Рішення № 13968428, 02.03.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2011 р.

Справа № 5004/1/11 за позовом Підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЦФ-Україна", м.Луцьк

про стягнення 4 955,00 грн.

Суддя Бондарєв С. В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1 підприємець;

від відповідача: н/з.

Суть спору: Позивач - Підприємець ОСОБА_1 - звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ ЕЦФ-Україна”, в якому просить стягнути 4995,00 грн. коштів перерахованих відповідачу згідно платіжного доручення №668 від 30.04.2010р.

В судовому засіданні, в заяві від 08.02.2011р. позивач вказав, що кошти в сумі 4955,00 грн. були перераховані відповідачу, та набуті ним без достатньої правової підстави, тому просить на підставі ст.. 1212 ЦК України 4955,00 грн. стягнути з відповідача ( а не 4995 грн. як вказано помилково). Дане уточнення судом прийняте. Має місце нова ціна позову, з якої і вирішується спір.

Відповідач вдруге в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляд справи (повідомлення про вручення поштового відправлення №4302302122831), суму позову не оспорив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд,-

в с т а н о в и в:

З пояснень позивача Підприємця ОСОБА_1 вбачається, що між Підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЦФ-України»було укладено усний договір про купівлю-продаж системного блоку AMD Athlon II X4, однак доказів суду не надано.

Згідно платіжного доручення №668 від 30.04.2010р. позивач перерахував відповідачу 4955,00 грн.

Однак відповідач поставки товару не здійснив (доказів суду не надав).

05.08.2010р. на адресу відповідача позивачем було надіслано претензію №1 про повернення коштів в сумі 4995,00 грн. Однак відповідач відповіді не надіслав позивачу.

Відповідно до ст.. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Судом встановлено, що доказів щодо виникнення зобовязання між сторонами суду не надано.

Як вбачається з платіжного доручення №668 від 30.04.2010р. одержувачем коштів в сумі 4955,00 грн. є ТзОВ «ЕЦФ- Україна».

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України Положення цієї статті застосовуються до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підставні і з відповідача слід стягнути 4955,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід стягнути з нього.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 1212 Цивільного кодексу України , ст.ст.44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

в и р і ш и в:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЦФ-Україна", юридична адреса: м.Луцьк, вул..Карпенка Карого 7, офіс 3; фактична адреса: м.Луцьк, вул..Карбишева, 2/117 (р/р 26009171046 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ, МФО 380805, код 35213682) на користь Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/НОМЕР_2 у ВАТ ВТБ Банк, м.Київ, МФО 321767, код НОМЕР_1) 4955,00 грн. та 102,00 грн. витрат по оплаті держмита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С. В. Бондарєв

Повний текст рішення

складено та підписано

02.03.11