Рішення № 139690976, 11.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року справа № 580/736/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань ветеранської політики Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Відділу з питань ветеранської політики Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Відділу з питань ветеранської політики Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області щодо відмови ОСОБА_1 в установленні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни, згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати Відділ з питань ветеранської політики Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати відповідне посвідчення встановленого зразка.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскільки перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мав статус ветерана війни, то ц неї наявні права на встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана війни.

Ухвалою від 29 січня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18.02.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що ОСОБА_2 не мав статусу ветерана війни, а отримав інвалідність І групи та відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_1 від 20.02.2017 мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни. Відповідно до статті 4 Закону № 3551- XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Тобто особа з інвалідністю внаслідок війни, не завжди є ветераном війни, ці терміни не є тотожними, оскільки вони співвідносяться як ціле та частина, що є вкрай важливим. Зазначила, що визнання членами сімей загиблих (померлих) ветеранів війни згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 Закону № 3551-ХІІ членів родин осіб, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Законом не передбачено.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який зареєстрований 31.07.9182, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 31.07.1982.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 був особою з інвалідністю 1 групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України № 7769 від 24.10.2025, захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання їй статусу члена родини померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.

Листом від 29.12.2025 № 563/01-10 відповідач повідомив позивачку, що визнання членами сімей загиблих (померлих) ветеранів війни згідно з пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону № 3551 членів родин осіб, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Законом не передбачено. Соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ. Враховуючи вищевикладене та керуючись нормами Закону №3551 позивачці відмовлено в наданні статусу члена сім`ї загиблого відповідно пункту 1 статті 10 Закону № 3551 та встановлено статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (потерпілих) категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою а також рекомендував звернутись до Управління праці соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації для отримання посвідчення встановленого зразка «Дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС потерпілих категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою», яке дає право на користування пільгами, передбаченими статтею 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Дії відповідача щодо відмови в установленні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни, згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачка вважає протиправними, а тому звернулась в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно з нормами статті 2 зазначеного Закону законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Нормами статті 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до положень статті 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До інвалідів війни, відповідно до положень зазначеної статті також належать інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковими умовами, за яких особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 видане посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.02.2017 особи з інвалідністю 1 групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Відтак, ОСОБА_2 мав статус ветерана війни відповідно до статті 7 Закону № 3551-XІІ, як особа з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до Акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 539089 від 14.02.2017.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону № 3551-XІІ до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

Отже, чинність Закону № 3551-XІІ поширюється також і на членів сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які померли внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, та мали статус ветерана війни.

На підставі абз. 16 п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону № 3551-XІІ до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Відповідно до пункту 7 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 року № 579) членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону, та членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону, за їх бажанням видається посвідчення члена сім`ї загиблого, посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України відповідно.

Положеннями пункту 10 зазначеного Порядку встановлено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики) за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачка, як дружина померлого ОСОБА_2 , який належав до ветеранів війни, є особою, на яку в порядку статті 10 Закону № 3551-XII поширюється його чинність.

Отже, позивачка має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни.

Разом з тим, як встановив вище суд, відповідач, отримавши від позивачки заяву про встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана війни із переліком документів, що підтверджують наявність родинного зв`язку із померлим ОСОБА_2 , відмовив позивачці у встановленні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни.

Суд врахував, що видача посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого» у відповідності до п. 10 Порядку № 302 належить до повноважень відповідача, надані позивачкою документи є достатніми для встановлення позивачці статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення у зв`язку із чим суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачці в установленні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни, згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов`язати відповідача встановити позивачці статус члена сім`ї померлого ветерана війни відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видавши посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» та не надала доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Відділу з питань ветеранської політики Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області щодо відмови ОСОБА_1 в установленні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни, згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Відділ з питань ветеранської політики Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати відповідне посвідчення встановленого зразка.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач Відділ з питань ветеранської політики Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області (18003, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. В`ячеслава Чорновола, 157, код ЄДРПОУ 45904902).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 11.09.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК