Ухвала суду № 139698569, 14.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/16548/26

Провадження №2/522/11430/26

УХВАЛА

14 вересня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси - Косіцина В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради та ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сахова Марина Андріївна про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

24 серпня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради та ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сахова Марина Андріївна про визнання права власності в порядку спадкування, у якій позивач просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на:

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 325,1 кв.м., житлова площа 99,8 кв.м. (реєстраційний номер майна: 38876980);

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 281,6 кв.м., житлова площа 132,0 кв.м. (реєстраційний номер майна: 8549989);

- гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 19,2 кв.м. (реєстраційний номер майна: 8806796).

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою судді Косіциної В.В. від 27 серпня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради та ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сахова Марина Андріївна про визнання права власності в порядку спадкування залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвала мотивована тим, що вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд сторони, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази у відповідності до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та зазначено, що в якості доказу вартості майнового права, суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майнового права або цінова довідка.

В якості недоліків позовної заяви судом встановлено:

- відсутність вказівки на ціну позову, що визначена відповідно до дійсної вартості об`єктів нерухомого майна на момент звернення до суду із позовом;

- відсутність доказів на підтвердження сплати судового збору відповідно до ціни позову, що визначена відповідно до дійсної вартості об`єктів нерухомого майна на момент звернення до суду із позовом.

10 вересня 2026 року від представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви шляхом долучення до матеріалів справи звіту про оцінку майна складеного ТОВ «ТВЕЛ ЦЕНТР» від 07.09.2026, в якому зазначено ринкову вартість спірного майна на загальну суму 555 416,00 гривень та квитанцію від 09.09.2026 про доплату судового збору.

Однак суд ставить під сумнів звіту про оцінку майна складеного ТОВ «ТВЕЛ ЦЕНТР» від 07.09.2026.

Зі звіту вбачається, що вартість:

- житлового будинку, загальною площею 281,6 кв.м., житловою площею 132,0 кв.м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 складає 422 679,00 гривень;

- житлового будинку, загальною площею 325,1 кв.м., житловою площею 99,8 кв.м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 складає 129 424,00 гривень;

- гаражу, загальною площею 19,2 кв.м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 складає 3 313,00 гривень.

Суд зазначає, що звіт про оцінку майна складений ТОВ «ТВЕЛ ЦЕНТР» від 07.09.2026 дійсно побудований на основі порівняльного підходу. Однак з його змісту не можливо встановити які саме вихідні дані (об`єкти нерухомості) бралися оцінювачем для здійснення їх оцінки та порівняльного аналізу. Зокрема, звіт про оцінку майна в якості джерела інформації містить номери мобільних телефонів, а відомості про самі об`єкти нерухомості, які беруться для порівняння, містять виключно назву міста та вулиця їх місцерозташування, без зазначення номеру самого будинку та/або приміщення, стану внутрішніх приміщень та розміру земельної ділянки тощо. У зв`язку із чим суд ставить під сумнів, наданий позивачем звіт про оцінку майна складений ТОВ «ТВЕЛ ЦЕНТР» від 07.09.2026.

Окрім того суд зазначає, що наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 22.04.2014 №119 були затвердженні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 квітня 2014 року), відповідно до яких вартість 1 кв. м. загальної площі квартир будинку (з урахування ПДВ) в Автономній Республіці Крим складає 5 606,00 гривень.

З наданої позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається що загальна площа об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 складає 325,1 кв. м.

З урахуванням вище наведеного мінімальна номінальна вартість об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 повинна складати 1 822 510,60 гривень (5 606,00 * 325,1).

Окрім того, з наданої позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається що загальна площа об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 складає 281,6 кв. м.

З урахуванням вище наведеного мінімальна вартість об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 повинна складати 1 578 649,60 гривень (5 606,00 * 281,6).

Таким чином, загальна мінімальна вартість об`єктів нерухомого майна, яке за чинним законодавством України визнається житлом, вже складає 3 401 160,20 (1 822 510,60 + 1 578 649,60).

Так, відповідно до ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З урахуванням вище наведеного, суд не погоджується з наданим позивачем звітом про оцінку майна та вважає, що позивачем не було усунуто недоліків позовної заяви.

Згідно Постанови ВП ВС від 25.08.2020 по справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Предметом спору є визнання права власності на об`єкти нерухомого майна в порядку спадкування, а тому, позов є майновим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Майнові права є тим об`єктом, що підлягає грошовій оцінці.

З урахуванням того, що суд ставить під сумнів наданий позивачем звіт про оцінку майна складений ТОВ «ТВЕЛ ЦЕНТР» від 07.09.2026 та не бере його до уваги, будь-яких інші докази, які б обґрунтовували реальну ціну позову (дійсну вартість спірних об`єктів майна на момент звернення до суду) у матеріалах справи немає.

В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов`язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», - звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Суд наголошує, що вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд сторони, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази у відповідності до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

В якості доказу вартості майнового права, суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майнового права або цінова довідка.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На підтвердження сплати судового збору, позивачем подано копію квитанції від 19.08.2026 №3139-1180-5132-4882, відповідно до змісту якої позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5 552,36 гривень.

Також до матеріалів справи було долучено копію квитанції від 09.09.2026 №4061-6260-0016-6700, відповідно до змісту якої позивачем було сплачено 10,00 гривень в якості судового збору.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру застосується ставка судового збору у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

За таких обставин, судовий збір у розмірі, визначеному відповідно до ціни позову, з урахуванням сплаченої суми повинен бути сплачений за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA268999980313111206000015758

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача),Приморський районний суд м. Одеси(назва суду, де розглядається справа).

За змістом ст.120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ч.2ст.127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати зловживань та ухилення від отримання інформації про рух справи.

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) від 28 листопада 1999 року, пункт 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), пункт 52).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).

У справах «Osman v. the United Kingdom» (Осман проти Сполученого королівства) та «Kreuz v. Poland» (Креуз проти Польщі) ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

За таких обставин, суд, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, належного захисту прав, свобод, та законних інтересів, вважає за потрібне продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви у цивільній справі №522/16548/26 за позовом ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради та ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сахова Марина Андріївна про визнання права власності в порядку спадкування строком на 5 днів з моменту отримання копії ухвали.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 120, 127, 185 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити строк усунення недоліків позовної заяви у цивільній справі №522/16548/26 за позовом ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради та ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сахова Марина Андріївна про визнання права власності в порядку спадкування строком на 5 днів з моменту отримання копії ухвали.

Запропонувати позивачу впродовж п`яти днів з моменту отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2026 року у справі №522/16548/26 з урахуванням змісту вказаної ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява може бути залишена судом без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Косіцина В.В.

14.09.26