Рішення № 13970995, 21.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.11 р. Справа № 37/28

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К”, м. Єнакієве, ідентифікаційний код 32276975

про: стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 13600,00грн., 3% річних в розмірі 388,77грн., індексу інфляції в розмірі 1234,26грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача не зявився;

від Відповідача Євсєєва І.В. (за довіреністю б/н від 05.01.2009р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 24.01.2011р. на 07.02.2011р., з 07.02.2011р. на 21.02.2011р.

У судовому засіданні 21.01.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К” м. Єнакієве, Донецької області (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 13600,00грн., 3% річних в розмірі 388,77грн., індексу інфляції в розмірі 1234,26грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором-угодою на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні № 859/09 (УП) від 14.07.2009р. з оплати наданих у період з серпня 2009р. по жовтень 2010р. послуг, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляції.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір-угоду на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні № 859/09 (УП) від 14.07.2009р., замовлення на перевезення вантажу, акти приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), рахунки.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 526, 625, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем в перебігу розгляду справи на підтвердження своєї позиції надавались додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с. а.с.39-41,60-62).

Відповідач надав письмовий відзив №15-юр від 02.02.2011р. (а.с.51), в якому проти позову заперечив, посилаючись на: ненадання Позивачем оформлених документів, визначених п.п. 3.9. та 6.1. договору № 859/09 (УП) від 14.07.2009р. у якості підстави для сплати; неправильний розрахунок суми інфляційної індексації через застосування індексів дефляції.

Заявою №16-юр від 02.02.2011р. (а.с.50) Відповідач просив суд застосувати річний строк позовної давності, а також надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.51-56).

В поясненнях №136-юр від 17.02.2011р. (а.с.69) Відповідач визнав борг в сумі 2000грн. (за частково сплаченими актами приймання-передачі виконаних робіт №154 від 02.10.2009р. та №166 від 15.10.2009р.), а відносно решти заявленої до стягнення заборгованості в сумі 11600грн. зазначив про ненастання строку оплати через ненадання Позивачем всіх необхідних для сплаті документів.

У судове засіданні 21.02.2011р. належним чином повідомлений (а.с.63) представник Позивача без пояснення причин не зявився, а представник Відповідача підтримав свою остаточну позицію, викладену у поясненнях №136-юр від 17.02.2011р., вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі документами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної правової кваліфікації заявлених вимог, а відсутність без пояснення причин представника належним чином повідомленого Позивача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для представлення (у разі наявності) будь-яких додаткових документів на обґрунтування обраної позиції, встановлення правої визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2009р. між Позивачем (Перевізник) та Відповідачем (Експедитор) укладений договір-угоду на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні №859/09 (УП) (а.с.9), згідно п.п. 1.1., 8.1 якого Експедитор, діючи від імені і за рахунок третьої сторони Замовника, залучає Перевізника для доставки вантажів автомобілями в міських, міжміських сполученнях, в порядку та на умовах цього договору, Перевізник зобовязується доставити заявлені Експедитором вантажі, а Експедитор сплатити послуги Перевізника з коштів, що надійшли від Замовника, зі строком дії до 31.12.2009р.

За змістом п.п. 2.1., 2.2. договору Експедитор на підставі договору-доручення Замовника надає Перевізнику факсом, електронної поштою або іншими засобами звязку транспортне замовлення на перевезення вантажу, засвідчену підписами уповноважених осіб та печаткою Експедитора. В такій заявці вказується дата та адреса завантаження і розвантаження, контактні телефони і адреси відповідальних осіб на місцях завантаження і розвантаження, найменування, вага і інші характеристики вантажу, тип транспортного засобу і вимоги до нього, а також інші істотні відомості і умови перевезення вантажу, які не врегульовані цією угодою

Умовами розділу 6 договору сторони дійшли згоди, що оплата послуг Перевізника здійснюється Експедитором з коштів, що надходять від Замовника, за вирахуванням своїх експедиторської винагороди протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання від Перевізника всіх необхідних документів, вказаних в п. 3.9 цього договору, якщо інші умови оплати не обумовлені замовленням.

В свою чергу, п. 3.9. до обовязків Перевізника відносить протягом 10 днів після розвантаження автомобіля надати Експедитору пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків: копію товарно-транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг), оригінал рахунку і іншій документів, які підтверджують перевезення, а також копії свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ або про сплату єдиного податку, свідоцтва про державну реєстрацію субєкта господарювання та ліцензії на здійснення відповідного виду господарської діяльності.

У відповідності до умов договору Відповідачем були надані Позивачу факсом заявки на перевезення вантажів №7840 від 14.07.2009р., №3727 від 21.08.2009р., №7861 від 22.09.2009р., №б/н від 30.09.2009р., №4226 від 13.10.2009р., №4306 від 22.10.2009р., 4787 від 20.10.2009р. (а.с.а.с.13, 16, 19, 22, 25, 28, 31), прийняті до виконання останнім. Вказані заявки встановлювали умову про оплату по закінченню визначеної кількості банківських днів з моменту надання оригіналів податкової накладної, акту виконаних робіт та рахунку, а в деяких випадках і товарно-транспортної накладної).

На підтвердження виконання означених заявок Позивачем надані акти виконаних робіт (надання послуг): №89 від 16.07.2009р. (а.с.14 підписаний обома сторонами), №125 від 26.08.2009р. (а.с.17 Відповідачем не підписаний), №149 від 23.09.2009р. (а.с.20 підписаний обома сторонами), №154 від 02.10.2009р. (а.с.23 містить печатку Відповідача), №166 від 15.10.2009р. (а.с.26 підписаний обома сторонами), №175 від 26.10.2009р. (а.с.29 - підписаний обома сторонами), №173 від 22.10.2009р. (а.с.32 підписаний обома сторонами) всього на загальну суму 17600,00грн.

Задля забезпечення виконання грошових зобовязань Позивачем були виписані рахунки №89 від 16.07.2009р. на суму 1100,00грн. (а.с.15), №125 від 26.08.2009р. на суму 2000,00грн. (а.с.18), №149 від 23.03.2009р. на суму 1600,00грн. (а.с.21), №154 від 02.10.2009р. на суму 3000,00грн. (а.с.24), №166 від 15.10.2009р. на суму 3000,00грн. (а.с.27), №175 від 22.10.2009р. на суму 3900,00грн. (а.с.30), №173 від 23.10.2009р. на суму 3000,00грн. (а.с.33), доказів вручення (надсилання) яких Відповідачу разом із іншими, необхідними для здійснення платежу документами, до матеріалів справи не надано. При цьому, у судовому засіданні 07.02.2011р. (а.с.64) представник Позивача повідомив про відсутність доказів такого вручення або надсилання.

Як вбачається із складеного і надісланого (а.с.60) Позивачем на виконання вимог суду акту звірення розрахунків (а.с.61), а також обліковими відомостями Відповідача (а.с.53), останнім були частково оплачені у загальній сумі 4000грн. послуги з перевезення за актами №154 від 02.10.2009р. та №166 від 15.10.2009р.

За таких обставин Позивач наполягає на стягнені з Відповідача разом із заборгованістю 13600,00грн., додатково нарахованих інфляційної індексації в розмірі 1234,26грн. та 3% річних річні в розмірі 388,77грн.

Відповідач згідно своєї остаточної позиції заявлені вимоги визнав в частині заборгованості в сумі 2000грн. (а.с.69).

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог, оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ст.58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобовязань за одним договором).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором та застосуванні наслідків такого невиконання у вигляді стягнення інфляційної індексації та 3% річних.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами укладеного договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні № 859/09 від 14.07.2009р. та замовленнями до нього.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту права та обовязків сторін, визначених договором № 859/09 від 14.07.2009р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір перевезення вантажів.

Як встановлено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Правомірність укладання договорів перевезення експедитором підтверджується положеннями ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, а право перевізника на отримання провізної плати безпосередньо закріплено ч. 1 ст. 916 цього Кодексу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні № 859/09 від 14.07.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Беручи до уваги, що положення глави 32 Господарського кодексу України і глави 64 Цивільного кодексу України не містять спеціальних застережень відносно порядку і строків виконання зобовязань з оплати перевезень, суд застосовує лише положення договору, враховуючи, що приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від виконання грошових зобовязань на визначених п. 6.1 договору № 859/09 від 14.07.2009р. та замовлень умовах, а саме по закінченню встановленого періоду у банківських днях, що розпочинає свій відлік з моменту надання Позивачем після розвантаження автомобілю визначеного переліку документів, серед яких акт виконаних робіт, податкова накладна (Позивач за змістом наданих документів є платником ПДВ), рахунок та в деяких випадках товарно-транспортна накладна.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежне виконання є порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, у відповідності до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому, ч. 4 цієї статті визначає, що прострочення боржника не настає, якщо зобовязання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як було встановлено судом на підставі наявних у справі документів, Позивач не довів належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами виконання обовязку з надання Експедитору всіх обумовлених для здійснення платежів документів, окрім тих, що стосуються наданих послуг з перевезення за актами №154 від 02.10.2009р. та №166 від 15.10.2009р., адже факт отримання необхідних документів підтверджується як часткової оплатою послуг за такими актами, так і визнанням вимог в цій частині Відповідачем, що враховується судом в порядку ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, недоведеність факту надання таких документів відносно решти актів виконаних робіт на суму 11600грн. (а відносно не підписаного Відповідачем акту №125 від 26.08.2009р. і недоведеність самого факту надання послуги з перевезення), зумовлює правомірність висновку Відповідача про не доведення моменту настання строку виконання зобовязань, що унеможливлює і факт їх прострочення з боку Відповідача). Доречи, ненастання моменту оплати унеможливлює і застосування позовної давності, яка також у такому випадку не розпочинає свого відліку.

З огляду на наведене, беручи до уваги обсяг визнаних Відповідачем грошових вимог та приписів ст. 625 Цивільного кодексу України відносно не звільнення боржника від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання і необхідності на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних та інфляційної індексації, нархованих за період прострочення, суд вважає за можливе стягнути:

- заборгованість в сумі 2000грн. (залишок за частково оплаченими актами №154 від 02.10.2009р. та №166 від 15.10.2009р.);

-3% річних в сумі 29,18грн.;

-інфляційну індексація в сумі 57,8грн.

Відмова у задоволені решти вимог зумовлена недоведеністю Позивачем факту порушення відповідного права з боку Відповідача у розумінні приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги фізично особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К”, м. Єнакієве (ідентифікаційний код 32276975) про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 13600,00грн., 3% річних в розмірі 388,77грн., індексу інфляції в розмірі 1234,26грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К”, м. Єнакієве (ідентифікаційний код 32276975) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 2000грн., 3% річних в розмірі 29,18грн., інфляційну індексацію в розмірі 57,8грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К”, м. Єнакієве (ідентифікаційний код 32276975) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відшкодування державного мита в сумі 20,87грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 32,35грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 21.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2011р.

Суддя Попков Д.О.