Ухвала суду № 139688750, 11.09.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження

11 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7331/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Притули К.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Опікунської ради при Фортечній районній у місті Кропивницькому раді в особі виконавчого комітету Фортечної районної у місті Кропивницькому ради про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати висновок Опікунської ради при виконавчому комітеті Фортечної районної у місті Кропивницькому ради від 18 вересня 2025 року;

зобов`язати відповідача прийняти позитивне рішення на його користь щодо змісту поданої ним заяви до Опікунської ради виконавчого комітету Фортечної районної у місті Кропивницькому ради від ОСОБА_1 про погодження моєї кандидатури опікуном рідного брата, особи з інвалідністю внаслідок психічного захворювання для визнання його недієздатним, оскільки відповідаю усім критеріям бути опікуном рідному брату.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до органу опіки та піклування із заявою про погодження його кандидатури опікуном рідного брата - ОСОБА_2 . За результатами розгляду заяви на засіданні опікунської ради 18 вересня 2025 року його кандидатуру не погоджено.

Позивач вважає таку відмову необґрунтованою, оскільки надав документи, які підтверджують його можливість виконувати обов`язки опікуна, а наявність інших близьких родичів не виключає можливості призначення його опікуном. Також посилається на порушення порядку прийняття оскаржуваного висновку та безпідставне застосування положень локального акту щодо погодження кандидатур військовозобов`язаних осіб.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року від відкрито провадження у справі.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що опікунською радою не задоволено заяву ОСОБА_1 , оскільки, на думку відповідача, доглядом за ОСОБА_2 займається його мати- ОСОБА_3 , а погодження кандидатури ОСОБА_1 мало б формальний характер та було б прийнято не в інтересах ОСОБА_2 . Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.12.2025 №328 на підставі пунктів 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, пунктів 2.3, 6.2, 11.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Кіровоградському окружному адміністративному суді призначено повторний автоматизований розподіл справи №340/7331/25

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 головуючим суддею по розгляду даної справи визначено суддю Притулу К.М.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Опікунської ради при Фортечній районній у місті Кропивницькому ради, в особі виконавчого комітету Фортечної районної у місті Кропивницькому ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії прийнято до свого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , в липні 2024 року звернувся до Подільського районного суду міста Кропивницького із заявою про визнання рідного брата ОСОБА_2 недієздатним (цивільна справа №405/5298/24).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31.07.2024 року відкрито окреме провадження у даній справі, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 30.10.2024 року призначено у цивільній справі судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено Кропивницькій філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» (25491, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Металургів, 2а), провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Висновком судової експертизи ДУ "ІСП МОЗ України" №109 від 06.02.2025 ОСОБА_2 визнано недієздатним та потребуючим опіки за станом свого здоров`я, а саме: страждає стійким хронічним психічним захворюванням у вигляді шизофренії параноїдної форми, безперервний тип перебігу. За своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та розумно керувати ними (а.с.149-153).

Позивач 27 травня 2025 року звернувся до відповідача із заявою щодо погодження його кандидатури майбутнього опікуна над братом ОСОБА_2 .

В подальшому, ОСОБА_1 надавав до відповідача додаткові пояснення та документи.

На засіданні опікунської ради 18.09.2025 продовжено розгляд заяви ОСОБА_1 .

Опікунською радою не задоволено заяву ОСОБА_1 , оскільки, на думку відповідача, доглядом за ОСОБА_2 займається його мати- ОСОБА_3 , про що повідомлено заявника- ОСОБА_1 листом №С-112 від 22.09.2025 (а.с.8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб`єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватися відповідним суб`єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 56 ЦК України).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування (підпункт 4 пункту «б» частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій - п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі - Правила).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18) сформулювала правовий висновок про те, що рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2025 року по справі № 587/3140/23

Як слідує з матеріалів справи, листом виконавчого комітету Фортечної районної у місті Кропивницькому ради від 22.09.2025 №С-112 позивача повідомлено про результати розгляду його заяви на засіданні опікунської ради 18.09.2025.

У листі зазначено, що фактичний догляд за ОСОБА_2 здійснює його мати, а документів щодо неможливості виконання нею опікунських обов`язків не надано. Також наведено посилання на пункт 4.3 Положення про опікунську раду, який передбачає особливості погодження кандидатур опікунів із числа призовників, військовозобов`язаних, резервістів та військовослужбовців. З огляду на наведені обставини заяву позивача не задоволено.

Водночас позивач указує, що в липні 2024 року звернувся до Подільського районного суду міста Кропивницького із заявою про визнання брата недієздатним (цивільна справа №405/5298/24). Погодження його кандидатури опікуном необхідне саме у зв`язку з розглядом цієї справи.

Таким чином, судом встановлено, що спір виник у правовідносинах щодо опіки над повнолітньою фізичною особою, питання про недієздатність якої передано на вирішення суду.

Наведені висновки щодо природи документа органу опіки є застосовними до спірних правовідносин, оскільки предметом цього позову є незгода позивача із непогодженням його кандидатури майбутнього опікуна над братом ОСОБА_2 .

Разом із цим, суд зауважує, що відповідь опікунської ради при виконавчому комітеті Фортечної районної у місті Кропивницькому ради, оформлена листом №С-112 від 22.09.2025 носить виключно інформаційний характер, та вказаний лист не є рішенням, яке б за формою та змістом відповідало загальним вимогам до індивідуального акта у розумінні КАС України. остаточно питання про встановлення опіки та не замінює судового рішення щодо кандидатури опікуна.

Посилання позивача на неналежне дослідження документів та неправомірне застосування положень локального акту не змінюють природи спірних правовідносин. Такі доводи стосуються обґрунтованості позиції органу опіки щодо його кандидатури та можуть бути наведені під час захисту відповідних прав у порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спір не належить до адміністративної юрисдикції. Захист прав та інтересів, для реалізації яких позивач звернувся до суду, здійснюється в порядку цивільного судочинства. Заперечення проти висновку опікунської ради можуть бути предметом оцінки суду під час вирішення питання про встановлення опіки та призначення опікуна.

Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що закриття провадження, якщо розгляд справи не належить до адміністративного судочинства. Частина перша статті 239 цього Кодексу зобов`язує суд у такому випадку роз`яснити позивачу належну судову юрисдикцію. КАС України, стаття 239.

Отже, провадження у цій адміністративній справі підлягає закриттю з роз`ясненням позивачу належності спору до цивільної юрисдикції.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 238 КАС України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір, підстави для вирішення питання про повернення позивачу судового збору на даний час відсутні.

Керуючись статтями 19, 238, 239, 243, 248, 256, 293 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №340/7331/25 за позовом ОСОБА_1 до Опікунської ради при Фортечній районній у місті Кропивницькому раді в особі виконавчого комітету Фортечної районної у місті Кропивницькому ради про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, відповідно до статті 295 КАС України.

Згідно приписів статті 297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА