Рішення № 139696379, 09.09.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/10587/26

Провадження №2/592/3090/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Костенка В.Г., за участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договорам у загальному розмірі 7 592 грн 00 коп. та понесені витрати у розмірі 2 662 грн 40 коп..

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 16.02.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачем був укладений договір про надання фінансового кредиту №277098. Відповідно до умов договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на суму 4 000 грн 00 коп., строк кредиту 90 днів, відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу. ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. 19.12.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло право вимоги за заборгованістю відповідача за кредитним договором №277098 від 16.02.2025. Загальний розмір заборгованості за кредитним договором №277098 від 16.02.2025 становить7 592,00 грн 00 коп., з яких: 4 000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2 592 грн. 00 коп. прострочена заборгованість за відсотками; 1000 грн. 00 коп. послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.07.2026 призначено судове засідання у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про судове засідання о 09-30 год. 09.09.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. При зверненні до суду з позовною заявою просив розгляд справи провести без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач не з`явився і завчасно не повідомив про поважність причин неявки. Судова повістка, копія ухвали направлені відповідачу за зареєстрованим місцем проживання. Однак документи повернулися до суду з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою від 30.07.2026. Крім того, при подачі позову до суду позивачем надано докази відправлення копії позову відповідачу.

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак відповідач є таким, що належно повідомлений про дату і місце розгляду справи. Таким чином згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України немає перешкод для судового розгляду.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного:

Суд установив, що 16.02.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачем був укладений договір про надання фінансового кредиту №277098.

Відповідно до умов договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на суму 4 000 грн 00 коп., строк кредиту 90 днів, відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу.

ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

Відповідач користувався кредитними коштами, однак належним чином не повертав кредит та не сплачував проценти. У зв`язку з порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість,

19.12.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло право вимоги за заборгованістю відповідача за кредитним договором №277098 від 16.02.2025.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, сума заборгованості за кредитним договором № 277098 від 16.02.2025 становить 7 592,00 грн 00 коп., з яких: 4 000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2 592 грн. 00 коп. прострочена заборгованість за відсотками; 1000 грн. 00 коп. послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» за кредитним договором №277098 від 16.02.2025 в сумі 7 592 грн 00 коп..

Із встановленого вбачається, що між сторонами виникли цивільні правовідносини врегульовані ст.ст. 512, 514, 516, 526, 625, 626, 628, 1049, 1050, 1054 ЦК України.

Положеннями ч. 1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Аналіз наведених положень закону дає підстави стверджувати, що передбачено таке зобов`язання як кредит. Так передбачено, що кредитор зобов`язується надати кошти боржнику, а останній зобов`язується повернути його та сплатити проценти за користування. При цього закон передбачає, що сторони зобов`язані виконувати свої обов`язки належним чином. Боржник має виконати свої обов`язки належним чином та у строк.

За положеннями п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України судовим способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов`язку в натурі. Тобто заявлена сума боргу може бути стягнута за рішенням суду.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі аналізу зазначених положень суд констатує, що доведеність обґрунтованості вимог та заперечень покладається на сторони. Позивач подав усі докази на підтвердження правовідносин з відповідачем. Натомість відповідач не надав доказів на спростування доказів позивача. У зв`язку з цим відсутні підстави сумніватися у доказах позивача.

З наведених положень закону та встановлених обстави вбачається, що відповідач отримав кошти у кредит, але не повернув їх належним чином та не сплатив проценти. Відтак суд вважає, що право позивача порушене і підлягає захисту, а тому необхідно стягнути заявлену суму заборгованості за договором кредиту та процентами у загальному розмірі 7 592 грн 00 коп.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

Крім того слід стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію понесених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп..

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Що стосується витрат на правничу допомогу адвоката, то судом враховується положення ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 22.05.2024 № 754/8750/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09.04.2026, акт про отримання правової допомоги від 01.09.2026, платіжна інструкція № 5134 від 01.09.2026, рахунку № 01.09.2026-117 від 01.09.2026, позивач поніс 15500 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

З Акту про отримання правової допомоги вбачається, що адвокатом Пархомчуком С.В. здійснено таку роботу: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості 0,5 год.; складання та подання до суду позовної заяви 3 години; інші клопотання, заяви до суду 1,5 година; канцелярські витрати 500 грн.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію пропорційності до предмета спору, оскільки позивачу було підготовлено один процесуальний документ позовну заяву, яка є типовою з огляду вид діяльності позивача та не потребує значного часу для її складання, також зважаючи на вид діяльності позивача витрати на усну консультацію явно не були необхідними, а тому заявлений позивачем розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає вимогам ч. 3 ст. 141 ЦПК і суд вважає за потрібне присудити стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, такі витрати частково, в розмірі 2 000 грн.

На підставі зазначеного і керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 89, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Львівська, 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Львівська, 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872) 7 592 грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором, 4 662 грн 40 коп. відшкодування витрат, а всього 12 254 грн 40 коп..

Рішення суду може бути оскаржено до Сумської апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09.09.2026.

Суддя Владислав КОСТЕНКО