Ухвала суду № 139702998, 09.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

09.09.2026Справа № 910/9980/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» (04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 23А, приміщення 20, Ідентифікаційний код юридичної особи 42915534) до проАкціонерного товариства «УКРНАФТА» (04053, місто Київ, ПРОВУЛОК НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5, Ідентифікаційний код юридичної особи 00135390) звернення стягнення на предмет притримання

Представники:

від Позивача: Перевощикова Т.М. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Приходько О.Я. (представник на підставі довіреності);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРНАФТА» про звернення стягнення на предмет притримання.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для звернення стягнення на предмет притримання - дизельний генератор STRUM K100T, заводський номер 20240729, двигун НОМЕР_1 № НОМЕР_3, інвентарний номер 109216, 2024 року випуску, шляхом його продажу на публічних торгах (електронному аукціоні) у порядку виконавчого провадження, з установленням початкової ціни реалізації на рівні вартості предмета притримання, визначеної під час виконавчого провадження відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2026 року відкрито провадження у справі №910/9980/26, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.09.2026 року.

19.08.2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙДІА ТЕХ" надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі.

27.08.2026 року через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "УКРНАФТА" надійшов відзив на позовну заяву.

28.08.2026 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2026 року задоволено заяву Акціонерного товариства "УКРНАФТА" про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

31.08.2026 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙДІА ТЕХ" про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

У підготовчому судовому засіданні 09.09.2026 року представник Позивача підтримав подану заяву про відмову від позову, просив суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу. Представник Відповідача заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, приходить до висновку про закриття провадження у справі №910/9980/26, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Згідно із частиною 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.

У пункті 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами 1, 2, 3 та 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

За змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб`єкта відмовитися від свого права чи інтересу. Тобто право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від такого позову або частини позовних вимог (постанова Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21, ухвали Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 916/3844/19, від 01.09.2021 у справі № 910/13034/20).

Відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі №180/2161/19).

Відмова від позову є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства (постанова Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21, ухвали Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 927/739/17, від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

Право позивача на відмову від позову на будь-якій стадії провадження у справі гарантується.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

З урахуванням зазначеного та керуючись принципами верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та диспозитивності, суду необхідно перевірити, чи наявні підстави для відмови у задоволенні заяви про відмову від позову та у випадку відсутності таких підстав, роз`яснити сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, прийняти таку відмову та закрити провадження у справі.

Згідно з положеннями частини 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.04.2024 у справі №240/19893/22, на яку послався апелянта, зазначив наступне: «Таким чином, враховуючи вищевикладені положення, колегія суддів зазначає, що наведеними нормами КАС України передбачено право позивача, як учасника справи, з урахуванням приписів цього Кодексу та керуючись наявною у нього метою, вільно обирати вид власної процесуальної поведінки, в тому числі шляхом відмови від позову на будь-якій стадії судового процесу. Водночас, із огляду на вагомість процесуальних та матеріально-правових наслідків відмови від позову у вигляді неможливості звернутися до суду з тотожним позовом вдруге, складністю однозначно ідентифікувати при власноручному підписі особу-підписанта, а також з метою запобігання вчинення іншими особами умисних дискредитуючих дій, обов`язковою передумовою прийняття такої відмови судом є роз`яснення сторонам наслідків відповідних процесуальних дій, а також ретельної/якісної перевірки дійсної відсутності в діях позивача порушень закону чи чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, зокрема учасників справи, що можливо здійснити, за умови наявності раціональних сумнівів та проявляючи розумну обачність (due diligence), зокрема, у судовому засіданні з викликом учасників справи. Подібний підхід стосовно необхідності розгляду заяви про відмову від позову у судовому засіданні з викликом сторін висловлений Верховним Судом, зокрема у постановах від 15 лютого 2022 року у справі № 640/8497/21 та від 18 серпня 2023 року у справі № 300/5465/22, де Суд вказав, що вирішення заяви про відмову позивача від позову, зокрема з метою роз`яснення сторонам наслідків відповідних процесуальних дій, потребує виклику учасників справи та проведення судового засідання.».

Як вбачається з матеріалів справи, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» про відмову від позову подана через систему «Електронний суд» представником Пришедько А.Л., який діє на підставі ордеру серії АЕ №1388489 без обмеження повноважень адвоката.

Згідно з ч.4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:

1) довіреністю;

2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Враховуючи вищевикладене, Суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» про відмову від позову, так як ця відмова не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а отже відмова приймається судом.

Таким чином, провадження у справі №910/9980/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» до Акціонерного товариства «УКРНАФТА» про звернення стягнення на предмет притримання підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, у зв`язку з тим, що провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою Позивача від позову, з державного бюджету підлягає поверненню Позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто судовий збір у розмірі 6 002 грн. 44 коп.

Позивачем також заявлено про стягнення з Акціонерного товариства «УКРНАФТА» судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 96 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов`язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред`являлася, то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход державного бюджету України.

Отже, якщо наслідком закриття провадження у справі стали дії відповідача (сплата боргу після звернення позивача з позовом до суду тощо), здійснені судові витрати покладаються на нього.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у зазначений вище спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Подібні правові висновки викладено також в постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 916/376/19.

Таким чином, застосування приписів частини дев`ятої статті 129 ГПК України має дискреційний характер, і саме суд, враховуючи обставини, може покласти відповідні витрати на сторону, неправильні дії якої призвели до виникнення спору.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 2 та частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Згідно з положеннями статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

При зверненні до суду з вказаним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» просило суд в рахунок задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» до Акціонерного товариства «УКРНАФТА», підтверджених судовими рішеннями у справах № 910/6458/25 та № 910/11834/25, у загальному розмірі 1 000 406,70 грн, що складаються з основної заборгованості та присуджених судових витрат, звернути стягнення на предмет притримання - дизельний генератор STRUM K100T, заводський номер 20240729, двигун НОМЕР_1 № НОМЕР_3, інвентарний номер 109216, 2024 року випуску, шляхом його продажу на публічних торгах (електронному аукціоні) у порядку виконавчого провадження, з установленням початкової ціни реалізації на рівні вартості предмета притримання, визначеної під час виконавчого провадження відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначав, що 12 січня 2026 року, Господарським судом міста Києва у справі № 910/11834/25 було ухвалено рішення, яким позов ТОВ «АЙДІА ТЕХ» до АТ «УКРНАФТА» задоволено повністю та стягнуто з АТ «УКРНАФТА» на користь ТОВ «АЙДІА ТЕХ» 315 365,91 грн заборгованості та 3 784,39 грн судового збору. У резолютивній частині рішення також прямо передбачено видачу наказу після набрання рішенням законної сили. 03 лютого 2026 року Господарським судом міста Києва у справі № 910/11834/25 було ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з АТ «УКРНАФТА» на користь ТОВ «АЙДІА ТЕХ» 16 000,00 грн витрат на правничу допомогу. У цьому додатковому рішенні також зазначено про видачу наказу після набрання ним законної сили. 09 березня 2026 року, постановою Північного апеляційного господарського суду рішення першої інстанції у справі № 910/11834/25 було залишено без змін. Отже, сукупно судовими рішеннями у справах № 910/6458/25 та № 910/11834/25 з АТ «УКРНАФТА» на користь ТОВ «АЙДІА ТЕХ» присуджено: 629 700,00 грн основної заборгованості, 7 556,40 грн судового збору, 28 000,00 грн витрат на правничу допомогу, 315 365,91 грн основної заборгованості, 3 784,39 грн судового збору та 16 000,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього - 1 000 406,70 грн. Внаслідок невиконання Акціонерним товариством «УКРНАФТА» вказаних рішень судів, у Позивача виникло право на притримання майна - генератора СТРУМ K100T (STRUM K100T), заводський номер 20240729, двигун НОМЕР_1 № НОМЕР_3, інвентарний номер 109216, 2024 року випуску, переданого Позивачем Відповідачу на виконання умов Договору про закупівлю № 13/2314-МТР від 13.06.2024 року.

В той же час, у заяві про відмову від позову Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» зазначало, що після відкриття провадження у цій справі Відповідач добровільно та в повному обсязі сплатив Позивачу заборгованість у розмірі 1 000 406,70 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ «АЙДІА ТЕХ» від 18.08.2026 (додається). Отже, обставини, які становили підставу позову, відпали: забезпечене притриманням зобов`язання виконано, а вимоги Позивача задоволені Відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі. За таких обставин Позивач втратив матеріально-правовий інтерес у подальшому розгляді справи та реалізує передбачене статтею 191 Господарського процесуального кодексу України право на відмову від позову.

Як встановлено Судом, після відкриття провадження у справі №910/9980/26 Акціонерне товариство «УКРНАФТА» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» грошові кошти у розмірі 1 000 406 грн. 70 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №90216УГ26 від 17.08.2026 року із зазначенням призначення платежу: «виконання рішень Господарського суду м. Києва у справах №910/6458/25, №910/11834/25».

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що сплата Відповідачем грошових коштів відбулась саме на виконання рішень Господарського суду міста Києва у справах №910/6458/25, №910/11834/25, якими стягнуто з Акціонерного товариства «УКРНАФТА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» 629 700,00 грн основної заборгованості, 7 556,40 грн судового збору, 28 000,00 грн витрат на правничу допомогу, 315 365,91 грн основної заборгованості, 3 784,39 грн судового збору та 16 000,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього - 1 000 406,70 грн., а не в межах справи №910/9980/26. Більше того, предметом справи №910/9980/26 є саме звернення стягнення на предмет притримання - дизельний генератор STRUM K100T, заводський номер НОМЕР_2 , двигун НОМЕР_1 № НОМЕР_3, інвентарний номер 109216, 2024 року випуску, шляхом його продажу на публічних торгах (електронному аукціоні) у порядку виконавчого провадження, з установленням початкової ціни реалізації на рівні вартості предмета притримання, визначеної під час виконавчого провадження відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, Суд зазначає, що відмова Позивача від позову в межах справи №910/9980/26 не пов`язана з добровільним виконанням Відповідачем рішень Господарського суду міста Києва у справах №910/6458/25, №910/11834/25 на загальну суму в розмірі 1 000 406,70 грн.

Крім того, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, застосування вимог частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Однак, Суд звертає увагу, що закриття провадження у справі здійснюється без вирішення судом спору по суті, що виключає можливість застосування приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Більше того, відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладення на Відповідача судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, є дискреційним правом, а не обов`язком суду.

Таким чином, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» в частині стягнення з Акціонерного товариства «УКРНАФТА» судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 96 000 грн. 00 коп. не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 231, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/9980/26.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» (04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 23А, приміщення 20, Ідентифікаційний код юридичної особи 42915534) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 6 002 (шість тисяч дві) грн. 44 коп., сплачений відповідно до платіжної інструкції №725 від 10.08.2026 року.

3. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІА ТЕХ» в частині стягнення з Акціонерного товариства «УКРНАФТА» судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 96 000 грн. 00 коп. - відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 11 вересня 2026 року.

Суддя О.В. Чинчин