Ухвала суду № 139703927, 14.09.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

14.09.2026

Провадження №1-кп/389/128/25

ЄУН 389/3472/25

У Х В А Л А

14 вересня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000461 від 02 червня 2025 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст.152 КК України,

В С Т А Н О В И В :

23 вересня 2025 року до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області на розгляд надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст.152 КК України.

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.07.2026 ОСОБА_4 продовжений строк тримання під вартою до 17.09.2026.

В судовому засіданні прокурор просила продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими злочинами з мірою покарання до 12 та до 15 років позбавлення волі, тож, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу і свідків з метою зміни наданих ними показань, вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час застосування та продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу під час досудового розслідування, і не зникли.

Неповнолітня потерпіла ОСОБА_6 та її законний представник - ОСОБА_7 у судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем його проживання через стан здоров`я та з метою можливості самостійного забезпечення належного лікування, яке він в умовах слідчого ізолятора не отримує. Окрім цього, зазначив, що ризику впливу на свідків наразі немає, оскільки з часу повідомлення його про підозру до часу затримання він жодним чином не впливав на цих осіб та на досудовому слідстві вони вже були допитані.

Його захисник - адвокат ОСОБА_5 також заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та підтримав подане ним 10.08.2026 клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його реєстрації. В обґрунтування поданного клопотання вказав, що обвинувачений ОСОБА_4 є хворою людиною і має постійне місце мешкання, до своєї страшної хвороби постійно працював, до дня його затримання будь-якого опору не чинив, на свідків не впливав, місце мешкання не залишав.

Вислухавши у судовому засіданні думку учасників судового провадження, суд дійшов до такого.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Водночас суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз`яснень Пленуму ВСУ (Постанова №4 від 25.04.2003 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов`язків та його належної поведінки.

Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину /рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України»/.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Врахування тяжкості злочину має раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризики ухилення підозрюваного від слідства, суду (рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії»).

Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Під час розгляду даного клопотання у вказаному кримінальному провадженні встановлена наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які наразі цілком не зникли.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень проти статевої свободи та недоторканості малолітньої/неповнолітньої дитини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 та до 15 років, тому, усвідомлюючи тяжкість кримінальних правопорушень та розуміючи можливе покарання у разі доведення його вини та з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду. При цьому ці злочини пов`язані з домашнім насильством щодо малолітньої/неповнолітньої особи, з якою обвинувачений перебуває у сімейних відносинах. Слід відмітити, що сексуальне насильство та сексуальна експлуатація є одним з найбільш тяжких порушень прав дитини. За тяжкістю завданих травм сексуальне насильство та експлуатація прирівнюється до тортур і катування.

Зважаючи на те, що безпосередньо судом ще не допитано усіх свідків та потерпілу, враховуючи відповідну стадію судового розгляду, тому є вагомі підстави вважати, що у разі застосування до обвинуваченого альтернативного по відношенню до тримання під вартою запобіжного заходу, не пов`язаного з виключними запобіжниками у комунікації та його переміщеннях, останній має реальну можливість здійснити незаконний вплив на неповнолітню потерпілу та свідків, яких обвинувачений добре знає, з метою зміни раніше наданих ними показань на користь обвинуваченого та для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєні злочини.

Отже, ризик впливу свідків, потерпілих та інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, розглядаючи міцність соціальних зв`язків, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 не одружений, мешкав разом зі своєю неповнолітньою донькою (потерпіла у кримінальному провадженні), хоча і раніше не судимий, проте безробітний, суспільно корисною працею не займається, сталого джерела доходу не має, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, тому будь-яких перешкод залишити своє місце проживання, межі міста чи області у ОСОБА_4 не вбачається, та існує ймовірна можливість вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Судом також враховано характер кримінальних правопорушень, що інкримінуються обвинуваченому, стосовно особи, яка не досягла чотирнадцяти років, та те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, що в даному випадку виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Враховуючи вищевикладене, доводи обвинуваченого та його захисника про необхідність зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, судом не можуть бути враховані із вищезазначених підстав, а й отже не підлягає задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Також, суд звертає увагу, що сам по собі факт відсутності будь-якого опору обвинуваченого під час його затримання та впливу на свідків не спростовує необхідності запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, суд зауважує, що наявне у обвинуваченого ОСОБА_4 захворювання очей є вродженим, спадковим, а його теперішній стан - незворотнім, тобто не залежить від його місця перебування. Судом також враховано те, що відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 05.08.2026 на підставі ст. 206 КПК України зобов`язано забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження ОСОБА_4 та надання йому необхідної медичної допомоги, проте відповідної інформації щодо виконання цієї ухвали судом наразі не отримано.

Тож, з урахуванням вищевикладеного та те, що загальний строк тримання ОСОБА_4 під вартою не є надмірним, застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та негативно відобразиться на здійсненні судового розгляду данного кримінального провадження, тож ОСОБА_4 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Продовжуючи дію такого запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, не зменшилися та не відпали, продовжують існувати, що також унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, то відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 206, 331, 376, 392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 - відмовити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Макариха Знам`янського району Кіровоградської області, продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 12:30 год. 14 вересня 2026 року до 12:30 год. 12 листопада 2026 року.

Контроль за виконанням покласти на процесуального прокурора по даному кримінальному провадженню.

Копію ухвали, до відома, направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», вручити прокурору та обвинуваченому.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали оголошений о 13:30 год. 14.09.2026.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1