Рішення № 13970993, 22.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.02.11 р. Справа № 44/101

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ, ідентифікаційний код 00039002 в особі Філії „Пролетарське відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Донецьк”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 09334300

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехком”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 324069522

про: стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 620531,06грн. та 772120 доларів США

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Рянська Н.В. (за довіреністю б/н від 19.10.2010р.);

від Відповідача – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судового засідання.

Згідно із ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 22.04.2009р. на 12.05.2009р., з 12.05.2009р. на 25.05.2009р., з 25.05.2009р. на 02.07.2009р., з 02.07.2009р. на 20.07.2009р., з 20.07.2009р. на 03.08.2009р., 03.08.2009р. провадження у справі на підставі ст. 79 ГПК України було зупинено та поновлено 25.01.2011р. з подальшим призначенням до розгляду на 08.02.2011р. та відкладенням на 22.02.2011р.

У судовому засідання 22.02.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Філія „Пролетарське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк” м. Донецьк Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) „Промінвестбанк”, м. Київ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехком”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 267323,09грн. та 816070,91грн. дол. США (еквівалентно 6283746,01грн. за офіційним курсом Національного банку України станом на 03.04.2009р.).

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №20-1/2006 від 17.05.2006р. за період з 01.09.2008р. по 28.02.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість з оплати процентів та комісії, а також виникли підстави для висування вимоги про повернення всіх кредитних коштів, яка (вимога) Відповідачем не виконана.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №20-1/2006 від 17.05.2006р., угоди про внесення змін до нього, вимогу №01-44/4828 від 09.12.2008р. з доказами надсилання та отримання, виписку з рахунків, довідку щодо розміру заборгованості, правоустановчі документи, довідку про курси валют станом на 02.04.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 526, 530, 547, 577, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем на підтвердження своєї позиції та на виконання вимог ухвал суду, були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 50-111 т.1, а.с.а.с.116-120, 126 – 130, 143 - 146 т.2, а.с.а.с.1-27 т.3), у тому числі – клопотання №09-72/291 від 17.02.2011р. щодо зміни назва власної організаційно-правової форми з Закритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство.

Заявою №09-72/1574 від 19.06.2009р. (а.с.а.с.121, 122 т.1) Позивач у зв’язку із конвертацією нарахованих процентів з іноземної валюти в національну змінив предмет позову, вимагаючи стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 601828,59грн. та 772120 доларів США, надавши додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.123-125 т.1).

Заявою №09-72/2365 від 28.09.2009р. про зміну предмету позову (а.с.а.с.1-4 т.2) Позивач, збільшивши суму первісно заявлених грошових вимог до 620531,06грн. та 772120 доларів США, доповнив їх вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТК” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Донбасметал” про звернення стягнення на приналежне їм рухоме і нерухоме майно на підставі укладених договорів застави (іпотеки) шляхом проведення публічних торгів у виконавчому провадженні. На обґрунтування додаткових позовних вимог Позивачем надані відповідні документи у правовідносинах з заставодавцями (а.с.а.с. 6-100 т.2).

Заявою №09-72/292 від 17.02.2011р. (а.с.а.с.135, 136 т.2) з наданням відповідних розрахунків (а.с.а.с.137, 138 т.2) остаточно визначив суму грошових вимог до Відповідача, вказуючи про припущену в заяві №09-72/1574 від 19.06.2009р. технічну помилку в сумі нарахованих відсотків, вимагаючи стягнення з Відповідача: заборгованості за кредитом в розмірі 245023,76грн. та 772120 доларів США, заборгованості за процентами в сумі 372507,3грн., заборгованості за комісійною винагородою за послуги по управлінню фінансовим кредитом в сумі 3000грн., усього – 620531,06грн. та 772120 доларів США.

Відповідач 20.07.2009р. надав відзив (а.с.а.с.128, 129 т.1), яким проти позову заперечив, посилаючись на: укладену 14.04.2008р. між сторонами угоду про внесення змін до кредитного договору №20-1/2006 із визначенням ліміту кредитної лінії сумою 4000000,00грн.; відсутність зобов’язань з погашення кредиту в іноземній валюті і правомірність виконання зобов’язань лише в національній валюті; здійснення Позивачем конвертації нарахованих процентів без погодження із Позичальником; відсутність підстав для стягнення комісійної винагороди з огляду визначені ст. 1054 Цивільного кодексу України грошові зобов’язання позичальника перед банком.

Відповідачем також були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.116, 130 т.1), а заявлені клопотання про:

- про зупинення провадження у справі (а.с.а.с.133-138 т.1), яке було задоволене ухвалою суду від 03.08.2009р.;

- про відкладання розгляду справи з 22.02.2011р. на два тижні (а.с.а.с.140-142 т.2)

Резолюцією в.о. голови Господарського суду Донецької області від 28.12.2010р. справу передано на розгляд судді Попкова Д.О., який ухвалою від 25.01.2011р. поновив провадження.

У судовому засіданні 22.02.2011р. представник Позивача наполягав на вимогах, викладених в заяві №09-72/292 від 17.02.2011р., просив вирішити справу за наявними матеріалами, заперечуючи проти задоволення клопотання Відповідача щодо відкладання судового засідання.

Суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі матеріалами з огляду на їх достатність для привальної юридичної кваліфікації заявлених вимог, відхиляючи, таким чином, клопотання Відповідача про відкладання розгляду справи, оскільки приведені в ньому аргументи не можуть вважатися поважними у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України з огляду на загальну тривалість розгляду вимог (справу було порушено 06.04.2009р.) та достатність часу для вжиття будь-яких заходів з доведення до відома суду доказів (у разі їх наявності) на обґрунтування своєї позиції.

Наразі, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання належним чином повідомленого про судовий розгляд Відповідача здійснювати свої процесуальні права та обв’язки, тим більше, що подальше зволікання із вирішенням спору є несумісним із встановленою ст. 6 ратифікованої Україною Конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950р. гарантією розгляду справи впродовж розумного строку.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2006р. між Позивачем (Банк) та Відповідачем (Позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №20-1/2006 (а.с.а.с.7-10 т.1), згідно п.п. 2.1, 2.2, 3.2 якого Банк надає Позичальнику грошові кошти (кредит) у вигляді мультивалютної кредитної лінії на наступних умовах, зокрема: сума кредитної лінії (ліміт кредитування ) – 3000000,00грн.; валюта кредитної лінії – долари США, гривня; строк користування – до 15.04.2009р.; плата за користування: частиною кредиту у доларах США – 13,5% річних, частиною кредиту гривнях – 19% річних, для придбання основних засобів, обладнання, розрахунки з постачальниками.

Згідно п.3.1 цього кредитного договору (далі – кредитний договір), кредит надається Банком шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, визначених у п.2.1 договору, розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку в національній валюті на рахунки контрагентів Позичальника або шляхом перерахування кредитних коштів для конвертації в іншу валюту; в іноземній валюті шляхом перерахування валютних коштів з позичкового рахунку на рахунок з метою оплати за зовнішньоекономічними контрактами або конвертації в іншу валюту.

За умовами означеного договору (п.3.2) відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачується Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 19 відсотків річних за кредитом, наданим у гривні; 13,5 відсотків за кредитом, наданим у доларах США. Відсотки нараховуються та сплачуються у тій валюті, у якій надано кредит. Разом із цим, в п. 3.4. сторони передбачили, що у випадку порушення Позичальником встановленого терміну погашення кредиту Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 40 відсотків річних.

Пункт 3.3. кредитного договору до грошових зобов’язань Позичальника також відносин щомісячну (починаючи з 01.06.2006р.) сплату комісійної винагороди в сумі 1500грн. за управління та обслуговування мультивалютної кредитної лінії, яка (винагорода) нараховується Банком 25 числа звітного місяця і сплачується Позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця.

Розділом 4 договору до обов’язків Позичальника, у тому числі, віднесена своєчасна сплата плати за кредит, відсотків за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених договором (п.4.2.2). В свою чергу, Банку, серед іншого, надане право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суми неустойки, передбачених цим договором, у випадках, коли (у тому числі) Позичальник не виконав в строк свої обов’язки по поверненню кредиту та/або сплаті відсотків за надання кредиту, та/або сплаті за кредит, та/або інші обов’язки по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором. Про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит з наведеної підстави Банк зобов’язаний письмово попередити Позичальника не менше ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів (п.4.3.4.).

Додатковими угодами від26.05.2006р., від 14.09.2006р., від 21.09.2006р., від 29.11.2006р., 28.02.1007р., від 02.03.2007р., від 14.08.2007р., від 14.04.2008р., від 25.09.2008р., від 23.01.2009р., 28.04.2009р. до договору кредиту (а.с.а.с.11-22 т.1, а.с. 116 т.2) були внесені зміни, а саме – щодо забезпечення кредиту, сум і строків повернення кредиту, нарахування і сплати відсотків (19% - за кредитом, наданим в гривні, та 11,5% - за кредитом, наданим в доларах США), конвертації заборгованості за відсотками з доларів США у гривню, проте остаточна дата повернення всієї суми кредиту – 15.04.2009р. – сторонами не змінювалася. Водночас, сторонами було визначено, що відсотки нараховуються у тій валюті, в якій надано кредит, але можуть сплачуватися в гривневому еквіваленті не нижче, ніж за курсом НБУ за згодою між Позичальником та Банком.

На виконання зобов’язань з видачі кредиту Банком здійснювалися платежі з позичкового рахунку Відповідача на користь контрагентів останнього у період з 17.05.2006р. по 21.08.2008р. (а.с.а.с.50-83 т.1), що відображено у виписки з рахунку (а.с.84 т.1), а також перераховувалися валютні кошти для подальшої конвертації Позичальником та сплати зовнішньо економічних контрактів (а.с.а.с.86-109 т.1), що підтверджується випискою з рахунків (а.с.110 т.1), та цілком відповідає умовам кредитування, встановленим п. 3.1. договору.

У зв’язку із несплатою процентів за користування кредитними коштами за вересень і жовтень 2008р. Банк звернувся з вимогою №01-44/4828 від 09.12.2008р. (а.с.22 т.1) у 10-ти денний строк з моменту її одержання повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту, сплатити проценти за користування ними, а також суму комісійних винагород. Означена вимога була отримана Відповідачем 22.12.2008р. (а.с.23 т.1).

Через незадоволення означеної вимоги Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Як вбачається із складеної Банком довідки №01-44/181/15 від 01.02.2011р. та розрахунку до неї (а.с.а.с. 126-128 т.2), станом на 01.02.2011р.заборгованість Відповідача становить 620531,06грн. та 772120,00 дол. США (грн. еквівалент складає 6131790,98грн. по курсу долара США до гривні встановленим НБУ за 100 одиниць станом на 01.02.2011р. – 794,15грн.) всього у гривневому еквіваленті – 6752322,04грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 245023,76грн. та 772120,00грн. (грн. еквівалент складає 6131790,98грн. по курсу долара США до гривні встановленим НБУ за 100 одиниць станом на 01.02.2011р. – 794,15грн.); заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 372507,30грн.; заборгованість за прострочення комісійної винагороди за користування кредитними коштами в розмірі 3000,00грн. (за січень і лютий 2009р.)

В перебігу розгляду справи Позивач неодноразово редагував позовні вимоги змінював позовні вимоги, востаннє – заявою №09-72/292 від 17.02.2011р. (а.с.а.с.135136 т.2), за якою наполягав на стягнені з Відповідача основної суми кредиту в розмірі 620531,06грн. та 772120,00 дол. США (грн. еквівалент складає 6131790,98грн. по курсу долара США до гривні встановленим НБУ за 100 одиниць станом на 01.02.2011р. – 794,15грн.) всього у гривневому еквіваленті – 6752322,04грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 245023,76грн. та 772120,00грн. (грн. еквівалент складає 6131790,98грн. по курсу долара США до гривні встановленим НБУ за 100 одиниць станом на 01.02.2011р. – 794,15грн.); заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 372507,30грн.; заборгованість за прострочення комісійної винагороди за користування кредитними коштами в розмірі 3000,00грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.12.2010р. (а.с. а.с. 103-105 т.2) по справі №22/41пн за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехком” м. Донецьк до Філії „Пролетарське відділення промінвестбанку в м. Донецьк” м. Донецьк, ідентифікаційний код 09334300 Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Закрите акціонерне товариство) „Промінвестбанк”, м. Київ про визнання права на виконання зобов’язань за кредитним договором №20-1/2006 від 17.05.2006р. у задоволені позовних вимог відмовлено. Згідно довідки суду від 24.01.2011р. (а.с.114 т.2) означене рішення набуло законної сили, не оскаржувалося, не скасоване та є дійсним.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 20.07.2009р. (а.с.128-129 т.1), ухилившись від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.129 т.2), складеного і надісланого (а.с.130 т.2) Позивачем на виконання вимог суду.

Суд розглядає справу в контексті остаточних вимог, викладених у заяві від №09-72/292 від 17.02.2011р., оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є грошовими, пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов’язань за договором кредиту), а їх сумісний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

В свою чергу, за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі позивач управнений змінювати розмір вимог. При цьому, вимоги, викладені в заяві №09-72/2365 від 28.09.2009р. про зміну предмету позову (а.с.а.с.1-4 т.2) щодо звернення стягнення на майно інших осіб – заставодавців, судом до уваги не приймаються, не розглядаються та не оцінюються, оскільки їх об’єднання із первісними вимогами про стягнення коштів з Відповідача на цій стадії не відповідає приписам ані ст. 22, ані ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, що не передбачають доповнення позову новими вимогами із самостійними підставами до осіб, які не мають статусу відповідача у справі. Аналогічна позиція з цього приводу сформульована Верховним Судом України в постанові від 17 травня 2005 року (додається).

Суд зауважує, що внаслідок неприйняття доповнених позовних вимог до розгляду Товариство з обмеженою відповідальністю „ДТК” і Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбасметал” не набувають процесуального статусу в цій справі, і Позивач не позбавлений висувати свої вимоги до них шляхом подання окремого позову в загальному порядку.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, інших нормативних актів, та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №20-1/2006 від 17.05.2006р. є кредитним договором у розумінні ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст.ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов’язується повернути позикодавцю суми позики (кредиту) та сплатити проценти, які за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором.

В свою чергу, положення п.3.3. договору №20-1/2006 від 17.05.2006р. відносно комісійної винагороди у світлі закріпленого у п.3 ч.1 ст.3, ч.2 ст.6 та ст. 627 Цивільного кодексу України принципу свободи договору дають підстави для висновку про можливість встановлення грошових зобов’язань у такий спосіб, з огляду на що судом відхиляються заперечення Відповідача з цього приводу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем кредитний договір №20-1/2006 від 17.05.2006р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань з повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним та сплати комісії, визначених (зобов’язань) умовами такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлюють положення ч. 3 цієї статті позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від повернення Позивачу суми кредиту та сплати процентів за весь період користування ним згідно умов кредитного договору №20-1/2006 від 17.05.2006р.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Натомість невиконання або неналежне виконання зобов’язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення зобов’язань з повернення позики позичальником є сплата останнім на користь позикодавця грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. В свою чергу, за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Як вбачається із матеріалів справи Відповідач отримав від Позивача кредитні кошти за кредитним договором №20-1/2006 від 17.05.2006р. з остаточною датою повернення до 15.04.2009р., проте, згідно представлених Банком і не спростованих Позичальником доказів (зокрема – банківських виписках та довідках про нарахування) допускав порушення строків уплати нарахованих процентів за користування, що розцінюється судом як прострочення у розмінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України. Вказане порушення грошових зобов’язань з боку Позичальника є підставою для реалізації Банком передбаченого п. 4.3.4. договору права вимагати від Позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов’язань за договором.

Означене право було реалізовано Позивачем шляхом надсилання Відповідачу вимоги №01-44/4828 від 09.12.2008р. (а.с.22 т.1) протягом 10 днів з моменту її отримання повне дострокове погашення всіх платежів (тобто до протягом 30 календарних днів з момент направлення вимоги (тобто до 01.01.2009р. включно – оскільки вимога була отримана 22.12.2008р.) та за змістом ч. 1 ст. 651, ч. 1 ст. 653 та ст. 654 Цивільного кодексу України мало наслідком передбачену кредитним договором односторонню зміну його умов щодо строку виконання обов’язків з повернення кредитних коштів та інших платежів (процентів, комісії).

Отже, з моменту реалізації Позивачем свого права на дострокове повернення кредиту сторони в цій частині грошових зобов’язань за кредитним договором мали керуватися не графіком погашення кредиту, а положеннями договору про його (кредиту) дострокове повернення разом із відповідними нарахуваннями.

Відповідач наявність вказаної заборгованості в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростував та не довів припинення відповідних грошових зобов’язань будь-яким передбаченим законом способом.

При цьому, його заперечення, викладені у відзиві судом відхиляються, оскільки:

- по-перше, посилаючись на перевищення гривневого еквіваленту стягуваної суми над сумою ліміту кредитної лінії (4000000грн.) Відповідач не враховує еквівалент стягуваної суми доларів за курсом НБУ на момент надання кредиту. Більш того, наявність або відсутність перевищення жодною мірою не впливає на законність заявлених вимог;

- по-друге, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що визначено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України. За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України № 275 від 17.07.2001 р. Стаття 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” відносить до кредитних операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цього Закону, зокрема, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Таким чином, діюче законодавство допускає правомірне здійснення банком як фінансовою установою кредитування як валютної операції, при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, відсутність чого в розглядуваному випадку Відповідачем жодними доказами не доведено;

- по-третє, оскільки в перебігу взаємовідносин за кредитним договором Позичальник неодноразово (листи №28-04-1 від 28.04.2009р. (а.с.117 т.2), №18/1-2 від 18.03.2009р. (а.с.119 т.2) та №5/0601 від 05.06.2009р. (а.с.120 т.2)) звертався до Банку з проханнями відносно валюти нарахування відсотків за кредитом в доларах (спочатку в гривнях, а востаннє – в доларах), а умови кредитного договору з урахуванням внесених до нього змін передбачають можливість сплати процентів, конвертованих в іншу валюту, за взаємною згодою сторін, остільки Банк був цілком управлений здійснити конвертацію процентів в гривневий еквівалент та не погоджуватися із зворотною конвертацією.

Перевіривши арифметичний розрахунок заявленої Позивачем вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 620531,06грн. та 772120,00 дол. США (грн. еквівалент складає 6131790,98грн. по курсу долара США до гривні встановленим НБУ за 100 одиниць станом на 01.02.2011р. – 794,15грн.) всього у гривневому еквіваленті – 6752322,04грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 245023,76грн. та 772120,00грн. (грн. еквівалент складає 6131790,98грн. по курсу долара США до гривні встановленим НБУ за 100 одиниць станом на 01.02.2011р. – 794,15грн.); заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 372507,30грн.; заборгованість за прострочення комісійної винагороди за користування кредитними коштами в розмірі 3000,00грн., суд дійшов висновку про можливість їх (вимог) задоволення в повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі Філії „Пролетарське відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Донецьк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334300) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехком”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 324069522) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 620531,06грн. та 772120 доларів США задовольнити у повному обсязі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехком”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 324069522) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі Філії „Пролетарське відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Донецьк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334300) заборгованість за кредитним договором в сумі 620531,06грн. та 772120,00 дол. США, всього у гривневому еквіваленті – 6752322,04грн. (по курсу долара США до гривні встановленим НБУ за 100 одиниць станом на 01.02.2011р. – 794,15грн.), яка складається з: заборгованості за кредитом – 245023,76грн. та 772120,00доларів США (грн. еквівалент складає 6131790,98грн. по курсу долара США до гривні встановленим НБУ за 100 одиниць станом на 01.02.2011р. – 794,15грн.); заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 372507,30грн.; заборгованість за прострочення комісійної винагороди за користування кредитними коштами в розмірі 3000,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехком”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 324069522) на Філії „Пролетарське відділення промінвестбанку в м. Донецьк” м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334300) Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Закрите акціонерне товариство) „Промінвестбанк”, м. Київ відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 25500,00грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2011р.

Суддя Попков Д.О.