Ухвала суду № 139699344, 11.09.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 372/909/26

6/368/103/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

у складі: головуючого - судді Шевченко І.І.

за участю секретаря судового засідання Назаренко А.І.

та заявника (відповідача) ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик заяву відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області із заявою про розстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 435 ЦПК України.

Представник позивача в особі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи слухати у відсутність представника та відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення по справі № 372/909/26, обґрунтовуючи наступним.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало позовні вимоги: сума кредитної заборгованості - 57600 грн., сума судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви 2662,40 грн., сума правової допомоги 8000 грн.

15.07.2026 року Кагарлицький районний суд Київської області ухвалив рішення, яким задовольнив частково позовні вимоги, а також судові витрати понесені позивачем: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1333,60 грн., судовий збір в розмірі 443,82 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області із заявою про розстрочення виконання судового рішення, в якій не надав ніяких аргументи та доказів неможливості сплати боргу.

Товариство вважає заяву про розстрочення виконання судового рішення направлене до Кагарлицького районного суду Київської області відповідача безпідставним.

Щодо розстрочення: боржником не надано довідки про доходи форми ОК-5 та ОК-7, відтак відсутня інформація щодо повного майнового стану відповідача.

Боржником не повідомлено суду про те, чи має відповідач банківські рахунки в інших банківських установах. Боржником не надано доказів про відсутність депозитів.

Щодо довідки про рухоме/нерухоме майно: відповідач не надав жодної довідки про рухоме/ нерухоме майно. ч.1 ст 181 ЦКУ зазначено: до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

ч.2 ст. 181 вказує на те, що: рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Щодо договору оренди, як належного доказу: За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідачем не було надано довідки ОК-5 та ОК-7, на підтвердження всіх доходів. А отже, немає достовірного факту відсутності додаткових джерел доходу у ОСОБА_1 .

Довідки ОК-5 та ОК-7 це індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Довідка ОК-5 формується за будь-який період, починаючи з 2000 року, і містить дані щодо суми заробітку для обчислення пенсії, визначення страхового стажу, сплати страхових внесків.

На підставі цієї довідки застрахована особа отримує інформацію щодо набутого страхового та заробітної плати, яка буде врахована при призначенні пенсії.

Довідка ОК-7 містить відомості про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок, та страховий стаж за період із 2011 року. Зазвичай, довідку ОК-7 використовують для визначення страхового стажу для розрахунку сум лікарняних, нарахування допомоги по безробіттю тощо.

ОСОБА_1 не було надано доказів відсутності депозитних рахунків, як доказу відсутності додаткового джерела доходів.

Згідно ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

З огляду на вимоги законодавства та судову практику, питання розстрочки виконання судового рішення потребує ретельного обґрунтування та наявності виняткових обставин, які об`єктивно унеможливлюють його виконання у встановлений строк. Складне матеріальне становище боржника, попри його поширеність як аргумент, не визнається судом ані винятковою, ані поважною причиною для невиконання рішення.

Така позиція узгоджується з пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року, де чітко зазначено, що задоволення заяви про розстрочку можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає індивідуально, виходячи з особливого характеру обставин, що істотно ускладнюють або виключають виконання рішення.

До таких обставин належать, зокрема, тяжка хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, надзвичайні події тощо.

Відповідно до статті 435 Цивільного процесуального кодексу України, розстрочка або відстрочка виконання рішення допускається лише за наявності обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим його виконання. При цьому суд зобов`язаний оцінити подані докази з урахуванням їх об`єктивності, повноти та достовірності. Важливо, що суб`єктивні чинники, зумовлені неправомірною поведінкою сторін, як-от навмисне зволікання чи несвоєчасне ознайомлення з документами, не можуть бути підставою для застосування механізму розстрочки. Суд не враховує суб`єктивні обставини, спричинені недобросовісною поведінкою учасників процесу, зокрема умисне зволікання або затримку ознайомлення з матеріалами справи.

У таких випадках замість відстрочки застосовується механізм відкладення виконавчих дій відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10, яка є релевантною до обставин цієї справи.

Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача. Так, згідно з положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення. Дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом.

Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосуванняст.435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін. Норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках.

Безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вважає за доцільне висловити заперечення щодо наданої заяви про розстрочення виконання судового рішення у справі № 363/3229/26.

ОСОБА_1 свідомо прийшов до рішення отримання коштів за договором фінансового кредиту та згідно умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними та прийняв на себе зобов`язання сплатити отримані кошти згідно умов договору фінансового кредиту.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення коштів за договором та сплату відсотків за користування даними коштами.

Відповідно до п. 3, ч. 1, ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Представник позивача в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» на судове засідання не з`явився, подавши до заперечення, в якому зазначив, про слухання справи у його відсутність.

Суд, вислухавши заявника, дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку.

Судом встановлено, що рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 15.07.2026 по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал»», представник позивача адвокат АО «Апологет» Усенко Михайло Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було частково задоволено позов:

- стягнуто із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість за кредитним договором № 82573 від 27.09.2019 року в загальному розмірі 9 600 (дев`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КредитКапітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «Креді агріколь банк», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4- ий поверх).

- у задоволенні решти вимог відмовлено.

- стягнуто із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (за реквізитами код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «Креді агроколь банк», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) сплачений судовий збір в сумі 443 (чотириста сорок три) грн.. 82 коп. та витрати на професійну правничу допомогу 1333 (одну тисячу триста тридцять три) грн. 60 коп.

17.08.2026 р. відповідачем ОСОБА_1 було подано заяву про розстрочення рішення суду.

Положеннями ч.1, ч.2 ст.18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, при набранні рішенням законної сили воно є обов`язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба або приватні виконавці, як органи примусового виконання, зобов`язані прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Положення ч. 4 ст. 435 ЦПК України регламентує, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У п.10 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 №14 роз`яснено, що суд у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання повинен мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). При цьому, Верховний Суд України не дає чітких роз`яснень щодо цих підстав, підкреслюючи роль судового розсуду в оцінці цих обставин.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим для виконання.

Таким чином, підставою для відстрочення виконання рішення є обставини, що ускладнюють виконання рішення. У вирішенні питання про розстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані, а також мають бути враховані права стягувача.

Вирішуючи питання щодо можливості розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Отже, розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України заявник не надав доказів, що підтверджують наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду передбачених ч. 4 ст. 435 ЦПК України.

Будь-яких доказів майнового стану боржника суду надано не було (довідки про доходи, отримання заробітної плати тощо).

Недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, про що він стверджує у своїй заяві, суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Враховуючи те, що заявник не надав доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується заява про розстрочення виконання рішення суду, а також обставини, що наводить заявник в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм закону, на думку суду, не є істотними та достатніми для задоволення заяви.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

На підставі ст. 435 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 14.09.2026 р.

Суддя І.І. Шевченко