Ухвала суду № 139703294, 14.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.09.2026Справа № 910/11269/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІ ВЕЛЛ СОЛЮШН»

про забезпечення позову від 04.09.2026

у справі №910/11269/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІ ВЕЛЛ СОЛЮШН» (02141, м.Київ, вул. Лариси Руденко, буд.6-А, офіс 18, код 45614852)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" (02100, м.Київ, бульвар Верховної Ради, буд.14А, кв.55, код 43384922)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 3 867 600,00 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРІ ВЕЛЛ СОЛЮШН» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" та ОСОБА_1 про стягнення 3 867 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 не сплатив у повному обсязі поставлений за Договором поставки № 01/08/25-1 від 01.08.2025 товар, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 3 867 600,00 грн, визнана сторонами в Додатковій угоді № 1 від 18.06.2026 та не погашена станом на дату подання позову, а виконання зобов`язання забезпечено солідарною порукою відповідача-2 ( ОСОБА_1 ) за Договором поруки від 18.06.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІ ВЕЛЛ СОЛЮШН» залишено без руху, постановлено позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви (клопотання), в якій зазначити реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг, та викласти прохальну частину позовної заяви у новій редакції з приведенням відомостей про відповідача-2 у відповідність до вступної частини позовної заяви та усуненням невідповідностей у змісті позовних вимог.

09.09.2026 в межах строку, встановленого ухвалою суду від 08.09.2026, від позивача надійшла заява із усуненими на виконання ухвали суду від 08.09.2026 недоліками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2026 відкрито провадження у справі № 910/11269/26 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.10.2026 об 11:00 год; учасникам справи встановлено строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, що належать відповідачу 1 та відповідачу 2, які знаходяться на всіх рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, як у національній, так і в іноземній валюті, у межах ціни позову - 3 867 600,00 грн.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що предметом спору є стягнення грошових коштів, які є мобільним активом і можуть бути оперативно виведені з рахунків; відповідачі тривалий час ігнорують вимогу-повідомлення про погашення заборгованості від 28.08.2026 та не вчиняють жодних дій, спрямованих на погашення боргу, що, на думку заявника, свідчить про реальний ризик утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Дослідивши доводи заяви та додані до неї докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виснувала, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, і що застосування заходів забезпечення позову є виправданим, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання майбутнього судового рішення.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову; заявник не зобов`язаний доводити обставини заздалегідь недосяжним стандартом доказування, зокрема доводити вже вчинені відповідачем недобросовісні дії (постанови Верховного Суду від 13.04.2020 у справі № 913/495/19, від 29.02.2024 у справі № 902/611/22).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 також зазначено, що суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову, а їх невжиття - ускладнити або унеможливити таке виконання.

За змістом наведених норм і практики Верховного Суду забезпечення позову за своєю правовою природою є тимчасовим (превентивним) процесуальним заходом, спрямованим виключно на гарантування реальної можливості виконання майбутнього судового рішення, а не на попереднє вирішення спору по суті.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд не здійснює оцінку обґрунтованості позовних вимог по суті спору тобто не встановлює остаточно ні факту існування чи розміру заборгованості, ні наявності підстав відповідальності відповідачів, оскільки ці питання підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті, з дослідженням усіх доказів та після надання відповідачам можливості навести заперечення.

На стадії вирішення заяви про забезпечення позову суд перевіряє лише наявність передбачених ст. 136 ГПК України підстав для його застосування, а саме ймовірність того, що незастосування таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

З наданих заявником доказів (видаткова накладна № 471 від 03.08.2025, акти звіряння взаєморозрахунків, Додаткова угода № 1 від 18.06.2026, якою сторони зафіксували суму заборгованості у розмірі 3 867 600,00 грн та граничний строк її погашення до 21.06.2026) вбачається наявність спору про стягнення грошових коштів у значному розмірі; надіслану позивачем вимогу-повідомлення від 28.08.2026 відповідачі залишили без задоволення і без відповіді, а відомостей про наявність спору щодо розміру заборгованості чи вжиття відповідачами заходів до її погашення матеріали заяви не містять.

При цьому предметом спору є стягнення грошових коштів, а грошові кошти за своєю природою є активом підвищеної мобільності, який може бути оперативно переміщений з рахунків чи використаний.

За таких обставин суд вважає доведеним існування реального ризику того, що незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а отже, підстави для задоволення заяви наявні.

Вирішуючи питання про конкретний вид та обсяг заходів забезпечення позову, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, а суд, обираючи вид забезпечення позову, повинен зважати на адекватність заходу, дотримання балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Заявник просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти відповідачів, при цьому сукупний обсяг заявлених заходів забезпечення позову прямо обмежений заявником у тексті заяви межами ціни позову - 3 867 600,00 грн.

Отже, заява про забезпечення позову відповідає закріпленому в ч. 3 ст. 140 ГПК України принципу співмірності, а завданням суду є визначення порядку практичного застосування обраних заявником заходів (арешту коштів і арешту майна) у спосіб, який унеможливлює перевищення сукупним обсягом заходів забезпечення ціни позову та подвійне забезпечення однієї й тієї самої грошової вимоги.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2025 у справі № 915/1386/24 зазначено, що за умови неможливості встановити обставину достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу та знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських установах, є необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту як на грошові кошти, так і на майно відповідача, але арешт майна при цьому накладається «в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто в межах різниці між сумами позову та арештованих грошових коштів».

Аналогічний підхід підтримано і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2026 у справі № 902/1281/25, згідно з якою за умови відсутності достовірних відомостей щодо наявності коштів на рахунках відповідача можливо забезпечити позов шляхом одночасного накладення арешту на грошові кошти та майно, проте у межах суми заявлених вимог, тобто в сукупності, а не кожним із заходів окремо в повному обсязі ціни позову.

Такий підхід узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 902/611/22 та від 27.02.2025 у справі № 910/268/23, відповідно до яких можливість накладення арешту на майно (рухоме та нерухоме) відповідача, не обмежуючись лише його грошовими коштами, є додатковою гарантією реального виконання рішення суду, однак застосування судом декількох видів забезпечення позову одночасно має здійснюватися без перевищення сукупним обсягом заходів забезпечення розміру ціни позову, щоб уникнути подвійного забезпечення однієї й тієї самої вимоги.

При цьому суд враховує те, що за своєю правовою природою арешт майна є тимчасовим заходом, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження; у разі вжиття такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном і не позбавляється їх (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 915/373/20).

З огляду на викладене, з метою дотримання принципу співмірності заходів забезпечення позову ціні позову, недопущення подвійного забезпечення однієї й тієї самої грошової вимоги та водночас повного задоволення заяви в межах заявлених вимог, суд вважає за необхідне задовольнити заяву в повному обсязі, встановивши такий порядок (черговість) застосування обраних заявником заходів забезпечення позову: у межах повної ціни позову - арешт грошових коштів відповідачів; додатково, лише в межах різниці між ціною позову та фактично арештованою сумою грошових коштів на рахунках відповідного відповідача, арешт належного йому рухомого та нерухомого майна.

Визначений судом порядок застосування заходів забезпечення позову повністю охоплюється обсягом заходів, про вжиття яких просить заявник, та не звужує і не змінює по суті зміст заявленої вимоги, а лише встановлює послідовність її практичної реалізації з дотриманням принципу співмірності.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України вимога зустрічного забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду, а тому розгляд заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням норм ст.ст. 139, 140 Господарського процесуального кодексу України (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 910/6503/19).

Враховуючи, що господарська діяльність відповідача 1 не пов`язана з операціями купівлі-продажу майна, а заходи забезпечення позову лише тимчасово обмежують право розпорядження майном та коштами, не позбавляючи відповідачів права володіння і користування ними, суд не вбачає підстав для витребування зустрічного забезпечення.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІ ВЕЛЛ СОЛЮШН» про забезпечення позову задовольнити повністю .

2. До набрання рішенням законної сили вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консалт Строй Сервіс» та ОСОБА_1 , які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, як у національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, а у випадку недостатності грошових коштів на банківських рахунках зазначених осіб - також на належне зазначеним особам рухоме та нерухоме майно, в сукупності в межах ціни позову у розмірі 3 867 600 (три мільйони вісімсот шістдесят сім тисяч шістсот) грн 00 коп.

3. Боржниками за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" (02100, м.Київ, бульвар Верховної Ради, буд.14А, кв.55, код 43384922) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

4. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРІ ВЕЛЛ СОЛЮШН» (02141, м.Київ, вул. Лариси Руденко, буд.6-А, офіс 18, код 45614852).

5. Строк пред`явлення даної ухвали до виконання складає три роки з моменту її винесення, тобто до 14.09.2029.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (14.09.2026) та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Марія ДЕМИДОВА