Рішення № 139689075, 11.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16696/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив

Позивачка звернулася з позовною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:

- визнати противоправними скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 155350024383 від 12.08.2025 про відмову позивачки у призначенні пенсії за віком через відмову про зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи в Республіки Узбекистан з 16.06.1980 по 28.06.1982 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 ; з 06.10.1987 по 31.12.1991 і з 01.01.1992 по 09.07.1999 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 , зобов`язав відповідачів зарахувати позивачці її страховий стаж у періоді роботи в Республіки Узбекистан з 16.06.1980 по 28.06.1982 згідно записом трудової книжки НОМЕР_1 ; з 06.10.1987 по 31.12.1991 і з 01.01.1992 по 09.07. 1999 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 з призначенням позивачки пенсії за віком з 05.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії. Однак ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення про відмову у призначені пенсії. Позивачка вважаючи таке рішення протиправним звернулася до суду з цим позовом.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало відзив, в якому зазначає, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято ГУ ПФУ в Харківській області за принципом екстериторіальності, оскільки страховий стаж позивачки становить 26 років 6 місяців при необхідних 32 роках. Періоди роботи в Узбекистані до 01.01.1992 не зараховано через відсутність підтвердження невиплати пенсії іншою державою відповідно до постанови КМУ № 562. Крім того, відповідач вказує на пропуск позивачкою шестимісячного строку звернення до суду.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало відзив, в якому заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 , посилаючись на пропуск позивачкою шестимісячного строку звернення до суду. Зазначає, що заява про призначення пенсії від 05.08.2025 була розглянута ГУ ПФУ в Харківській області за принципом екстериторіальності та рішенням №155350024383 від 12.08.2025 у призначенні пенсії відмовлено через недостатність страхового стажу: 26 років 06 місяців 26 днів при необхідних у 2025 році 32 роках. До страхового стажу не зараховано періоди роботи позивачки в Республіці Узбекистан з 16.06.1980 по 28.06.1982 та з 06.10.1987 по 31.12.1991 через відсутність підтвердження щодо отримання пенсійних виплат в Узбекистані, а період з 01.01.1992 по 09.07.1999 - у зв`язку з відсутністю відповідної двосторонньої угоди між Україною та Республікою Узбекистан.

Судом встановлено наступне.

05.08.2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 155350024383 від 12.08.2025 відмовлено у призначенні пенсії через недостатність страхового стажу, оскільки за необхідних 32 років наявний стаж становить 26 років 6 місяців 26 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в Республіці Узбекистан з 16.06.1980 по 28.06.1982 та з 06.10.1987 по 31.12.1991 через відсутність підтвердження щодо неотримання пенсійних виплат в Узбекистані відповідно до Порядку №562, а період з 01.01.1992 по 09.07.1999 - у зв`язку з припиненням для України з 19.06.2023 дії відповідної міжнародної угоди та відсутністю двостороннього договору з Республікою Узбекистан у сфері пенсійного забезпечення. Вважаючи таке рішення протиправним позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 8 Закону України № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною першою статті 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 24 Закону України №1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Абзацом другим частини 1 статті 26 Закону України №1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Частиною третьою статті 26 Закону України №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Отже, з досягненням віку 65 років та за наявності станом на 01.01.2025 страхового стажу від 15 до 20 років позивач матиме право на отримання пенсії за віком.

Статтею 44 Закону України №1058-VI визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1).

За правилами пункту 1.7. Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію, тобто відповідач, наділений правом перевіряти надані особою документи для призначення пенсії та вірного її обчислення.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

На підставі частини 1 статті 62 Закону України №1788 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону України №1788-XII та пункту 1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.08.2025 №155350024383 судом встановлено, що відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з посиланням на відсутність передбаченого статтею 26 Закону України №1058-IV необхідного страхового стажу - 32 років. Додатково зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивачки на території Республіки Узбекистан з 16.06.1980 по 28.06.1982, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 , та з 06.10.1987 по 31.12.1991, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_4 , у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562. До страхового стажу не зараховано період роботи позивачки в Республіці Узбекистан з 01.01.1992 по 09.07.1999, оскільки після припинення з 19.06.2023 дії для України Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення та за відсутності двосторонньої угоди з Республікою Узбекистан відповідні періоди роботи після 31.12.1991 не підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Суд не погоджується з такими висновками пенсійного органу виходячи з наступного.

Так, позивачкою до матеріалів справи, окрім іншого, надано копії трудових книжок серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 , які містять відомості про її трудову діяльність на території Республіки Узбекистан у спірні періоди, а саме з 16.06.1980 по 28.06.1982, з 06.10.1987 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 09.07.1999.

Суд звертає увагу, що в межах даної справи відповідачем жодних заперечень щодо правильності спірного періоду роботи позивачки, чи записів трудової книжки позивачки, висловлено не було. Відповідачем не надано доказів того, що позивачка не працювала у спірні періоди на території Республіки Узбекистан, що такі періоди не відповідають дійсності, або що записи у трудових книжках позивачки серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 щодо зазначених періодів роботи здійснені з порушенням встановленого порядку, є недостовірними чи підробленими.

За таких обставин суд вважає записи у трудових книжках позивачки належними та допустимими доказами, які містять інформацію на підтвердження факту її трудової діяльності у спірні періоди та, відповідно, права на зарахування таких періодів до страхового стажу.

Водночас, суд критично сприймає посилання відповідача на неможливість зарахування до страхового стажу позивачки періодів її роботи на території Узбекистану, оскільки він набутий на території Узбекистану та через відсутність підтверджуючих документів щодо нездійснення іншою державою пенсійних виплат та зазначає наступне.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

З матеріалів пенсійної справи встановлено, що позивачка 05.08.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. У заяві позивачкою зазначено відповідні відомості щодо неотримання пенсійних виплат в іншій державі, що має значення для вирішення питання про зарахування до страхового стажу періодів її трудової діяльності на території Республіки Узбекистан до 01 січня 1992 року.

Так, пунктом 1 Постанови №562 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (надалі по тексту також Порядок №562) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №562 підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 (далі - Порядок № 562), у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

У разі укладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів з дати подання особою заяви про призначення пенсії надсилає до органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, а в разі неукладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, - до МЗС запит щодо передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для обчислення розміру пенсії.

МЗС протягом п`яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних», і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначених законом.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР можуть бути зараховані до страхового стажу лише за умови відсутності налагодженого обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та відповідної держави або за умови ненадання відповіді на запит МЗС України протягом 45 днів з дати його надсилання.

Водночас, до моменту встановлення такого обміну чи отримання підтверджених документів пенсія обчислюється з урахуванням цих періодів, за умови, що особа у своїй заяві зазначає про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.

Суд зауважує, що обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року, покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Разом з тим, ГУ ПФУ в Харківській області не надало суду доказів щодо звернення до компетентного органу іншої держави щодо отримання необхідної інформації або з відповідним запитом до МЗС України. Водночас відсутність обміну інформації між органами пенсійного забезпечення не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу позивачки.

Суд зауважує, що у спірному випадку заява позивачки від 05.08.2025 про призначення пенсії містить інформацію, завірену підписом останньої, про те, що вона не отримує пенсійні виплати в інших державах, однак не містить відомостей про причини неможливості отримання документів, що підтверджують неотримання заявницею пенсійних виплат в іншій державі.

На переконання суду зазначення позивачкою коментованих відомостей свідчить про виконання нею вимог Порядку №562 в частині повідомлення про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.

З огляду на те, що періоди роботи позивачки з 16.06.1980 по 28.06.1982 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 та з 06.10.1987 по 31.12.1991 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_4 підтверджені належними та допустимими доказами, а також враховуючи положення пункту 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562, суд доходить висновку, що за відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Республіки Узбекистан зазначені періоди трудової діяльності позивачки до 01.01.1992 підлягають врахуванню при обчисленні її страхового стажу.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 4 Порядку №562 у разі відсутності можливості здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, до появи можливості здійснення такого обміну або отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР до 01.01.1992.

Отже, неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області при визначенні страхового стажу позивачки періодів її роботи на території Республіки Узбекистан з 16.06.1980 по 28.06.1982 та з 06.10.1987 по 31.12.1991 виключно з підстав відсутності документів про неотримання нею пенсійних виплат в Республіці Узбекистан, за встановлених обставин відсутності можливості відповідного інформаційного обміну, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.08.2025 №155350024383 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає належним та ефективним способом захисту порушених прав позивачки є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 05.08.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні, у тому числі щодо необхідності врахування до страхового стажу періодів роботи позивачки на території Республіки Узбекистан, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії за віком оскаржила позивачка.

Наведене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні повноваження для вирішення питання щодо призначення позивачці пенсії за віком.

За таких обставин суд доходить висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ПФУв Харківській області повторно розглянути заяву, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідачі у відзивах посилаються на те, що позивачка пропустила шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято 12.08.2025, а з позовом до суду він звернувся лише у травні 2026 року.

Суд не погоджується з такими доводами відповідачів.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Отже, для вирішення питання щодо дотримання позивачкою строку звернення до суду визначальним є встановлення дати, коли позивачка отримала рішення про відмову у призначенні пенсії або іншим чином була належно повідомлена про його прийняття.

Разом з тим матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів отримання позивачкою рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 155350024383 від 12.08.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком. Зокрема, відповідачем не надано доказів вручення такого рішення позивачці, його направлення засобами поштового зв`язку чи через електронні засоби комунікації, а також інших доказів, які б підтверджували дату, з якої позивачка дізнався або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За таких обставин сам по собі факт прийняття рішення від 12.08.2025 не свідчить про початок перебігу строку звернення до суду. Оскільки відповідач не довів дату отримання позивачем рішення про відмову у призначенні пенсії, доводи про пропуск строку звернення до суду є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, порушення прав позивачки є триваючим, у зв`язку з чим суд відхиляє їх.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір підлягає відшкодуванню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як суб`єкта владних повноважень, яким порушено права позивачки.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 155350024383 від 12.08.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2025 року щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

У задоволені іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов