Рішення № 13970513, 28.02.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.11р.

Справа № 6/500-10

За позовом Державного підприємства "Артемсіль", м. Соледар, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квода", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 59 758,30 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява державного підприємства "Артемсіль", м. Соледар, Донецька область–далі по тексту–позивача до товариства з обмеженою відповідальністю "Квода", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область–далі по тексту–відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 40 569,76 грн. та штрафу у сумі 19 188,54 грн. на підставі ст.231 Господарського кодексу України.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі, а саме: 597,58 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач вимоги суду двічі не виконав, у судове засідання не з`явився, відзив на позов надав та витребувані судом документи без поважних причин не надав, незважаючи на те, що відповідача належним чином судом двічі було повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується штампом суду про відправлення відповідачеві копії ухвали суду від 17.12.2010р. та від 25.01.2011р., замовленою кореспонденцією з повідомленням про час та місце судового засідання, а відповідач 11.01.2011р. отримавши ухвалу суду не скористався наданим йому законним правом участі у судовому засіданні та неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, у зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

25.01.2011 р. на підставі ст.77 ГПК України в судовому засіданні слухання справи було відкладено до 10.02.2011 р. з тих підстав, що відповідач судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

10.02.2011 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2010р. між позивачем та відповідачем укладений договір поставки товару № 12/01-04-251 на загальну суму 274 122,00 грн. на виконання п.3.1 умов якого позивач 25.05.2010р. за № 12/21-156 та 14.06.2010р. за № 12/21-183 направив відповідачеві заявки на поставку обумовленого договором товару які відповідач отримав і відповідно до 3.3 даного договору зобов’язався впродовж 15 робочих днів з дати отримання заявок поставити позивачеві товар на загальну суму 274 122,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, не оспорюється відповідачем по суті спору.

Приймаючи до уваги, що в порушення 3.3 даного договору відповідач зобов’язання по поставці товару впродовж 15 робочих днів з дати отримання заявок позивача, а саме- до 05.06.2010р. та 29.06.2010р. поставити позивачеві обумовлений сторонами товар на загальну суму 274 122,00 грн. не виконав, позивач 01.07.2010р. за № 27/05-45 звернувся до відповідача з претензією, у якій позивач вимагав від відповідача поставити обумовлений вищеназваним договором товар протягом 10 календарних днів, тобто встановив новий строк поставки товару, а оскільки відповідач поставив товар тільки 08.07.2010р. та 26.07.2010р., тобто з прострочкою, позивач звернувся до суду з позовом, просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача за порушення строків поставки товару, на підставі ст.231 Господарського кодексу України - пеню у розмірі 40 569,76 грн. та штраф у сумі 19 188,54 грн.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі, а саме: 597,58 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивачем на підставі ст.33 ГПК України документально не було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконанням або неналежним виконанням господарського зобов'язання.

Стаття 548 ЦК України зазначає, що виконання зобов'язання забезпечується тоді, коли це встановлено договором або законом, тобто повинна мати місце певна підстава. Такою підставою в даному випадку є норма Договору та документально зафіксовані порушення відповідачем його умов.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського кодексу України, за порушення строків виконання зобов’язань стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів частково наданих позивачем на вимоги суду у судове засідання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст.231 Господарського кодексу України - пені у розмірі 40 569,76 грн. та штраф у сумі 19 188,54 грн. за прострочку поставки товару, слід визнати обґрунтованими, частково доведеними, підлягають задоволенню - пеня у сумі 1 747,08 грн. по заявці № 12/21-156 та пеня у сумі 2 377,94 грн. по № 12/21-183, а всього - 4 125,02 грн., оскільки документально доведено, що по заявці № 12/21-156 прострочка становила 23 дні, а по заявці за № 12/21-183 прострочка становила 12 днів. Штраф у сумі 19 188,54 грн. підлягає задоволенню.

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 597,58 грн. держмита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача, підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.4,16,526,548 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,231 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квода" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Домобудівельна, буд. 1А/1 код ЄДРПОУ 35459558, п/р 26004060298368 в КБ "Приватбанк" м. Кривий Ріг, МФО 305750) на користь Державного підприємства "Артемсіль" (84545, Донецька область, м. Соледар, вул. Чкалова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 00379790, п/р 260083016008 у відділенні № 6 філії в КБ "Актив-банк" в м. Донецьку, МФО 334000) 23 313,56 грн. (двадцять три тисячі триста тринадцять гривень 56 коп.) - штрафних санкцій, 233,13 грн. (двісті тридцять три гривні 13 коп.) - держмита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В решті вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

О.О. Коваленко

Повне рішення складено

14.02.2011р.