Ухвала суду № 139695757, 11.09.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5322/26

Провадження № 1-кс/456/1051/2026

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

11 вересня 2026 року місто Стрий

Слідчий суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 ,підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,розглянувши клопотання слідчого Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 , погоджене із прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62023140120000697 від 17.10.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про обрання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженцю м. Моршин Львівської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , старшому стрільцю -оператору стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимому, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,із можливістю внесення застави, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

В обґрунтування клопотання слідчий покликається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 03.03.2022 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України. Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2023 №117 сержант ОСОБА_5 призначений на посаду старшого стрільця-оператора 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . В подальшому, 12.08.2023 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №206 від 11.08.2023 сержант ОСОБА_5 , старший стрілець-оператор 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що 11 серпня 2023 року припинив участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Луганській та Донецькій областях, та вибув на лікування у лікарсько-сестринську бригаду АДРЕСА_3 .

Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Разом з тим, 08.09.2023 сержант ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного начальника, не з`явився вчасно на службу без поважних причин після лікування у розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ), обов`язки військової служби не виконував по 10.09.2026, а отже у такий спосіб незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності, а службовий час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

10 вересня 2026 року сержант ОСОБА_5 прибув до слідчого відділення Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, що за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Шевченка, 40 чим припинив вчинення триваючого кримінального правопорушення.

Таким чином у діях ОСОБА_5 наявні усі підстави для обґрунтованої підозри його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Відтак, 10.09.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

10.09.2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КПК України, з метою унеможливлення ухилення від кримінальної відповідальності особи підозрюваної у вчиненні злочину.

Наявні докази вчинення підозрюваним кримінального правопорушення є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку.

З врахуванням обставин кримінальних правопорушень, у слідства є достатні підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою зміни їх показів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Відтак, слідчий вважає, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження, для забезпечення виконання ним процесуальних рішень, більш м`який запобіжний захід унеможливить запобігання вказаним ризикам.

Прокурор ОСОБА_3 та слідча ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримали. Вважають, що необхідність тримання під вартою підозрюваного є обґрунтованою, що стверджується наявністю ризиків передбачених ст.177 КПК України та матеріалами клопотання. Оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання зазначеним у клопотанні ризикам, тому просять таке задовольнити. При цьому, прокурор зауважив, що при визначенні розміру застави покладається на розсуд суду.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечили проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак просили визначити мінімальний розмір застави.

Заслухавши пояснення прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

У відповідності до п. «с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Так, згідно з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо кримінального провадження вбачається, що 17.10.2023 року було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України за №62023140120000697.

Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України(сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення) дійсно свідчать й матеріали досудового розслідування, а саме: актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2023; наказом командира військової частини НОМЕР_2 «Про призначення службового розслідування для встановлення причин та умов, які сприяли самовільному залишенню військової частини сержантом ОСОБА_5 » №2434-A0 від 08.09.2023; наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування проведеного для встановлення причин та умов, як сприяли самовільному залишенню військової частини сержантом ОСОБА_5 » №2766-ОД від 19.09.2023; рапортом про факт відсутності у лікувальному закладі військовослужбовця за мобілізацією старшого стрільця-оператора 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_5 від 08.09.2023; поясненням ОСОБА_8 ; поясненням поясненням ОСОБА_9 ; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списку особового складу військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2023 N?117; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_5 не прибув з лікування та самовільно залишив частину №231 від 08.09.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_10 ; протокол допиту свідка ОСОБА_5 ; повідомленням від т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_4 про вибуття ОСОБА_5 у лікарсько-сестринську бригаду міста Дружківка Донецької області №206 від 11.08.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 10.09.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Згідно п. ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано у тому числі до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Так, санкція ч. 5 ст. 407 КК України, за вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Ризиками, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід вважати: те, що підозрюваний може переховуватись від досудового слідства і суду, зважаючи на суворість покарання, яке йому загрожує, а також те, що останній може впливати на свідків, які разом з ним проходять військову службу; продовжити злочинну діяльність, оскільки за час відсутності на військовій службі не вчинив жодних дій для повернення на військову службу.

Поряд з цим, суд бере до уваги, що дії, які інкримінуються підозрюваному, характеризуються підвищеним ступенем суспільної небезпечності, що набуває виняткового значення в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України та запровадженого правового режиму воєнного стану.

Так, інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, пов`язане із самовільним залишенням військової частини або місця служби в умовах воєнного стану, що безпосередньо посягає на встановлений порядок проходження військової служби та належне виконання військового обов`язку.

Суд враховує, що в умовах воєнного стану та ведення активних бойових дій належна військова дисципліна, безумовне виконання наказів командирів (начальників) та суворе дотримання принципу єдиноначальності є фундаментальними засадами функціонування Збройних Сил України та інших військових формувань. Саме принцип єдиноначальності забезпечує оперативність управління військами, узгодженість дій підрозділів, ефективність виконання бойових завдань і, як наслідок, обороноздатність держави в цілому.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тримання під вартою.

Втім слідчий суддя не залишає без уваги рішенням Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року № 4-р(ІІ)/2026 про визнання частини восьмої статті 176 КПК України такою, що не відповідає Конституції України.

У даному рішенні Конституційний Суд України, враховуючи системний підхід до розуміння Кодексу, виснував, що слідчий суддя, суд обмежений у можливості обрати щодо відповідних осіб інший, більш м`який, ніж тримання під вартою, запобіжний захід навіть із урахуванням відповідних ризиків та інших конкретних обставин. Це означає, що слідчий суддя, суд позбавлений можливості ухвалити вмотивоване й справедливе судове рішення в цьому питанні, зокрема належно обґрунтувати застосування певного запобіжного заходу, а отже, законодавче регулювання, закладене в оспорюваному приписі Кодексу, спотворює саму суть правосуддя.

Однак зазначене положення про визнання частини восьмої статті 176 КПК України такою, що не відповідає Конституції України на час розгляду клопотання ще не втратило чинності, оскільки Конституційним Судом України встановлено, що воно втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення цього Рішення. Відтак, станом на дату розгляду клопотання частина восьма статті 176 КПК України є чинною та підлягає застосуванню судом.

Окрім цього, слідчий суддя приходить до переконання, що інші, більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та виконання ним обов`язків, передбачених ст.177 КПК України.

Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом на даному етапі не встановлено.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить приписам ч. 2 ст. 183 КПК України.

При цьому, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 слідчим суддею враховуються також вимоги пунктів 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, у поєднанні із сталою практикою Європейського Суду з прав людини, згідно з котрими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченої особи від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, що можуть підтверджувати існування такого ризику або ж свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У той-же час, у рішенні від 26.06.1991 року у справі «Летельє проти Франції» (Letellier v. France, заява № 12369/86) Європейський Суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину, є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Окрім того, відповідно до вимог абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Відтак, враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за можливим визначити розмір застави.

Так, згідно з ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч.4 ст.182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою.

Частиною 5 ст.182 КПК України визначено, що до особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, однак, суд бере до уваги, те що підозрюваний є військовослужбовцем, який брав учать в активних бойових діях із захисту територіальної цілісності держави, під час яких зазнавав поранень і контузій, у зв`язку з чим проходив лікування, а тому відносно ОСОБА_5 слід застосувати мінімальний розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 грн.

Разом з тим, у випадку сплати застави на підозрюваного, слід покласти, передбачені у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена, оскільки такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а визначений розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб вилучити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.

Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 , погоджене із прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62023140120000697 від 17.10.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,із можливістю внесення застави, - задовольнити частково.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.

Строк дії ухвали становить шістдесят днів.

Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з часу його затримання, тобто з 10.09.2026 року.

Визначити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 до 08 листопада 2026 року, включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Роз`яснити ОСОБА_5 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави, за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, банк одержувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, IBAN: UA918201720355299001500000757.

У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок, ОСОБА_5 звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.

У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_5 покладаються такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожним їхнім викликом та вимогою залежно від стадії кримінального провадження;

2) не відлучатися зі Стрийського району Львівської області, в якому він проживає та зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_13