Ухвала суду № 139709173, 11.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34906/26

Провадження № 1-кс/761/21054/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025000000000952 від 26.08.2025, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

В обґрунтування клопотання вказано, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000952 від 26.08.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «БКЗ», ТОВ «ТГІ», ТОВ «ЧМ», ТОВ «МП», ТОВ «ЮК», ТОВ «ТК «АС», ТОВ «А», ТОВ «ОМ», ТОВ «Ф», а також службові особи з числа начальників продовольчих служб військових частин ЗС України, службові особи ТОВ «Ю» діючи з службовими особами управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини МО України здійснюють перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння забезпечення продуктами харчування військовослужбовців ЗСУ не належної якості та не в повному обсязі, що перешкоджає військовослужбовцям Збройних Сил України ефективно здійснювати свої функції щодо протидії військової агресії російської федерації проти України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що фактичне місце зберігання бухгалтерських документів, робоче місце директора та бухгалтера ТОВ «Юсмак», за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України, проводить свою діяльність адвокат ОСОБА_6 (свідоцтво НОМЕР_1 від 23.01.2018, видане Радою адвокатів Полтавської області), адвокат ОСОБА_7 (свідоцтво НОМЕР_2 від 25.01.2022, видане Радою адвокатів Полтавської області).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відомості щодо права власності № 477789598, приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на праві власності зареєстрована за ТОВ «СТАНДАРТ ПРОМ ПЛЮС-2024» (код ЄДРПОУ: 45392597).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03.08.2026 (справа № 761/31547/26) надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, з метою виявлення документів, що вказано у зазначеній ухвалі.

18.08.2026 на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва проведено обшук, за адресою: АДРЕСА_1.

Під час проведення обшуку виявлено та вилучено наступне майно: первинні фінансово-господарські документи щодо діяльності ТОВ «Юсмак», які поміщені до 12 папок та 2 пакетів, ноутбук чорного кольору марки Acer model 25WT3, s\n NXC39EU0184300935A3400 з зарядним пристроєм, ноутбук фіолетового кольору марки Lenovo s\n MTU80XLO3W9RA з зарядним пристроєм, що мають доказове значення для кримінального провадження, перелічені речі згідно ч. 7 ст. 236 КПК України, вважається тимчасово вилученим майном.

18.08.2026 вказані вище предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025000000000952 від 26.08.2025, оскільки вони були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, а також містять на собі сліди вчинення протипранвої діяльності та відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Посилаючись на встановлені в ході досудового розслідування обставини, з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, для досягнення дієвості цього кримінального провадження, з метою забезпечення збереження речових доказів, задля запобігання можливості їх приховування, перетворення, відчуження, прокурор просив застосувати захід забезпечення кримінального провадження, передбачений ст. 170 КПК України, тобто накласти арешт на вилучене в ході обшуку майно.

У судовому засідання прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити. Крім цього, надав суду протоколи огляду вилученого майна та постанову про призначення комп`ютерно-технічної експертизи.

Представник власника майна у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала у зв`язку з відсутністю правових підстав, просила відмовити в його задоволенні.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, заслухавши учасників провадження, дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000952 від 26.08.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

18.08.2026 на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 03.08.2026 (справа № 761/31547/26) проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого виявлено та вилучено вказане вище майно.

Постановою слідчого від 18.08.2026 вищевказані речі та предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Дане клопотання направлено до суду засобами поштового зв`язку 19.08.2026, а отже прокурором не пропущено строк звернення до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, визначений ч. 5 ст. 171 КПК України.

За змістом ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У клопотанні про накладення арешту на тимчасово вилучене майно вказано, що арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів, які мають суттєве доказове значення у кримінальному провадженні.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п.1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Так, з матеріалів клопотання встановлено, що вказане вилучене майно, може бути використано як доказ у кримінальному провадженні № 22025000000000952 від 26.08.2025, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а накладення арешту є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.

Посилання представника власника майна на невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів є безпідставними, оскільки встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що арештоване майно може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Як постанова про визнання вказаного майна речовим доказом так і клопотання про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема посилання на те, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.

Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 18.08.2026 під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

- первинні фінансово-господарські документи щодо діяльності ТОВ «Юсмак», які поміщені до 12 папок та 2 пакетів;

- ноутбук чорного кольору марки Acer model 25WT3, s\n NXC39EU0184300935A3400 з зарядним пристроєм;

- ноутбук фіолетового кольору марки Lenovo s\n MTU80XLO3W9RA з зарядним пристроєм.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1