Рішення № 139695371, 11.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

11.09.2026

ЄУН 337/3983/26

2/337/2953/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 вересня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді Мурашової Н.А.

за участю секретаря Туяк О.К.

представника позивача адвоката Гешевої Ю.Л.

третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_1 , Перша Запорізька державна нотаріальна контора, про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 позивач ОСОБА_2 в особі представника адвоката Мазур О.С., через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить припинити право власності відповідача ОСОБА_3 на 1/6 частку у квартирі АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на цю частку.

Позов мотивував тим, що він є власником 7/12 часток вказаної квартири, 1/4 частка квартири належить його матері третій особі ОСОБА_1 , їх право власності зареєстровано у встановленому законом порядку. Відповідачу фактично належить 1/6 частка вказаної квартири, яку він прийняв у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 , який помер в 2000, але до цього часу не оформив своїх прав. Відповідач є громадянином рф, тривалий час проживає там, вони хоча і є родичами, але вже декілька десятків років не підтримують будь-яких стосунків. Відповідач у спірній квартирі ніколи не проживав, не сплачує комунальні послуги щодо утримання вказаного житла, тягар утримання майна покладений повністю лише на нього та його матір третю особу ОСОБА_5 . На теперішній час вирішити питання щодо капітального ремонту квартиру, розпорядження нею тощо без належного оформлення права власності на частку, що належить відповідачу, неможливо, що порушує права інших співвласників, чинить їм перешкоди у вільному володінні та користуванні своєю власністю. При цьому, технічна можливість виділення частки відповідача в натурі відсутня, так як частка відповідача є незначною та неподільною. За таких обставин припинення права власності відповідача на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності, та визнання права власності на 1/6 частку квартири за позивачем вбачається єдиним належним способом захисту прав позивача. Крім того, припинення права власності відповідача на 1/6 частку з виплатою йому відповідної грошової компенсації не завдасть його інтересам істотної шкоди. Ринкова вартість квартири наразі становить 676249,00грн, вартість 1/6 частки - 112708,17грн. Позивачем попередньо внесено на депозитний рахунок суду вартість частки відповідача у спільному нерухомому майні в зазначеній сумі.

Ухвалою суду від 24.06.2026 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено підготовче судове засідання.

Цією ж ухвалою витребувано з Першої Запорізької державної нотаріальної контори копію спадкової справи №426/2000, яка заведена 09.10.2000 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також з Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.01.2016 по теперішній час.

Витребувані документи надійшли до суду у встановлений строк.

Ухвалою суду від 15.07.2026 підготовче провадження закрито і призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Гешева Ю.Л. позов підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом опублікування оголошення на сайті суду, оскільки за отриманою інформацією встановити його місце реєстрації на території України не вдалося, відомості про перетин ним державного кордону в період з 08.11.2017 до 30.06.2026 в базі даних ДПСУ відсутні.

Згідно з копією спадкової справи №426/00, заведеної після смерті ОСОБА_4 , зокрема, заявою про прийняття спадщини, поданою ОСОБА_3 24.11.2000, він є громадянином рф та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, Україна розірвала дипломатичні відносини з росією та відповідні двосторонні договори про правову допомогу, припинила виконання зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями, а також поштове співробітництво.

З урахуванням вищевказаного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача ОСОБА_3 на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку.

Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та додатково суду пояснила, що вона є матір`ю позивача ОСОБА_2 . Відповідач є дядьком її сина по батьківській лінії. Зазначена квартира первісно належала батькам її чоловіка ОСОБА_6 , але після їх смерті та смерті її чоловіка частина спадщини перейшла до нею з сином, а 1/6 частка після смерті ОСОБА_4 залишилась відповідачу. Ще в 2000 році він подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, але до цього часу жодних дій з її оформлення та реєстрації права власності не вчинив. Він вже тривалий час проживає в росії, вони не підтримують з ним будь-яких зв`язків. Вони з сином належним чином зареєстрували право власності на свої частки, але зареєструвати 1/6 частку неможливо і відповідно вони не можуть вільно володіти та розпоряджатись своєї власністю. У вказаній квартирі вони проживають постійно тривалий час, сплачують комунальні послуги, вживають заходи щодо її утримання. Наразі іншим чином вирішити питання неможливо. Вона не заперечує, що після припинення права власності відповідача на частку квартири вона перейде до її сина, бо у нього більша частка та він сплатив грошову компенсацію на депозитний рахунок суду. Просила позов задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Згідно з ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ст.41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Аналогічні положення закріплені в ст 319,321 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст.319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ст.355 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно з ст.358,364 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Крім того, згідно з ч.1 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч. 2 ст. 365 ЦК України).

Суд встановив, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та третя особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 12.03.2002 зареєстровані та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказана квартира первісно належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (дід та баба позивача по батьківській лінії) на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .04.1998 Хортицькою районною радою м.Запоріжжя та зареєстрованого в БТІ 15.06.1998.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадкоємцями після його смерті є дружина ОСОБА_8 , сини ОСОБА_9 (батько позивача) та ОСОБА_3 (відповідач). Спадкове майно складається з 1/2 частки вказаної квартири, відповідно кожному спадкоємцю належить по 1/6 частці.

Відповідач ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті батька шляхом подання нотаріусу відповідної заяви, однак до цього часу право на спадщину не оформив, свідоцтво не отримав та право власності не зареєстрував.

Батько позивача ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , не встигнувши прийняти спадщину, у зв`язку з чим вона в рівних частках перейшла до його спадкоємців дружини ОСОБА_1 (третя особа) та неповнолітнього на той час сина ОСОБА_2 (позивач).

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 23.03.2001 державним нотаріусом Восьмої Запорізької державної контори, реєстрові №2-86, позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_1 набули у власність по 1/12 частці зазначеної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_9 .

Постановою державного нотаріуса Першої запорізької державної нотаріальної контори, в якій наразі зберігається спадкова справа №426/2000 після смерті ОСОБА_4 , відмовлено позивачу ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , яка залишилась неоформленою після смерті діда позивача, оскільки спадкоємець ОСОБА_3 прийняв спадщину, але не оформив своїх прав.

Крім того, на підставі договору дарування, посвідченого 15.09.2001 приватним нотаріусом ЗМНО Філіповою Л.П., реєстровий №3422, позивач ОСОБА_2 отримав в дар від бабусі ОСОБА_7 1/2 частку вказаної квартири.

Відповідно до договору дарування, посвідченого 22.09.2001 приватним нотаріусом ЗМНО Філіповою Л.П., реєстровий №3554, третя особа ОСОБА_1 отримала в дар від свекрові ОСОБА_7 1/6 частку вказаної квартири, право власності на яку остання набула в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 .

Таким чином, на даний момент позивачу ОСОБА_2 належить 7/12 (1/12+1/2) частки зазначеної квартири, відповідачу ОСОБА_3 1/6 частка квартири, третій особі ОСОБА_1 1/4 (1/12+1/6) частка квартири.

Право власності на належні позивачу та третій особі частки квартири зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно загальна площа квартири становить 48,98кв.м., житлова 29,00кв.м.

Згідно з висновком, складеним 04.06.2026 суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10 , ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 на момент оцінки складає 676249,00грн, вартість 1/6 частки 112708,17грн.

Згідно з квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 17.06.2026 №1.716214911.1 (код квитанції 8418-5614-4245-8851) позивач ОСОБА_2 вніс на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі 112708,17грн.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, проаналізувавши вищевикладені норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що як міжнародні акти, так і законодавство України дійсно визнає право власності абсолютним, надає власнику право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, усім власникам гарантується рівність їх права власності, не існує жодних привілеїв та обмежень в здійсненні ними свого права за будь-якими ознаками.

Проте власність охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

При цьому, вирішуючи питання правомірності (легітимності) обмеження чи припинення права власності, слід з`ясувати, чи існує розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

За змістом діючого законодавства первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість, але при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює досягнення співвласниками згоди щодо спільного володіння, користування та розпорядження спільним майном, відповідний спір вирішується судом.

В даному випадку законодавством України передбачена можливість припинення права власності особи на частку в спільному майні за рішенням суду на вимогу інших співвласників за наявності передбачених ч.1 ст.365 ЦК України обставин та за рахунок грошової компенсації.

Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбачених п.13 ч.1 ст.365 ЦК України, з обов`язковою умовою, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника і членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною під час вирішення спору про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

При цьому, питання, чи є частка незначною, підлягає вирішенню судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, також вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Зазначена правова позиція підтверджена усталеною судовою практикою.

Як достовірно встановлено судом, сторони та третя особа є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Позивач та третя особа зареєстровані, фактично проживають та користуються нею.

В той же час, відповідач ОСОБА_3 в зазначеній квартирі не зареєстрований, є громадянином рф і тривалий час проживає на її території, право на 1/6 частку він набув шляхом подання нотаріусу відповідної заяви, але своїх прав на протязі 26 років не оформив, що, на думку суду, не впливає на вирішення цього спору, оскільки спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття.

Спірна квартира знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, є 2-кімнатною та в силу технічних характеристик неподільною річчю, тому не може бути поділена в натурі між трьома співвласниками з виділенням кожному із них ізольованих жилих та інших приміщень з самостійними виходами, які б за розміром відповідали їх часткам в праві спільної часткової власності.

Так, на 7/12 ідеальної частки у праві спільної власності позивача ОСОБА_2 припадає 28,57кв.м. (48,98/12) загальної площі, відповідачу ОСОБА_3 8,16кв.м., третій особі ОСОБА_1 12,24кв.м.

Виходячи з обставин цієї справи, зокрема, технічної характеристики квартири, кількості співвласників та практики Верховного Суду, суд вважає, що належна відповідачу ОСОБА_3 1/6 частка квартири або 8,16кв.м. загальної площі є незначною.

Також суд вважає, що припинення права власності відповідача на його 1/6 частку в спільній квартирі не завдасть істотної шкоди його правам та інтересам, оскільки останній протягом тривалого часу не проживає та не користується вказаною квартирою, жодних заходів щодо утримання спільного майна не здійснює, фактично має інше місце проживання.

Крім того, припинення права співвласника на частку в спільному майні допускається лише за умови внесення іншими співвласниками відповідної грошової компенсації на депозитний рахунок суду. Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав особи, право на частку якої припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Така процедура, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, направлена на забезпечення виконання іншою стороною у справі своїх зобов`язань перед такою особою.

В даному випадку позивачем ОСОБА_2 внесена на депозитний рахунок суду грошова компенсація вартості 1/6 частки квартири в розмірі 112708,17грн., яку суд вважає справедливою сатисфакції відповідачу за його частку в квартирі, оскільки така компенсація визначена, виходячи з дійсної ринкової вартості квартири.

При цьому, суд зауважує, що отримання грошової компенсації при припиненні права власності особи на частку в спільному майні на підставі ст.365 ЦК України, на відміну від ст.364 ЦК України, не потребує згоди особи, право власності якої припиняється.

З урахуванням встановлених під час розгляду даної справи обставин, беручи до уваги, що спірна квартира є неподільною, виділ 1/6 частки в натурі та спільне користування квартирою є неможливими, обставини, які б свідчили про спричинення істотної шкоди правам та інтересам відповідача у випадку припинення його права власності, не доведені, розмір грошової компенсації вартості відповідної частки визначений за дійсною ринковою вартістю квартири, а також враховуючи загальні засади цивільного судочинства, суд вважає, що припинення на вимогу позивача ОСОБА_2 права власності відповідача ОСОБА_3 на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 є легітимним, справедливим та більш ефективним способом вирішення наявного між сторонами спору щодо володіння та користування спільним майном, у зв`язку з чим відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про визнання за позивачем ОСОБА_2 права власності на 1/6 частину спірної квартири в порядку припинення права власності на неї відповідача ОСОБА_3 за внесену ним на депозитний рахунок суду грошову компенсацію цієї частки також підлягають задоволенню, оскільки в даному випадку такі вимоги ґрунтуються на загальних положеннях набуття та припинення права власності, в т.ч. припинення права власності на частку в спільному майні відповідно до положень ст.365 ЦК України. Третя особа ОСОБА_1 , яка також є співвласником квартири, не заперечує проти визнання права власності на цю частку за позивачем.

Таким чином, позов ОСОБА_2 слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.15,16,317,319,321,355-358,364,365 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Припинити право власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошову компенсацію вартості 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 112708,17грн (сто дванадцять тисяч сімсот вісім гривень 17 копійок), яка внесена на депозитний рахунок ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , (фактичний платник ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_4 ) згідно з квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 17.06.2026 №1.716214911.1 (код квитанції 8418-5614-4245-8851).

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку припинення права власності ОСОБА_3 на частку квартири.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.А.Мурашова