Рішення № 13971230, 28.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.11 Справа № 6/20/2011

За позовом

Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", с. Дубовське м. Антрацит Луганської області

про стягнення 23 855 грн. 00 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Саєнко Я.В., дов. № 37 від 01.01.2011;

від відповідача - Поета А.І., дов. № 05/807 від 01.10.2010;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у сумі 23 855 грн. 00 коп., згідно ст.ст. 118,122 Статуту залізниць за невірне зазначення маси вантажу в залізничній накладній.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву від 17.02.11, за яким останній проти позовних вимог заперечує та просить суд відповідно до ст. 233 ГК України зменшити суму штрафу у зв’язку із тяжким фінансовим станом.

Представник позивача проти доводів відповідача та зменшення розмурі штрафу заперечив.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

10.07.07 зі станції Карахаш Донецької залізниці Відкрите акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" здійснило відправлення вагонів № 66178385, № 65301806, № 66708041 згідно накладної № 52611883 на станцію Трипілля –Дніпровське Південно –Західної залізниці вантажоотримувачу Трипільська ТЕЦ ВАТ «Центренерго».

14.07.07 при прибутті вагонів на станцію Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці було проведено переважування маси вантажу групи вагонів.

За результатами переважування встановлено, що фактична вага вантажу у вагоні № 66178385 не відповідає заявленій у супровідній накладній, а саме виявлено, що маса нетто складає 70 920 кг, замість 69 000 кг, що на 1 920 кг більше, ніж визначено у накладній.

Переважування здійснено за участю представників станції і за результатами складено акт загальної форми № 848 від 14.07.10 та комерційні акти АА № 036721/169 від 14.07.10 і АА № 036721/169/296 від 14.07.10.

Оскільки відповідачем був припущений факт невірного зазначення у накладній маси вантажу, позивач нарахував штраф відповідно до положень ст.ст. 118, 122 Статуту Залізниць у сумі 23 855 грн. 00 коп., який просить стягнути на свою користь.

Відповідач проти позовних вимог заперечив та просить зменшити суму штрафу.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

В даному випадку, відповідач, за накладною № 52611883 від 10.07.07 зі станції Карахаш Донецької залізниці відправив вугілля вантажоотримувачу Трипільська ТЕЦ ВАТ «Центренерго»на станцію Трипілля –Дніпровське Південно –Західної залізниці.

При контрольному переважуванні на станції Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці була встановлена невідповідність фактичної маси вугілля даним, зазначеним у накладній.

Так, у вагоні № 66178385 виявлено вантаж маса нетто 70 920 кг, замість 69000 що на 1920 кг більше, ніж визначено у накладній;

За вказаними вище фактами складено акт загальної форми від 14.07.07 № 848 та комерційні акти АА № 036721/169 від 14.07.07 і АА № 036721/169/296 від 14.07.10, які відповідач не оскаржив та не оспорив.

В той же час, в комерційному акті АА № 036721/169 зазначено, що вагони прибули у комерційному та технічному відношенні справними та їх маркування не порушено.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі –Статут), накладна –це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи –одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно ст. 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5 розділу 5 “Правил оформлення перевізних документів”, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084 якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

Відповідно до ст. 37 Статуту та п. 2.1 Правил № 644 відправником у накладній вказується, поряд з іншими показниками, також графа “маса вантажу в кг, визначена відправником” вказується маса вантажу у кілограмах.

У вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження

вантажу під час перевезення.

Згідно абзацам 1-2 п.9 Правил у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється поставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Як свідчать матеріали справи та наведені вище обставини, позивачем не було припущено порушень при складанні відповідних актів.

В той же час, стаття 118 Статуту залізниць України передбачає відповідальність для вантажовідправника не за ту чи іншу кількість вантажу, невідповідність якого виявлено між даними супровідних документів та даними, отриманими при фактичному переважуванні цього вантажу, а лише за сам факт виявлення такої невідповідності.

Разом з цим, статтею 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно накладної № 52611883 від 10.07.07 провізна плата на один вагон становить 4 771 грн., у зв’язку з чим 4771 Х 5 = 23855.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач належним чином довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, у зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Але, відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлюється загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Так, пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даному випадку позивачем не доведений суду факт наявності збитків у зв’язку із невиконанням відповідачем умов договору. Також слід визначити, що відповідач є збитковим підприємством та знаходиться у тяжкому фінансовому стані.

Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи

Виходячи з наведеного слід вказати, що позивач нарахував штрафні санкції правомірно але суд вважає за можливе зменшити їх до 4 771 грн. 00 коп.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача штраф в сумі 4 771 грн. 00 коп., в решті вимог відмовити.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги чинного цивільного законодавства в повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України, керуючись ч.3 ст. 83 ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", с. Дубовське м. Антрацит Луганської області, с. Дубовське м. Антрацит Луганської області, код 00179648, на користь:

- Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код 01073828, штраф у в сумі 4 771 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 238 грн. 55 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 02.03.2011.

Суддя Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В. Цибулько