Рішення № 139698003, 07.09.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1376/26

Провадження № 2-о/950/77/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Косолапа В.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко Я.О.,

заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедині цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Міністерство оборони України, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

в с т а н о в и в:

Адвокат Луніка Тарас Ярославович, в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою, у якій, з урахуванням поданого у судовому засіданні 07.09.2026 клопотання, просить встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), як чоловіка і дружини.

Заява обґрунтована тим, що з червня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у романтичних відносинах. ОСОБА_4 проходив військову службу в складі ЗСУ, зокрема у військовій частині, яка базувалася в АДРЕСА_1 .

20.05.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 орендували квартиру в м. Кривий Ріг. Вони проживали разом як сім`я, мали спільний побут та взаємні права і обов`язки. ОСОБА_4 дбав про побут сім`ї, сплачуючи рахунки, купував продукти та техніку. ОСОБА_1 у свою чергу готувала, прибирала. Вони постійно спілкувались телефоном, ОСОБА_4 мав гарні відносини з сином ОСОБА_1 .

Після того як військову частину перемістили у Сумську область, вони проживали у батьків ОСОБА_1 . З 27.01.2026 ОСОБА_4 зареєстрував місце проживання у будинку ОСОБА_1 .

26.03.2026 ОСОБА_4 отримав поранення, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. ОСОБА_1 увесь час супроводжувала його в лікарнях м. Глухова, м. Сум та у госпіталі в м. Київ.

За таких обставин представник стверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали разом, мали спільний бюджет, вели спільне господарство та мали взаємні права і обов`язки.

Встановлення такого юридичного факту необхідне заявнику для реалізації права на отримання допомоги, передбаченої Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Представник Міністерства оборони України подав до суду письмові пояснення у яких проти задоволення заяви ОСОБА_1 заперечував. В частині проживання чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу зазначив, що під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 Сімейного кодексу України. Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання з померлим однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Водночас проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Ухвалою від 22.05.2026 судом відкрито провадження у справі. Ухвалою від 16.06.2026 в якості заінтересованих осіб залучено Міністерство оборони України та ОСОБА_3 .

Ухвалою від 07.09.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника Міністерства оборони України про залишення заяви без розгляду.

Заявник та її представник у судовому засіданні заяву в частині встановлення факту проживання однією сім`єю підтримали.

ОСОБА_1 зазначила, що вони з ОСОБА_3 познайомились у м. Лебедин у квітні 2024 року, довго спілкувалися. З`їхалися у кінці травня 2024 року. Восени 2024 року ОСОБА_3 перевели на Донбас у зв`язку із чим вона з дитиною переїхали у м. Кривий Ріг, щоб бути ближче до нього. У Кривому Розі жили до осені 2025 року, там її дитина ходила в дитячий садок, вона не працювала, жила за рахунок ОСОБА_3 . Коли його перевели назад у Сумську область, вона повернулася у с. Пристайлове. Після цього ОСОБА_3 служив у різних містах, вона завжди намагалась бути поруч. Коли його поранили, вона була з ним, лікарі спілкувалися з нею, дозволяли його відвідати. Також вона відвідувала його в госпіталі у м. Києві, куди його перевели після м. Суми. Всі його особисті речі залишилися у неї. Після того, як її батьки переоформили будинок, він зареєструвався у них.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. До суду направив заяву в якій проти встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та його сина не заперечував.

Представники інших заінтересованих осіб у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення заявника та її представника, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 10.04.2026 Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпропетровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 8 зворот. стор.).

З 27.01.2026 останній був зареєстрований по АДРЕСА_2 (а.с. 6).

Місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 (а.с. 5).

Згідно з інформацією Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 29.05.2026 № 781/31.9-26 актові записи про шлюб, народження дітей на ОСОБА_3 відсутні (а.с. 21).

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомив, що знає ОСОБА_3 , вони проходили військову службу, але в різних підрозділах. У 2024 році знову зустрілись, тоді ж він познайомився з ОСОБА_6 . Знає, що вони з ОСОБА_7 збиралися одружитися. Дитина вікторії називала його батьком. ОСОБА_7 говорив, що знайшов сім`ю, постійно рвався до них, забезпечував їх. ОСОБА_8 їм кошти, хоча особисто цього не бачив. ОСОБА_6 увесь час готувала їжу та пересилала її «Новою Поштою».

Свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що ОСОБА_6 жила разом з її братом. Також проживала у Кривому Розі, була завжди з братом, в тому числі коли його переводили з області в область. Її дитина теж любила ОСОБА_7 . Вони хотіли одружитися, але не встигли. Познайомились вони приблизно у травні 2024 року.

Свідок ОСОБА_10 повідомила суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дійсно проживали разом. З ОСОБА_4 вона познайомилась у 2024 році на дні народження ОСОБА_6 . Вони проживали разом і в м. Лебедин, і в Кривому Розі і знову в Лебедині. Він завжди був поруч з нею, навіть допомагав по роботі. Всі свята вони святкували разом. ОСОБА_4 мав намір одружитися з ОСОБА_1 , хотів весілля. Вони планували придбати житло у Лебедині.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомила, що знає ОСОБА_1 та знала ОСОБА_4 . Усі сприймали їх як сім`ю, їх відносини розвивались швидко, вони усе обговорювали по телефону. Вони жили на різних квартирах, він намагався придбати все у квартиру, ОСОБА_12 готувала йому передачі. Щоб бути ближче до нього, ОСОБА_12 жила у Кривому Розі.

Звернувшись до суду ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 , як чоловіка і дружини.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц зазначила, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 № 5-рп/99 зазначив, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Закон не визначає, які конкретно докази є беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

На підтвердження обставин, викладених у заяві, заявником та її представником надано: копію акту прийому-передачі житла та майна до договору оренди житла (квартири) від 20.05.2025 (а.с. 7); копію товарного чеку № 8 від 14.03.2025 (а.с. 7 зворот. стор.); копію тимчасової перепустки № 492 (а.с. 8); в електронному вигляді: спільні фотографії ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , їх листування.

Щодо показів свідків суд зазначає, що усі свідки повідомляли про приблизні часові проміжки, в яких ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтримували стосунки (початок: весна 2024 року); підтвердили, що вони проживали разом, підтримували один одного.

Однак, суд критично оцінює такі покази, оскільки свідки здебільшого підтвердили наявність романтичних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , натомість не надали конкретної відповіді на питання про ведення спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна, участі у витратах тощо, оскільки не були обізнані із такою стороною їх життя.

Свідок ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_4 перераховував гроші ОСОБА_1 , однак коли, в якому розмірі та як часто не повідомив, вказавши, що «не заглядав у телефон». Фактично свідок висловив здогадку на підтвердження таких обставин, інтерпретувавши обставини за допомогою логічних умовиводів.

Щодо інших доказів, то суд вважає їх неналежними, оскільки такі не містять жодної інформації про предмет доказування.

Зокрема акт прийому-передачі житла та майна до договору оренди житла (квартири) від 20.05.2025 є лише додатком до договору, якого надано не було. Із копії товарного чеку неможливо встановити, що саме ОСОБА_4 (та з якою метою) придбав бойлер, як про це зазначає заявник.

Також заявник стверджувала, що більше року проживала у м. Кривий Ріг, а її син відвідував садок. Однак, жодних доказів на підтвердження такого не надано.

Листування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , надане в електронному вигляді, свідчить про їх періодичне спілкування, однак таке надано в хаотичному порядку (не по хронології подій), без посилання на дати, що позбавляє суд можливості встановити безперервний, послідовний їх зв`язок, протягом конкретного, тривалого періоду часу.

До того ж показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, про що також зазначив Верховний Суд у постанові від 08.12.2021 у справі № 531/295/19.

Крім того, факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 588/350/15, від 19.03.2020 у справі № 303/2865/17, від 23.09.2021 у справі № 204/6931/20, від 30.06.2022 у справі № 694/1540/20).

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 524/10054/16.

Щодо реєстрації ОСОБА_4 за місцем проживання ОСОБА_1 суд зазначає, що таке мало місце лише 27.01.2026. Із установленої судом хронології, ОСОБА_4 фактично не проживав за місцем реєстрації, оскільки був військовослужбовцем та постійно змінював місце служби.

Щодо часу проживання, то за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини, яких у даному випадку судом встановлено не було.

Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (постанова Верховного Суду від 04.12.2023 у справі № 543/563/22).

Суд також вважає за необхідне зазначити, що загалом, хоча і представник Міноборони не заявив жодних заперечень з цього приводу, однак суду не було надано, в тому числі, доказів того що ОСОБА_4 дійсно проходив військову службу та загинув при виконанні обов`язків щодо захисту Батьківщини. Також суду не надано доказів того, хто саме був сповіщений про загибель ОСОБА_4 та хто здійснив його поховання.

У підсумку суд зазначає, що у даній справі не було встановлено тривалого спільного ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 господарства, наявності у них спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю у зв`язку із чим заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 293-315 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Міністерство оборони України, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.09.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП