Ухвала суду № 139704648, 09.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"09" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1218/22

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Хлистун Р.В. на підставі довіреності;

Від відповідача: не з`явився;

Розглядаючи у підготовчому засіданні справу за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЗДВИЖЕНКА ІТ» про скасування державної реєстрації, припинення права власності, зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі Управління) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЗДВИЖЕНКА ІТ» (далі ТОВ «ВОЗДВИЖЕНКА ІТ»), відповідно до якого позивач просить суд:

1) скасувати державну реєстрацію права власності на цілісний комплекс будівель та споруд, загальною площею 6332 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., вулиця Чорноморського козацтва, будинок 195/5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2477865151100, номер запису про право власності 44440178;

2) припинити право власності відповідача на цілісний комплекс будівель та споруд, загальною площею 6332 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., вулиця Чорноморського козацтва, будинок 195/5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2477865151100, номер запису про право власності 44440178;

3) зобов`язати ТОВ «ВОЗДВИЖЕНКА ІТ» знести об`єкт самочинного будівництва: цілісний комплекс будівель та споруд, загальною площею 6332 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., вулиця Чорноморського козацтва, будинок 195/5.

Ухвалою від 01.07.2022 судом було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 26.10.2022 судом було зупинено провадження у справі №916/1218/22 до набрання законної сили рішенням у справі №523/6150/22, що розглядається Суворовським районним судом м. Одеси.

Ухвалою від 12.08.2026 дана справа була прийнята до провадження суддею Желєзною С.П. із одночасним поновленням провадження та призначення підготовчого засідання на 09.09.2026 о 12:30 год.

Під час підготовки справи до розгляду господарським судом було встановлено наявність передбачених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, господарський суд виходить з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» містить таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, визначена ст. 20 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника;

9) справи щодо процедури превентивної реструктуризації;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) юридичних осіб та їх органів, посадових та службових осіб, а також фізичних осіб - підприємців у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;

19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.

20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення;

21) справи про ліквідацію страховика або кредитної спілки за позовом Національного банку України відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).

Предметом заявленого Управлінням позову є вимоги, пред`явлені до ТОВ «ВОЗДВИЖЕНКА ІТ», про скасування державної реєстрації, припинення права власності, зобов`язання відповідача знести об`єкт самочинного будівництва: цілісний комплекс будівель та споруд, загальною площею 6332 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., вулиця Чорноморського козацтва, будинок 195/5.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Управління посилається на проведення 08.10.2020 комісійного обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові території м. Одеси, про що складеній відповідний акт. За результатами обстеження було встановлено, що за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, причал 195 виконуються будівельні та земляні роботи з захопленням земельної ділянки, яка належить територіальній громаді м. Одеси (прибережна зона). При цьому відповідно до даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відсутні відомості щодо реєстрації документів, які дають право на виконання вищезазначених будівельних та підготовчих робіт.

Проведення будівельних робіт за відсутності документа, що надає право на їх виконання, як зазначає позивач, є порушенням вимог Закону Україні «Про регулювання містобудівної діяльності». Посилаючись на проведення державної реєстрації права власності за відповідачем на спірні об`єкти нерухомого майна за відсутності документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, без документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, Управління просить скасувати державну реєстрацію, припинити право власності та зобов`язати відповідача знести об`єкт самочинного будівництва.

Одночасно позивачем було зазначено, що спір у цій справі пов`язаний із захистом речового права, що з урахуванням суб`єктного складу сторін спору, дозволяє зробити висновок, що такий спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Господарським судом критично оцінюються доводи позивача про необхідність вирішення даного спору за правилами господарського судочинства. Суд зазначає, що у поданій до суду позовній заяві позивач не наводить обставин, які можуть підтвердити порушення будь-яких речових прав Управління на земельну ділянку, яка вочевидь віднесена до земель комунальної власності, уповноваженою особою на розпорядження якої є Одеська міська рада. Одеська міська рада реалізувала належне їх право на судовий захист прав на земельну ділянку комунальної власності, пред`явивши позов у межах справи №523/6150/22.

Постановою Верховного Суду від 27.05.2026 у справі №523/6150/22 було залишено без змін постанову Одеського апеляційного суду від 05.02.2024, якою суд, зокрема, закрив провадження в частині позовних вимог Одеської міської ради до ТОВ «ВОЗДВИЖЕНКА ІТ» про визнання недійсними правочинів, скасування рішень державного реєстратора та зобов`язання відповідача за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (недобудованого) об`єкта. При цьому суд роз`яснив Одеській міській раді, що розгляд справи у частині позовних вимог до ТОВ «ВОЗДВИЖЕНКА ІТ» належить до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2026 було відкрито провадження у справі №916/3298/26 за позовом Одеської міської ради до ТОВ «ВОЗДВИЖЕНКА ІТ» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту (цілісний комплекс будівель та споруд) за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 195/5, загальною площею 6332,0 кв.м.

З урахуванням викладеного, враховуючи підстави заявленого Управлінням позову, суд доходить висновку, що даний позов пред`явлений особою як суб`єктом владних повноважень, яким у межах власних повноважень було подано до суду позов про знесення самочинно збудованих об`єктів (п. 2.1, 2.2 Положення про Управління, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 03.11.2021 №671-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивачем в адміністративній справі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. За правилами ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №161/14920/16-а за адміністративним позовом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради до фізичної особи-підприємця про знесення самочинного будівництва дійшла наступного висновку щодо юрисдикції спору. Відділ ДАБК є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює делеговані повноваження, а тому юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за участю виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад, які виникають під час виконання повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю. Звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкту самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливих суспільно значимих несприятливих наслідків порушень відповідних норм і правил. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір, який є предметом даного розгляду не пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування. Справа за позовом такого суб`єкта належить до компетенції адміністративних судів.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку, що розгляд справи за позовом Управління до ТОВ «ВОЗДВИЖЕНКА ІТ» зобов`язання відповідача знести об`єкт самочинного будівництва: цілісний комплекс будівель та споруд, загальною площею 6332 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., вулиця Чорноморського козацтва, будинок 195/5, має здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.

Господарський суд зазначає, що вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності є похідними від основної вимоги про зобов`язання відповідача знести об`єкт самочинного будівництва, а, отже, такі вимоги мають розглядатися в одному провадженні з основною вимогою. Роз`єднання таких вимог може призвести до надмірного процесуального формалізму та необґрунтованого обмеження доступу особи до належного судового контролю за діями суб`єкта, який виконує делеговані державою функції у сфері державної реєстрації. До схожих висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 14.07.2026 у справі № 521/11013/20 за позовом Управління до фізичної особи, державного реєстратора, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: юридичного департаменту Одеської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, зобов`язання фізичну особу привести самочинно реконструйований об`єкт у відповідність до договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість справи господарському суду. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Частиною 2 ст.231 ГПК України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.231 ГПК, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

З огляду на положення ч. 2 ст. 231 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що вирішення даного спору віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЗДВИЖЕНКА ІТ» про скасування державної реєстрації, припинення права власності, зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва.

При цьому суд звертає увагу позивача, що сплачений до державного бюджету судовий збір може бути повернутий з державного бюджету на підставі клопотання позивача відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 86, 130, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 916/1218/22 - закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повна ухвала складена 14.09.2026.

Суддя С.П. Желєзна