Ухвала суду № 139712909, 11.09.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"11" вересня 2026 р. справа № 300/9178/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі № 300/9178/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (надалі, також відповідач 2, ГУ ПФУ в Київській області), в якому просить:

визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Івано- Франківській області від 26.11.2024 за № 104650018870 про відмову в проведенні перерахунку (в призначенні) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ОСОБА_1 , відповідно до довідки Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2024 № 06-23/1415/24, протиправним та скасувати в судовому порядку;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 03.07.2024, в розмірі 50% суддівської винагороди, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11.11.2024 № 06-23/1415/24, виданої Господарським судом Чернігівської області;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області виплатити ОСОБА_1 різницю між належними до сплати та фактично виплаченими сумами щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 03.07.2024 в розмірі 50% суддівської винагороди, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.11.2024 року № 06-23/1415/24, виданої Господарським судом Чернігівської області.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 скасовано та винесено нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 104650018870 від 26 листопада 2024 року про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Господарського суду Чернігівської області № 06-23/1415/24 від 11 листопада 2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 06-23/1415/24 від 11 листопада 2024 року, виданої Господарським судом Чернігівської області, з 03 липня 2025 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 06-23/1415/24 від 11 листопада 2024 року, виданої Господарським судом Чернігівської області, з 03 липня 2025 року. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судове рішення набрало законної сили 26 червня 2026 року.

27.07.2026 Івано-Франківським окружним адміністративним судом за заявою позивачки видано виконавчі листи.

30.07.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивачки надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі № 300/9178/24 шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати до суду звіт про виконання судового рішення.

04.08.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення проти встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Дане заперечення вмотивоване тим, що у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 наявні описки, у зв`язку з чим дане судове рішення не може бути виконано.

10.08.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивачки надійшли додаткові пояснення по справі.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Враховуючи предмет спору, а також те, що адміністративна справа № 300/9178/24 була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви від 30.07.2026 в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву позивача суд встановив наступне.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 скасовано та винесено нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 104650018870 від 26 листопада 2024 року про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Господарського суду Чернігівської області № 06-23/1415/24 від 11 листопада 2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 06-23/1415/24 від 11 листопада 2024 року, виданої Господарським судом Чернігівської області, з 03 липня 2025 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 06-23/1415/24 від 11 листопада 2024 року, виданої Господарським судом Чернігівської області, з 03 липня 2025 року. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судове рішення набрало законної сили 26 червня 2026 року.

27.07.2026 Івано-Франківським окружним адміністративним судом за заявою позивачки видано виконавчі листи.

Станом на момент звернення позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, останнє відповідачем не виконано.

Зважаючи на те, що відповідач не виконує рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026, позивачка звернулася до суду із цією заявою.

При вирішенні вищевказаної заяви судом враховується наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами 2, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно з частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 року Європейський суд з прав людини зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, nо.38773/05, від 26.07.2012 року).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України").

Відповідно до частин 1, 2 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою застосування цієї статті є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Незважаючи на набрання рішенням суду законної сили, відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду в даній справі. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

В рішенні від 30.06.2009 за № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункт 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини).

Суд наголошує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Варто вказати, що відсутність виконавчого провадження у даній справі свідчить про відсутність активних дій з боку позивачки, які були б спрямовані на виконання рішення суду в даній справі.

Верховний Суд у постанові від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19 зазначив, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Відтак, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

У разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Наведений порядок встановлений статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, у разі відсутності факту добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Суд звертає увагу позивачки, що нею не доведено, що виконання судового рішення у порядку виконавчого провадження є неможливим чи буде неефективним.

За таких обставин, суд робить висновок про відсутність підстав вважати, що за умови не встановлення судового контролю, рішення суду у цій справі залишиться невиконаним, оскільки у суду відсутні фактичні та правові підстави для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку частини 1 статті 382 КАС України) на відповідача як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов`язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, а тому, заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі є необґрунтованою та такою яка не підлягає задоволенню.

Отже, за наведених підстав та вказаних правових норм, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі № 300/9178/24 відмовити.

На підставі наведеного, керуючись статтями 248, 256, 370, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі № 300/9178/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

2.1. Копію ухвали надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".

2.2. Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

3.1. Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.

3.2. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

3.3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

4. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Главач І.А.