Ухвала суду № 139702922, 08.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/886/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.09.2026 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства "Національна кінематека України" від 20.08.2026 б/н (вх.№7675/26 від 20.08.2026) про розстрочення виконання рішення, у справі про банкрутство Товарної біржі "Перша універсальна біржа "Україна",

за участі:

від Державного підприємства "Національна кінематека України": Шалденко Євгеній Миколайович,

встановив: у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа № 909/886/23 про банкрутство Товарної біржі "Перша універсальна біржа "Україна".

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 затверджено звіт ліквідатора Товарної біржі "Перша універсальна біржа "Україна" та ліквідаційний баланс банкрута; ліквідовано Товарну біржу "Перша універсальна біржа "Україна"; закрито провадження у справі №909/886/23 про банкрутство Товарної біржі "Перша універсальна біржа "Україна"; затверджено звіти ліквідатора Товарної біржі "Перша універсальна біржа "Україна" - арбітражного керуючого Носань Н.С. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 01.03.2024 до 28.02.2026 на загальну суму 589593,05 грн; клопотання арбітражного керуючого Носань Н.С. щодо пропорційного стягнення витрат арбітражного керуючого за період виконання обов`язків ліквідатора ТБ "ПУБ "Україна" з кредиторів відповідно до розміру визнаних судом кредиторських вимог задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь арбітражної керуючої Носань Наталії Сергіївни 232830,30 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та понесених ліквідатором витрат у справі № 909/886/23; стягнуто з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь арбітражної керуючої Носань Наталії Сергіївни 6898,24 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та понесених ліквідатором витрат у справі №909/886/23; стягнуто з Державного підприємства "Національна кінематека України" на користь арбітражної керуючої Носань Наталії Сергіївни 349864,51 грн. основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та понесених ліквідатором витрат у справі №909/886/23; припинено повноваження ліквідатора Товарної біржі "Перша універсальна біржа "Україна" арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни.

20.08.2026 до суду надійшла заява Державного підприємства "Національна кінематека України" від 20.08.2026 б/н (вх. № 7675/26) про розстрочення виконання рішення, в якій просить суд розстрочити кредитору - ДП «Національна кінематека України» виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2026 року у справі № 909/886/23 шістьма рівними частинами на строк, що становить шість місяців з дня прийняття відповідної ухвали судом.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що ДП «Національна кінематека України» перебуває у скрутному фінансовому становищі та здійснює господарську діяльність зі збитками. Згідно з фінансовою звітністю підприємства за І півріччя 2026 року, за звітний період загальний обсяг доходів підприємства становив 22081,1 тис. грн, тоді як загальний обсяг витрат становив - 25219,4 тис. грн. За результатами зазначеного періоду підприємством отримано чистий збиток у розмірі 3138,3 тис. грн. Водночас ДП «Національна кінематека України» має постійні зобов`язання, пов`язані із забезпеченням виплати заробітної плати працівникам підприємства, оплати комунальних послуг та інших поточних платежів. Відповідно до довідки підприємства від 19 серпня 2026 року № 01-07/91, штатна чисельність працівників становить 18 осіб (в тому числі з неповним робочим днем 3 особи), місячний фонд заробітної плати становить 328625,00 грн, а сума єдиного соціального внеску 22% із місячної заробітної плати становить 72297,50 грн.

У зв`язку із перебуванням судді Горпинюка І. Є. у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026, вищезазначену заяву передано на розгляд судді Неверовській Л. М.

В судове засідання з`явився представник боржника (заявника), вимоги поданої заяви про розстрочку виконання судового рішення підтримав.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали заяви, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає у рішенні.

Згідно з абз.1 ч. 1, ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, ураховуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи-тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України.

Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Як вбачається з матеріалів заяви, до заяви додано фінансову звітність підприємства за І півріччя 2026 року, а також довідку від 19.08.2026 №01-07/91 про необхідний розмір коштів на місяць для виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Оцінюючи вказані документи, відповідно до статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що вони є недостатніми для задоволення заяви з огляду на таке.

Надана заявником фінансова звітність за своєю правовою природою відображає лише загальні статичні показники активів та зобов`язань підприємства за минулий період. Проте вона не відображає поточний реальний рух грошових коштів на рахунках. Заявником не надано актуальних довідок банківських установ про залишок коштів на рахунках, наявність чи відсутність по них арештів (обтяжень), що унеможливлює висновок про абсолютну неможливість одноразового виконання судового рішення.

Заявник не надав суду обґрунтованого розрахунку та помісячного графіка погашення боргу перед ліквідатором із чітким визначенням джерел надходження майбутніх коштів (наприклад, очікувані розрахунки від дебіторів, укладені договори, реалізація майна), які б гарантували, що розстрочена сума буде виплачена у визначений строк.

Суд визнає пріоритетність виплати заробітної плати трудовому колективу підприємства. Водночас суд наголошує, що відповідно до частин 2 та 6 статті 43 Конституції України кожен має право на працю та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання примусової праці забороняється.

Згідно зі статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий виконує повноваження у справі про банкрутство за грошову винагороду, яка складається з основної та додаткової грошових винагород.

Правова природа грошової винагороди арбітражного керуючого за своєю суттю прирівнюється до оплати праці (заробітної плати), оскільки є джерелом доходу арбітражного керуючого за здійснення професійної діяльності у конкретній судовій процедурі.

Законодавство про банкрутство встановлює чіткі гарантії захисту права арбітражного керуючого на належне та своєчасне отримання плати за виконану роботу, аналогічні гарантіям, що надаються звичайним найманим працівникам.

Надання розстрочення виконання судового рішення за відсутності чітких фінансових гарантій та графіків виплат від заявника призведе до того, що арбітражний керуючий, який у повному обсязі виконав свої ліквідаційні повноваження у справі, залишиться без гарантованого державою доходу.

Розгляд заяви про розстрочення виконання рішення передбачає оцінку впливу розстрочення виконання рішення на права та інтереси стягувача, а також перевірку обставин, які обґрунтовують потребу боржника у такому розстроченні, з урахуванням характеру зобов`язання та фактичних можливостей виконання. Тягар доведення відповідних обставин покладається на заявника.

За наведеного, враховуючи недостатність доказів щодо фінансового стану та наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення чи роблять його неможливим, суд фактично позбавлений можливості оцінити дотримання балансу інтересів сторін.

Зважаючи на викладене, наданий обсяг доказів не доводять існування виняткових обставин для розстрочення виконання судового рішення в розумінні статті 331 ГПК України.

За наведеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви Державного підприємства "Національна кінематека України" від 20.08.2026 б/н (вх.№7675/26 від 20.08.2026) про розстрочення виконання рішення,

Керуючись ст. ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

відмовити в задоволенні заяви Державного підприємства "Національна кінематека України" від 2008.2026 б/н (вх.№7675/26 від 20.08.2026) про розстрочення виконання рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повна ухвала підписана 14.09.2026.

Суддя Неверовська Л.М.