Рішення № 139701451, 14.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026м. ДніпроСправа № 904/2745/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.

за позовом Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Софіївської селищної ради Криворізького району, Дніпропетровська обл., с-ще Софіївка

про витребування земельної ділянки

Представники:

від прокуратури: Щербина С.О.;

від позивача: Ляшко Б.В.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Криворізька східна окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернулась до господарського суду з позовною заявою до Софіївської селищної Ради Криворізького району, в якій просить суд витребувати на користь Дніпропетровської обласної державної адміністрації із незаконного володіння Софіївської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 площею 25,2089 га.

Суд ухвалою від 13.05.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 03.06.2026.

02.06.2026 прокурор подав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання та долучення до матеріалів справи письмових доказів.

В підготовче засідання 03.06.2026 з`явився прокурор. Представники позивача, відповідача та третьої особи в підготовче засідання не з`явились.

Суд ухвалою від 03.06.2026 відклав підготовче засідання на 22.06.2026.

12.06.2026 відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

В підготовче засідання 22.06.2026 з`явились прокурор та представник позивача; представники відповідача та третьої особи в підготовче засідання не з`явились.

Суд ухвалою від 22.06.2026 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 12.08.2026 включно та відклав підготовче засідання на 10.08.2026.

13.07.2026 прокурор подав до суду клопотання про долучення до письмових доказів.

13.07.2026 прокурор подав до суду письмові пояснення.

13.07.2026 прокурор подав до суду письмові пояснення.

В підготовче засідання 10.08.2026 з`явились прокурор та представник позивача; представники відповідача та третьої особи в підготовче засідання не з`явились.

Суд ухвалою від 10.08.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 02.09.2026.

У судове засідання 02.09.2026 з`явились прокурор та представник позивача; представники відповідача та третьої особи не з`явились.

Згідно зі статтею 219 Господарського процесуального кодексу України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

В судовому засіданні 02.09.2026 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 14.09.2026 о 12:45 год.

У судове засідання 14.09.2026 з`явились прокурор та представник позивача; представники відповідача та третьої особи не з`явились.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Софіївської селищної ради № 1565-28/VIII від 26.10.2022 «Про прийняття земельних ділянок державної власності в комунальну власність Софіївської селищної ради» (а.с. 131) на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021, Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про землеустрій» до комунальної власності селищної ради прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1268,982 га, які знаходяться на території Софіївської селищної об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно зі списком, що додається.

Відповідно до списку земельних ділянок державної власності, які передаються в комунальну власність Софіївської селищної територіальної громади (а.с. 131-132), що є додатком до рішення Софіївської селищної ради № 1565-28/VIII від 26.10.2022, під номером 63 значиться земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 площею 25,2089 га.

В подальшому 26.05.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Софіївською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 площею 25,2089 га, що розташована за межами населеного пункту на території Софіївської селищної об`єднаної територіальної громади (індексний номер рішення 67801020 від 30.05.2023, номер відомостей про речове право 50441209, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2741576312252), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 471662275 від 07.04.2026 (а.с. 132-133).

Підставою для державної реєстрації права комунальної власності за селищною радою на вказану земельну ділянку визначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021.

Прокурор зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021 було внесено зміни до абзацу 1 п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, зокрема, зазначено, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім окремих виключень, зокрема, крім земель, що використовуються державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування, у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств. Разом із цим, як зазначає прокурор, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 площею 25,2089 га проведено 01.01.2000, цільове призначення згідно з КВЦПЗ 5.1. - для іншого лісогосподарського призначення.

За інформацією філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» 2790/32.6-2025 від 09.12.2025 (а.с. 26-27) земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 площею 25,2089 га обліковується як землі лісогосподарського призначення державної власності, що розташована в кварталі 31 Софіївського лісництва філії, що підтверджується матеріалами проекту організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Криворізьке лісове господарство» Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, розробленого у 2014 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Державного агентства лісових ресурсів України.

Прокурор зазначає, що на виконання розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № р-462/0/3-23 від 27.10.2023 (а.с. 65) та на замовлення ДП «Ліси України» у 2025 році ТОВ «Дніпровський проектно-вишукувальний інститут «ДПВІ» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Софіївської селищної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами населених пунктів (кадастровий номер 1225284400:01:004:0034) (а.с. 58-64), якою встановлено, що має місце повне накладання земель державного лісового фонду на вказану земельну ділянку. Водночас, філією «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» повідомлено, що згідно архівних відомостей у філії наявна реєстраційна картка земельної ділянки з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 серії АБИ №672104 від 25.08.2010 (а.с. 57), яка, як зазначає прокурор свідчить про вжиття заходів ДП «Криворізьке лісове господарство» щодо оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку. Наразі, право постійного користування філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на вказану земельну ділянку підтверджується матеріалами лісовпорядкування та планово-картографічними матеріалами відповідно до вимог ст. 47, п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України. Відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 11.03.2024 № 346 «Про створення філії «Східний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», філією «Східний лісовий офіс», яка є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», розпочато реалізацію повноважень з 01.07.2024. Так, згідно передавального акту від 30.06.2024, затвердженого наказом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 22.07.2024 № 1256, Філії було передано, у тому числі, матеріали лісовпорядкування по Софіївському лісництву. Отже, на теперішній час, у зв`язку з реформуванням управління лісової галузі користувачем спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення 1225284400:01:004:0034 площею 25,2089 га є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс». З огляду на викладене, право користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 року, а також Технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Софіївської селищної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами населених пунктів (кадастровий номер 1225284400:01:004:0034), розробленої ТОВ «Дніпровський проектно-вишукувальний інститут «ДПВІ» на виконання розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № р-462/0/3-23 від 27.10.2023 та на замовлення ДП «Ліси України» у 2025 році.

Відповідно до інформації Державного підприємства „Харківська державна лісовпорядна експедиція" № 352 від 10.07.2026 (а.с. 230-232) земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034, яка передана у комунальну власність, що розташована за межами населених пунктів на території Софіївської селищної громади Криворізького району Дніпропетровської області (відомості Державного земельного кадастру), всією площею відноситься до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» - Дніпровське надлісництво, Софіївське лісництво, квартали 40 (нова нумерація), згідно планово-картографічних матеріалів повторного базового лісовпорядкування 2023 року. Загальна площа спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034, згідно відомостей Державного земельного кадастру, складає 25,2089 га. Встановлена площа перетину меж зазначеної земельної ділянки з землями філії «Східний лісовий офіс» ДП «Лісп України» (кв. 40 Софіївеького л-ва) за результатами лісовпорядних робіт - 25,2089 га. Додатково встановлено, що згідно планово-картографічних матеріалів попереднього базового лісовпорядкування 2013 року, які були чинними (в ретроспективі) на момент прийняття відповідних рішень, вищезазначена земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 також належала до земель лісогосподарського призначення Дніпровського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» (раніше - ДП «Криворізьке лісове господарство»), а саме знаходилась в межах кварталу 31 Софіївського лісництва (кв. 40 за новою нумерацією лісовпорядкування 2023 року). Змін зовнішніх меж лісового кварталу 31 Софіївського лісництва за міжоблікові періоди з 2013 по 2023 рік - не відбулось. Крім того, затверджені матеріали базового лісовпорядкування ДП «Криворізьке лісове господарство», що розроблені ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» у 2013 році, станом на 10.07.2026 також є чинними та обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів, зокрема лісового фонду Софіївського лісництва Дніпровського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», а відомості лісовпорядкування - є офіційними.

Як зазначає прокурор, спірну земельну ділянку, яка відповідно до інформації з Державного земельного кадастру була сформована 01.01.2000 з цільовим призначенням згідно з КВЦПЗ 5.1. - для іншого лісогосподарського призначення, рішенням селищної ради № 1565-28/VІІІ від 26.10.2022, за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством, в порушення вимог п. «б» ст. 164 ЗК України щодо раціонального використання земель, вилучено з державної власності за відсутності на те повноважень, визначених ст. 122, , ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України, та без прийняття будь-яких рішень у порядку, визначеному ст.149 Земельного Кодексу України, уповноваженим органом (Кабінетом Міністрів України) щодо зміни цільового призначення та передачі спірної земельної ділянки державного лісового фонду з державної у комунальну власність, прийнято до земель комунальної власності як земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що свідчить про недобросовісність селищної ради під час оформлення прав на вказану земельну ділянку. Рішенням Софіївської селищної ради № 1565-28/VIII від 26.10.2022 фактично незаконно вилучено з державного лісового фонду земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 площею 25,2089 га, незаконно змінено форму власності з державної на комунальну, чим порушено вимоги ст. ст. 20, 83, 122, 141, 142, 149, п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України. Таким чином, прокурор вважає, що реєстрацію права комунальної власності за Софіївською селищною радою на земельну ділянку з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 здійснено незаконно з огляду на те, що вказана земельна ділянка фактично не являється земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, відноситься до земель лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», використовується для ведення лісового господарства. Прокурор зазначає, що враховуючи незаконне вибуття з державної власності земельної ділянки державного лісового фонду з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034, що розташована в кварталі 31 Софіївського лісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», шляхом державної реєстрації права комунальної власності на вказану земельну ділянку за Софіївською селищною радою, порушуються права держави, в результаті чого згодом земельна ділянка лісогосподарського призначення може перейти у приватну власність, що призведе до невиправних збитків у вигляді зміни її цільового призначення, передачі у приватну власність та розорювання. Отже, як зазначає прокурор, наявний виключний випадок, який вимагає негайного вжиття прокуратурою представницьких заходів шляхом звернення до суду з цим позовом, з метою усебічного забезпечення захисту інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку.

В силу положень статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Стаття 1 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо).

За основним цільовим призначенням Земельний кодекс України (п. «е» ч. 1 ст. 19) передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до ст.5 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 80 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.2 ст.84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Лісового кодексу України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках; г) полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, Земельного кодексу України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

При встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення (ч.1 ст. 20 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу. (ч.2 ст. 20 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст.20 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. а п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (з урахуванням змін, внесених Законом № 1423-IX від 28.04.2021) з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування (ч. 1, 2 ст. 54 Лісового кодексу України).

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України ( ст. 45 Лісового кодексу України).

Державний лісовий кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за єдиною для України системою за рахунок коштів державного бюджету ( ст. 53 Лісового кодексу України).

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально (ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, належить державі на праві державної власності, а тому Софіївська селищна рада не мала повноважень на передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність.

Рішенням Софіївської селищної ради № 1565-28/VIII від 26.10.2022 «Про прийняття земельних ділянок державної власності в комунальну власність Софіївської селищної ради» (а.с. 131) на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021, Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про землеустрій» до комунальної власності селищної ради прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1268,982 га, які знаходяться на території Софіївської селищної об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно зі списком, що додається.

Відповідно до списку земельних ділянок державної власності, які передаються в комунальну власність Софіївської селищної територіальної громади (а.с. 131-132), що є додатком до рішення Софіївської селищної ради № 1565-28/VIII від 26.10.2022, під номером 63 значиться земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 площею 25,2089 га.

В подальшому 26.05.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Софіївською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 площею 25,2089 га, що розташована за межами населеного пункту на території Софіївської селищної об`єднаної територіальної громади (індексний номер рішення 67801020 від 30.05.2023, номер відомостей про речове право 50441209, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2741576312252), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 471662275 від 07.04.2026 (а.с. 132-133).

Підставою для державної реєстрації права комунальної власності за селищною радою на вказану земельну ділянку визначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021.

За інформацією філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» 2790/32.6-2025 від 09.12.2025 (а.с. 26-27) земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 площею 25,2089 га обліковується як землі лісогосподарського призначення державної власності, що розташована в кварталі 31 Софіївського лісництва філії, що підтверджується матеріалами проекту організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Криворізьке лісове господарство» Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, розробленого у 2014 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Державного агентства лісових ресурсів України.

На виконання розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № р-462/0/3-23 від 27.10.2023 (а.с. 65) та на замовлення ДП «Ліси України» у 2025 році ТОВ «Дніпровський проектно-вишукувальний інститут «ДПВІ» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Софіївської селищної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами населених пунктів (кадастровий номер 1225284400:01:004:0034) (а.с. 58-64).

Відповідно до інформації Державного підприємства „Харківська державна лісовпорядна експедиція" № 352 від 10.07.2026 (а.с. 230-232) земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034, яка передана у комунальну власність, що розташована за межами населених пунктів на території Софіївської селищної громади Криворізького району Дніпропетровської області (відомості Державного земельного кадастру), всією площею відноситься до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» - Дніпровське надлісництво, Софіївське лісництво, квартали 40 (нова нумерація), згідно планово-картографічних матеріалів повторного базового лісовпорядкування 2023 року. Загальна площа спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034, згідно відомостей Державного земельного кадастру, складає 25,2089 га. Встановлена площа перетину меж зазначеної земельної ділянки з землями філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» (кв. 40 Софіївеького л-ва) за результатами лісовпорядних робіт - 25,2089 га. Додатково встановлено, що згідно планово-картографічних матеріалів попереднього базового лісовпорядкування 2013 року, які були чинними (в ретроспективі) на момент прийняття відповідних рішень, вищезазначена земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 також належала до земель лісогосподарського призначення Дніпровського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» (раніше - ДП «Криворізьке лісове господарство»), а саме знаходилась в межах кварталу 31 Софіївського лісництва (кв. 40 за новою нумерацією лісовпорядкування 2023 року). Змін зовнішніх меж лісового кварталу 31 Софіївського лісництва за міжоблікові періоди з 2013 по 2023 рік - не відбулось. Крім того, затверджені матеріали базового лісовпорядкування ДП «Криворізьке лісове господарство», що розроблені ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» у 2013 році, станом на 10.07.2026 також є чинними та обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів, зокрема лісового фонду Софіївського лісництва Дніпровського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», а відомості лісовпорядкування - є офіційними.

Отже, право користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується планово-картографічними матеріалами попереднього базового лісовпорядкування 2013 року, повторного базового лісовпорядкування 2023 року, а також Технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Софіївської селищної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами населених пунктів (кадастровий номер 1225284400:01:004:0034), розробленою ТОВ «Дніпровський проектно-вишукувальний інститут «ДПВІ» на виконання розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № р-462/0/3-23 від 27.10.2023 та на замовлення ДП «Ліси України» у 2025 році.

Цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалось.

Враховуючи вищенаведене, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034, площею 25,2089 га, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

За таких обставин, земельну ділянку з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034, площею 25,2089 га, неправомірно передано за Рішенням Софіївської селищної ради № 1565-28/VIII від 26.10.2022 Софіївській селищній об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із нормою ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до вимог ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. (ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387 - 388 Цивільного кодексу України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України (негаторний позов).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов`язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.

Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі яких статей Цивільного кодексу України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Отже, належним відповідачем за позовом про витребування земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку.

Як встановлено судом, 26.05.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Софіївською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 площею 25,2089 га, що розташована за межами населеного пункту на території Софіївської селищної об`єднаної територіальної громади (індексний номер рішення 67801020 від 30.05.2023, номер відомостей про речове право 50441209, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2741576312252), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 471662275 від 07.04.2026.

Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, ефективним способом захисту права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення є пред`явлення вимоги про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про витребувати на користь Дніпропетровської обласної державної адміністрації із незаконного володіння Софіївської селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 площею 25,2089 га є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п.п. 68,69,70 постанови).

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів».

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

"18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

19. Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

20. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."

Криворізькою східною окружною прокуратурою 22.01.2026 за № 60-363вих-26 (а.с. 148-152) до Дніпропетровської обласної державної адміністрації направлено запит про надання інформації про вжиті заходи щодо відновлення порушених інтересів держави за вказаним фактом.

На вказаний запит Дніпропетровська обласна державна адміністрація листом №1146/0/31-26 від 25.02.2026 (а.с.152-153) повідомила, що заходи з метою відновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки у власність держави в судовому порядку не вживались.

Отже, як зазначає прокурор, вказаним уповноваженим органом своєчасних заходів щодо витребування частини земельної ділянки лісогосподарського призначення не вжито, що є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Дніпропетровську обласну державну адміністрацію листом № 60-2599ВИХ-26 від 28.04.2026 (а.с. 155) повідомлено про звернення Криворізькою східною окружною прокуратурою Дніпропетровської області із відповідним позовом до суду.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури в розмірі 2907,39 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Витребувати на користь Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49004, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 1, ідентифікаційний код 00022467) із незаконного володіння Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (53100, Дніпропетровська область, Криворізький р-н, с. Софіївка, б. Шевченка, буд. 19, ідентифікаційний код 04339669) земельну ділянку з кадастровим номером 1225284400:01:004:0034 площею 25,2089 га, про що видати наказ.

Стягнути з Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (53100, Дніпропетровська область, Криворізький р-н, с. Софіївка, б. Шевченка, буд. 19, ідентифікаційний код 04339669) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2907,39 грн, про що видати наказ.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.09.2026.

Суддя І.В. Мілєва