Ухвала суду № 139702863, 14.09.2026, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.09.2026 Справа № 908/3142/25 (908/1656/26)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шестопалової Ольги Дмитрівни про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІСПОЛІН ПЛЮС, код ЄДРПОУ 33667686 (69005, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158), в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шестопалової Ольги Дмитрівни,

до відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ),

про визнання недійсними правочинів,

поданого в межах справи № 908/3142/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС»,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/3142/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС».

У межах зазначеної справи ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шестопалової Ольги Дмитрівни звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними:

договору купівлі-продажу № 1241/2025/5404317 від 03.06.2025, укладеного між ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» та ОСОБА_1 ;

договору купівлі-продажу № 1249/2025/5387594 від 03.06.2025, укладеного між ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» та ОСОБА_1 .

За договором купівлі-продажу № 1241/2025/5404317 від 03.06.2025 ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» відчужено на користь ОСОБА_1 транспортний засіб марки DAF XF 480 FAR, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2020 року випуску, за ціною 1 125 000,00 грн, а за договором купівлі-продажу № 1249/2025/5387594 від 03.06.2025 транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ ANTOS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2018 року випуску, за ціною 900 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи № 908/3142/25 про банкрутство ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС».

09.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від ліквідатора ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» арбітражного керуючого Шестопалової Ольги Дмитрівни надійшла окрема заява про забезпечення позову.

Заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на транспортний засіб DAF XF 480 FAR, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_4 , 2020 року випуску;

накладення арешту на транспортний засіб MERCEDES-BENZ ANTOS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_5 , 2018 року випуску;

заборони органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначених транспортних засобів.

В обґрунтування заяви ліквідатор зазначає, що спірні транспортні засоби 03.06.2025 були відчужені ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 .

При цьому, за твердженням заявника, грошові кошти за відчужене майно ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» не отримало.

Ліквідатор вважає, що існує ризик подальшого відчуження спірних транспортних засобів шляхом продажу, дарування, міни або вчинення інших правочинів, що в разі задоволення позову може ускладнити або унеможливити ефективне поновлення порушених прав боржника та його кредиторів.

Заявник також зазначає, що обрані ним заходи забезпечення позову не позбавлятимуть власника можливості володіти та користуватися транспортними засобами, а лише тимчасово обмежать можливість їх відчуження до вирішення спору по суті.

Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову заявником сплачено окремо у розмірі 1 331,20 грн.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.

За змістом статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов може забезпечуватися, зокрема, накладенням арешту на майно та/або грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення та предметом позовної вимоги; імовірності утруднення ефективного захисту або поновлення прав позивача у разі невжиття таких заходів; а також необхідності запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками судового процесу.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертала увагу, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно досліджувати співмірність обраного заходу з правом, на захист якого звернувся позивач, його зв`язок із предметом спору, а також наслідки тимчасового обмеження майнових прав відповідної особи.

Водночас сам по собі немайновий характер позовних вимог не виключає можливості вжиття такого заходу забезпечення, як арешт майна, якщо його застосування необхідне для забезпечення ефективного захисту порушеного права.

Отже, визначальним для вирішення заяви у цій справі є не сама допустимість арешту транспортних засобів у спорі про недійсність договорів, а наявність установлених на момент розгляду заяви обставин, які дають можливість суду дійти обґрунтованого висновку про необхідність та співмірність саме заявлених заходів.

Як убачається з матеріалів справи, на цей час судом достовірно встановлено, що 03.06.2025 спірні транспортні засоби були перереєстровані з ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» на ОСОБА_1 .

Разом з тим матеріали справи на дату розгляду заяви про забезпечення позову не містять достовірної інформації про те, за ким саме зазначені транспортні засоби зареєстровані на цей час.

Більше того, питання про актуальну належність спірних транспортних засобів уже є предметом з`ясування судом.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.09.2026 задоволено клопотання ліквідатора про витребування доказів та витребувано у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, зокрема:

інформацію про всіх осіб, на яких здійснювалася реєстрація та перереєстрація зазначених транспортних засобів після 03.06.2025;

інформацію про всі реєстраційні дії щодо них;

інформацію про осіб, за якими транспортні засоби зареєстровані на дату надання відповіді;

копії документів, на підставі яких проводилися відповідні реєстраційні дії.

Таким чином, на час вирішення заяви про забезпечення позову суд ще не має даних, які дозволяють встановити, чи належать спірні транспортні засоби відповідачу ОСОБА_1 на праві власності на даний час, чи були вони після 03.06.2025 відчужені іншим особам.

Ця обставина має істотне значення для вирішення питання про накладення арешту.

Застосування арешту щодо майна, актуальний власник якого судом не встановлений, може призвести до обмеження права власності третьої особи, яка не є учасником цієї справи та не мала можливості висловити свою позицію щодо застосування до належного їй майна відповідного обмеження.

Забезпечення позову не повинно порушувати права та охоронювані законом інтереси осіб, які не беруть участі у справі. Верховний Суд послідовно виходить із необхідності дотримання балансу між інтересами заявника та майновими правами інших осіб при накладенні арешту.

Суд також враховує, що заявником не наведено конкретних обставин та не подано доказів, які свідчили б про вчинення ОСОБА_1 після пред`явлення позову дій, спрямованих на продаж, дарування, обмін, зняття з обліку чи інше відчуження спірних транспортних засобів.

Посилання заявника на те, що відчуження зазначених транспортних засобів може мати місце у майбутньому шляхом продажу, дарування чи міни, само по собі за встановлених обставин не дає суду достатніх підстав дійти висновку про наявність конкретної та реальної загрози подальшого розпорядження майном саме відповідачем.

При цьому обставина, що транспортні засоби вже були відчужені, на яку посилається заявник, фактично стосується їх первісного відчуження самим ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 за договорами від 03.06.2025, дійсність яких і є предметом цього судового спору.

Факт укладення оспорюваних договорів сам по собі не підтверджує того, що відповідач після відкриття провадження у цій справі вчиняє або має намір вчинити дії щодо подальшого відчуження майна.

Суд окремо зазначає, що доводи ліквідатора про неотримання боржником грошових коштів за відчужені транспортні засоби, укладення правочинів із заінтересованою особою та можливу фраудаторність цих договорів стосуються передусім обґрунтованості позовних вимог по суті.

Так, у матеріалах позову зазначено, що кошти за договори на банківські рахунки ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» не надходили, а оспорювані правочини вчинені у трирічний період до відкриття провадження у справі про банкрутство із заінтересованою щодо боржника особою.

Однак під час вирішення питання про забезпечення позову суд не досліджує обґрунтованість позовних вимог по суті та не встановлює наперед факт недійсності або фраудаторності правочинів.

Питання щодо наявності підстав, передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, підлягає вирішенню під час розгляду справи по суті після дослідження всіх доказів.

Крім того, предметом цього спору на даний час є саме вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 03.06.2025.

Належність майна третій особі внаслідок можливого наступного відчуження може впливати як на суб`єктний склад учасників спору, так і на обрання належного способу захисту порушеного права.

Саме з метою встановлення таких обставин судом уже витребувано інформацію щодо повного ланцюга перереєстрації транспортних засобів та їх поточних власників.

До отримання та дослідження відповідних відомостей застосування арешту щодо транспортних засобів без встановлення особи їх актуального власника є передчасним.

Крім того, заявник просить одночасно накласти арешт на транспортні засоби та заборонити «органам державної реєстрації прав» вчиняти щодо них будь-які реєстраційні дії.

Водночас обраний захід забезпечення має бути сформульований таким чином, щоб він був чітким, конкретним, придатним до виконання та адресованим належному суб`єкту, який здійснює відповідні реєстраційні дії.

Заявлена у загальному вигляді заборона невизначеному колу «органів державної реєстрації прав» не містить достатньої конкретизації суб`єкта, на якого покладається відповідна заборона щодо транспортних засобів.

Сукупність наведених обставин свідчить, що заявником на цей час не доведено необхідності застосування саме заявлених заходів забезпечення позову в запропонованому ним обсязі.

Суд при цьому враховує особливу мету провадження у справі про банкрутство та необхідність збереження активів боржника для максимально можливого задоволення вимог кредиторів. Водночас така специфіка не звільняє заявника від необхідності дотримання вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України щодо обґрунтованості, співмірності та належності конкретного заходу забезпечення.

Верховний Суд зазначав, що забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав відповідача або пов`язаних із ним осіб, а тому його застосування має бути виправданим необхідністю забезпечення реального та ефективного захисту прав заявника.

За таких обставин суд не вбачає достатніх правових та фактичних підстав для задоволення заяви ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шестопалової Ольги Дмитрівни про забезпечення позову.

Водночас суд зазначає, що відмова у забезпеченні позову за встановлених на цей час обставин не позбавляє позивача права повторно звернутися із відповідною заявою, якщо в подальшому виникнуть або будуть установлені обставини, які свідчитимуть про реальну необхідність вжиття заходів забезпечення позову, зокрема після отримання відомостей про актуального власника транспортних засобів або встановлення фактичних дій, спрямованих на їх подальше відчуження чи перереєстрацію.

Керуючись статтями 2, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76 79, 86, 136 140, 232 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шестопалової Ольги Дмитрівни про забезпечення позову відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відмова у забезпеченні позову не перешкоджає повторному зверненню із заявою про забезпечення позову в разі зміни фактичних обставин або появи нових доказів, які підтверджують необхідність застосування відповідних заходів.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена окремо від рішення суду в порядку та строки, встановлені статтями 255 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 14.09.2026.

Суддя О.О. Юлдашев