Ухвала суду № 139688933, 11.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2256/25

УХВАЛА

з питань ухвалення додаткового судового рішення

11 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала вказана справа.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 року у справі №380/2256/25 позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.12.2024 року о/р № НОМЕР_1 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 »;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 20.04.2022 року, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р(ІІ)/2021, відповідно до ст.54 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ), у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 року №230/96-ВР (далі Закон №230/96-ВР), у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 року у справі №380/2256/25 - без змін.

Рішення суду набрало законної сили 25.02.2026 року.

02.09.2026 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій заявник просить ухвалити у справі №380/2256/25 додаткове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату позивачу пенсії, передбаченої ст.54 Закону №796-ХІІ, у редакції Закону №230/96-ВР, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 21.04.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що межі предмета позову визначаються прохальною частиною позовної заяви, а п.2 прохальної частини позовної заяви містив вимогу про перерахунок та виплату пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 21.04.2022 року. Вказує, що зміст цієї вимоги відтворено і в абз.1 описової частини рішення від 09.05.2025 року. Зазначає, що ч.4 ст.54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР не встановлює фіксованого розміру пенсії станом на конкретну дату, а розмір пенсії визначається виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, які є на дату виплати за кожен конкретний місяць. Стверджує, що, задовольнивши позов у повному обсязі, суд не вирішив питання щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії саме у такий спосіб, що унеможливлює належний захист прав позивача та досягнення результату, з метою якого подано позов. Також зазначає, що строк на виконання рішення суду станом на дату подання заяви не закінчився. Наведене і зумовило звернення до суду з даною заявою.

Вирішуючи заяву, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.2 ст.252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частиною 3 ст.252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.242 КАС України).

У постанові від 12.01.2021 року у справі №1540/4122/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «Слід зазначити, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням обов`язку, зокрема, про необхідність надання судом відповідей на всі заявлені позивачем вимоги. За змістом частини першої статті 252 КАС України підставою для винесення додаткового рішення може бути неухвалення судом рішення щодо однієї з позовних вимог, якщо щодо решти вимог, заявлених у позові, рішення ухвалено. Додаткове рішення необхідне також у тих випадках, коли відповідь суду не відповідає обсягу поставленого питання або ж спосіб судового захисту викладений неповно. Отже, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази. Разом з тим додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. Водночас додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом. Додаткова постанова не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору».

У цій же постанові Верховний Суд вказав: «Перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення, визначений статтею 252 КАС України, є вичерпним і доводи скаржника не свідчать про існування жодної з них для можливості ухвалення судом додаткового судового рішення. Водночас, не погоджуючись із відсутністю у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідач міг звернутись із касаційною скаргою на зазначену постанову до суду касаційної інстанції».

З аналізу змісту наведених норм та висновків Верховного Суду випливає, що додаткове судове рішення є способом усунення неповноти основного рішення, а не засобом його перегляду, доповнення новим змістом чи зміни визначеного судом способу захисту порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_1 містила дві вимоги: про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати позивачу пенсії відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ, у редакції Закону №230/96-ВР, виходячи із шести мінімальних пенсій за віком, та про зобов`язання провести перерахунок і виплату такої пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 21.04.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням від 09.05.2025 року позов задоволено повністю, при цьому в резолютивній частині рішення вирішено кожну із цих вимог: визнано протиправним та скасовано рішення пенсійного органу від 24.12.2024 року о/р №913280130631 про відмову у перерахунку пенсії, а також покладено на пенсійний орган обов`язок здійснити перерахунок пенсії з 20.04.2022 року у розмірі шести мінімальних пенсій за віком і провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум. Відтак жодна із заявлених вимог не залишилася поза увагою суду, а обставин, передбачених п.1 ч.1 ст.252 КАС України, судом не встановлено.

Суд звертає увагу на те, що вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити дії не лише досліджувалась, а й була вирішена по суті. У мотивувальній частині рішення від 09.05.2025 року суд зазначив: «Тож, дії зобов`язального характеру щодо перерахунку позивачу вказаного виду пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок ОСОБА_1 пенсії за його заявою від 18.12.2024 року, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області». Тобто суд установив, який саме орган є зобов`язаним суб`єктом у спірних правовідносинах, і поклав обов`язок з перерахунку пенсії на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Покладення додатковим судовим рішенням такого ж обов`язку ще й на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області змінило б суть основного рішення, що суперечить наведеному вище висновку Верховного Суду.

Необґрунтованими є посилання представника позивача на те, що незазначення у резолютивній частині рішення слів «визначених Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 21.04.2022 р.» свідчить про невирішення позовної вимоги. Резолютивна частина судового рішення не є дослівним відтворенням прохальної частини позовної заяви. Задовольняючи позов, суд формулює її самостійно, виходячи зі змісту норм, які регулюють спірні правовідносини, та з обраного способу захисту порушеного права. Зобов`язавши пенсійний орган здійснити перерахунок пенсії з 20.04.2022 року у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, суд визначив період, правову підставу та розмір перерахунку, тобто надав відповідь, яка відповідає обсягу поставленого питання.

Суд відхиляє і доводи заявника про те, що відтворення позовної вимоги в абз.1 описової частини рішення від 09.05.2025 року свідчить про її невирішення. Навпаки, викладення вимоги в описовій частині рішення та задоволення позову у повному обсязі підтверджують, що така вимога була предметом судового розгляду і щодо неї ухвалено рішення.

Стосовно доводів заявника про зміст ч.4 ст.54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР та про те, що розмір пенсії має визначатися виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком на дату виплати за кожен конкретний місяць, суд зазначає наступне.

Ці доводи стосуються застосування норм матеріального права під час вирішення спору по суті, а не наявності підстав, визначених ст.252 КАС України. Правильність застосування судом норм матеріального права перевіряється в порядку апеляційного та касаційного перегляду судового рішення. Рішення у цій справі переглянуто Восьмим апеляційним адміністративним судом, який залишив його без змін, і воно набрало законної сили.

Обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.252 КАС України, суд також не встановив. Вирішивши питання про право, суд визначив і спосіб виконання судового рішення, а саме зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії з 20.04.2022 року у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що передбачених ст.252 КАС України підстав для ухвалення додаткового судового рішення у справі №380/2256/25 немає, а тому у задоволенні заяви представника позивача належить відмовити.

Керуючись ст.ст.243, 248, 250, 252, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №380/2256/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.