Ухвала суду № 139704992, 14.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"14" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3220/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву (вх.№3220/26 від 11.09.2026) АСІКС Корпорейшн (ASICS Corporation) про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі

за позовом АСІКС Корпорейшн (ASICS Corporation) (7-1-1, Мінатодзіма Накаматі Тюо-ку, Кобе Сіті, префектура Хіого, 650-8555, Японія (JP); ЄДРПОУ: 8140001005) до Товариства з обмеженою відповідальністю " МДК Експрес" (61060, Харківська обл., м. Харків, пр. Ландау Льва, буд. 32; код ЄДРПОУ: 38771273) про припинення порушення прав інтелектуальної власності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

11.09.2026 представник АСІКС Корпорейшн (ASICS Corporation) звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою (вх.№3220/26 від 11.09.2026) про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову АСІКС Корпорейшн (ASICS Corporation) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК ЕКСПРЕС" шляхом накладення арешту на спортивне взуття в загальній кількості 119 пар, марковане позначеннями, тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, з торговельними марками АСІКС Корпорейшн (ASICS Corporation) за свідоцтвами України № 3724 від 28.02.1994, № 3726 від 28.02.1994, № 96388 від 10.09.2008, № 7115 від 30.09.1996, № 128059 від 10.09.2010, № 128058 від 10.09.2010, № 95025 від 11.08.2008, що було ввезене на митну територію України з Китаю в міжнародних експрес-відправленнях №№ RM125707142CN, RL188343194CN, RJ586617843CN, RH838887256CN, RW1170777278CN, RI208873467CN, RV447314942CN, RG648468262CN, RR150736805CN, RH612084995CN, RI1192800899CN, RX266232392CN, RA896225778CN, RY500970005CN, RP272022362CN, RQ278474957CN, RC654092310CN, RE486257933CN, RT1014139469CN, RO303080422CN, RD561129257CN, RJ382744505CN, RI185166027CN, RT712186276CN, RG922201299CN, RO547718643CN, RK180684490CN, RT532615799CN, RE234840892CN, RM889999165CN, RU277896892CN, RW1054672596CN, RB285773537CN, RD915113653CN, RX811819494CN, RH1055784105CN, RG768330665CN, RT322809713CN, RV1005242773CN, RN377604887CN, RU887622210CN, RF351496898CN, RC416690858CN, RJ1137203158CN, RE797691573CN, RB673142204CN, RO492229871CN, RK1120547425CN, RI1190192659CN, RV445152653CN, RQ535988715CN, RX627658030CN, RR1168331216CN та перебуває у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК ЕКСПРЕС" за фактичною адресою зберігання товару, яка буде встановлена державним виконавцем, з забороною відчуження, переміщення, передачі третім особам чи іншого розпорядження таким взуттям, до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом АСІКС Корпорейшн (ASICS Corporation) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК ЕКСПРЕС" по суті спору.

Розглянувши заяву (вх.№3220/26 від 11.09.2026) представника АСІКС Корпорейшн (ASICS Corporation) про забезпечення позову до подачі позовної заяви, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 викладено наступну правову позицію: "Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду".

Як убачається з матеріалів заяви про забезпечення позову, АСІКС Корпорейшн (ASICS Corporation) (далі - Компанія) є всесвітньо відомим виробником спортивного одягу та взуття, заснованим у 1949 році. У власності Компанії перебуває низка торговельних марок (далі спільно - Торговельні марки) за міжнародними реєстраціями, дія яких поширена на територію України, та за свідоцтвами України. Серед них:

1. Торговельна марка "ASICS" за свідоцтвом України від 28.02.1994р. № 3724 (режим доступу: https://sis.nipo.qov.ua/uk/search/detail/1429918/);

2. Зображувальна торговельна марка за свідоцтвом України від 28.02.1994р. № 3726 (режим доступу: https://sis.nipo.qov.ua/uk/search/detail/1429160/);

3. Комбінована торговельна марка "ASICS" за свідоцтвом України від 10.09.2008р. № 96388 (режим доступу: https://sis.nipo.qov.ua/uk/search/detail/1143319/);

4. Зображувальна торговельна марка за свідоцтвом України від 30.09.1996р. № 7115 (режим доступу: https://sis.nipo.qov.ua/uk/search/detail/1274457/);

5. Комбінована торговельна марка "ONITSUKATIGER" за свідоцтвом України від 10.09.2010р. №128059 (режим доступу: https://sis.nipo.qov.ua/uk/search/detail/1076243/).

6. Торговельна марка "ONITSUKATIGER" за свідоцтвом України від 10.09.2010р. № 128058 (режим доступу: https://sis.nipo.qov.ua/uk/search/detail/1076245/).

7. Зображувальна торговельна марка за свідоцтвом України від 11.08.2008р. № 95025 (режим доступу: https://sis.nipo.qov.ua/uk/search/detail/1143320/).

Так, частинами четвертою і п`ятою статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що використанням торговельної марки визнається:

- нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;

- застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:

- позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

- позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою;

- позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою;

- позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.

Як вказує представник заявника, товари позивача, марковані зазначеними торговельними марками, користуються широким попитом серед споживачів в Україні. Та, на жаль, часто стають об`єктами підробки. Тому з метою захисту своїх прав інтелектуальної власності Компанія через свого представника на підставі ст.ст.397-399 Митного кодексу України подала до Держмитслужби заяви про сприяння захисту прав інтелектуальної власності. За результатами розгляду поданих заяв було отримано позитивне рішення про включення названих Торговельних марок до митного реєстру (докази додаються).

Відповідно до частини 1 статті 397 Митного кодексу України до товарів, щодо яких існує підозра у порушенні прав інтелектуальної власності, митні органи застосовують такі заходи щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності:

- призупинення митного оформлення товарів на підставі даних митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності відповідно до статті 399 цього Кодексу;

- призупинення митного оформлення товарів за ініціативою митного органу відповідно до статті 400 цього Кодексу;

- призупинення митного оформлення невеликих партій товарів, що перемiщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, відповідно до статті 401-1 цього Кодексу.

За винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, такі заходи застосовуються у разі підозри у порушенні прав інтелектуальної власності щодо:

1) товарів, що переміщуються громадянами на митну територію України або за її межі;

2) товарів під час їх ввезення на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) або вивезення за межі митної території України;

3) товарів, що поміщуються в митні режими імпорту, реімпорту, експорту, реекспорту, тимчасового ввезення, тимчасового вивезення, митного складу, вільної митної зони, переробки на митній території, переробки за межами митної території.

Відповідно до ч.1 ст.399 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган на підставі даних митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності виявляє товари, щодо яких існує підозра у порушенні прав інтелектуальної власності, їх митне оформлення призупиняється, а товари підлягають розміщенню на складі цього органу. За зверненням декларанта митним органом може бути надано дозвіл на зберігання товарів, митне оформлення яких призупинено, без їх розміщення на складі митного органу. При цьому зберігання товарів, митне оформлення яких призупинено, без їх розміщення на складі митного органу здійснюється за рахунок декларанта таких товарів. У разі отримання митним органом висновку правовласника про наявність порушення прав інтелектуальної власності розміщення і зберігання товарів, митне оформлення яких призупинено, на складі митного органу є обов`язковим.

У разі підозри у порушенні прав інтелектуальної власності щодо товарів, митні формальності щодо яких здійснюються без подання митної декларації, митними органами призупиняється виконання митних формальностей щодо таких товарів згідно з положеннями статей 399 або 400, або 401-1 цього Кодексу.

Як стверджує представник заявника, нещодавно Компанія отримала інформацію від Харківської митниці про призупинення на підставі ст.399 Митного кодексу кількох партій товарів, декларантом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "МДК ЕКСПРЕС", та які мають ознаки контрафакту.

Вищевказане підтверджується повідомленнями Харківської митниці державної митної служби України відповідно до статті 399 Митного кодексу України, наявними в матеріалах справи.

Тож із метою захисту своїх прав Компанія через свого представника звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "МДК ЕКСПРЕС" (справа № 922/2147/26). Проте позов було залишено без розгляду ухвалою суду від 02.09.2026. Заходи з призупинення митного оформлення товару Харківською митницею також мають бути скасовані, у зв`язку з наявністю вказаної ухвали суду.

Таким чином, мета АСІКС Корпорейшн (ASICS Corporation) щодо протидії порушенню її прав інтелектуальної власності не досягнута. Товар, що містить ознаки контрафакту, перебуває в володінні ТОВ "МДК ЕКСПРЕС" та може бути переданий іншим особам у будь-який момент. Тому Компанія звертається до суду з заявою про забезпечення позову для захисту своїх прав.

При цьому заявник зазначає, що не вжиття заходів забезпечення позову, призведе до подальшого порушення прав інтелектуальної власності Компанії; ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав заявника; введення споживачів в оману щодо особи виробника товару; унеможливлення реального виконання рішення суду щодо знищення контрафактного товару, у разі, якщо таке рішення буде винесене на користь заявника.

Проаналізувавши наведені доводи заявника, суд доходить висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на таке.

Можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

Крім того, у справі №905/448/22 об`єднана палата, фактично, уточнила попередній висновок про застосування положень процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, виснувавши, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов`язковою підставою для їх застосування. Викладення наведених висновків саме у постанові об`єднаної палати свідчить про те, що зазначені висновки мають пріоритет у застосування перед висновками Верховного Суду у складі колегії суддів, а тому до вирішення аналогічних спорів мають застосовуватися саме висновки об`єднаної палати.

Відтак стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, значна сума стягнення, відсутність інформації з Реєстрів про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення в достатньому розмірі, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07 липня 2025 року у справі № 927/172/25.

Суд установив, що нещодавно Компанія отримала інформацію від Харківської митниці про призупинення на підставі ст.399 Митного кодексу кількох партій товарів, декларантом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "МДК ЕКСПРЕС", та які мають ознаки контрафакту, що може свідчити про порушення прав інтелектуальної власності Компанії.

Водночас заходи з призупинення митного оформлення товару Харківською митницею скасовані, у зв`язку з залишенням позову без розгляду (справа №922/2147/26).

Суд враховує ту обставину, що наразі у Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК ЕКСПРЕС" наявне нічим не обмежене право в будь-який момент розпорядитися майном, яке має ознаки контрафакту та перебуває в його володінні.

При цьому, вчинення відповідачем дій стосовно продажу спірного майна, може призвести до безконтрольного розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення майбутнього спору, а в подальшому (у разі задоволення позову) виконання рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду даної справи, може суттєво ускладнитись або стати неможливим.

Отже, не вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення позову та призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

З огляду на викладене вище, суд вважає заявлені Компанією заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із майбутніми позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.

Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) (ч. 1 ст. 141 ГПК України).

Заявник вказує, що готовий здійснити зустрічне забезпечення позову шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі 10'000 грн (Десять тисяч гривень 00 копійок) протягом 10 днів із дня винесення судом ухвали про забезпечення позову.

Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються.

Суд також зазначає, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Суд звертає увагу заявника на те, що у відповідності до вимог ч.3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Також суд звертає увагу заявника на те, що у відповідності до вимог ч.13 ст.138 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 232-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву АСІКС Корпорейшн (ASICS Corporation) (вх.№3220/26 від 11.09.2026) про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову АСІКС Корпорейшн (ASICS Corporation) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК ЕКСПРЕС": накласти арешт на спортивне взуття в загальній кількості 119 пар, марковане позначеннями, тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, з торговельними марками АСІКС Корпорейшн (ASICS Corporation) за свідоцтвами України № 3724 від 28.02.1994, № 3726 від 28.02.1994, № 96388 від 10.09.2008, № 7115 від 30.09.1996, № 128059 від 10.09.2010, № 128058 від 10.09.2010, № 95025 від 11.08.2008, що було ввезене на митну територію України з Китаю в міжнародних експрес-відправленнях № RM125707142CN, RL188343194CN, RJ586617843CN, RH838887256CN, RW1170777278CN, RI208873467CN, RV447314942CN, RG648468262CN, RR150736805CN, RH612084995CN, RI1192800899CN, RX266232392CN, RA896225778CN, RY500970005CN, RP272022362CN, RQ278474957CN, RC654092310CN, RE486257933CN, RT1014139469CN, RO303080422CN, RD561129257CN, RJ382744505CN, RI185166027CN, RT712186276CN, RG922201299CN, RO547718643CN, RK180684490CN, RT532615799CN, RE234840892CN, RM889999165CN, RU277896892CN, RW1054672596CN, RB285773537CN, RD915113653CN, RX811819494CN, RH1055784105CN, RG768330665CN, RT322809713CN, RV1005242773CN, RN377604887CN, RU887622210CN, RF351496898CN, RC416690858CN, RJ1137203158CN, RE797691573CN, RB673142204CN, RO492229871CN, RK1120547425CN, RI1190192659CN, RV445152653CN, RQ535988715CN, RX627658030CN, RR1168331216CN та перебуває у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК ЕКСПРЕС" за фактичною адресою зберігання товару, яка буде встановлена державним виконавцем, з забороною відчуження, переміщення, передачі третім особам чи іншого розпорядження таким взуттям, до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом АСІКС Корпорейшн (ASICS Corporation) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК ЕКСПРЕС" по суті спору.

Дана ухвала відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

Стягувачем є АСІКС Корпорейшн (ASICS Corporation) (1-2-4, Дайва Кобе Білдінг, Санномія-чо, Чуо-ку, Кобе, Хійого, 650-0021, Японія (JP)).

Боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю " МДК Експрес" (61060, Харківська обл., м. Харків, пр. Ландау Льва, буд. 32; код ЄДРПОУ: 38771273)

Ухвала набирає законної сили "14" вересня 2026 року та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в строк до "15" вересня 2029 року включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвалу підписано 14.09.2026.

Суддя Трофімов І.В.