Рішення № 139707453, 07.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №490/626/26

Провадження №2/487/1868/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 04 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») був укладений договір про споживчий кредит №102611098, за умовами якого відповідач строком на 30 днів отримала кредит у сумі 5100 грн. зі сплатою відсотків, які нараховуються за ставкою 0.01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

17.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ « Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №17-01/2020-54, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги, в тому числі, за договором за №102611098 від 04 вересня 2021 року.

Відповідно до договору за 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал», до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №102611098 від 04 вересня 2021 року.

У зв`язку з невиконанням відповідачем, як позичальником, умов вищевказаних договорів утворилася заборгованість станом на день подачі позову у загальному розмірі 25672,13 грн., яка складається: з заборгованості за тілом кредиту у сумі 4361 грн. та заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги у сумі 21311,13 грн. 20 коп.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.02.2026 справу передано за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою від 11.03.2026 справу призначеного до судового розгляду в порядку спрощеного провадження.

16.03.2026 відповідач подала до суду відзив на позов, просила в задоволенні позову відмовити. Зазначивши, що вона особисто вказаний кредитний договір не укладала, жодних заявок не подавала, без її відмова кредитний договір був оформлений її колишнім чоловіком ОСОБА_2 , який використовував її персональні дані та документи без її дозволу, у зв`язку з чим вона звернулась до правоохоронних органів. Крім того, при оформленні кредиту була використана електрона адреса, яка їй не належить. На момент оформлення кредиту перебувала у стані вагітності, після у декретній відпустці та немала доходу, що унеможливлювало отримання та обслуговування кредитних зобов`язань. Отже, кредитодпавець належним чином не перевірив особу позичальника. Тому позивач повинен звертатися з позовом до особи, яка фактично оформлювала та користувалась кредитними коштами.

16.03.2026 відповідач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, просила в задоволенні позову відмовити.

23.02.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив, просив про задоволення позовних вимог. Посилаючись на те, що відповідач здійснила усі дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення анкети на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої були перераховані грошові кошти. Факт ідентифікація Відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію. Згідно даної довідки на номер телефону Відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, Відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, реквізити банківської картки, тощо. Крім того, Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані Відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договору від його імені, Відповідачем не надані.

З наданих документів вбачається, що Договір було підписано одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Отже, між первісними кредиторами та Відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Укладений між сторонами Договір відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін; сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, в т.ч. щодо порядку нарахування та оплати процентів за Договором, можливості продовження строку користування кредитними коштами, в порядку та на умовах визначених Договором; Позичальник був ознайомлений з умовами Договору, висловив своє волевиявлення шляхом підписання Договору, а також частково сплачував заборгованість, що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків.

Відповідачем не надано доказів того, що за результатами досудового розслідування, було встановлено наявність події кримінального правопорушення, пред`явлено підозру винним особам, тощо. Тому єдиним доказом вчинення шахрайських дій відносно відповідача може бути лише обвинувальний вирок суду за результатами розгляду справи про кримінальне правопорушення

Матеріали справи не містять та Відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін, не надано. Більш того, з наданого Позивачем розрахунку вбачається, що Відповідач неодноразово сплачував заборгованість, що спростовує наявність шахрайства у даних правовідносинах та свідчить про визнання факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування.

Згідно квитанції ТОВ "ФК "Елаєнс", 04.09.2021 було перераховано грошові кошти у розмірі 5 100,00 грн на картку № НОМЕР_1 .

24.03.2026 відповідач подала до суду додаткові пояснення в яких зазначила, що кредитний договір не укладала, банківська картка на яку могли бути перераховані кошти, могла бути у тимчасовому користуванні її колишнього чоловіка.

31.03.2026 представник позивача подав до суду додаткові пояснення, в яких вказував, що матеріали справи не містять та Відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, укладений між сторонами Договір відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін; Позичальник був ознайомлений з умовами Договору, висловив своє волевиявлення шляхом підписання Договору, що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків. З кредитного договору вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства, даний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS-повідомленні, тому без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір не був би укладений. Відповідач частково погашала заборгованість , що свідчить про визнання факту укладання договору, отримання кредитних коштів та погодження з умовами договору.

01.04.2026 відповідач подала до суду заяву в якій зазначила, що здійснювала мінімальні платежі за договором з метою уникнення негативних наслідків, але вказане не свідчить про визнання кредитного зобов`язання. На теперішній час на неї та її рідних здійснюється тиск колекторською компанію через систематичні телефонні дзвінки.

05.05.2206 представник позивача подав до суду заяву про розгляд клопотання про витребування доказів за відсутністю представника позивача.

Ухвалою від 05.05.2026 витребувані докази.

15.05.2026 відповідач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю та додаткові пояснення в яких вказувала, що картка № НОМЕР_1 була оформлена її ім`я, але під час укладання договору фактичний доступ до вказаної картки, мобільного банкінгу та можливістю користуватися нею мав її колишній чоловік ОСОБА_2 , якому вона передала картку у тимчасове користування для особистих потреб. При цьому вона особисто не здійснювала оформлення спірного кредиту, не проходила процедуру ідентифікації, не підписувала електронний договір та не надавала згоди на укладення кредитних зобов`язань. Електронна адреса, використана при оформленні кредиту, не належить їй та ніколи нею не використовувалась, що свідчить про відсутність її волевиявлення на укладення спірного договору. Також нею подавались звернення до правоохоронних органів щодо неправомірного використання її персональних даних та документів колишнім чоловіком. Факт того, що грошові кошти були перераховані на картку, оформлену на її ім`я, сам по собі не може свідчити про особисте укладення нею кредитного договору, оскільки фактичним користувачем картки та особою, яка отримувала доступ до коштів, був інший громадянин. Крім того, після виявлення даних обставин вона була вимушена самостійно здійснювати мінімальні платежі по кредитних зобов`язаннях, прив`язаних до її банківської картки, виключно з метою уникнення подальшого збільшення заборгованості та негативних наслідків для мого фінансового становища.

27.05.2026 представник позивача подав до суду пояснення, в яких зазначив, що 04.09.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 102611098 (далі - Договір), відповідно до якого Товариство надало відповідачу кредит у сумі 5100,00 грн, а остання зобов`язалась повернути його в порядку та строк, встановлені договором. Відповідно до п. 6.1 Договору Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Кредитодавцем було складено Довідку про ідентифікацію, що була додана до позовної заяви, відповідно до якої ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 уклала з ТОВ «Мілоан» Договір № 102611098 від 04.09.2021 року шляхом підписання його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «Z39024», який 04.09.2021 було направлено на вказаний ним номер телефону НОМЕР_3 . номер телефону НОМЕР_3 є ідентичним номеру телефону , який сам Відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву та інших процесуальних документах як свій контактний номер, що додатково підтверджує факт використання саме цього номера під час укладення спірного кредитного договору. Згідно довідки по заяві на кредит №102611098 від 04.09.2021, підтверджується факт оформлення відповідачем кредитної заявки, проходження процедури верифікації, скорингової перевірки, підписання договору та прийняття рішення про погодження кредиту у сумі 5100,00 грн. Зазначена довідка також містить персональні дані позичальника, реквізити банківської картки для зарахування кредитних коштів, IP-адресу подання заявки та послідовність дій під час оформлення кредиту, що підтверджує належність кредитної операції відповідачу. Вищевикладене виключає можливість укладання кредитного договору іншою особою, а не відповідачем.

06.06.29026 і 09.06.2026 до суду надійшли докази з АТ «Універсал Банк», які були витребувані судом.

07.09.2026 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутністю представника позивача, позовні вимоги підтримав.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04 вересня 2021 року міжОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладений Договір №102611098, який був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z39024, який направлявся на відповідний номер телефону.

Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит у сумі 5100 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 15 грн. 30 коп., які нараховуються за ставкою 0.01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кредит наданий позичальнику строком на 30 днів.

У п.2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний у п.1.3. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний у п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, що визначена п.1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п.1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

У пункті 2.3 договору обумовлена пролонгація строку кредитування. Пролонгація на стандартних (базових) умовах передбачена у п.2.3.1.2 договору, який визначає, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Відповідно до п.6.1 умов договору, кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Додатком №1 до договору про споживчий кредит є Графік платежів (а.с.22).

Додатком №2 до договору про споживчий кредит є Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про основні умови кредитування з урахувань побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

Факт видачі позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором №102611098 від 04 вересня 2021 року в розмірі 5100 грн. підтверджено квитанцією Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс» згідно якої 04.09.2021 кошти в розмірі 51000 грн. з призначенням платежу «кошти згідно договору №102611098 від 04.09.2021 ОСОБА_1 перераховані ТОВ «Мілон» на картку № НОМЕР_4 (а.с.37).

Згідно розрахунку ТОВ «Мілоан» станом на 17.01.2022 ОСОБА_1 мала заборгованість по вищевказаному договору у сумі 17386,23 грн, з яких: 4361 грн. тіло кредиту та 13025,23 грн. проценти (а.с.69).

17.01202 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №17-01/2022-54, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с.43-52).

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №17-01/2022-54 від 17.01.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №102611098 від 04.09.2021 на суму 17386,23 грн (а.с.69).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №102611098 від 04.09.2021 станом на 10 січня 2023 року становила 25672,13 грн., з яких 4361 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 21311,13 грн. заборгованість за відсотками (а.с.100).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с.70-80).

Відповідно до Реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №102611098 від 04.09.2021 в сумі 25672,13 грн., з яких 4361 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 21311,13 грн. заборгованість за відсотками.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

В разі порушення зобов`язання наступають наслідки, визначеніст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Згідно з ст.ст.1046,1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статті 525,612,625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок підписання угоди в сфері електронної комерції.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, ст.516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст.76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що 04.09.2021 відповідачем було укладено кредитний договір в електронному вигляді за допомогою електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». У вказаних договорах визначені розмір кредиту, процентна ставка та порядок повернення кредитних коштів.

Позичальник ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Мілоан» за кредитним договором 5100 грн. кредитних коштів, про що свідчать довідки про перерахування коштів на платіжну картку.

Відповідачка, отримавши кредитні кошти, своїх зобов`язань за кредитними договорами щодо повернення суми кредиту, нарахованих відсотків належним чином не виконала. Внаслідок чого утворилася заборгованість.

Оскільки відповідачка у добровільному порядку належним чином не виконала своїх договірних зобов`язань щодо повернення коштів, то вона повинна їх відшкодувати у примусовому порядку.

Посилання відповідача , що вона особисто не здійснювала оформлення спірного кредиту, не проходила процедуру ідентифікації, не підписувала електронний договір та не надавала згоди на укладення кредитних зобов`язань, електронна адреса, використана при оформленні кредиту, не належить їй та ніколи нею не використовувалась, спростовуються сукупністю досліджених доказів, серед яких квитанція ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» щодо перерахування 04.09.2021 кошти в розмірі 51000 грн. на картку № НОМЕР_4 , виписка по рахунку в АТ «Універсал Банк», які підтверджують зарахування 04.09.2021 на платіжну картку № НОМЕР_5 власника ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 5100 грн. Те, що вказаний договір підписала ОСОБА_1 електронним підписом слідує із інформації про те, що їй одноразові ідентифікатор направлявся на номер телефону НОМЕР_3 , який вказаний нею в АТ «Універсал Банк» як фінансовий номер.

Крім того, грошові кошти були перераховані на карту, яка була відкрита на ім`я відповідача, та вона частково погашала заборгованість, що також відповідачем не заперечувалось та не оспорювалось. При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів щодо вчинення шахрайських дій відносно відповідача, зокрема укладання від її імені кредитного договору 04.09.2021, суду не надано.

Разом з тим, суд вважає, що розмір процентів за кредитним договором за №102611098від 04.09.2021 підлягає відповідному корегуванню, оскільки за договором факторингу було відступлено первісним кредитором новому кредитору саме заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 17.01.2022 у розмірі 17386,23 грн, з яких: 4361 грн. тіло кредиту та 13025,23 грн. проценти. При цьому, заміна сторони у кредитному договорі не відбувалась, новий кредитор набув саме право вимоги від боржника виконання зобов`язання у відповідній сумі.

Суд вважає, що ТОВ «Коллект Центр» вправі вимагати від відповідача сплати заборгованості за відсотками за користування кредитом згідно з договором №102611098від 04.09.2021, яка нарахована первісним кредитором ТОВ «Мілоан» станом на дату відступлення ним права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» (яке в свою чергу відступило права вимоги ТОВ «Коллект Центр») в розмірі 17386,23 грн .

Нарахувавши відсотки за користування кредитом після отримання прав вимоги від первісного кредитора, ТОВ «Вердикт Капітал» вийшло за межі узгодженого сторонами кредитного договору строку. При цьому, отримавши право вимоги до відповідача ще у січні 2022 року, ТОВ «Вердикт Капітал» не вчинило дій щодо повернення боргу за договором №102611098 від 04.09.2021 , а продовжило строк кредитування на власний розсуд, що призвело до нарахування непропорційно великої суми вартості кредиту. Такий механізм, на переконання суду, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. А тому, виконаний позивачем розрахунок заборгованості по сплаті процентів суд визнає необґрунтованим.

Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконувала, право вимоги за вищевказаним договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за тілом кредиту - 4361 грн. та 13025,23 грн. - заборгованості за відсотками, всього у розмірі 17386,23 грн.

Відповідно до вимог ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим з відповідача на користь позивач підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору, пропорційного до задоволених вимог, у сумі 1802,98 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір про надання правої допомоги від 01 липня 2024 року № 01-07/2024, укладений позивачем із адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявка на надання юридичних послуг, акт надання юридичної допомоги, прас-лист АО «Лігал Ассістанс» з видом та вартістю послуг за №01-12/2025 від 01.12.2025, завяка на надання юридичної допомоги №2103 від 01.12.2025 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , усна консультація 2 години - 4000 грн., складання позовної заяви - 3 год. - 9000 грн., загальна сума витрат на надання правової допомоги склала 13000,00 грн, витяг з Акту №17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 на суму 13000 грн.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц(провадження № 61-39474св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, заявлені позивачем вимоги, їх складність та об`єм досліджених судом доказів, а також принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, пропорційно до задоволених вимог суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 8000 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-26 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість по кредитному договору від 04.09.2021 №102611098 у розмірі 17386,23грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1802,98 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 8000 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3 офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: С.М. Афоніна

Повний текст рішення складено 14.09.2026.