Ухвала суду № 139695200, 14.09.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/2982/26

Провадження по справі №2-з/305/31/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Шемоти М.І.,

розглянувши заявуадвоката Мігалі І.В., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , представникої якого є адвокат Мігалі І.В. до ОСОБА_2 про визнання недійсною свідоцтва про право на спадщину та скасування реєстрації права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Мігалі І.В., що діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсною свідоцтва про право на спадщину та скасування реєстрації права власності.

Одночасно, у позові представником позивачки подано заяву про забезпечення позову, в якій просить до вирішення справи за позовом ОСОБА_1 , представникої якого є адвокат Мігалі І.В. до ОСОБА_2 про визнання недійсною свідоцтва про право на спадщину та скасування реєстрації права власності, вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на: житловий будинок за АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , житловий будинок за АДРЕСА_2 , а також на земельну ділянку з кадастровим номером №2123687000:06:001:0078, які належать померлій - ОСОБА_3 . В обґрунтування необхідності застосування таких заходів забезпечення позову посилається на те, що спір між стронами виник з приводу отримання ОСОБА_1 у власність в порядку спадкування за законом у порядку трансмісії на вищезазначене майно. Стверджувала, що невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду у разі прийняття його на користь позивачки.

В порядку ч.1 ст.153 ЦПК України, сторони не викликалися.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Вивчивши клопотання про забезпечення позову, суд, приходить до такого висновку.

Згідно з ч.1, ч.8 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії є видами забезпечення позову, передбаченими пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно, суди вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову не повинні обмежувати право володіння нерухомим майном законного власника.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі №910/1200/20).

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 11.09.2017 Рахівською державною нотаріальною конторою за №2/1400 Маріна Ганні Іванівні та скасування запису 22331599 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, житловий будинок за АДРЕСА_1 .

При забезпеченні позову суддя бере до уваги те, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання майбутнього рішення суду за умови його задоволення.

При цьому суд звертає увагу, що забезпечення позову направлене на охорону матеріально-правових інтересів позивачки від можливих недобросовісних дій відповідачки, і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, заявлені позивачкою види забезпечення позову у виді накладення арешту на житловий будинок розташований за АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, передбачений нормами чинного законодавства (п.1, п.2, ч.1 ст.150 ЦПК України) та є доцільним в рамках цієї справи й співмірним із заявленими вимогами, оскільки запобігає ситуації, коли майно буде продано або подаровано іншим особам до завершення судового розгляду, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, отже існує ймовірність істотного ускладнення ефективного захисту порушених прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.

Водночас, суд відмовляє заявниці у частині накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку №2123687000:06:001:0078, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , з огляду на наступне.

Відповідно до витягів №490492361 та 490493553 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №7322693 та №13313229, станом на 18.08.2026 (день формування даного витягу) житловий будинок та земельна ділянка №2123687000:06:001:0078, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , є зареєстрованими за нині померлою ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Частиною 2 статті 8-1 Закону України «Про нотаріат» встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Згідно з пунктом 3 глави 2 розділу І «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Згідно з підпунктом 4.13 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 ЦК України.

Отже, чинним законодавством України передбачений обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк (до вирішення справи судом), за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.

З огляду на викладене, зважаючи на наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов`язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви позивача, як заінтересованої особи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії для реєстрації права власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 на спірний житловий будинок та земельну ділянку. Таким чином, заявниця не позбавлена права звернутися до нотаріуса із відповідною заявою про зупинення вчинення нотаріальних дій. Крім того, Рахівська державна нотаріальна контора буде залучена до участі у даній справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та на її адресу буде спрямована копія ухвали про відкриття провадження у справі, тобто повідомлено, що існує спір щодо спадкового майна. Отже, невжиття таких заходів забезпечення позову, які просить заявниця у своїй заяві про забезпечення позову, щодо іншого майна ніяким чином не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивачки, за захистом яких вона звернулася.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Мігалі Іляна Василівна в заяві про забезпечення позову просить зустрічне забезпечення позову не застосувувати.

Станом на час розгляд судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

Також, наразі відсутні підстави вважати застосування даного виду забезпечення позову таким, що спричинить відповідачці збитки.

Отже, наведені обставини дають підстави дійти висновку, що підстав для застосування зустрічного забезпечення наразі немає.

Відповідно до частини першої статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.149-153,157 Цивільного-процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Мігалі І.В., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , представникої якого є адвокат Мігалі І.В. до ОСОБА_2 про визнання недійсною свідоцтва про право на спадщину та скасування реєстрації права власності - задовольнити частково.

До вирішення справи по суті за позовом ОСОБА_1 , представникої якого є адвокат Мігалі І.В. до ОСОБА_2 про визнання недійсною свідоцтва про право на спадщину та скасування реєстрації права власності та набуття рішенням суду законної сили, забезпечити цивільний позов шляхом: накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 , шляхом заборони ОСОБА_2 , вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження, розпорядження, вище вказаним нерухомим майном.

Відомості відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , мешканка, АДРЕСА_2 .

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Примірник ухвали направити учасникам справи для відома та Тячівському відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: 90500, Тячівський р-н, Закарпатська обл., місто Тячів, вулиця Лазівська, будинок 2, для виконання.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Головуюча: М.О. Марусяк