Рішення № 13968801, 18.02.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.02.11р.Справа № 5005/33/2011 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дім медичних технологій - Дніпро", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер", м.Новомосковськ

про стягнення 3535,72 грн. за договором поставки.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача:не з'явився.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути 2378,00 грн., що складають суму заборгованості за товар поставлений на підставі договору № 2407 від 15.02.07р. по видатковим накладним № ТВВВ-00547 від 16.02.07р., № ТВВВ-00892 від 03.04.07р., № ТВВВ-01112 від 03.05.07р., № ТВВВ-01659 від 10.07.07р., № ТВВВ-01678 від 13.07.07р., № ТВВВ-01798 від 31.07.07р., 280,66 грн. річних, 192,34 грн. пені, 1068,41 грн. інфляції грошових коштів.

Відповідач відзив не надав, його представник в судове засідання не з'явився.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній”, зокрема, “за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем надана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 17.01.11р., згідно якої підприємство відповідача знаходиться за адресою, зазначеною у позовній заяві, на яку і були надіслані ухвали суду як про порушення провадження у справі, так і про відкладення, отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

17.02.11р. від позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої останній зменшив суму, що складають інфляцію грошових коштів до 725,27грн., річні до 150,10 грн., при цьому збільшив суму пені до 282,35 грн., вимоги щодо стягнення суми основного боргу та витрат за надання юридичної допомоги залишились незмінними.

Вищезазначена заява прийнята господарським судом до розгляду.

В судовому засіданні за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.07р. сторони уклали договір № 2407, згідно якого Продавець (позивач у даній справі) зобов'язується передати у власність Покупця (відповідача) товари медичного призначення в асортименті, а Покупець (відповідач) прийняти та оплатити отриманий товар, за ціною та у термін, що визначений цим договором (п.1.1).

На виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив на адресу відповідача товар за видатковими накладними № ТВВВ-00547 від 16.02.07р., № ТВВВ-00892 від 03.04.07р., № ТВВВ-01112 від 03.05.07р., № ТВВВ-01659 від 10.07.07р., № ТВВВ-01678 від 13.07.07р., № ТВВВ-01798 від 31.07.07р. на суму 3676,00 грн.

В п.3.3.3 договору сторонами встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється на протязі 5-ти банківських днів з моменту його продажу Покупцем третім особам, та в будь-якому випадку до 31.07.07 р., тобто, загального строку, встановленого сторонами, та протязі якого мали бути виконані сторонами зобовязання за спірним договором (7.1.).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач зобов'язання по оплаті виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки частково, на загальну суму 1298,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Доказів погашення заборгованості в сумі 2378,00 грн. на момент розгляду спору, відповідач не надав.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача в цій частині стягнення слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданому уточненому розрахунку сума річних за період прострочення з 01.01.09р. по 07.02.11р., складає 150,10 грн., яка і підлягає до стягнення.

Інфляція грошових коштів при розрахунку, позивачем завищена, в результаті арифметичної помилки.

Після перерахунку до стягнення підлягає інфляція грошових коштів, з січня 2009 року по січень 2011 року у сумі 565,96 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення строків оплати товару, сторони передбачили відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми оплати за кожний день прострочення платежу, але не більше повійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення прострочення оплати (п.5.2).

Вимоги щодо стягнення пені за період з 01.01.2009 р. по 01.07.2009 р. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до положення п.6 ст.232 Господарського кодексу України розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи зобов'язання за спірним договором, відповідач повинен був виконати до 31.12.07 р., отже, і пеня мала бути нарахована на протязі шести місяців, тобто, до 30.06.08 р.

Вимоги позивача щодо покладення на відповідача витрат в сумі 1700 грн. за надання юридичної допомоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Таким чином, ст.44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування у якості судових витрат сум, які були сплачені стороною за отримання послуг адвокатів.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким іншим представником.

Залучене до матеріалів справи Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_1, свідчить лише проте, що ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю, проте доказів надання адвокатських послуг позивачеві, повязаних з розглядом даної справи, до матеріалів справи не залучено.

В той час, як із залученого до матеріалів справи договору про надання юридичних послуг від 24.02.10 р., вбачається, що позивач уклав даний договір з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, якому і були, відповідно до пл. доручення №1632 від 01.04.10 р., перераховані грошові кошти в сумі 1700 грн. за надані юридичні послуги які не є витратами у справі в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 526, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер", (51200, м.Новомосковськ, вул.Гастело,49, р/р 26005228740100 в ДОД АППБ "Аваль", МФО 305653, код ЄДРПОУ 31785160) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дім медичних технологій - Дніпро", (юридична адреса: 49040, м.Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2, буд.10, к.3, кв.99; фактична адреса: 49057, м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду,156-А, р/р 260010502003871 в КБ "Приватбанк" м.Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 34683274) 2378,00 грн. (дві тисячі триста сімдесят вісім гривень) основного боргу, 150,10 грн. (сто п'ятдесят гривень) 10 коп. річних, 565,96 грн. (п'ятсот шістдесят п'ять гривень) 96 коп. інфляції грошових коштів, 89,26 грн. (вісімдесят дев'ять гривень) 26 коп. держмита, 206,52 грн. (двісті шість гривень) 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяІ.Ф. Мельниченко Повне рішення складено

25.02.11р.