Рішення № 13970997, 21.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.11 р. Справа № 37/32пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного підприємства „Хотей” м. Макіївка, ідентифікаційний код 31534531

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Катерпіллар Файненшл Україна” м. Київ, ідентифікаційний код 35431993

про: визнання договору фінансового лізингу №UA25L-08-01 від 29.05.2008р. укладеним в національній валюті України - гривні

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Цукур А.С. (за довіреністю б/н від 16.08.2010р.);

від Відповідача - Корнієвський Є.С. (за довіреністю б/н від 28.09.2010р.)

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 01.02.2011р. на 14.02.2011р. з подальшим оголошенням перерви до 21.02.2011р.

У судовому засіданні 21.02.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Хотей” м. Макіївка (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Катерпіллар Файненшл Україна” м. Київ (далі – Відповідач) про визнання недійсними: абз.1 п.3.2, п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.7 договору фінансового лізингу №UA25L-08-01 від 29.05.2008р., додатки №№2-4 та додаткову угоду №1ДО від 15.08.2008р. та додаткову угоду №2ДО від 29.12.2009р. до вказаного договору.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що договір фінансового лізингу №UA25L-08-01 від 29.05.2008р. не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки містить положення відносно зв’язку між лізинговими платежами та курсом іноземної валюти за відсутністю належних підстав для її використання у розрахунках між сторонами.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір фінансового лізингу №UA25L-08-01 від 29.05.2008р. з додатками та додатковими угодами; договір купівлі-продажу №С/С/129-08 від 29.05.2010р.; банківську довідку№45791 від08.09.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.99 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 217, 524, 533 Цивільного кодексу України, ст. 5, 189, 193, 198, 207 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст.ст. 1, 12,15, 22, 54-57 Господарського процесуального кодексу.

Заявою про зміну предмету позову №б/н від 12.02.2011р. (а.с.140) Позивач просив визнати договір фінансового лізингу №UA25L-08-01 від 29.05.2008р. укладеним в національній валюті України – гривні.

Відповідач надав заперечення №б/н від 28.01.20011р. (а.с.а.с.47-50), яким проти позову заперечив, посилаючись на правомірність вираження грошового зобов’язання у гривнях за еквівалентом іноземної валюти за відповідним курсом та встановлення сторонами лізингових платежів як вільних цін, що змінюються в перебігу дії договору згідно його умов.

Відповідач надав додаткові документи як витребувані судом, так й на підтвердження своєї позиції для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 51-131).

Представники сторін у судовому засіданні 21.02.2011р. підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи про відсутність будь-яких додаткових документів на її обґрунтування.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

29.05.2008р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №UA25L-08-01 (а.с.а.с.12-16), згідно умов п.п. 2.1., 3.2 якого Лізингодавець зобов’язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, визначений у додатку № 1 до договору (а.с.17), і надати його Лізингоодержувачу в тимчасове володіння та користування для підприємницький цілей за плату на строк і на умовах, зазначених в цьому договорі і Загальних умовах (а.с.а.с.51-84), з переходом права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача за умови дотримання вимог, встановлених Загальними умовами.

Специфікацією (додаток № 1 до договору) сторони визначили предмет лізингу – бульдозер Катерпілляр D8R 1шт., та його технічні характеристики.

Згідно з положеннями п.3 договору вартість предмета лізингу разом із ПДВ виражена в доларах США і становить 594800,00 доларів США, на день укладання договору вказана сума у національній валюті України за курсом НБУ – 2884780грн. разовим із ПДВ.

За змістом п.4 договору фінансового лізингу сторони дійшли згоди зокрема про таке:

- усі лізингові платежі виражені в доларах США і становлять разом з ПДВ 482139,12 доларів США (п.4.1) та включають в себе відшкодування частини вартості предмету лізингу, проценти та комісійну винагороду;

- всі лізингові платежі сплачуються у національній валюті України за Курсом на дату платежу. У випадку якщо Лізингоодержувач перерахував Лізингодавцеві кошти в гривнях у рахунок будь-якого платежу Лізингоодержувача, і у період часу між відповідною датою Платежу й фактичною датою сплати такого платежу Лізингоодержувача відбулося збільшення встановленого Національним Банком України курсу долара США до гривні більш ніж 1%, то Лізингоодержувач буде зобов’язаний відшкодувати Лізингодавцеві різницю між сумою такого платежу Лізингоодержувача і фактичним еквівалентом у доларах США отриманої Лізингодавцем у рахунок такого платежу суми у гривнях, визначеної по курсу НБУ на фактичну дату оплати. Зазначена різниця виплачується Лізингоодержувачем по курсу НБУ протягом 10 робочих днів здати одержання відповідної вимоги Лізингодавця (п.4.2);

- строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в Графіку сплати лізингових платежів (а.с.19) перший із зазначених періодичних лізингових платежів повинен бути здійснений не пізніше першого місяця наступного за місяцем дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але не пізніше 1 числа місяця наступного за місяцем передачі Предмета лізингу, якщо дата передачі з 1 по 15 число включно, або не пізніше першого числа другого місяця, якщо дата передачі після 15 числа місяця. Наступні періодичні Лізингові платежі повинні здійснюватися не пізніше першого числа місяця. Згідно вказаного графіку сторони дійшли згоди про 24 лізинговий періоди та загальну суму лізингових платежів у розмірі 482139,12 доларів США (п.4.6).

Між Позивачем та Відповідачем в перебігу договірних відносин укладались додаткові угоди до договору фінансового лізингу (а.с.а.с. 22-24), якими були внесені зміни до істотних умов договору, якими у тому числі - 15.08.2008р. та 29.12.2009р., внесені зміни до Загального графіку платежів.

29.05.2008р. на виконання умов п.2.1 договору фінансового лізингу №UA25L-08-01 від 29.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Цепелін Україна ТОВ” (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №С/С/129-08 (а.с.а.с.25-34), згідно умов п.п. 1.1., 1.2, 1.3, 1.4 якого Продавець зобов’язується продати та поставити майно - Бульдозер Катерпіллар, модель D8R (далі - Обладнання), у кількість 1шт, технічні характеристики якого наведені в технічній специфікації (а.с.35), вартістю 594800,00 доларів США, що по курсу НБУ становило 2884780грн., а Покупець прийняти, оплатити, та передати його на умовах фінансового лізингу.

Відповідно до п.2 договору купівлі-продажу, передбачено, що оплата здійснюється в гривнях, шляхом перерахування суми, яка підлягає сплаті по курсу НБУ на дату здійснення платежу.

15.08.2008р. предмет лізингу, визначений специфікацією, був переданий Лiзингоодержувачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі №65 (а.с.21).

Як вбачається із наданої до матеріалів справи банківської довідки №45791 від 08.09.2010р. (а.с.а.с.41-43) розрахунки за спірним договором за період з 01.06.2008р. по 07.09.2010р. Позивач на користь Відповідача здійснював у гривнях на суму 1847521,06грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи визнання недійсними окремих положень спірного договору фінансово лізингу. Заявою від 12.02.2011р. (а.с.140), поданою до початку розгляду справи по суті (оскільки Позивач в перше судове засідання не з’явився), Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінив предмет позову, вимагаючи визнання спірного договору фінансово лізингу укладеним в національній валюті України – гривні.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №б/н від 28.01.2011р. (а.с.а.с.47-50).

Суд, враховуючи права позивача, закріплені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу в контексті вимог, викладених у заяві про зміну предмету позову №б/н від 12.02.2011р. (а.с.140), оскільки до початку розгляду справи по суті Позивач управнений змінювати предмет позову.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту розглядуваної позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає визнанні договору фінансового лізингу №UA25L-08-01 від 29.05.2008р. укладеним в національній валюті України – гривні.

Враховуючи статус учасників розглядуваної справи та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг” та умовами укладеного між ними договору лізингу № UA25L-08-01 від 29.05.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи з наведених позивачем аргументів заявлених вимог, їх суб’єктивні права та інтереси, на захист яких подана заява, ґрунтується, насамперед, на договорі лізингу № UA25L-08-01 від 29.05.2008р., зміст та взаємні права сторін за яким дозволяють суду кваліфікувати його саме як договір фінансового лізингу.

Виходячи із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами) сукупності наступних умов:

- наявність у Позивача певного суб’єктивного права/інтересу;

- порушення цього права/інтересу з боку Відповідача;

- адекватність (з точки зору визначеності законом та відповідності суті порушення і спроможності його усунути) обраного способу судового захисту.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із вказаних умов унеможливлює задоволення позову.

Суд як орган державної влади, здійснюючи функцію правосуддя, за змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язаний діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначених законами. Означений принцип у повній мірі стосується із застосування певних способів судового захисту, які, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, визначаються законом або договором.

Між тим, ані діюче законодавство, ані і укладений між сторонами договір лізингу безпосередньо не передбачає можливості віднесення заявлених вимог про визнання договору укладеним в національній валюти до певного самостійного способу судового захисту. Означений спосіб захисту за своєю сутністю опосередковує встановлення відповідного юридичного факту як складової частини предмету доказування при висуванні інших вимог на підставі договору (про стягнення заборгованості або неустойки, розірвання договору тощо)– який (елемент) може відображатися лише у мотивувальній частині рішення при розгляді вказаних належних позовних вимог. Аналогічний підхід до застосування способу судового захисту у вигляді встановлення юридичного факту запроваджено Верховним Судом України у постанові від 20.02.2007р. у справі за позовом ТОВ "Поліс-Плюс" до ТОВ "ВП "Укрметал", ТОВ "Укрресурс" про визнання добросовісним набувачем та визнання договору недійсним (розміщена в Інформаційно-пошуковій базі „ЛІГА”).

Таким чином суд, враховуючи неналежність обраного способу судового захисту у світлі правової позиції Верховного Суду України, згаданій в п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482, відмовляє у задоволені розглядуваного позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Приватного підприємства „Хотей” м. Макіївка (ідентифікаційний код 31534531) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Катерпіллар Файненшл Україна” м. Київ (ідентифікаційний код 35431993) про визнання договору фінансового лізингу №UA25L-08-01 від 29.05.2008р. укладеним в національній валюті України – гривні.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 21.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2011р.

Суддя Попков Д.О.