Рішення № 13969284, 22.02.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.02.11р.

Справа № 3/33-11

За позовом Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго", м.Павлоград

до Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", м. Павлоград

про стягнення 329,130,97 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

від позивача - Умбетова А.Ю., юрисконсульт, дов. №447 від 26.01.11р.

від відповідача –не з'явися (про час і місце засідання суду сповіщений належно)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача борг за спожиту теплову енергію у розмірі 329 130,97 грн. за договором № 238 від 01.10.08р.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив. Відзив на позов та документи витребувані судом не надав.

15.02.11р. направив факсом клопотання про відкладення розгляду спору.

Клопотання відхилено судом у зв'язку із запереченнями Позивача та закінченням строку розгляду справи.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

01.10.08р. сторонами укладено договір про постачання теплової енергії для потреб опалення № 238 (далі Договір), за яким Позивач постачає Відповідачеві теплову енергію для опалення, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язаний своєчасно сплачувати спожиту теплову енергію за встановленим тарифом (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.4 Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей до Договору), визначено, що кількість теплової енергії, поставленої Споживачеві, визначається за контрольно-вимірювальними приладами, а при їх відсутності –розрахунковим методом з оформленням двостороннього акту прийому-передачі теплової енергії.

Відповідно до п. 5.1 Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей до Договору) оплата за теплову енергію здійснюється грошовими коштами на підставі рахунку Виконавця протягом 10-ти днів з дня його отримання згідно з кількістю, вказаною у двосторонньому акті та за тарифом, діючим у даний час.

Позивач виконував договірні зобов’язання, про що свідчать акти здачі-приймання за жовтень, грудень 2009р.,січень –березень 2010р.

Станом на 01.10.10р. Відповідач свої зобов’язання з оплати спожитої теплової енергії протягом зазначеного періоду не виконував, внаслідок чого у нього утворився з борг у сумі 298 096,29 грн., що підтверджується: актами здачі-приймання, рахунками-фактурами, актами звірки взаєморозрахунків, поясненням представника Позивача у судових засіданнях.

У силу ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У разі порушення зобов’язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Збитки від інфляції за розрахунком Позивача за період з 01.12.09р. до 01.10.10р. становлять 23 586,36 грн., 3 % річних –7 448,32 грн.

Перевіривши розрахунки Позивача щодо нарахування збитків від інфляції та 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок проведено невірно, збитки від інфляції з простроченого боргу розраховано шляхом нарахування збитків від інфляції за наступний місяць на збитки від інфляції за попередній місяць, 3% річних нараховано на усю суму боргу, починаючи з першого місяця заборгованості, тоді як борг виник наростаючим підсумком. Таким чином, за перерахунком суду, збитки від інфляції з простроченої суми за період з січня 2010р. до вересня 2010р. становить 18 358,36 грн., 3 % річних, починаючи з 11.01.2010р. до 01.10.2010р., з урахуванням боргу за кожен місяць, становлять 5 377,60 грн.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (51402, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Заводська, 44, код ЄДРПОУ 14310112) на користь Комунального підприємства "Павлоград-теплоенерго" (5413, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Промислова, 13А, код ЄДРПОУ 03342250) 298 096,29 грн. –основного боргу, 18 358,36 грн. - збитків від інфляції, 5 377,60 грн. - 3 % річних, 3218,59 грн. - витрат по сплаті державного мита, 230,79 грн. - витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписане___