Ухвала суду № 139685252, 11.09.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18356/25

1-кп/569/721/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження №12025181010001668 від 05 серпня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Здолбунів Рівненського району Рівненської області, із повною загальною середньою освітою, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації курсанта 2-го навчального взводу 1-ї навчальної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувають матеріали кримінального провадження №12025181010001668 від 05 серпня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

10 вересня 2026 року прокурор подав клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 діб без визначення розміру застави, оскільки ризики, визначені п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих в кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інші кримінальні правопорушення не перестали існувати. В обгрунтування клопотання вказала, що після вчинення злочину підозрюваний ОСОБА_4 зник з місця події та лише через деякий час був виявлений працівниками ВКП Рівненського РУП та доставлений до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області. Також зазначила, що інкриміноване ОСОБА_4 правопорушення, вчинене ним у період іспитового строку, що вказує на те, що останній не став на шлях виправлення та свідчить про ймовірність вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу судом. В обгрунтування зазначила, що вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 травня 2025 року затверджено угоду про визнання винуватості від 21.10.2024 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання - три роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки з одночасним покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України. Вказаний вирок набрав законної сили. Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України та на підставі ст. 71 КК України остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років 1 (один) місяць, набрав законної сили 04 серпня 2026 року. В судовому засіданні дане клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Потерпіла в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про проведення судового розгляду без її участі.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення у зв`язку із його безпідставністю та необгрунтованістю.

Заслухавши думки учасників судового провадження, суд вважає доцільним зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).

Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність достатніх даних, що існує ризик перешкоджати кримінальному провадженню, ризик переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків в даному кримінальному провадженні, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, а також про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з рішенням Європейського суду у справі «Вишневський та інші проти України», при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

На думку суду ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке зважаючи на санкцію статтті відноситься до тяжкого злочину, оскільки санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілу та свідка, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілою та свідком у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Відтак, ризик впливу на потерпіу та свідка існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілої та свідка.

За наведеного, враховуючи обставини кримінального правопорушення, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_4 на потерпілу та свідка з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.

Крім того, суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вказане кримінальне правопорушення та ряд інших, вчинені протягом іспитового строку, що підтверджує небажання останнього ставати на шлях виправлення і перевиховання та вказує на спрямованість дій обвинуваченого щодо вчинення кримінальних правопорушень.

За наведеного, суд дійшов висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на даній стадії розгляду справи забезпечить належну поведінку та виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 331, 369-372, 395 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 09 листопада 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Обвинуваченого утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали визначити до 09 листопада 2026 року, включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_6