Ухвала суду № 139687108, 11.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження в справі

м. Вінниця

11 вересня 2026 р. Справа № 120/6070/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги.

За змістом позовних вимог позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2025 №1213255-24/02-04 щодо визначення суми податкового зобов`язання у вигляді МПЗ (за 2024 рік) на суму 5451 грн;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 25.02.2026 №0006696-1305-0232 у сумі 5451 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч.1 ст. 238 КАС України. Вказане клопотання мотивоване тим, що контролюючим органом у межах компетенції скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.2025 №1213255-24/02-04 на суму 5451 грн. Податкова вимога від 25.02.2026 №0006696-1305-0232 у зв`язку зі скасуванням податкового повідомлення-рішення вважається відкликаною, а інтегровану картку платника ОСОБА_1 приведено у відповідність. Таким чином, відповідач зауважує, що законні права та інтереси позивача відновлені, а предмет спору у справі відсутній.

01.09.2026 представником позивача подано клопотання, в якому просить розглянути клопотання відповідача про закриття провадження у справі з підстав передбачених п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України по справі № 120/6070/26 та не заперечує щодо його задоволення.

Разом з тим, у випадку задоволення вказаного клопотання з підстав передбачених п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України по справі № 120/6070/26, розглянути питання розподілу між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету та стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати у справі, а саме судового збору на загальну суму 2663,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

04.09.2026 представником відповідача подано клопотання в якому просить відмовити ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 гривень. На переконання ГУ ДПС у Вінницькій області у даному випадку вартість наданої правової допомоги у розмірі 12 000 гривень є необґрунтованою та завищеною, виходячи з критерію співмірності та розумності понесених витрат, а також виходячи із складності даної справи та наданих адвокатом послуг.

Визначаючись щодо підстав для закриття провадження у справі, суд виходить із наступного.

Питання щодо закриття провадження у справі врегульовано статтею 238 КАС України.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Як вбачається із змісту позовної заяви, підставою для звернення до суду стало оскарження податкового повідомлення-рішення від 27.06.2025 №1213255-24/02-04 та податкової вимоги від 25.02.2026 №0006696-1305-0232.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення від 27.06.2025 №1213255-24/02-04 контролюючим органом скасовано, а податкова вимога від 25.02.2026 №0006696-1305-0232 у зв`язку із скасуванням зазначеного податкового повідомлення-рішення вважається відкликаною.

Крім того, представник позивача не заперечує проти закриття провадження у справі з наведених підстав.

З огляду на викладене та беручи до уваги, що оскаржувані порушення суб`єктом владних повноважень усунуто, а підстав вважати, що повне відновлення прав та інтересів позивача неможливе без визнання оскаржуваних рішень протиправними, судом не встановлено, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на викладене, та враховуючи те, що провадження у справі закрито на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України (відповідач самостійно усунув обставини, які слугували підставою для звернення з цим позовом до суду), суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення сплаченого судового збору у сумі 2663,00 грн, сплачений відповідно до квитанції №32 від 08.05.2026 та квитанції №54 від 21.04.2026.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Статтею 16 КАС України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положеннями частини третьої, сьомої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 вказаного Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною третьою статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Як встановлено судом, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні докази: ордер на надання правничої допомоги серії АВ №1292742 від 21.04.2026; угоду про надання правової допомоги від 19.03.2026; акт виконаних робіт №1 відповідно до угоди про надання правової допомоги від 19.03.2026 на суму 12 000 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окремо суд вказує, що у постанові від 16.11.2022 у справі №906/513/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Також у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.05.2023 у справі №340/9009/21 було сформовано висновок, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.»

Такої ж позиції притримується і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, що підтверджується численною судовою практикою, зокрема постановами від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 10.04.2024 у справі №754/11753/21, від 19.06.2024 у справі №357/7395/20, від 16.04.2025 у справі №638/2757/19, від 24.04.2024 у справі №357/7395/20, від 05.08.2025 у справі №203/7774/23, від 01.10.2025 у справі №473/4406/24, від 03.10.2025 у справі №359/10546/23, від 05.11.2025 у справі №305/1865/23, від 04.12.2025 у справі №916/4768/24 та багатьох інших.

Проаналізувавши розрахунок витрат на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, беручи до уваги те, що відповідачем усунуті порушення, що були предметом розгляду у цій справі, а справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами і виконаними роботами.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що понесені позивачем витрати у сумі 12 000,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, та їх обсягом та доходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, що буде відповідати принципам обґрунтованості, співмірності та розумності.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України сплачений згідно квитанції №32 від 08.05.2026 та квитанції №54 від 21.04.2026 судовий збір у розмірі 2663,00 грн (дві тисячі шістсот шістдесят три гривні).

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 44069150)

Суддя Віятик Наталія Володимирівна