Рішення № 13971160, 24.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.11                                                                                 Справа № 4/17/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства “Державний експортно –імпортний банк України (АТ “Укрексімбанк ”), м. Київ в особі філії АТ “Укрексімбанк ”, м. Черкаси

до Приватного підприємства “ШЕКЕР”, м. Луганськ

про стягнення 580677 грн. 25 коп.

у присутності представників сторін:

від позивача –Шевчук Л.Ю. дов. № 010-01/3780 від 07.06.2010;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 580677 грн. 25 коп.( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зданої до суду 10.02.2011).

Відповідач витребувані судом документи не надав, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвала суду направлялася за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Отримання ухвал суду відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі

питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, господарський суд,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23 вересня 2009 року між Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України"(далі- Банк, позивач) в особі філії Відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах та Приватним підприємством «ШЕКЕР»(далі –Організація, відповідач) був укладений договір про обслуговування платіжних карток № 43 від 23.09.2009 (далі-Договір), відповідно до умов якого Банк (позивач) перераховує на рахунок Організації (відповідача) кошти за продані Організацією товари, роботи, послуги, оплата яких здійснена законними держателями платіжних карток з використанням типів платіжних карток, визначених у Заяві на реєстрацію місць реалізації товарів (робіт, послуг) Організації (Відповідач), що приймає в оплату Картки (Додаток №2 до цього Договору), та оформлена Організацією з дотриманням вимог Інструкції по обслуговуванню карток міжнародних платіжних систем VISA іпt, МаsІегСагd іпt. (Додаток №3 до цього Договору). Підставою для здійснення вищезазначеного перерахування є надані Організацією до Банку розрахункові повідомлення. Сума вищезазначеного перерахування зменшується на розмір комісійної винагороди, що сплачується Організацією Банку (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.3., 1.5. Договору Банк (позивач) передає, а Організація (відповідач) бере у тимчасове користування за плату обладнання згідно з актом прийому-передачі обладнання (Додаток №6 до цього Договору). Організація використовує орендоване майно для обслуговування клієнтів - держателів міжнародних платіжних карток.

Оренда обладнання переданого Організації у використання за цим договором припиняється/подовжується лише у випадку розірвання/переукладення цього Договору (п.1.7.2 ).

Розмір орендних платежів становить 30,00 грн., крім того ПДВ 6,00 грн., а разом 36,00 грн. на рік за кожну одиницю обладнання. Орендна плата сплачується Організацією (Відповідачем) одноразово за календарний рік незалежно від фактичної кількості днів використання обладнання.

Відповідно до п. 3.1.2 договору позивач зобов'язався не пізніше 2 (двох) банківських днів з дня надходження до Банку (позивача) розрахункового повідомлення здійснювати перерахування коштів у гривні на рахунок Організації (відповідача), за винятком випадків, зазначених у розділі 6 цього Договору.

Цілодобово проводити авторизацію операцій, які здійснюються з використанням Карток у місцях реалізації товарів, робіт або послуг Організації (відповідача) та прийом платіжних повідомлень по операціях із Картками, зазначеними у Додатку № 2 до цього Договору. Приймати від Організації (відповідача) Звіт про проведені операції, сліпи та надавати Організації (Відповідачу) копію зазначеного Звіту як документ, що підтверджує факт прийому(п.3.1.3 та п.3.1.4 договору).

Згідно п.3.1.5 Договору, за актом прийому-передачі обладнання (Додаток № 6 до цього Договору) забезпечити Організацію необхідним обладнанням для здійснення операцій з продажу товарів/послуг Організації з використанням Карток.

Відповідно до п. 3.3.1 Договору Організація зобов'язалася дотримуватись положень цього Договору, а також виконувати вимоги Додатків до цього Договору та інструктивних матеріалів, що надаватимуться Організації Банком. Не пізніше 5-ти (п'яти) банківських днів з моменту здійснення операції надавати Банку належним чином оформлені Сліпи. Наприкінці кожної робочої зміни направляти до Банку (Позивача) платіжні повідомлення ПОС - терміналів (п.3.3.6 договору). Зберігати копії документів за операціями (в тому числі чеків ПОС –т ерміналів з кодом відмови), а також іншу інформацію, пов'язану з операціями по Карткам (документи товарно-касового обліку, товарно-касові книги тощо), протягом З років з моменту здійснення таких операцій і направляти їх до Банку на його вимогу протягом 4-х банківських днів з моменту надходження такої вимоги. Проводити операції з продажу товарів/послуг з використанням Карток, лише за умови їх здійснення тільки законними держателями карток (п.п. 3.3.13, п.3.3 Договору). Крім того, своєчасно та у повному обсязі сплачувати визначені цим Договором орендні платежі та комісійну винагороду; безперешкодно допускати представників Банку до орендованого майна з метою перевірки його використання у відповідності до цього Договору; без письмового дозволу Банку не передавати орендоване майно у користування іншим особам; здійснювати щоденний контроль отримання перерахованих Банком коштів по виконаних операціях за даними звітів та документів за операціями (пп. 3.3.15, 3.3.18, 3.3.19, 3.3.20 Договору).

Згідно з п. 4.2.1 Договору Організація уповноважує Банк (Відповідач) здійснювати договірне списання з рахунка Організації, або утримувати з поточних та/або наступних платежів, що здійснюватимуться на користь Організації, та/або не здійснювати перерахування на користь Організації відповідних платежів.

Якщо протягом 10-ти банківських днів подальших надходжень на користь Організації недостатньо для утримання з Організації коштів згідно з пунктом 4.2 цього Договору, Організація зобов'язується в безумовному порядку протягом 5-ти днів з моменту отримання відповідного повідомлення Банку перерахувати кошти згідно з повідомленням. Якщо у вищевказаний строк Організація не сплачує кошти, то Організація (Відповідач), крім вищезазначених коштів, виплачує Банку пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми несплачених коштів за кожний день прострочення (п.п. 4.3.1., п. 4.3. Договору). Банк має право зупинити обслуговування Карток у пункті обслуговування Організації та не перераховувати на користь Організації суми операцій, здійснених з використанням Карток, якщо надійшло попередження платіжної системи чи Банку-емітента у вигляді листа чи електронного документу (факс, телекс, Е-mail), що містить застереження про визнання операцій, проведених Організацією, як шахрайських операцій з Картками (п. 4.3.4 Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору комісійна винагорода, що утримується Банком з Організації за надані послуги по розрахунковому обслуговуванню рахунку Організації по проведеним Організацією операціям з продажу товарів/послуг з використанням карток, встановлена Додатком № 1 до цього Договору та розраховується від суми кожної операції, проведеної з використанням карток.

Позивач у позові зазначив, що договір про обслуговування платіжних карток від 23.09.2009 № 43 укладений з Приватним підприємством «ШЕКЕР», в особі директора Нехом'яж Олександра Олексійовича, який діє на підставі Статуту, проте підписаний фізичною особою, громадянином України Новік Владиславом Ігоровичем, що діяв від імені ПП «ШЕКЕР»на підставі довіреності від 01.09.2010, посвідченою приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М. та зареєстрованої в реєстрі за №2468. Даною довіреністю директор ПП «ШЕКЕР»Нехом'яж О.О. уповноважив Новік Владислава Ігоровича (паспорт НЕ 336881, виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області від 10.01.2004, ідентифікаційний номер 3198806599), що проживав за адресою: м. Черкаси, вул. Котовського, буд. 114, представляти його інтереси в усіх без винятку установах, на підприємствах, в організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування по питаннях: відкриття рахунків (в тому числі в іноземній валюті в доларах, євро, англійських фунтах) в будь-яких банківських установах та їх філіях та розпоряджатися

ними (знімати кошти, підписувати банківські документи, в т.ч. підписувати договір на отримання торгового Р0S-терміналу). В свою чергу, Новік Владислав Ігорович надав Позивачу (на дату підписання Договору) Договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.2009, укладеного між ним та фізичною особою підприємцем Прокопчук Мариною Володимирівною. А також пояснив, що він, діючи за дорученням директора ПП «ШЕКЕР»Нехом'яж О.О., прийняв (як Орендар) за плату на певний строк у користування майно (а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Кірова, 102/1) для здійснення господарської діяльності ПП «ШЕКЕР». На підставі цього позивачем було передано відповідачу обладнання (Р0S -термінал ID:М0230191) згідно з актом прийому-передачі обладнання від 12.10.2009 та встановлено за адресою м. Черкаси, вул. Кірова, 102/1. В Акті прийому-передачі обладнання визначено вартість комплекту обладнання, що складає 5500,0 грн.

Позивач вказує на те, що в період з 14.10.2009 по 18.10.2010 включно через орендований Приватним підприємством «ШЕКЕР»(Відповідачем) Р0S -термінал були проведені транзакції міжнародними платіжними картками на загальну суму 606 000,00 тис.грн. (в т.ч. комісія Банку в сумі 12120,00 грн.).

В зв'язку з цим, позивач, дотримуючись умов Договору, зарахував кошти в сумі 593 880,00 грн. на рахунок відповідача відкритий у позивача (меморіальні ордери № 2920 від 16.10.2009. та № 3016 від 19.10.2009). Натомість відповідач, в супереч вимогам та зобов'язанням встановленим в п.п. 3.3.1, 3.3.6, 3.3.7 Договору не виконав взяте на себе зобов'язання щодо надання Банку не пізніше 5-ти банківських днів з моменту здійснення операції належним чином оформлених Сліпів (паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням картки й містить набір даних щодо цієї операції та відбиток реквізитів карток), таким чином не виконав зобов'язання щодо надання копії розрахункових документів по операціях з використанням міжнародних платіжних карток через Р0S -термінал ID:М0230191 позивача.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в листопаді 2009 року позивачу були виставлені претензії членами платіжних систем на суму 602000,00 тис. грн., в яких зазначалось, що проведені операції через Р0S -термінал ID:М0230191 позивача є недійсними, так як були здійснені незаконними держателями міжнародних платіжних карток та підробленими пластиковими картками. В зв'язку з цим члени платіжної системи опротестували зазначені операції та вимагали у позивача повернути незаконно зняті з їх рахунків та зараховані на рахунок відповідача кошти в сумі 602000,00 тис. грн.

Враховуючи те, що у позивача відсутні документи за проведеними відповідачем відповідними операціями, а також будь-яка інша інформація, пов'язана з операціями по карткам (документи товарно-касового обліку, товарно-касові книги тощо), адже відповідач порушив умови Договору та не надав їх позивачу, все це унеможливило відстоювання інтересів позивача при проведенні претензійної роботи згідно з правилами платіжних систем.

Тому, як зазначив позивач, з метою недопущення негативних наслідків для позивача, відповідно до умов п.4.2. Договору та процедур міжнародних платіжних систем, позивач був змушений здійснити реверсування (повернення) недійсних, шахрайських операцій проведених відповідачем, на рахунки членів платіжних систем (підтверджуючі документи реверсування додаються). В свою чергу позивач, в зв'язку з наявним залишком на рахунку відповідача та відповідно до п.4.2. Договору здійснив договірне списання з рахунку відповідача коштів в сумі 9282,75 грн. в рахунок часткового відшкодування понесених матеріальних збитків (меморіальний ордер № 6601 від 30.07.2010 ).

Позивач також направив на адресу відповідача листи-вимоги про необхідність відшкодувати Банку кошти по проведеним транзакціям, в зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо надання копії розрахункових та інших первинних документів по операціях з використанням міжнародних платіжних карток через Р0S -термінал ID:М0230191 позивача та відповідно до п. 4.2, 4.3. Договору (лист-вимога від 24.11.2009 № 072-16/4173 та лист-вимога від 25.12.2009 № 16-10/4456). Крім того,

позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 02.02.2010. № 10-10/255. Вищезазначені листи-вимоги та претензія відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Пунктом 6.1 Договору передбачені підстави щодо визнання операції недійсною

Проте факт зарахування/переказу коштів на користь Організації на підставі прийнятого від Організації платіжного повідомлення не є безспірним визнанням дійсності операції (п. 4.1. Договору).

Позивач зазначив, що в листопаді 2009 року уповноважені працівники позивача декілька разів, відповідно до п.п. 3.2.1. п. 3.2. Договору, намагались здійснити перевірку порядку використання відповідачем орендованого майна - Р0S -термінал ID:М0230191 та з метою проведення перевірки виконання відповідачем умов Договору. Проте за адресою зазначеною відповідачем при підписанні Договору та, відповідно, за якою був встановлений Р0S -термінал ID:М0230191, через який були проведені операції з використанням пластикових карток, уповноважені працівники позивача нікого не виявили. Отже, відповідач з'їхав з орендованого нежитлового приміщення по вул. Кірова, 102/1 м. Черкаси, при цьому забравши з собою орендоване на підставі Договору майно позивача - Р0S -термінал ID:М0230191.

Отже, позивач виконав свої обов'язки за Договором в повному обсязі, відповідач не виконав зобов'язання за спірним Договором, тому позивачем поніс фінансові втрати.

Відповідно до вимог п. 12.4 Договору Організація зобов'язалась в 10-денний строк надавати Банку на його вимогу копії документів за операціями, що стосуються операцій з картками, а також в безумовному порядку у місячний строк від дати виставлення Банком претензії, відшкодувати Банку всі суми, що будуть списані з Банку за опротестуваннями платіжних систем і Банків-емітентів по здійсненим в Організації операціям з використанням карток.

Згідно із пунктами 8.1, 8.13, 8.14 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та до умов цього Договору; у разі пошкодження та/або втрати орендованого майна з вини Організації, остання сплачує Банку вартість пошкодженого та/або втраченого майна, яка вказана в акті прийому-передачі обладнання; Організація самостійно несе повну матеріальну відповідальність перед Банком за дії свого персоналу, пов'язані з порушенням положень цього Договору та Додатків до цього Договору. Посилання на незнання положень цього Договору та Додатків до цього Договору не є підставою для невиконання цих положень або ухилення від відповідальності за їх невиконання.

Отже, в зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе, відповідно до умов Договору, обов'язків, в зв'язку з опротестуванням членами платіжної системи незаконних операцій та пред'явлення претензії до позивача щодо повернення незаконно знятих з їх рахунків та зарахованих на рахунок відповідача коштів в сумі

602 000,00 тис. грн. це призвело до понесення позивачем матеріальних збитків в сумі 580677,25 тис. грн., оскільки позивач здійснив договірне списання з рахунку відповідача грошових коштів в сумі 9282,75 грн. в рахунок часткового відшкодування понесених матеріальних збитків, а також враховуючи утриману позивачем з рахунку відповідача комісію за проведені операції в сумі 12040,00 грн. Тобто, 9282,75 грн. + 12040,00 грн. = 21322,75 грн.; 602000,00 - 21322,75 грн. = 580677, 25 тис. грн.).

Таким чином, загальна сума відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 580677,25 тис. грн.

Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача збитки у розмірі 580677 грн. 25 коп. Позивач обґрунтовує позовні вимоги з посиланням на вимоги ст.ст.193,224,225,226 ГК України та ст..ст..22,526,623 ЦК України ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зданої до суду 10.02.2011).

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є законність.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, 23 вересня 2009 року між Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України" (далі- Банк, позивач) в особі філії Відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" в м. Черкасах та Приватним підприємством «ШЕКЕР»(далі –Організація, відповідач) був укладений договір про обслуговування платіжних карток № 43 від 23.09.2009 (далі-Договір), відповідно до умов якого Банк (позивач) перераховує на рахунок Організації (відповідача) кошти за продані Організацією товари, роботи, послуги, оплата яких здійснена законними держателями платіжних карток з використанням типів платіжних карток, визначених у Заяві на реєстрацію місць реалізації товарів (робіт, послуг) Організації (Відповідач), що приймає в оплату Картки (Додаток №2 до цього Договору), та оформлена Організацією з дотриманням вимог Інструкції по обслуговуванню карток міжнародних платіжних систем VISA іпt, МаsІегСагd іпt. (Додаток №3 до цього Договору). Підставою для здійснення вищезазначеного перерахування є надані Організацією до Банку розрахункові повідомлення. Сума вищезазначеного перерахування зменшується на розмір комісійної винагороди, що сплачується Організацією Банку (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.3., 1.5. Договору Банк (позивач) передає, а Організація (відповідач) бере у тимчасове користування за плату обладнання згідно з актом прийому-передачі обладнання (Додаток №6 до цього Договору). Організація використовує орендоване майно для обслуговування клієнтів - держателів міжнародних платіжних карток.

Як вбачається, за період з 14.10.2009 по 18.10.2010 включно через орендований Приватним підприємством «ШЕКЕР»(відповідачем) Р0S -термінал були проведені транзакції міжнародними платіжними картками на загальну суму 606 000,00 тис.грн. (в т.ч. комісія Банку в сумі 12120,00 грн.). В зв'язку з цим, позивач, дотримуючись умов Договору, зарахував кошти в сумі 593880,00 грн. на рахунок відповідача відкритий у позивача (меморіальні ордери № 2920 від 16.10.2009 та № 3016 від 19.10.2009) .

В зв'язку з цим, позивач, дотримуючись умов Договору, зарахував кошти в сумі 593 880,00 грн. на рахунок відповідача відкритий у позивача (меморіальні ордери № 2920 від 16.10.2009. та № 3016 від 19.10.2009). Але, відповідач, в супереч вимогам та зобов'язанням встановленим в п.п. 3.3.1, 3.3.6, 3.3.7 Договору не виконав взяте на себе зобов'язання щодо надання Банку не пізніше 5-ти банківських днів з моменту здійснення операції належним чином оформлених Сліпів (паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням картки й містить набір даних щодо цієї операції та відбиток реквізитів карток), таким чином не виконав зобов'язання щодо надання копії розрахункових документів по операціях з використанням міжнародних платіжних карток через Р0S -термінал ID:М0230191 позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що в листопаді 2009 року позивачу були виставлені претензії членами платіжних систем на суму 602000,00 тис. грн., в яких зазначалось, що проведені операції через Р0S -термінал ID:М0230191 позивача є недійсними та шахрайськими, так як були здійснені незаконними держателями міжнародних платіжних карток та підробленими пластиковими картками. В зв'язку з цим члени платіжної системи опротестували зазначені операції та вимагали у позивача повернути незаконно зняті з їх рахунків та зараховані на рахунок відповідача кошти в сумі 602000,00 тис. грн.

Отже, в зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе, відповідно до умов Договору, обов'язків, в зв'язку з опротестуванням членами платіжної системи незаконних операцій та пред'явлення претензії до позивача щодо повернення незаконно знятих з їх рахунків та зарахованих на рахунок відповідача коштів в сумі

602 000,00 тис. грн. це призвело до понесення позивачем матеріальних збитків в сумі 580677,25 тис. грн., оскільки позивач здійснив договірне списання з рахунку відповідача грошових коштів в сумі 9282,75 грн. в рахунок часткового відшкодування понесених матеріальних збитків, а також враховуючи утриману позивачем з рахунку відповідача комісію за проведені операції в сумі 12040,00 грн. Тобто, 9282,75 грн. + 12040,00 грн. = 21322,75 грн.; 602000,00 - 21322,75 грн. = 580677, 25 тис. грн.).

Враховуючи той факт, що претензії членами платіжної системи щодо опротестування незаконних операцій з використанням пластикових карт, були пред'явлені Головному банку - Публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України», оскільки він є юридичною особою (філія АТ «Укрексімбанк»у м. Черкасах не є юридичною особою, виступає від імені Головного банку в межах наданих повноважень), тому реверсування коштів в сумі 602000,00 тис. грн. по опротестованим операціям на рахунки членів платіжної системи, здійснював безпосередньо Головний банк, з послідуючим списанням коштів з рахунку філії (меморіальні ордери № 2837 від 04.02.2010, № 1280 від 25.11.2009, № 1273 від 25.11.2009, №І2643 від 20.11.2009, №2650 від 20.11.2009, № 2794 від 29.11.2010,що підтверджено матеріалами справи.

Судом встановлений факт порушення відповідачем умов договору про обслуговування платіжних карток № 43 від 23.09.2009, яким було завдано позивачу збитки у розмірі 580677 грн. 25 коп.( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зданої до суду 10.02.2011).

Суд, у відповідності до ст.43 ГПК України, оцінив докази позивача, якими він підтверджує факт спричинення йому відповідачем, на заявлену до стягнення збитки у розмірі 580677 грн. 25 коп.( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зданої до суду 10.02.2011) і дійшов висновку, що обставини, вказані у позовній заяві та нормативне обґрунтування позовних вимог підтверджені допустимими та належними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За своєю правовою природою сума (збитки), що заявлена позивачем до стягнення є збитками.

Згідно п.1 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Згідно п. 2. ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права ( ч.1 ст.22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).

Тому кредитор ( позивач у справі) має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, але й сам факт порушення боржником його обов’язку та причинний зв’язок між цим порушенням і шкодою.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об’єктивної сторони правопорушення є причинний зв’язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов’язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Так, обов’язок по відшкодуванню збитків настає для суб’єктів господарювання у разі порушення господарського зобов’язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України) або такий обов’язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).

Так, сторони зобов’язані довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов’язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.

При цьому встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.

Цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника, отже відповідач зобов’язаний довести той факт, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Але, перед усім позивачем повинно бути доведено факт того, що він реально поніс збитки у заявленому розмірі.

За таких підстав суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення відповідача збитки у розмірі 580677 грн. 25 коп.( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зданої до суду 10.02.2011), слід визнати обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та таким, що підлягає до задоволення.

У судовому засіданні 24.02.2011 оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме витрати по оплаті державного мита у сумі 5806 грн. 78 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,44,49,.82,84,85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “ШЕКЕР”, вул.Херсонська,33, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 36562516 на користь Публічного акціонерного товариства “Державний експортно –імпортний банк України, вул.Горького,127, м. Київ, код ЄДРПОУ 00032112 в особі філії АТ “Укрексімбанк ”, вул.Гоголя,288,м. Черкаси, код ЄДРПОУ 22808607 збитки у розмірі 580677 грн. 25 коп., витрати по оплаті державного мита у сумі 5806 грн. 78 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено – 01 03.2011.

Суддя                                                                                           Г.М.Старкова

Пом. судді Ю.А.Зайцева