкогольного сп`яніння, що мали своїм наслідком його смерть, відсутні, та відповідачем до матеріалів справи не долучені, а тому слід зробити висновок про те, що доводи відповідача зазначені у відзиві не підтверджуються матеріалами справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

Отже, під час судового розгляду справи, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому, суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення, оформленого пунктом 8 протоколу від 15.01.2026 №2/в, яким було відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, як наслідок позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо стягнення судового збору за подання даного позову, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI, за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328,00 гривень.

З прохальної частини позовної заяви слідує, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, одна з яких є похідною. Позов подано в електронній формі.

Таким чином, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання даного адміністративного позову до суду, складає 1064,96 грн. (із врахуванням коефіцієнту 0,8).

Тому стягненню з відповідача підлягає 1064,96 грн. судового збору.

Згідно матеріалів справи, позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 2129,92 грн.

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Як передбачено пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (з наступними змінами та доповненнями), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства подається копія судового рішення, засвідчена належним чином. Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Згідно пункту 10 Порядку заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно повернути надміру сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 242-246, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_5 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_5), за участі третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дій- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 8 рішення ІНФОРМАЦІЯ_5, оформленого протоколом засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразовою грошової допомоги та компенсаційних сум № 2/в від 15.01.2026 року, про відмову ОСОБА_1 , у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_5 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами та призначити одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі кратному 750 прожитковим мінімумам, встановлених законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) надміру сплачений судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_5)судовий збір у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 14.09.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович