Рішення № 139704974, 07.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2075/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУБНА КОМПАНІЯ "ФАВОРИТ", Львівська обл., Городоцький р-н, м. Городок до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСС-СІСТЕМ", м. Харків про стягнення 489 958,39 грн, - за участю представників учасників справи:

позивача - Данілін С.В.,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУБНА КОМПАНІЯ "ФАВОРИТ" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області 09.06.2026 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСС-СІСТЕМ" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 350 000,01 грн заборгованості; 70 000,00 грн штрафу; 4 775,34 грн 3% річних; 17 094,00 грн інфляційних втрат; 48 089,04 грн пені та 47 349,38 грн судових витрат (з яких: 7349,38 грн - судовий збір за подання позовної заяви; 40 000,00 грн - витрати на адвокатські послуги).

В обґрунтування позову позивач вказує, що у ТОВ "ВСС-СІСТЕМ" на підставі договору купівлі-продажу № 150525/1 від 15.05.2025 виник обов`язок по оплаті ТМЦ, які ним отримано, зокрема, в сумі неоплаченого боргу, що становить 350000,01 грн. Також, за прострочення оплати товару ТОВ "ВСС-СІСТЕМ" зобов`язане сплатити на користь ТОВ "ТРУБНА КОМПАНІЯ "ФАВОРИТ" пеню в розмірі 48 089,04 грн, 3% річних від суми заборгованості в розмірі 4 775,34 грн, інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 17 094,00 грн, штраф в розмірі 70 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 06 липня 2026 року об 11:15.

У підготовчому засіданні 06.07.2025, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу засідання про відкладення підготовчого засідання на 20.07.2026 о 13:00.

У підготовчому засіданні 20.07.2025, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу засідання про відкладення підготовчого засідання на 30.07.2026 о 12:00.

У підготовчому засіданні 30.07.2025, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10.08.2026 о 13:00.

У судовому засіданні 10.08.2025, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 07.09.2025 об 11:45.

В призначене 07.09.2026 судове засідання з`явився представник позивача, який позов підтримав з підстав та мотивів, наведених у ньому, і просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВСС-СІСТЕМ" правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (ухвал суду) до електронного кабінету відповідача в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, заяв та клопотань від останнього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Крім того, у даному випадку судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Після судових дебатів суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що рішення буде проголошено в цьому судовому засіданні. Після перерви суд проголосив скорочене судове рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15.05.2025 між ТОВ «Трубна компанія «Фаворит» (Продавець, Позивач) та ТОВ «ВСС-СІСТЕМ» (Покупець, Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 150525/1 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю товар, а Покупець - прийняти і оплатити його вартість.

У пункті 1.2. Договору визначено найменування товару: Труби багатошарові коекструдовані Мультипласт для подачі холодної води PE100RC/PE100/PE100RC: D 250 SDR 11; D 400 SDR 11.

Згідно п. 2.1. Договору, ціна товару може визначатись специфікаціями, які за умови їх оформлення є невідмінною частиною договору. У разі придбання товару окремими партіями без оформлення відповідної специфікації чи понад кількість і номенклатуру, які визначені у специфікації (ях), ціна товару та договору визначається виходячи від вартості відпущеного товару, згідно накладних.

Пунктом 3.1. Договору визначено 100% передплату, за ту партію товару, яку планує придбати Покупець.

Відповідно до п. 3.2. Договору, Продавець має право за власною ініціативою відтермінувати строк платежу на строк 7 (сім) днів з моменту відвантаження Товару.

Згідно п. 3.4. Договору, у разі, якщо у Покупця є заборгованість перед Продавцем за попередній період та за інший відпущений, але не своєчасно оплачений товар, в такому випадку Продавець має право в односторонньому порядку без згоди на це Покупця, зарахувати здійснений на умовах п. 3.1. платіж в рахунок погашення такої заборгованості Покупця перед Продавцем. Сторони домовились, що таке зарахування може відбуватись без будь-яких повідомлень відповідного контрагента та відображається в акті звірки розрахунків, який оформляється Продавцем і надається Покупцю за його першою вимогою.

У пункті 4.1. Договору зазначено термін відвантаження товару: в строки, які погоджені Сторонами, а саме протягом 25 календарних днів з моменту здійснення передплати.

Перехід права власності на товар відбувається в момент отримання товару Покупцем від Продавця, що підтверджується документально підписами відповідальних осіб у приймально-здавальних документах (п. 4.3. Договору).

У пункті 4.4. Договору визначено, що якість товару перевіряється Покупцем при його отриманні.

Відповідно до п. 5.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до виконання Сторонами зобов`язань у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, сторонами була підписана Специфікація № 1 на суму 2 773 295,76 грн з ПДВ, яка є Додатком № 1 до Договору купівлі-продажу № 150525/1 від 15.05.2025.

Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки на оплату та поставлено товар згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які були підписані відповідальними особами і засвідчені печатками Постачальника та Покупця власноручно та в електронний спосіб без зауважень.

Отже, Позивач поставив Відповідачу товар, що визначений у п. 1.2. Договору, на суму 2 811 935,86 грн.

Як свідчать матеріали справи, Відповідач частково сплатив Позивачу за товар, що визначений у п. 1.2. Договору, згідно наданих копій платіжних інструкцій на суму 2 461 935,86 грн.

Позивачем складено та зареєстровано відповідні податкові накладні в ЄРПН.

Таким чином, Позивачем виконано зобов`язання з поставки товару, водночас у Відповідача на підставі договору купівлі-продажу № 150525/1 від 15.05.2025 виник обов`язок по оплаті товару, який ним отримано згідно договору №150525/1 від 15.05.2025, зокрема, в сумі неоплаченого боргу, що становить 350 000,01 грн.

23.03.2026 Позивачем було направлено на адресу ТОВ «ВСС-СІСТЕМ» лист-вимогу № 1 щодо погашення заборгованості у розмірі 350 000,01 грн протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання листа.

У відповідь на зазначений лист 07.04.2026 Відповідач направив Позивачу лист № 01-0704/2026, яким гарантував повну оплату заборгованості за труби, що були відвантажені на адресу ТОВ «ВСС-СІСТЕМ» згідно Договору № 150525/1 від 15.05.2025, строком до 30.04.2026.

01.05.2026 Відповідач направив Позивачу лист № 01-0105/2026, в якому просив надати відтермінування погашення заборгованості за труби, що були відвантажені на адресу ТОВ «ВСС-СІСТЕМ» згідно Договору № 150525/1 від 15.05.2025, та повідомляє, що очікує надходження коштів від Замовника до 22.05.2026, якими проведе повний розрахунок з Позивачем.

Проте, як стверджує Позивач, заборгованість Відповідач так і не погасив.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що за недотримання Покупцем вимог п. 3.1. Договору, щодо строку оплати за товар, він зобов`язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, при цьому Сторони домовились, що пеня, яка передбачена цим пунктом договору нараховується без обмеження будь-яким строком давності, але в будь-якому випадку не більше, як за три роки із дня коли настало право на її нарахування.

Отже, за прострочення оплати товару Позивач нарахував Відповідачу пеню за період з 26.12.2025 по 09.06.2026 в розмірі 48 089,04 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України Позивачем нараховано Відповідачу 3 % річних від суми заборгованості за період з 26.12.2025 по 09.06.2026 в розмірі 4 775,34 грн, а також нараховано інфляційні нарахування на суму боргу за період з 01.01.2026 по 01.05.2026 в розмірі 17 094,00 грн.

Пунктом 10.3. Договору передбачено, що у разі прострочення оплати за товар, більше двох місяців, в такому випадку Покупець оплачує на користь Продавця, понад суму пені та інших нарахувань (інфляційних, річних і збитків) штраф в розмірі 20% від ціни договору або за вибором Продавця, від вартості відпущеного, але неоплаченого товару.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що штраф становить 20% від 350 000,01 грн і складає 70 000,00 грн.

За таких обставин, в межах даної справи, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача загальної суми у розмірі 489 958,39 грн, з яких:

- основна заборгованість за поставлений товар у розмірі 350 000,01 грн;

- пеня відповідно до умов Договору за період з 26.12.2025 по 09.06.2026 у розмірі 48 089,04 грн;

- 3% річних за період з 26.12.2025 по 09.06.2026 у розмірі 4 775,34 грн;

- інфляційні втрати за період з 01.01.2026 по 01.05.2026 у розмірі 17 094,00 грн;

- штраф відповідно до умов Договору у розмірі 70 000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - ТОВ "ТРУБНА КОМПАНІЯ "ФАВОРИТ" (Продавцем, Постачальником) та відповідачем - ТОВ "ВСС-СІСТЕМ" (Покупцем) на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу № 150525/1 від 15.05.2025, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, у зв`язку з чим зазначений договір, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки на оплату та поставлено товар згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які були підписані відповідальними особами і засвідчені печатками Постачальника та Покупця власноручно та в електронний спосіб без жодних зауважень чи заперечень.

Отже Позивач поставив Відповідачу товар, що визначений у п. 1.2. Договору, на суму 2 811 935,86 грн. Факт поставки товару постачальником покупцю Відповідачем по справі не заперечується.

Водночас Відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 2 461 935,86 грн, що підтверджується наданими копіями платіжних інструкцій. Факт часткової оплати товару, поставленого постачальником покупцю, також не заперечується Відповідачем по справі.

Позивачем складено та зареєстровано відповідні податкові накладні в ЄРПН.

Суд звертає увагу, що у рахунках на оплату, видаткових накладних та платіжних інструкціях сторони не посилаються на договір купівлі-продажу № 150525/1 від 15.05.2025, водночас в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами іншого договору поставки на момент спірних відносин з приводу поставки товару, що визначений у п. 1.2. Договору.

Суд зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначені вище норми права передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити.

Згідно із положеннями статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При цьому неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19.

Відтак, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Суд зазначає, що його обов`язком при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Матеріали справи свідчать про те, що сторонами не укладалось іншого договору поставки, крім договору купівлі-продажу № 150525/1 від 15.05.2025, а відтак суд вважає, що поставка товару відбувалась саме в межах договору купівлі-продажу № 150525/1 від 15.05.2025.

Крім того, суд особливо звертає увагу на те, що сам Відповідач не заперечує ані факту підписання зазначеного договору, ані факту поставки товару постачальником покупцю у вказаній Позивачем кількості згідно договору купівлі-продажу № 150525/1 від 15.05.2025, ані факту неоплати Відповідачем частини отриманого від Позивача товару.

Таким чином Позивачем виконано зобов`язання з поставки товару, водночас у Відповідача виник обов`язок по оплаті товару, що ним отримано згідно договору №150525/1 від 15.05.2025, зокрема в сумі неоплаченого боргу, що становить 350 000,01 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у відповідача згідно Договору існує заборгованість за поставлений товар (трубу) в загальному розмірі 350 000,01 грн.

23.03.2026 Позивачем було направлено на адресу ТОВ «ВСС-СІСТЕМ» лист-вимогу № 1 щодо погашення заборгованості у розмірі 350 000,01 грн протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання листа.

У відповідь на зазначений лист 07.04.2026 Відповідач направив Позивачу лист № 01-0704/2026, яким гарантував повну оплату заборгованості за труби, що були відвантажені на адресу ТОВ «ВСС-СІСТЕМ» згідно Договору № 150525/1 від 15.05.2025, строком до 30.04.2026.

01.05.2026 Відповідач направив Позивачу лист № 01-0105/2026, в якому просив надати відтермінування погашення заборгованості за труби, що були відвантажені на адресу ТОВ «ВСС-СІСТЕМ» згідно Договору № 150525/1 від 15.05.2025, та повідомляє, що очікує надходження коштів від Замовника до 22.05.2026, якими проведе повний розрахунок з Позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач підтвердив факт поставки та визнав розмір заборгованості у сумі 350 000,01 грн згідно Договору № 150525/1 від 15.05.2025.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні заперечення Відповідача щодо існування в останнього боргу в сумі 350 000,01 грн перед Позивачем, а також відсутні докази сплати такої заборгованості Відповідачем.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 350 000,01 грн основного боргу за Договором законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат та штрафу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України, зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.1. Договору визначено 100% передплату, за ту партію товару, яку планує придбати Покупець.

Відповідно до п. 3.2. Договору, Продавець має право за власною ініціативою відтермінувати строк платежу на строк 7 (сім) днів з моменту відвантаження Товару.

Згідно п. 3.4. Договору, у разі, якщо у Покупця є заборгованість перед Продавцем за попередній період та за інший відпущений, але не своєчасно оплачений товар, в такому випадку Продавець має право в односторонньому порядку без згоди на це Покупця, зарахувати здійснений на умовах п. 3.1. платіж в рахунок погашення такої заборгованості Покупця перед Продавцем. Сторони домовились, що таке зарахування може відбуватись без будь-яких повідомлень відповідного контрагента та відображається в акті звірки розрахунків, який оформляється Продавцем і надається Покупцю за його першою вимогою.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що за недотримання Покупцем вимог п. 3.1. Договору, щодо строку оплати за товар, він зобов`язується сплати Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, при цьому Сторони домовились, що пеня, яка передбачена цим пунктом договору нараховується без обмеження будь-яким строком давності, але в будь-якому випадку не більше, як за три роки із дня коли настало право на її нарахування.

Отже, за прострочення оплати товару у сумі 350 000,01 грн Позивач нарахував Відповідачу пеню за період з 26.12.2025 по 09.06.2026 в розмірі 48 089,04 грн.

У постанові КГС ВС від 17.10.2019 у справі №912/3237/18 визначено, що суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Таким чином відповідно до приписів чинного законодавства та умов договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, у Позивача (постачальника, продавця) виникло за порушення Відповідачем (покупцем) строків оплати товару право на стягнення з Відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений Позивачем, який здійснений відповідно до приписів законодавства, є арифметично вірним та складає 48 089,04 грн - вказана сума підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням наведених норм чинного законодавства та з огляду на умови договору, суд констатує, що позивач має право на отримання від відповідача річних та інфляційних збитків, оскільки відповідачем порушено свої зобов`язання за укладеним з позивачем договором, що має в силу вимог закону та умов договору наслідком стягнення річних та інфляційних збитків з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України Позивачем нараховано Відповідачу 3 % річних від суми заборгованості за період з 26.12.2025 по 09.06.2026 в розмірі 4 775,34 грн, а також нараховано інфляційні нарахування на суму боргу за період з 01.01.2026 по 01.05.2026 в розмірі 17 094,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий Позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірними та здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства, в зв`язку із чим суд стягує з відповідача на користь позивача три проценти річних у розмірі 4 775,34 грн.

Також судом перевірено розрахунок щодо інфляційних втрат за період з 01.01.2026 по 01.05.2026 та встановлено, що він складає 17 094,43 грн. Водночас, Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 17 094,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак суд стягує з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в розмірі 17 094,00 грн.

Пунктом 10.3. Договору передбачено, що у разі прострочення оплати за товар, більше двох місяців, в такому випадку Покупець оплачує на користь Продавця, понад суму пені та інших нарахувань (інфляційних, річних і збитків) штраф в розмірі 20% від ціни договору або за вибором Продавця, від вартості відпущеного, але неоплаченого товару.

Верховна Палата ВС у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 зазначила, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 70 000,00 грн.

Беручи до уваги факт поставки Позивачем товару відповідно до умов купівлі-продажу № 150525/1 від 15.05.2025, факт визнання відповідачем суми боргу у розмірі 350 000,01 грн, водночас відповідачем не спростовано наявність такого боргу на момент розгляду справи, враховуючи, що сторонами не укладалось іншого договору поставки у спірний період стосовно товару, що визначений у п. 1.2. Договору, окрім зазначеного договору, при цьому належне повідомлення відповідача про розгляд справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову та про наявність фактичних і правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Також суд при прийнятті рішення виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідачем позовні вимоги позивача не спростовано, в зв`язку із чим господарський суд позов задовольняє повністю.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом задоволено позов повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 349,38 грн покладаються на відповідача.

Щодо судових витрат, у зв`язку із розглядом справи, суд зазначає, що Позивачем визначено у позовній заяві витрати на адвокатські послуги, які складають 40 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріали справи не містять доказів наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відтак у даному судовому рішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не вирішуються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 73, 74, 77, 86, 126, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСС-СІСТЕМ" (61002, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ СВОБОДИ, будинок 7/9, кімната 13; код ЄДРПОУ 41806731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУБНА КОМПАНІЯ "ФАВОРИТ" (81500, Львівська обл., Городоцький р-н, місто Городок, ВУЛИЦЯ ПОЛЬОВА, будинок 8; код ЄДРПОУ 37693840) 489 958,39 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 350 000,01 грн, штраф у розмірі 70 000,00 грн, 3 % річних у розмірі 4 775,34 грн, інфляційні втрати у розмірі 17 094,00 грн, пеня у розмірі 48 089,04 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7349,38 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закри

Повне рішення складено "14" вересня 2026 р.

СуддяА.М. Буракова