Рішення № 139689147, 11.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11807/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової Адміністрації України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової Адміністрації України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (ЄДРПОУ 26302945) щодо нарахування та виплати судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 січня 2021 року по 01.04.2026 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (ЄДРПОУ 26302945) здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 01.04.2026 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить: на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023р. - 2684 грн., на 1 січня 2024р. 3028 грн., на 1 січня 2025р. 3028 грн., та з 1 січня 2026 року 3328 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків, зборів і обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що нарахування та виплата ОСОБА_1 суддівської винагороди здійснюється ТУ ДСА України в Одеській області. У період 2021 2026 років суддівська винагорода позивача нараховувалася та виплачувалася Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області із застосуванням для визначення посадового окладу розрахункової величини 2102 грн. Позивач вважає, що при нарахуванні суддівської винагороди відповідач неправомірно застосовував зазначену розрахункову величину замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У зв`язку з цим позивач вважає, що йому протягом спірного періоду суддівська винагорода виплачувалася у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, та просить здійснити її перерахунок і виплату належних сум.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою від 29.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду від відповідачанадійшов відзив, в якому останній зазначає про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, на думку відповідача, позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.05.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи за Конституційним поданням Верховного суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п`ятого частини першої етапі 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для визначення посадового окладу судді - відмовлено.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є суддею Київського районного суду м. Одеси з 04.01.2011 року.

Наказом №5-ос від 30.04.2020 року в. о. Голови Київського районного суду м. Одеси позивачу встановлено доплату за вислугу років у розмірі 80 відсотків посадового окладу.

У період з 01.01.2021 по 01.04.2026 йому нараховувалася та виплачувалася суддівська винагорода із застосуванням розрахункової величини 2102 грн для визначення базового розміру посадового окладу судді. Відповідач факт застосування зазначеної величини не заперечує.

Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки, на його думку, при обчисленні суддівської винагороди мали застосовуватися розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлені на 1 січня відповідного року: 2270 грн у 2021 році, 2481 грн у 2022 році, 2684 грн у 2023 році, 3028 грн у 2024 2025 роках та відповідний показник за 2026 рік, а не 2102 грн.

Відповідач вважає свої дії правомірними та зазначає, що застосування величини 2102 грн прямо передбачено законами України про Державний бюджет на відповідні роки. На думку відповідача, положення частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII є бланкетними, а закони про Державний бюджет конкретизують розмір прожиткового мінімуму, який використовується для обчислення посадового окладу судді.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 8, 130 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2026 року.

За частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно п. 1 ч. 3, ч. ч. 4, 5 ст. 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

30.06.2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Вказаним Законом, серед іншого, ст. 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч. 1 ст. 135 Закону № 1402, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у ст. 135 Закону №1402.

Пунктом 1 ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону №1402 визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Отже розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

При цьому, прожитковий мінімум становив: на 01 січня 2021 року - 2270 грн, на 01 січня 2022 року - 2481 грн, на 01 січня 2023 року - 2684 грн, на 01 січня 2024 року - 3028 грн, на 01 січня 2025 року - 3028 грн, на 01 січня 2026 року - 3328 грн.

Предметом спору у цій справі є перевірка правомірності дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо визначення розміру суддівської винагороди позивача, що отримана ним з 01 січня 2021 року по 01 квітня 2026 року.

Сторонами у справі не заперечується, що позивач, як суддя Київського районного суду м. Одеси, у зазначеному періоді отримував суддівську винагороду, розмір якої обраховано з використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» - 2102 гривні.

При цьому, позивач вважає, що він мав право у спірному періоді на отримання суддівської винагороди та інших виплат, при обрахуванні виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить: на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., на 1 січня 2024 року - 3028 грн., на 1 січня 2025 року - 3028 грн., та з 1 січня 2026 року - 3328 грн.

В даному випадку, згідно ч. 2 ст. 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється виключно законом про судоустрій.

При цьому, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

В свою чергу, вищевикладеними положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду складає 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Тобто, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законом України «Про прожитковий мінімум» не передбачено існування будь-якого альтернативного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а як наслідок і обов`язку застосування такої величини.

В свою чергу, враховуючи вищевикладені приписи Конституції України, суд зазначає, що для визначення розміру суддівського базового посадового окладу має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений станом на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., на 1 січня 2024 року - 3028 грн., на 1 січня 2025 року - 3028 грн., та з 1 січня 2026 року - 3328 грн., на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.), є протиправною.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25.

У постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі №520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий: у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин суд дійшов висновку, що дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування та виплати судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 суддівської винагороди з 01 січня 2021 року по 01 квітня 2026 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гр., суперечать вимогам ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31 березня 2026 року у справі №560/2583/25, від 16 березня 2026 року у справі №380/19912/24, від 11 березня 2026 року у справі №440/559/25, від 10 березня 2026 року у справі №620/15453/24, від 03 березня 2026 року у справі №600/5380/24-а та інших.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховує положення Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування та виплати судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 січня 2021 року по 01.04.2026 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн; зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить: на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., на 1 січня 2024 року - 3028 грн., на 1 січня 2025 року - 3028 грн., та з 1 січня 2026 року - 3328 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків, зборів і обов`язкових платежів.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, спір виник у зв`язку з неналежним визначенням розміру його суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 01 квітня 2026 року. Таким чином, предметом спору є право позивача на належний розмір винагороди за працю та відповідний обов`язок відповідача щодо її нарахування і виплати.

Посилання відповідача на частину п`яту статті 122 КАС України та встановлений нею місячний строк звернення до суду як на підставу для висновку про пропуск позивачем строку є необґрунтованим, оскільки спірні правовідносини безпосередньо пов`язані з оплатою праці. У судовій практиці сформовано підхід, відповідно до якого у спорах щодо належних працівникові виплат застосуванню підлягають спеціальні норми законодавства про оплату праці, а не загальні положення КАС України щодо строку звернення у справах, пов`язаних із проходженням публічної служби.

При цьому Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 наголосив, що встановлення обмеженого строку звернення працівника до суду у спорах про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат не може призводити до фактичного звуження гарантованих Конституцією України права на своєчасне одержання винагороди за працю та права на судовий захист.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 з 04.01.2011 року по теперішній час займає посаду судді Київського районного суду м. Одеси.

Враховуючи триваючий характер трудових відносин та постійний обов`язок роботодавця виплачувати заробітну плату, позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (м. Одеса, вул. Бабеля, буд. 2, 65005, код ЄДРПОУ 26302945) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування та виплати судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 січня 2021 року по 01.04.2026 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року по 01.04.2026 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить: на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., на 1 січня 2024 року - 3028 грн., на 1 січня 2025 року - 3028 грн., та з 1 січня 2026 року - 3328 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків, зборів і обов`язкових платежів.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст. ст. 293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.