Ухвала суду № 139688866, 10.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/17344/26

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

10 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Будтранс, Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування містобудівних умов і обмежень, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Львівський електроламповий завод Іскра до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Будтранс, Державної інспекції архітектури та містобудування України, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземними паркінгами та трансформаторною підстанцією на вул.Вулецькій, 28 в с.Горішній Львівського району Львівської області, затверджені наказом Давидівської сільради Львівського району Львівської області від 06.02.2025 № 30, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:5243-1622-4094-3304, замовнику будівництва ТОВ Будтранс;

- визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземними паркінгами та трансформаторною підстанцією на вул.Вулецькій, 16 в с.Горішній Львівського району Львівської області, затверджені наказом Давидівської сільради Львівського району Львівської області від 03.12.2024 № 491, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:0598-2062-4314-4991, замовнику будівництва ТОВ Будтранс;

- визнати протиправними та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт реєстраційний номер в ЄДЕССБ ІУ013260515613, виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України 27.05.2026;

- визнати протиправними та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт реєстраційний номер в ІУ013260514443, виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України 27.05.2026.

Ухвалою від 21.08.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 21.08.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії містобудівних умов і обмежень та заборони здійснення підготовчих і будівельних робіт.

Ухвалою від 26.08.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії дозволів на виконання будівельних робіт та заборони здійснення підготовчих і будівельних робіт.

Ухвалою суду від 01.09.2026 заяву представника позивача про відвід судді визнано необґрунтованою; адміністративну справу №380/17344/26 передано для вирішення питання про відвід судді відповідно до приписів статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 03.09.2026 у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Львівського окружного адміністративного суду Желік О.М. від розгляду адміністративної справи №380/17344/26 відмовлено.

09.09.2026 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить задовольнити заяву ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» про забезпечення позову:

- заборонити ТОВ «Будтранс» та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які підготовчі та будівельні роботи на земельних ділянках по вул. Вулецькій, 16 та по вул. Вулецькій, 28 в с. Горішній Львівського району Львівської області на підставі вказаних містобудівних умов і обмежень;

- зупинити дію дозволу на виконання будівельних робіт реєстраційний номер в ЄДЕССБ ІУ013260515613, виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України 27.05.2026;

- зупинити дію дозволу на виконання будівельних робіт реєстраційний номер в ІУ013260514443, виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України 27.05.2026;

- зупинити дію Містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку по вул. Вулецькій, 28 в с. Горішній Львівського району, затверджені наказом Давидівської сільради Львівського району Львівської області від 06.02.2025 № 30, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:5243-1622-4094-3304, замовнику будівництва ТОВ «Будтранс», до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- зупинити дію Містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку по вул. Вулецькій, 16 в с. Горішній Львівського району, затверджені наказом Давидівської сільради Львівського району Львівської області від 03.12.2024 № 491, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:0598-2062-4314-4991, замовнику будівництва ТОВ «Будтранс», до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви представник позивача вказав, що спірні земельні ділянки розташовані в межах промислової та санітарно-захисної зони ПрАТ Львівський електроламповий завод Іскра, затвердженої ухвалами Львівської міської ради №3840 та №4399, а житлове будівництво в межах санітарно-захисних зон заборонено. Зазначив, що територія забудови генеральним планом с.Горішній віднесена до виробничої території, а відповідач-1 під час видачі містобудівних умов і обмежень не врахував планування території, визначене генеральним планом, і не вніс до нього змін. Вказав, що на підставі оскаржуваних містобудівних умов і обмежень розроблено проектну документацію, отримано дозволи на виконання будівельних робіт, розпочато фактичні будівельні роботи та продаж квартир третім особам, а завершення будівництва до ухвалення рішення суду призведе до ускладнення відновлення стану території та порушення прав заводу на безпечну експлуатацію виробничих потужностей. Зазначив, що перебування будівельних бригад на об`єкті створює загрозу з огляду на розташування ділянок у зоні потенційного хімічного та вибухового ураження. Навів співвідношення наслідків вжиття та невжиття заходів забезпечення позову, вказавши, що для відповідача-2 такі наслідки полягають у відтермінуванні робіт і перенесенні строків реалізації проекту, тоді як для позивача невжиття заходів тягне подальшу зміну території, здійснення будівництва, виникнення прав третіх осіб, збільшення обсягу виконаних робіт та необхідність вирішення додаткових спорів. На підтвердження доводів заявник послався на постанови Верховного Суду від 09.05.2023 у справі №480/5165/21, від 16.11.2022 у справі №320/8650/20, від 01.05.2025 у справі №380/5886/22, від 28.04.2021 у справі №826/4895/18, від 31.03.2021 у справі №727/463/19 та від 27.09.2022 у справі №420/2719/20. Додатково зазначив, що заперечення суду, викладені в ухвалах від 21.08.2026 та від 26.08.2026, ним враховано, а заявлені заходи є ефективними, необхідними та доцільними.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд керується таким.

Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 ст.151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову встановлено ст.152 КАС України, згідно з ч.1 якої така заява, серед іншого, повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ч.4 ст.154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, а згідно з ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або коли очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення таким рішенням, дією або бездіяльністю прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду. За своїм змістом забезпечення позову є сукупністю процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, у тому числі й осіб, які не беруть участі у розгляді справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №580/5656/21 та від 28.02.2024 у справі №380/14241/23.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову; тягар доказування при розгляді такого клопотання покладається виключно на заявника.

Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Надаючи правову оцінку доводам заяви, суд зазначає таке.

Заявлені у цій заяві заходи за своїм змістом охоплюються тими заходами, які вже були предметом розгляду суду в межах цієї справи. Зупинення дії містобудівних умов і обмежень та заборона здійснення підготовчих і будівельних робіт розглядалися за ухвалою від 21.08.2026, а зупинення дії дозволів на виконання будівельних робіт та заборона здійснення підготовчих і будівельних робіт - за ухвалою від 26.08.2026. У задоволенні обох заяв відмовлено. КАС України не позбавляє учасника справи права звернутися з новою заявою про забезпечення позову, і така заява розглядається за тими заходами, які в ній заявлені. Водночас повторне звернення передбачає, що заявник посилається на обставини, які виникли або стали йому відомі після попереднього розгляду, або усуває недоліки обґрунтування, на які вказав суд. У поданій 08.09.2026 заяві таких обставин не наведено. Фактичні підстави заяви залишилися тими самими, а нові доводи зводяться до незгоди з висновками ухвал від 21.08.2026 та від 26.08.2026 і до додаткового посилання на генеральний план населеного пункту та на постанови Верховного Суду. Оцінка доводам щодо змісту та обґрунтованості раніше постановлених ухвал не є предметом розгляду в межах цієї заяви та може бути надана в порядку апеляційного перегляду, передбаченому ч.8 ст.154 КАС України.

Щодо зупинення дії дозволів на виконання будівельних робіт реєстраційні номери в ЄДЕССБ ІУ013260515613 та ІУ013260514443 суд зазначає, що ці дозволи є предметом позову у цій справі, оскільки позовними вимогами охоплюється визнання їх протиправними та скасування. Правовим наслідком зупинення дії дозвільних документів на час розгляду справи є унеможливлення провадження будівельних робіт, тобто той самий фактичний результат, якого позивач прагне досягти шляхом подання позову. Те саме стосується і зупинення дії містобудівних умов і обмежень MU01:5243-1622-4094-3304 та MU01:0598-2062-4314-4991, які також заявлено до скасування у позові. Отже, заявлені заходи за змістом збігаються з позовними вимогами, а їх застосування означало б фактичне вирішення спору до дослідження доказів та встановлення обставин справи. Позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №800/521/17. Згідно з п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову; забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Заборона ТОВ Будтранс та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які підготовчі та будівельні роботи є похідною від тих самих обставин. Такий захід не має самостійного змісту порівняно із зупиненням дії дозвільних документів, оскільки саме дозвіл на виконання будівельних робіт є документом, з наявністю якого закон пов`язує право на виконання підготовчих і будівельних робіт.

За ч.1 ст.37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України Про оцінку впливу на довкілля, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Об`єкт, щодо якого виник спір, віднесено до класу наслідків СС3. Відтак заявлена заборона є способом досягнення того самого результату, що і зупинення дії дозволів, і оцінюється судом за тими самими критеріями.

Містобудівні умови та обмеження такого права не надають. Відповідно до ч.1 ст.29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження, технічні умови та завдання на проектування. Згідно з ч.2 ст.29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власником земельної ділянки або землекористувачем права на забудову, визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва та є першим етапом легалізації початку проектування і будівництва об`єктів. Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №260/9623/23.

Перевіряючи наявність підстави, передбаченої п.2 ч.2 ст.150 КАС України, суд враховує, що очевидність ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень означає, що така протиправність вбачається без дослідження доказів і встановлення обставин справи. Доводи заяви ґрунтуються на розташуванні земельних ділянок у межах промислової та санітарно-захисної зони позивача, на віднесенні території забудови генеральним планом с.Горішній до виробничої території, на невідповідності намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні та на порушенні вимог ст.29 Закону №3038-VI. Установлення цих обставин потребує дослідження містобудівної документації на місцевому рівні, детального плану території, відомостей Державного земельного кадастру, даних про межі та режим санітарно-захисної зони, матеріалів проектної документації та експертних звітів, тобто саме тих доказів, які підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом саме під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову, на що вказав Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі №640/15534/22. Відтак висновок щодо очевидності протиправності оскаржуваних містобудівних умов і обмежень та дозволів на виконання будівельних робіт може бути зроблений судом лише за результатами розгляду справи по суті.

Близькі за змістом правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 12.10.2022 у справі №727/5718/21, у якій, вирішуючи питання про забезпечення позову у спорі про скасування дозволу на виконання будівельних робіт заявою про зупинення дії такого дозволу та заборону здійснювати будівельні роботи, Верховний Суд зазначив: сам по собі факт здійснення ОК ЖБК Парк Тауер будівництва багатоквартирного житлового будинку, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке будівництво є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивачки підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

У даному випадку заборона будівництва на земельній ділянці особі, яка є її власником, є непропорційним обмеженням її прав доки не встановлено, що таке здійснюється з порушеннями. Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб`єкта можуть призвести до незворотних наслідків.

Оцінюючи співмірність заявлених заходів, суд виходить із того, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Із доданих до заяви документів слідує, що будівництво здійснюється відповідачем-2 як замовником на земельних ділянках із цільовим призначенням 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, на підставі зареєстрованої в ЄДЕССБ проектної документації PD01:5443-7608-5040-5088, щодо якої складено позитивний експертний звіт EX01:7452-3375-5531-0370 від 15.05.2026, із залученням генерального підрядника за договором від 14.05.2025 №1405-2, а також осіб, які здійснюють технічний нагляд (TN01:6226-4470-9779-1834) та авторський нагляд (AI01:6197-0654-6978-9949). До дозвільного документа внесено відомості про складові частини об`єкта - квартири, приміщення громадського призначення та машиномісця з присвоєними ідентифікаторами, а сам заявник вказує на укладення договорів із третіми особами - інвесторами. Отже, зупинення дії дозвільних документів та заборона будь-яких робіт зачіпає права та майнові інтереси не лише відповідача-2, а й осіб, які не є учасниками цієї справи. Наслідки такого втручання для зазначених осіб є неспівмірними з інтересом позивача, який на цій стадії ґрунтується на не перевірених судом твердженнях про протиправність видачі спірних містобудівних вимог та дозволів на проведення будівельних робіт.

Наведене заявником співвідношення наслідків вжиття та невжиття заходів забезпечення позову цього висновку не змінює. Перелічені заявником наслідки невжиття заходів - подальша зміна території, здійснення будівництва, виникнення прав третіх осіб, збільшення обсягу вже виконаних робіт та необхідність вирішення додаткових спорів - не є непоправними та не свідчать про неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Доводи заяви про те, що завершення будівництва до ухвалення рішення суду ускладнить відновлення стану території, а перебування будівельних бригад на об`єкті створює загрозу з огляду на близькість об`єктів підвищеної небезпеки, не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, адже сформульовані як можливість чи ймовірність настання відповідних наслідків у майбутньому, тобто ґрунтуються на припущеннях. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки суд здійснює захист реально порушених прав позивача, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Доводи заявника про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

Суд також ураховує, що правові наслідки скасування містобудівних умов та обмежень визначені законом. Відповідно до ч.8 ст.29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням адміністративного суду. Припинення дії містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом: 1) відкликання за заявою замовника; 2) скасування за рішенням адміністративного суду. У разі скасування за рішенням адміністративного суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно з п.3 ч.6 ст.37 Закону №3038-VI дія дозволу на виконання будівельних робіт може бути припинена органом державного архітектурно-будівельного контролю на підставі судового рішення, що набрало законної сили, про скасування містобудівних умов та обмежень та/або припинення права на виконання будівельних робіт. Отже, у разі задоволення позову виконання рішення суду не залежить від того, чи були на час його ухвалення виконані ті або інші будівельні роботи, а обсяг фактично виконаних робіт сам по собі не створює перешкод для виконання такого рішення.

Постанови Верховного Суду від 09.05.2023 у справі №480/5165/21, від 16.11.2022 у справі №320/8650/20 та від 01.05.2025 у справі №380/5886/22, на які посилається заявник, також стосуються підстав для скасування містобудівних умов та обмежень за результатами вирішення спорів по суті. Викладені в них висновки щодо необхідності відповідності намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні можуть мати значення для вирішення цієї справи по суті, проте не є релевантними для питання, яке вирішується цією ухвалою.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №727/463/19 суд відхиляє. Наведені в ній висновки сформульовані з урахуванням установленої у тій справі конкретної обставини - аварійного стану суміжного будинку, підтвердженого рішенням виконавчого комітету районної ради, унаслідок чого початок будівельних робіт поблизу нього створював ризик руйнувань або незворотних пошкоджень. У справі, що розглядається, доказів, які б у подібний спосіб підтверджували безпосередній і невідворотний вплив будівельних робіт на майно позивача чи на безпечність експлуатації його виробничих потужностей, до заяви не долучено.

Посилання заявника на висновки Верховного Суду у справі №420/2719/20 щодо чинності містобудівних умов та обмежень протягом усього часу до завершення будівництва не спростовує висновків суду. Така чинність прямо передбачена ч.8 ст.29 Закону №3038-VI і сама по собі не свідчить ні про очевидність ознак протиправності оскаржуваних рішень, ні про неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позову. Навпаки, у поєднанні з п.3 ч.6 ст.37 Закону №3038-VI наведене регулювання підтверджує, що судове рішення про скасування містобудівних умов та обмежень є самостійною підставою для припинення дії виданих на їх підставі дозволів.

За наведеного правового регулювання та обставин справи суд дійшов висновку, що заявником не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заявлених заходів або необхідності докласти значних зусиль і витрат для їх відновлення, як і не підтверджено очевидності ознак протиправності оскаржуваних рішень суб`єктів владних повноважень. Обрані заявником заходи за змістом є тотожними позовним вимогам, не є співмірними із заявленими вимогами та призводять до безпідставного обмеження прав відповідача-2 і осіб, які не є учасниками справи. Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, заявником не наведено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Таким чином, розглянувши подану представником позивача заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.150, 151, 153, 154, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дати її складання.

Суддя Желік О.М.