Ухвала суду № 139693303, 09.09.2026, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/278/26

Провадження № 1-кп/507/23/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025160000000795 від 21.07.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Любашівка Подільського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Любашівського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження № 12025160000000795 від 21.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України.

09 вересня 2026 року в судовому засіданні адвокатом ОСОБА_6 , заявлено клопотання про повернення коштів (застави), внесеної за обвинуваченого ОСОБА_4 , в сумі визначеній в ухвалі Любашівського районного суду Одеської області від 11.03.2026 р. - заставодавцям ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки дія запобіжного заходу припинилася і внесені кошти підлягають поверненню.

В обґрунтування клопотання вказує, що 20.01.2026 року, ухвалою Київського районного суду м. Одеси застосовано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 березня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор». Крім того, судом визначено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу в сумі 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн.

11.03.2026 року, ухвалою Любашівського районного суду Одеської області продовжено дію запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 10 травня 2026 року включно, з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених у ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 20.01.2026 року.

17.03.2026 року ОСОБА_7 було внесено заставу у сумі 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, та в цей же день ОСОБА_8 було внесено заставу у сумі 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області та обвинуваченого ОСОБА_4 , одразу було звільнено з-під варти. Також судом на обвинуваченого ОСОБА_4 було покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та/або суду за першою вимогою; не відлучатися і населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду; повідомляти, слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, які визначені слідчим або прокурором: здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд Україну.

Посилається на те, що після закінчення дії ухвали суду від 11.03.2026 року, прокурор із клопотанням про продовження строку дії зазначених обов`язків або застави до суду не звертався, судом такі питання не вирішувалися, підстав для звернення застави в дохід держави не виникало, а тому, на її думку, дія запобіжного заходу у виді застави припинилася і внесені кошти підлягають поверненню.

Додала, що після закінчення дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, прокурором було подано нове клопотання про покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України на обвинуваченого, яке судом в порушення вимог КПК України, ухвалою від 26 червня 2026 року задоволено.

Просила суд дане клопотання задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник - адвокат ОСОБА_5 підтримали клопотання адвоката ОСОБА_6 та просили його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечив та просив відмовити у його задоволенні, оскільки закінчення строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків не припинило застосований щодо нього запобіжний захід у виді застави.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання, матеріали кримінального провадження, суд доходить такого висновку.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи належать до заходів забезпечення кримінального провадження.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим цією статтею ризикам.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків під умовою звернення внесених коштів у дохід держави у випадках, передбачених законом.

Частиною 6 ст. 182 КПК України передбачено, що з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею чи судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений та заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

17.03.2026 року ОСОБА_7 було внесено заставу у сумі 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, та в цей же день ОСОБА_8 було внесено заставу у сумі 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області та обвинуваченого ОСОБА_4 , одразу було звільнено з-під варти. Також судом на обвинуваченого ОСОБА_4 було покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та/або суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду; повідомляти, слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, які визначені слідчим або прокурором: здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд Україну.

Отже, після внесення заставодавцями визначеної судом суми застави та звільнення ОСОБА_4 з-під варти запобіжним заходом, який фактично застосовується до останнього, стала застава. Встановлений ухвалою від 11.03.2026 року строк тримання під вартою до 10 травня 2026 року включно визначав межі саме тримання під вартою і після фактичного внесення застави не є строком дії застави як самостійного запобіжного заходу.

Суд окремо звертає увагу на положення ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу саме в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Таким чином, суд погоджується з доводами захисника лише в тій частині, що після закінчення строку дії ухвали від 11.03.2026 року, за відсутності належним чином поданого клопотання прокурора та нового судового рішення, припинилася дія додаткових обов`язків, покладених на ОСОБА_4 зазначеною ухвалою.

Проте із змісту ухвали від 11 березня 2026 року однозначно вбачається, що до 10 травня 2026 року включно, було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою та саме «строк виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України», а не встановлено чи продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді застави.

Тому припинення з 11 травня 2026 року дії цих додаткових обов`язків не тотожне припиненню запобіжного заходу у виді застави.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, яка не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому або заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Таким чином, закон пов`язує виникнення права на повернення внесених коштів не зі спливом строку додаткових процесуальних обов`язків, а саме із припиненням дії запобіжного заходу у вигляді застави.

При цьому відсутність підстав для звернення застави в дохід держави та належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків самі по собі не є визначеними КПК України підставами для її повернення. Норми частин 8, 9 ст. 182 КПК України визначають умови та процедуру звернення застави в дохід держави, тоді як ч. 11 цієї статті окремо встановлює передумову її повернення припинення дії застави як запобіжного заходу.

Частиною 1 ст. 203 КПК України передбачено припинення дії ухвали про застосування запобіжного заходу після закінчення строку дії відповідної ухвали, ухвалення виправдувального вироку, закриття кримінального провадження або постановлення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому КПК України.

Однак у цьому кримінальному провадженні строк дії застави як запобіжного заходу до 10 травня 2026 року включно судом не встановлювався. Вказана дата стосувалася виключно запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Станом на час розгляду клопотання обвинувального чи виправдувального вироку у кримінальному провадженні не постановлено, кримінальне провадження не закрито, ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді застави або його зміну на інший запобіжний захід судом не постановлено.

Особливе значення для вирішення цього питання має правовий висновок Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 26 листопада 2024 року у справі № 308/1220/22, провадження № 51-3287км24, ЄДРСР № 123552873.

У зазначеній постанові Верховний Суд перевіряв, зокрема, довід заставодавця про те, що після спливу двомісячного строку покладених на обвинуваченого обов`язків та за відсутності клопотання прокурора про їх продовження застава нібито припинила свою дію та повинна бути повернута.

Верховний Суд дійшов висновку, що положеннями ст. 182 КПК України та § 1 глави 18 КПК України не встановлено строку дії застави як запобіжного заходу, непродовження обов`язків, покладених на особу на визначений строк, не тягне припинення дії застави, закінчення строку дії таких обов`язків не припиняє основного запобіжного заходу та не є підставою чи умовою для повернення внесеної застави. Верховний Суд також вказав, що застава повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу в установленому законом порядку.

Наведений правовий висновок стосується саме правовідносин, аналогічних тим, які виникли у цьому провадженні: внесення застави як альтернативи триманню під вартою, встановлення строку додаткових обов`язків, подальше непродовження цих обов`язків та вимога заставодавця про повернення коштів з посиланням на нібито припинення запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні відповідних норм права.

Пункти 7, 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15, також передбачають, що кошти, внесені як застава, повертаються лише у випадках, передбачених КПК України, а для фактичного повернення застави заставодавець подає, зокрема, засвідчену судом копію судового рішення, в якому міститься рішення про повернення застави.

Суд також враховує, що навіть після припинення додаткових обов`язків за ст. 194 КПК України обвинувачений у силу п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України продовжує нести загальний процесуальний обов`язок прибувати за викликом до суду, а у разі неможливості прибуття у призначений строк завчасно повідомляти суд про це.

Таким чином, припинення спеціального обов`язку, сформульованого ухвалою суду відповідно до ст. 194 КПК України, не означає припинення усіх процесуальних обов`язків обвинуваченого та не позбавляє заставу її передбаченої законом забезпечувальної функції.

Суд звертає увагу й на те, що предметом поданого адвокатом клопотання є повернення внесених коштів з підстав нібито автоматичного припинення застави з 11 травня 2026 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України питання про зміну, скасування, обрання чи продовження запобіжного заходу під час судового розгляду вирішується судом за клопотанням сторони обвинувачення або захисту в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. Сам по собі сплив строку окремих додаткових обов`язків не замінює передбаченої законом процедури скасування чи зміни основного запобіжного заходу.

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року, в задоволенні клопотань захисників обвинуваченого ОСОБА_4 адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у виді застави на домашній арешт та повернення застави було відмовлено. Крім того, даною ухвалою було задоволено клопотання прокурора про покладення на обвинуваченого обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, суд встановив, що: строк дії покладених ухвалою від 11 березня 2026 року на ОСОБА_4 обов`язків закінчився з 11 травня 2026 року та вони після цієї дати не продовжувалися, а обрані 26.06.2026 року, водночас запобіжний захід у вигляді застави щодо ОСОБА_4 у передбаченому КПК України порядку не скасовано, не змінено та його дія не припинилася, закінчення строку додаткових обов`язків не є передбаченою законом підставою для повернення застави, обставини, з настанням яких ч. 11 ст. 182 КПК України пов`язує право заставодавця на повернення внесених коштів, станом на час розгляду клопотання відсутні.

За таких обставин доводи захисника ОСОБА_6 про припинення з 11 травня 2026 року запобіжного заходу у виді застави ґрунтуються на помилковому ототожненні строку дії додаткових обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, зі строком дії застави як самостійного запобіжного заходу та не відповідають положенням ст. 182, 194, 202, 203 КПК України і наведеному правовому висновку Верховного Суду.

Тому клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення коштів, внесених в якості застави в сумі 665 600 грн. за обвинуваченого ОСОБА_4 на спеціальний рахунок ТУ ДСА в Одеській області задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 177-178, 182, 194, 201,203, 331, 372 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 , про повернення коштів, внесених в якості застави в сумі 665 600 грн. за обвинуваченого ОСОБА_4 на спеціальний рахунок ТУ ДСА в Одеській області - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали виготовлено 11 вересня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1