Рішення № 139699010, 14.09.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1448/26

Номер провадження 2/289/1410/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 02.09.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту №1807781 шляхом його підписання електронним підписом, на підставі укладеного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало позичальнику кредитні кошти картковий рахунок в сумі 14000,00 грн. Відповідачем не виконано належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого 28.11.2025 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило право вимоги за цим кредитним договором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» згідно Договору факторингу №28112025, відповідно до умов якого первісний кредитом за плату відступив, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором №1807781 від 02.09.2024, загальна сума заборгованості відповідача за цим Договором становить 36699,86 грн., з якої: заборгованість по тілу кредиту 13199,94 грн.; по відсотках 16499,22 грн.; за пенею -7000,00 грн.

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним Договором №1807781 від 02.09.2024 в розмірі 36699,86 грн. разом із судовими витратами: 2662,40 грн. сума сплаченого судового збору та 6000,00 грн. витрати позивача на правову допомогу.

Розгляд справи просить проводити в порядку спрощеного позовного провадження без участі позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Ухвалою від 17.07.2026 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу з повідомленням сторін 25.08.2026, задоволено клопотання позивача про витребування доказів (а.с.59-60), 12.08.2026 на виконання ухвали суду з АБ «УКРГАЗБАНК» надійшла витребувана інформація (а.с.71-74).

Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та повторно не з`явився у судове засідання, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлена належним чином (а.с.70,83), причини неявки не повідомила. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду також не надходило.

З огляду на вказане, з урахуванням положень ч. 4 ст. 226, ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, судом протокольно ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» виступає правонаступником кредитодавця, а відповідач ОСОБА_1 - споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як правонаступника кредитора у цьому зобов`язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів за його користування.

Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02.09.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 1807781 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт (а.с.10-17).

Згідно укладеного Договору №1807781 від 02.09.2024 споживачу ОСОБА_2 надається кредит на наступних умовах: сума кредиту (загальний розмір) 14000,00 грн., тип кредиту кредит (п.1.3.); строк кредиту 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п.1.4.); тип процентної ставки фіксована; процентна ставка становить 1% в день та застосовується в межах строку кредитування (п.1.5.1.).

Відповідно до умов договору (п.2.1) кошти надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 .

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до дати, вказаної в п.1.4 цього Договору.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н105 02.09.2024 (а.с.26 на звороті) разом із Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с.17), що також підтверджується Довідкою про ідентифікацію клієнта (а.с.19).

Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного договору є Заява-Анкета ОСОБА_2 , у якій зазначені особисті дані відповідача та в якій останні повідомляє про приєднання до публічної пропозиції ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на укладення договору (а.с.18).

Таким чином сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк на який його надано, термін дії кредитного договору, розмір процентної ставки, строки, порядок і розміри повернення тіла кредиту та відсотків, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору.

Листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 09.12.2025, яке надає послуги ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» згідно договору №06062022-1 від 06.06.2022, повідомляє про успішне перерахування коштів від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 02.09.2024 09:51:35 на суму 14000,00 грн. на картку ЕПЗ 5355082102705272 (а.с.33).

Згідно інформації АБ «УКРГАЗБАНК» від 27.07.2026 на ім'я ОСОБА_2 банком відкрито рахунок та видано клієнту банківську карту № НОМЕР_2 (а.с.71), а згідно виписки по рахунку 02.09.2024 09:54:27 на картку були зараховані кошти на суму 14000,00 грн. (а.с.72).

На переконання суду наданими позивачем доказами підтверджується укладення між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_2 кредитного договору №1807781 від 02.09.2024, на підставі якого останній були перераховані кредитні кошти на її картковий рахунок в обумовленій сумі 14000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом №1807781 від 02.09.2024 станом на 08.12.2025 за відповідачем ОСОБА_2 утворилась заборгованість в розмірі 36699,86 грн., яка складається : за кредитом 13199,94 грн., по відсотках на дату продажу 16499,92 грн., по штрафам 7000,00 грн. (а.с.32).

28.11.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 28112025, відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило право вимоги згідно Додатку №2 (а.с.20-20), в тому числі за кредитним договором №1807781 від 02.09.2024 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача на суму 36699,86 грн., що підтверджується витягом з додатку до Договору факторингу №28112025 від 28.11.2025 (а.с.29).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відтак, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості перед кредитором за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_2 02.09.2024 отримала кредитні кошти в розмірі 14000,00 грн., однак в порушення умов договору свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, право вимоги якої первісним кредитодавцем переуступлено позивачеві.

Щодо стягнення заборгованості за пенею в розмірі 7000,00 грн. суд зазначає, що відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Починаючи з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).

Крім того, у постановах Верховний Суд від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 та від 06.05.2025 у справі № 464/2647/22 виснував, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення неустойки відсутні, тому у цій частині позовну заяву слід залишити без задоволення.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 29699,86 грн., з яких : 13199,94 грн. заборгованість за тілом кредиту та 16499,92 грн. заборгованість за відсотками.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат з відповідача суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Матеріали справи містять платіжну інструкцію № 1807781 від 30.06.2026 (а.с.54), що підтверджує понесення позивачем судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Також позивач ТОВ «Діджи-Фінанс» просить стягнути на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн., що підтверджуються копією договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.06.2026 (а.с.36-38), копією додаткової угоди №1807781 від 03.07.2026 до договору про надання правової допомоги (а.с.41), копією детального опису робіт (наданих послуг) на суму 6000,00 грн. (а.с.39), копією акту про надання послуг 1807781 на підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом виконання робіт від 03.07.2026 (а.с.28), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.43).

Відтак, судові витрати позивача є документально підтвердженими.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково з відповідача на користь позивача підлягає стягненню :

- судовий збір в розмірі 2154,52 грн. (29699,86 /36699,86 х 2662,40);

- витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4855,58 грн. (29699,86 /36699,86 х6000,00).

Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-282, 289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №1807781 від 02.09.2024 у розмірі 29699,86 грн. (двадцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять грн. 86 коп.), судовий збір в розмірі 2154,52 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят чотири грн. 52 коп.), та витрати на правову допомогу в розмірі 4855,58 грн. (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят п`ять грн. 58 коп.), а всього 36709,96 грн. (тридцять шість тисяч сімсот дев`ять грн. 96 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія СІРЕНКО