Ухвала суду № 139694791, 04.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51689/25-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р.

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Хайнацького Є.С.,

за участю секретаря судового засідання Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явилась,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в м. Києві), Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності (далі - відповідач-2), в якому просить: стягнути з відповідача-1 на користь позивача матеріальну (майнову) шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю, у сумі 300 000,00 грн. (невиплата пенсії з 2017 року за рішенням суду), джерело відшкодування: за рахунок державного бюджету України; стягнути з відповідача-2 на користь позивача моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю, у сумі 100 000,00 грн. (страждання щодо зруйнованого відповідачем стану проживання), джерело відшкодування: за рахунок державного бюджету України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві, Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.02.2026 року.

26.11.2025 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) до суду подано від імені позивача заяву про розгляд справи без участі позивача.

26.11.2025 року ОСОБА_2 до суду подано від імені позивача заяву про долучення додатків (матеріалів) до справи.

08.12.2025 року до суду надійшла заява про підтримку позову від представника інтересів позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - доньки позивача, у якій вона просить розглядати справу від її імені як законного представника на підставі ст.ст. 57, 59 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 242 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки позивач є недієздатною особою та знаходиться на окупованій території.

12.02.2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача-2 на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

08.07.2026 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи за наявними матеріалами у письмовому провадженні, у якому вона просить: прийняти клопотання до розгляду та визнати її повноваження як законного представника позивача без довіреності на підставі ч. 2 ст. 172 Сімейного кодексу України (далі - СК України); подальший розгляд справи здійснювати за відсутності сторони позивача та її законного представника; розглянути справу по суті у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

08.07.2026 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про вступ у справу як законного представника, у якому вона просить допустити її до участі у справі як законного представника позивача та надати можливість здійснювати свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ст. 43 ЦПК України, для захисту порушених прав та інтересів її матері.

14.07.2026 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2026 року відкладено розгляд справи на 16.04.2026 року у зв`язку з неявкою учасників судового процесу.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2026 року оголошено перерву у справі до 04.08.2026 року у зв`язку з неявкою позивача та відповідача-1.

21.04.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні представника, розгляд справи за відсутності позивача, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, у якій вона просить: допустити ОСОБА_2 (доньку) до участі у справі як законного представника матері позивача без спеціальної довіреності згідно з ч. 2 ст. 172 Сімейного кодексу України; розглянути справу за участі представника (доньки) ОСОБА_2 та за відсутності позивача у зв`язку з неможливістю її прибуття через стан здоров`я та перебування на тимчасово окупованій території; враховувати поважність причин неявки позивача - перебування на тимчасово окупованій території та фізичну неможливість пересування; розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

27.07.2026 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про визначення повноважень законного представника в порядку ст. 172 СК України.

У судове засідання 04.08.2026 року позивач не з`явилась; про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У судове засідання представник відповідача-1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судове засідання представник відповідача-2 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 12.02.2026 року позивач у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У судове засідання 16.04.2026 року позивач повторно у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У судове засідання 04.08.2026 року позивач не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Згідно з ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічне положення закріплено у п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, згідно з яким суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Так, про розгляд справи, призначений на 12.02.2026 року, позивач ОСОБА_1 повідомлена 05.12.2025 року шляхом надсилання тексту судової повістки у вигляді SMS-повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 , доставленого позивачу 05.12.2025 року о 16 год. 52 хв.

Про розгляд справи, призначений на 16.04.2026 року, позивач ОСОБА_1 повідомлена 12.02.2026 року шляхом надсилання тексту судової повістки у вигляді повідомлення у додаток «Viber» на номер телефону НОМЕР_1 , доставленого позивачу 12.02.2026 року о 15 год. 13 хв.

Про розгляд справи, призначений на 04.08.2026 року, позивач ОСОБА_1 повідомлена 16.04.2026 року шляхом надсилання тексту судової повістки у вигляді SMS-повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 , доставленого позивачу 16.04.2026 року об 11 год. 58 хв.

Однак у судові засідання позивач не з`явилась.

У матеріалах справи містяться заяви та клопотання ОСОБА_2 , які подані нею до суду від імені позивача, зокрема, заяви та клопотання про розгляд справи без участі позивача за наявними матеріалами, про долучення додатків (матеріалів) до справи, про вступ у справу в якості законного представника.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

ОСОБА_2 у заявах та клопотаннях посилається на те, що позивач є недієздатною особою, яка перебуває на тимчасово окупованій території України у м. Донецьк.

Водночас, ОСОБА_2 зазначає, що позивач ОСОБА_1 є тимчасово переміщеною особою, при цьому, у позовній заяві вказано адресу позивача: АДРЕСА_1 .

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач є недієздатною особою.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

За положеннями ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Стосовно доводів ОСОБА_2 , що вона є законним представником позивача як її донька, суд повідомляє наступне.

Відповідно до ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.

Законне (необхідне, обов`язкове) процесуальне представництво виникає на підставі закону, адміністративного чи судового акту за наявності таких юридичних фактів: спорідненість, усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Підставами виникнення законного представництва є: 1) факт походження дитини, встановлений та зареєстрований належним чином; 2) факт усиновлення, зареєстрований належним чином; 3) адміністративний акт про призначення опіки чи піклування.

Повноваження законних представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна (п. 2 ч. 1 ст. 62 ЦПК України).

Отже, цивільно-процесуальне законодавство України містить перелік осіб, які можуть брати участь у судовому засіданні як законні представники й тих осіб, які можуть мати законного представника. Проте у такому переліку представництво непрацездатних або немічних батьків повнолітніми дітьми не передбачено.

Аналіз вищевказаних положень цивільно-процесуального законодавства України (ст. 59 ЦПК України), які є спеціальними нормами, що урегульовують відносини, пов`язані з законним представництвом в цивільному судочинстві, свідчить, що законне представництво передбачено лише у випадку, якщо сторона, третя особа є малолітньою, неповнолітньою, недієздатною чи обмежено дієздатною.

Зазначене узгоджується із загальними положеннями цивільного законодавства про те, що з досягненням 18 років фізична особа набуває цивільної дієздатності - здатності своїми діями набувати та самостійно здійснювати цивільні права та обов`язки. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або визнання її недієздатною можливе лише судом у визначеному законом порядку за наявності доказів про те, що особа не усвідомлює або не в повній мірі усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними (глава 4 розділу ІІ ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 172 СК України повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

У даній справі позивач є повнолітньою особою з повною цивільно-процесуальною дієздатністю. Докази на підтвердження того, що позивач визнана недієздатною чи обмежено дієздатною, та її донька ОСОБА_2 призначена її опікуном чи піклувальником, відсутні.

Сам по собі факт, що позивач є непрацездатною за віком особою, не означає обмеження її цивільно-процесуальної дієздатності та виникнення у її доньки права бути її законним представником у суді.

Так, в ухвалі Верховного Суду від 25.03.2022 року у справі № 318/131/18 зроблено висновок, що конструкція викладеного у ч. 2 ст. 172 СК України правила встановлює право повнолітніх сина, дочки без довіреності ініціювати в суді, органах державної влади та місцевого самоврядування, соціального захисту населення, тощо звернення з метою захисту прав та інтересів своїх немічних, непрацездатних батьків.

У випадку звернення до суду повнолітні син, дочка звертатимуться з позовом про захист прав, свобод та інтересів своїх батьків у порядку, передбаченому ст. 56 ЦПК України, а не як законні представники свої батьків. Якщо немічні, непрацездатні батьки, які мають цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах яких подана заява, не підтримують заявлених вимог, суд залишить таку заяву без розгляду на підставі ч. 3 ст. 57 ЦПК України.

У цивільному судочинстві найбільш поширеним поряд із представництвом є захист прав інших осіб у передбачених законом випадках органами та особами.

За положеннями ч. 1 ст. 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, зокрема, фізичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб та брати участь у цих справах.

При цьому, вказана норма не передбачає, що такі фізичні особи можуть вступити у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, подавати, зокрема, заяви, клопотання тощо.

Стаття 57 ЦПК України передбачає процесуальні права органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана позовна заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає таку заяву без розгляду (ч. 3 ст. 57, п. 7 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 56 ЦПК України, ст. 172 СК України випливає, що повнолітні дочка та син мають право звертатися до суду і заявляти про захист прав, свобод та інтересів своїх непрацездатних, немічних батьків без спеціальних на те повноважень, тобто виступати ініціаторами відкриття провадження у справі на захист їх інтересів. Після відкриття провадження у справі вони на підставі ч. 4 ст. 42, ст. 43, 57 ЦПК України набувають статусу учасників справи та користуються правами особи, в інтересах якої вони діють. При цьому такий позов залишається без розгляду, якщо дієздатна фізична особа, в інтересах якої подано позов, його вимог не підтримує.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві, підписаної двома особами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивачем визначено ОСОБА_1 , яка не є недієздатною особою (таких доказів матеріали справи не містять), також позовна заява не містить інформації, що вона подавалась ОСОБА_2 в порядку ст. 56 ЦПК України. Провадження у справі відкрито за позовом ОСОБА_1 , а не за зверненням її доньки ОСОБА_2 в її інтересах.

З огляду на заяви та клопотання ОСОБА_2 про вступ у справу як законного представника, у якому вона просить допустити її до участі у справі як законного представника позивача, суд звертає увагу, що закріплений у ч. 1 ст. 56 ЦПК України припис не надає права фізичній особі на будь-якій стадії розгляду вступати у справу для захисту прав, свобод та інтересів інших осіб, провадження в якій відкрито за позовами (заявами) інших осіб і подавати, зокрема, заяви та клопотання, при цьому, ОСОБА_2 не є законним представником позивача у розумінні ст. 242 ЦК України.

Отже, доводи ОСОБА_2 , що вона є законним представником позивача у порядку, визначеному ст. 242 ЦК України, є необґрунтованими та безпідставними, також, вона не зверталась до суду з позовом у порядку, передбаченому ст. 56 ЦПК України, на підставі ч. 2 ст. 172 СК України, тому суд залишає ці доводи поза увагою.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що позивач була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи у вищевказані дати, проте, в судові засідання повторно не з`явилась, суд вважає, що позов слід залишити без розгляду.

При цьому, суд роз`яснює, що згідно з ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 223, 257, 260, 352-355, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 04.08.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ