Ухвала суду № 139683355, 09.09.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"09" вересня 2026 р. Справа № 363/464/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференцзв`язку),

захисника ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 строку дії обов`язків покладених у зв`язку із внесенням застави у кримінальному провадженні № 12024111150000997, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024111150000997, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України.

08.09.2026 року прокурор подав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 днів, а також клопотання про продовження строку дії обов`язків покладених на обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , у зв`язку із внесенням застави, строком на два місяці.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_10 заперечував у задоволенні клопотання прокурора. Зазначив, що ОСОБА_5 тривалий час перебуває під вартою, цей час його батько помер, стара мати, яка є хворою людиною залишилася одна та потребує догляду. ОСОБА_5 єдиний хто може їй допомагати. Вважав ризики формальними, стверджував, що стороною обвинувачення не надана належна оцінка наявним ризикам. Також звертав увагу на те, що визначений судом розмір застави є непомірним, та без урахування майнового стану ОСОБА_5 . Тому прохав суд відмовити у задоволенні клопотанні прокурора та застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладанням на нього обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника.

В судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_11 подано клопотання про зменшення розміру застави, яке мотивовано тим, що підсудний вважає, що застосування відносно нього застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка є верхньою межею застави для осіб які вчинили тяжкі злочини, з врахування його участі в інкримінованих злочинах, є необ`єктивним, несправедливим та недопустимим. Посилався на те, що ОСОБА_12 хоча і підприємець, але дрібний, отримувані ним доходи далеко не є співмірними з верхньою межею суми застави. ОСОБА_7 має утримувати дві сім`ї, в першій сім`ї має сина інваліда дитинства, а в другій дворічну доньку. ???Будь який інших джерел доходу крім підприємницької діяльності ОСОБА_13 не має. Прохав суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, зазначивши що ризики зазначені в клопотанні прокурора є недоведеними та не підтвердженими. ОСОБА_7 два з половиною роки перебуває на свободі та не порушує порядок, не скоїв нових правопорушень, з`являється до суду та не порушує обов`язки покладені на нього судом. Разом з тим просив суд змінити обов`язки та дозволити ОСОБА_7 переміщатися по території всієї правобережної України.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечень щодо заявленого клопотання прокурора не висловив, разом з тим, вважав підозру необґрунтованою, ризики не доведеними та абстрактними. Повідомив, що ОСОБА_6 вніс заставу і сумлінно виконує обов`язки покладені на нього.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлені клопотання, просив суд їх задовольнити. Щодо заявлених клопотань сторони захисту заперечував у повному обсязі, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечувала щодо клопотання прокурора. Стверджувала, що підозра не обґрунтована, а ризики не доведені. Просила зменшити розмір застави посилаючись на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання покладених на нього обов`язків, врахувати, що останній не вчиняє вплив на свідків, потерпілих, не ухиляється від суду та не перешкоджає правосуддю. ОСОБА_4 демонструє належну процесуальну поведінку. Просила про пом`якшення майнового тягара, та стверджувала, що застава свою функцію виконала. Повідомила про нову обставину, зокрема про те, що заставу вносила мати ОСОБА_4 , яка наразі проживає за кордоном. Мати змогла внести заставу тільки після продажу власного житла. Зараз мати ОСОБА_4 вимушена повернутися до України, але кошти від продажу квартири перебувають у заставі, тому останній немає де жити. Вважала це надмірним майновим обтяженням. Прохала суд зменшити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Суд, ретельно дослідивши заявлені клопотання, вислухавши прокурора, захисників, обвинувачених, приходить до наступного.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців, випливає зі змісту ст. 331 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Не виконання хоча б однієї з вищезазначених умов призводить до іншого правового результату, ніж застосування запобіжного заходу у відповідності до заявленого клопотання.

Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку запобіжного заходу має відповідати загальним вимогам, встановленим у ст. 184 КПК України щодо клопотання про обрання запобіжного заходу. Разом з тим з метою унеможливлення непропорційного втручання у право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість клопотання про продовження строку запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, має також містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, для задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу, суду необхідно встановити не тільки стандарту сукупність умов, наявність якої є необхідною для обрання запобіжного заходу, але і встановити той факт, що ризики, які стали причиною для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати або з`явилися нові ризики, передбачені у ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Вимоги щодо форми та змісту клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу визначені приписами ч. 2, 3 ст. 201 КПК України.

Отже, для задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу, суду необхідно встановити, що потреба в застосуванні до обвинуваченого конкретного запобіжного заходу відпала, а інший (більш м`який) запобіжний захід здатен забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та здатен запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Положеннями ст. 194 КПК України, крім іншого, визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.

Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.

Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

Таким чином, оцінка заявлених ризиків передбачає дотримання слідчим суддею/судом стандарту «достатніх підстав (доказів)».

Наведений стандарт під час оцінки ризиків не передбачає надання стороною, яка звернулась з клопотанням надати беззаперечні докази вчинення та/або намір вчинення підозрюваним/обвинуваченим діянь, які є ризиками, визначеними ст. 177 КПК України, однак передбачає наведення ініціатором клопотання таких аргументів, які з високою імовірністю можуть свідчити про те, що підозрюваний/обвинувачений може вдатись до вчинення таких дій.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Викладене узгоджується з практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, наведеною у постановах від 23.01.2024 у справі № 991/11249/23, від 04.12.2024 у справі № 991/11676/24 та низці інших.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 17.08.2024 року та ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.01.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 28.02.2025 року включно. В подальшому ухвалами суду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово подовжувався. Ухвалою суду від 22.07.2026 року строк тримання під вартою продовжено по 19.09.2026 року включно.На даний час судовий розгляд триває, суд продовжує дослідження доказів по справі.

При постановленні ухвал про обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судами було констатовано наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України, а також наявність ризиків вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

На даний час в межах судового провадження проведено підготовче судове засідання, розпочато судовий розгляд, досліджуються письмові докази сторони обвинувачення, свідки та потерпілі по справі ще не допитані.

З огляду на відсутність нових фактичних обставин, продовження дослідження доказів сторони обвинувачення, у суду відсутні підстави для інших висновків в частині обґрунтованості обвинувачення, ніж тих, що були викладені у вищезазначених ухвалах.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність правової підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу, а саме наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні чотирьох кримінальних правопорушень, три з яких є тяжкими злочинами, за кожне з яких передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, та знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, з метою уникнення відповідальності, може переховуватися від суду. Суд також враховує особливу суспільну небезпечність, інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 186 КК України.

Судом також враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 одружений, має двох дітей, матір похилого віку, яка є інвалідом 3 групи загального захворювання, постійне місце проживання, офіційно працевлаштований. Разом з тим, сукупність вказаних факторів не створюють переваги над ризиком вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно не усувають будь-якого сумніву щодо існування такого ризику.

За таких обставин, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість покарання, яке може бути до нього застосоване у разі доведеності винуватості, обвинувачений з високою вірогідністю може переховуватись від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд також враховує воєнний стан в Україні, введений Указом Президента України від 24.02.2022 (неодноразово продовжений, не скасований та не відмінений), п. 3 ч.1 ст. 138 КПК України, відповідно до якого непереборною силою є епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини, п. 8 рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022, відповідно до якого у розумінні ст. 177 КПК України новими ризиками, які виправдовують тримання особи під вартою, безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Суд вважає доведеним продовження існування ризику того, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду, що непоправно позначиться на виконанні завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

У межах даного кримінального провадження не досліджені всі докази, наявні свідки та потерпілі, показання яких в силу положень ст. 352 КПК України мають бути досліджені судом безпосередньо під час судового розгляду, тому є пріоритетним створення умов, за яких показання допитаних під час досудового розслідування свідків, потерпілих будуть залишатися повними, точними та достовірними для їх подальшого дослідження під час судового розгляду.

Таким чином, суд вважає реальним ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно в будь-який спосіб впливати на свідків та потерпілих, що може призвести до неповноти, недостовірності чи неточності показань цих осіб під час їх допиту в судовому розгляді, тому суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зважаючи на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може будь-яким іншим чином перешкоджати руху цього кримінального провадження. Таким чином, суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи мету, спосіб та обстановку вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, конкретні обставини вчинення діянь, вчинення яких інкримінується ОСОБА_5 , особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зважаючи на доведеність існування ризиків вчинення дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом встановлено, що ОСОБА_5 , не маючи суттєвих стримуючих соціальних факторів, може вчинити інше кримінальне правопорушення, тому на думку суду є доведеним наявність ризику вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд зазначає, що у клопотанні прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлена об`єктивна наявність таких ризиків, а відтак твердження прокурора про те що ризики, на які він посилається у своєму клопотанні, не відпали, не зменшились та є актуальними. Доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.

Судом враховуються положення ч. 3 ст. 176 КПК України при вирішенні питання про справедливість та пропорційність запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 5 ст. 9 КПК України наголошує, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labitav.Italy» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , будучи раніше не судимим, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України. Санкцією ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Отже, судом встановлено наявність виключної правової підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відповідно і можливість продовження строку тримання під вартою.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу та зменшення визначеного судом розміру застави, суд зазначає наступне.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на тривале перебування обвинуваченого під вартою, смерть його батька та необхідність догляду за його матір`ю похилого віку, яка, за твердженням захисника, залишилася одна та потребує допомоги, а ОСОБА_5 є єдиною особою, яка може її надавати.

Також захисник вказував на недоведеність та формальність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначав про відсутність належної оцінки таких ризиків та вважав визначений розмір застави непомірним для обвинуваченого, оскільки, на думку захисту, його визначено без належного врахування майнового стану ОСОБА_5 . У зв`язку з цим просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням відповідних процесуальних обов`язків.

Суд враховує наведені стороною захисту обставини, однак не вважає їх достатніми для зміни застосованого щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжний захід застосовується з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання, роботи або навчання, репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих раніше запобіжних заходів та інші обставини.

При цьому суд погоджується з тим, що сам по собі факт тривалого перебування особи під вартою не може бути єдиною та самостійною підставою для автоматичної зміни запобіжного заходу на більш м`який. Тривалість застосування запобіжного заходу підлягає оцінці судом у сукупності з характером та тяжкістю пред`явленого обвинувачення, стадією судового розгляду, актуальністю встановлених ризиків та можливістю їх нейтралізації шляхом застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу.

Щодо посилань захисника на сімейні обставини, а саме смерть батька обвинуваченого та необхідність догляду за його матір`ю похилого віку, суд зазначає, що такі обставини заслуговують на увагу та враховуються при вирішенні питання про запобіжний захід.

Водночас стороною захисту не надано суду достатніх документально підтверджених відомостей щодо стану здоров`я матері ОСОБА_5 , її фактичної потреби у постійному сторонньому догляді, неможливості отримання нею допомоги від інших осіб або відповідних соціальних служб, а також того, що саме ОСОБА_5 є єдиною особою, яка об`єктивно може забезпечувати необхідний їй догляд.

За таких обставин наведені твердження захисника не можуть самі по собі бути визнані достатньою підставою для висновку про необхідність зміни обвинуваченому запобіжного заходу.

Оцінюючи доводи захисника про формальність та недоведеність ризиків, суд зазначає, що наявність ризиків має оцінюватися не ізольовано, а у взаємозв`язку з усіма обставинами кримінального провадження.

Ризик є обґрунтованою ймовірністю вчинення обвинуваченим певних дій у майбутньому, а тому відсутність факту реалізації відповідного ризику у попередній період сама по собі не свідчить про його повне припинення.

При цьому судом враховується, що застосування запобіжного заходу не є покаранням за пред`явлене обвинувачення, а спрямоване виключно на забезпечення належної процесуальної поведінки особи та запобігання встановленим ризикам.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_10 про зменшення визначеного судом розміру застави, суд зазначає наступне.

Захисник обґрунтовував необхідність зменшення розміру застави, посилаючись на те, що визначений її розмір є непомірним для обвинуваченого та не відповідає його майновому стану. При цьому зазначав, що ОСОБА_5 тривалий час перебуває під вартою, його батько помер, а мати похилого віку залишилася сама та потребує допомоги, яку, за твердженням захисника, може надавати виключно її син.

Суд враховує наведені стороною захисту обставини, однак вважає, що вони не дають достатніх підстав для зменшення визначеного судом розміру застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу.

Таким чином, майновий та сімейний стан обвинуваченого є обставинами, які підлягають врахуванню при визначенні розміру застави, однак висновок про непомірність застави має ґрунтуватися на об`єктивних даних щодо фактичного майнового стану особи.

У даному випадку сторона захисту не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували непомірність визначеного розміру застави саме для ОСОБА_5 .

Зокрема, суду не надано документів щодо розміру доходів обвинуваченого, наявності у нього нерухомого чи рухомого майна, грошових коштів, майнових зобов`язань, фактичних витрат та інших обставин, які б дозволяли суду об`єктивно оцінити його майновий стан та встановити, що визначений розмір застави є для нього фактично непосильним.

Посилання захисника на сімейні обставини обвинуваченого, а саме смерть його батька та необхідність допомоги матері похилого віку, судом враховуються, разом із тим зазначені обставини самі по собі не свідчать про непомірність застави та не підтверджують неможливість її внесення.

На підставі викладеного вище у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу та зменшення визначеного судом розміру застави, слід відмовити.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , яке мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, а також наявністю ризиків вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Розглянувши матеріали поданого клопотання, заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2024 року обвинуваченому ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без альтернативного запобіжного заходу у виді застави. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2024 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою було продовжено з можливістю внесення застави у розмірі 908 400 грн. 00 коп.

13.11.2024 року обвинувачений ОСОБА_7 був звільнений з-під варти у зв`язку з внесенням застави, у зв`язку з чим відповідно до ухвали слідчого судді від 11.11.2024 року до нього застосовуються визначені процесуальні обов`язки.

На думку суду, розмір застави, визначений обвинуваченому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2024 року, в повній мірі гарантує виконання покладених на нього обов`язків. Цей розмір є таким, щоб загроза його втрати утримувала обвинуваченого від порушення встановлених процесуальними нормами та\або покладених судом на нього обов`язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.01.2025 року строк дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , було продовжено до 15.02.2025 року включно. В подальшому ухвалами суду строк дії процесуальних обов`язків неодноразово подовжувався. Ухвалою суду від 22.07.2026 року строк дії процесуальних обов`язків продовжено по 19.09.2026 року включно. На даний час судовий розгляд триває, судом досліджуються докази по справі.

Судом не встановлено наявності підстав для скасування чи зміни обов`язків. У зв`язку з цим клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , підлягає задоволенню.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_11 про зменшення визначеного судом розміру застави, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання сторона захисту посилається, зокрема, на те, що визначений розмір застави у сумі, що відповідає 80 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є для обвинуваченого надмірним та непомірним, з огляду на його майновий і сімейний стан.

Також захист зазначає, що ОСОБА_7 є дрібним підприємцем, отримувані ним доходи не відповідають визначеному розміру застави, кошти для її внесення були зібрані у друзів та колег, які вимагають їх повернення, а також посилається на необхідність утримання двох сімей, у яких є малолітня дитина та син з інвалідністю з дитинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України у виняткових випадках, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті, розмір застави може бути визначений у розмірі, який перевищує встановлені законом межі.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розміру застави суд повинен оцінювати сукупність обставин, а не виключно майновий стан обвинуваченого.

При цьому сторона захисту, порушуючи питання про зменшення розміру застави, повинна належним чином обґрунтувати наявність обставин, які свідчать про те, що визначений судом розмір застави є для обвинуваченого непомірним.

Однак до поданого клопотання стороною захисту не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у ньому обставин. Зокрема, відсутні документальні підтвердження: фактичного розміру доходів ОСОБА_7 від підприємницької діяльності; його майнового стану; наявності чи відсутності іншого майна та грошових активів; факту отримання коштів для внесення застави в борг; розміру та умов такого боргового зобов`язання; наявності у особи, яка нібито надала кошти, вимоги про їх повернення; фактичних витрат ОСОБА_7 на утримання членів сім`ї; обставин щодо стану здоров`я та утримання сина з інвалідністю; необхідності утримання малолітньої дитини.

Отже, наведені стороною захисту твердження фактично мають характер припущень та не підтверджені відповідними доказами.

Саме по собі посилання на те, що кошти для внесення застави були позичені у друзів та колег, не свідчить про непомірність визначеного розміру застави. Вказана обставина також не підтверджує відсутність у обвинуваченого та пов`язаних із ним осіб можливості забезпечити виконання заставодавцем відповідних обов`язків.

Так само саме по собі посилання на наявність на утриманні дітей не свідчить про непомірність застави без встановлення конкретного майнового та фінансового становища обвинуваченого, його доходів, витрат, наявного майна та інших джерел фінансування.

Крім того, твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_7 є «дрібним підприємцем» та отримує доходи, які не відповідають розміру застави, саме по собі не може бути покладене в основу висновку про непомірність застави, оскільки такі твердження не підтверджені документально.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій.

Згідно зі ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених цим Кодексом, покладається на сторону, яка їх заявляє, якщо інше прямо не передбачено КПК України.

Таким чином, саме сторона захисту, порушуючи питання про зменшення розміру застави з посиланням на конкретні обставини майнового та сімейного стану обвинуваченого, повинна надати суду відповідні матеріали на підтвердження своїх доводів.

Ненадання таких доказів позбавляє суд можливості зробити об`єктивний висновок про те, що визначений розмір застави є для ОСОБА_7 непомірним.

При цьому визначений судом розмір застави не має оцінюватися виключно як фінансове навантаження на обвинуваченого. Застава є запобіжним заходом, метою якого є забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Зменшення розміру застави без встановлення істотної зміни обставин, які враховувалися судом при її визначенні, та без належного підтвердження непомірності її розміру фактично може нівелювати мету застосування такого запобіжного заходу.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження не вбачається обставин, які б свідчили про те, що після визначення розміру застави настали нові істотні обставини, які об`єктивно зумовлюють необхідність її зменшення.

Відповідно до ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник мають право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, у тому числі про зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, та способу їх виконання.

Однак реалізація зазначеного права не означає автоматичної зміни визначеного судом запобіжного заходу чи розміру застави. Для його зміни мають бути встановлені та належним чином підтверджені відповідні обставини.

У цьому випадку таких обставин стороною захисту не доведено.

З огляду на викладене, клопотання захисника про зменшення розміру застави є необґрунтованим, а наведені в ньому доводи не підтверджені належними доказами.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_11 про зміну обов`язків, суд зазначає наступне.

Суд не погоджується з доводами захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та вважає їх такими, що не дають підстав для відмови у продовженні застосування до обвинуваченого запобіжного заходу та для зміни покладених на нього процесуальних обов`язків.

Дійсно, як зазначає сторона захисту, ОСОБА_7 протягом тривалого часу перебуває не утримується під вартою, належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов`язки, з`являється за викликами суду, не допускав їх порушення та, за наявними у суду відомостями, після застосування до нього запобіжного заходу не вчинив нових кримінальних правопорушень.

Водночас зазначені обставини самі по собі не свідчать про повне припинення існування ризиків, які стали підставою для застосування та подальшого продовження запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України запобіжний захід застосовується не як покарання за інкриміноване особі кримінальне правопорушення, а з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання передбаченим законом ризикам.

При цьому при вирішенні питання щодо необхідності подальшого застосування запобіжного заходу суд оцінює не лише фактичну поведінку особи у минулому, а й наявність обґрунтованої можливості настання відповідних ризиків у майбутньому з урахуванням усієї сукупності обставин кримінального провадження.

Тривале дотримання ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків свідчить про його належну процесуальну поведінку та враховується судом на його користь. Разом з тим така поведінка не є безумовною підставою для висновку про те, що ризики, з метою запобігання яким застосовано відповідний запобіжний захід, автоматично припинили своє існування.

Суд також враховує, що ОСОБА_7 має статус обвинуваченого у кримінальному провадженні, судовий розгляд якого на цей час не завершено, а тому обов`язок суду щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого зберігається.

При цьому суд не виходить виключно з тяжкості пред`явленого обвинувачення чи можливого покарання, оскільки сама по собі тяжкість кримінального правопорушення не може бути достатньою підставою для обмеження прав особи. Водночас тяжкість пред`явленого обвинувачення та можливе покарання є обставинами, які відповідно до ст. 178 КПК України підлягають оцінці у сукупності з іншими даними про особу обвинуваченого та обставинами кримінального провадження.

Таким чином, наведена стороною захисту позитивна характеристика поведінки ОСОБА_7 протягом попередніх двох з половиною років не спростовує інших обставин, які були враховані судом при вирішенні питання про застосування та продовження запобіжного заходу, та не дає достатніх підстав для висновку про повне усунення відповідних ризиків.

Отже в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_11 в цій частині слід відмовити.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених обов`язків відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , яке мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України, та наявністю ризиків вчинення дій, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Судом встановлено, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.07.2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_14 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

28.07.2026 року обвинувачений ОСОБА_14 був звільнений з-під варти у зв`язку з внесенням застави, у зв`язку з чим відповідно до ухвали суду від 22.07.2026 року до нього застосовуються визначені процесуальні обов`язки.

На думку суду, розмір застави, визначений обвинуваченому ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.07.2026 року, в повній мірі гарантує виконання покладених на нього обов`язків. Цей розмір є таким, щоб загроза його втрати утримувала обвинуваченого від порушення встановлених процесуальними нормами та\або покладених судом на нього обов`язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку.

На даний час судовий розгляд триває, судом досліджуються докази по справі.

Судом не встановлено наявності підстав для скасування обов`язків. У зв`язку з цим клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого підлягає задоволенню.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , яке мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, та наявністю ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Судом встановлено, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.04.2026 року відносно обвинуваченого продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

20.04.2026 року обвинувачений ОСОБА_4 був звільнений з-під варти у зв`язку з внесенням застави, у зв`язку з чим відповідно до ухвали суду від 08.04.2026 року до нього застосовуються визначені процесуальні обов`язки.

На думку суду, розмір застави, визначений обвинуваченому ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.04.2026 року, в повній мірі гарантує виконання покладених на нього обов`язків. Цей розмір є таким, щоб загроза його втрати утримувала обвинуваченого від порушення встановлених процесуальними нормами та\або покладених судом на нього обов`язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку.

На даний час судовий розгляд триває, судом досліджуються докази по справі.

Судом не встановлено наявності підстав для скасування обов`язків. У зв`язку з цим клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого підлягає задоволенню.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_8 про зменшення визначеного судом розміру застави, суд зазначає наступне.

Оцінюючи доводи захисника в частині необхідності зменшення визначеного судом розміру застави, суд зазначає наступне.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_8 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись, зокрема, на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним покладених судом процесуальних обов`язків, відсутність спроб впливу на учасників кримінального провадження, ухилення від суду чи перешкоджання кримінальному провадженню. Також захисник просила зменшити розмір застави, зазначаючи, що застава виконала свою функцію, а подальше її утримання створює для обвинуваченого та його сім`ї надмірний майновий тягар.

Крім того, захисник посилалася на нову обставину, яка, на її думку, є підставою для зменшення розміру застави, а саме на те, що заставу за обвинуваченого ОСОБА_4 внесла його мати, яка на даний час проживає за кордоном. За твердженням захисника, для внесення застави мати обвинуваченого була змушена продати належне їй єдине житло, а у зв`язку з необхідністю повернення до України наразі позбавлена можливості користуватися коштами, внесеними як застава, та не має іншого житла.

Водночас зазначені доводи захисту не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Зокрема, стороною захисту не надано суду документів, які б підтверджували факт належності матері ОСОБА_4 відповідного нерухомого майна, його продаж саме з метою внесення застави, фактичну вартість такого майна, джерело походження коштів, внесених як заставу, факт проживання матері обвинуваченого за кордоном, необхідність її повернення саме до України, а також відсутність у неї іншого житла чи інших коштів або майна, за рахунок яких вона могла б забезпечити свої житлові потреби.

Так само суду не надано будь-яких документів, які б підтверджували, що внесення застави фактично призвело до виникнення для заставодавця такого майнового становища, яке можна вважати надмірним або таким, що об`єктивно унеможливлює її подальше виконання.

Таким чином, наведені захисником обставини ґрунтуються виключно на її поясненнях та твердженнях і не підтверджені об`єктивними даними, на підставі яких суд мав би можливість перевірити їх достовірність та оцінити їх вплив на розмір застави.

Суд при цьому враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави враховуються, зокрема, майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Разом із тим посилання на майновий стан особи саме по собі не є достатньою підставою для зменшення вже визначеного судом розміру застави. Для вирішення такого питання суд повинен мати об`єктивні дані, які дозволяють встановити фактичний майновий стан обвинуваченого та/або заставодавця, а також оцінити, чи є визначений розмір застави надмірним та неспівмірним із завданнями запобіжного заходу.

У цьому випадку таких даних сторона захисту суду не надала.

Доводи захисника про те, що застава вже виконала свою функцію, також не є достатньою підставою для її зменшення.

Застава як запобіжний захід має забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого протягом усього періоду її застосування, а не лише на момент її внесення. Тому факт належного виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків свідчить про належну процесуальну поведінку обвинуваченого та враховується судом, однак сам по собі не означає, що необхідність у збереженні визначеного розміру застави відпала.

Навпаки, належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків свідчить про те, що встановлений судом запобіжний захід виконує своє превентивне призначення та забезпечує належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .

Суд також бере до уваги твердження захисту про те, що ОСОБА_4 не ухиляється від суду, не здійснює незаконного впливу на учасників кримінального провадження та не вчиняє дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню. Водночас такі обставини оцінюються судом у сукупності з усіма іншими обставинами кримінального провадження і не свідчать самі по собі про необхідність зменшення розміру застави.

При цьому суд не встановив нових об`єктивних обставин, які б свідчили про істотну зміну майнового стану ОСОБА_4 або заставодавця після визначення розміру застави та які б обумовлювали необхідність його перегляду.

Посилання захисника на те, що мати обвинуваченого внесла заставу після продажу належного їй житла, за відсутності документального підтвердження зазначених обставин, не може бути покладено в основу висновку про надмірність визначеного розміру застави.

Крім того, суд зазначає, що питання про зменшення застави не може вирішуватися виключно виходячи з того, що її внесення створює для заставодавця певні майнові незручності. Визначений розмір застави має одночасно забезпечувати баланс між майновим становищем особи та необхідністю гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігати встановленим ризикам.

З огляду на те, що сторона захисту не надала належних доказів на підтвердження обставин, на які посилається як на підставу для зменшення застави, суд не має об`єктивних підстав для висновку про те, що визначений розмір застави на цей час є непомірним або втратив свою процесуальну необхідність.

Таким чином, наведені захисником обставини не свідчать про істотну зміну обставин, які враховувалися судом при визначенні розміру застави, та не дають підстав для його зменшення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що клопотання захисника про зменшення розміру застави є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193-194, 197, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без зменшення визначеного розміру застави, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити.

Клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу та зменшення розміру застави залишити без задоволення.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів по 07.11.2026 року включно.

Утримувати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у державній установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Розмір застави визначений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою суду від 22 липня 2026 року у розмірі 160 (сто шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 532 480 (п`ятсот тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок - залишити без змін.

Сума застави протягом дії ухвали може бути внесена у національній грошовій одиниці як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в Київській області, ЄДРПОУ 26268119, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

Залишити без змін покладені ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01.06.2026 року, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки:

- прибувати до суду в судові засідання за кожним викликом;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування та/або місця роботи (служби);

- повідомляти прокурора та суд про необхідність зміни свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю;

- не відлучатися за межі Вишгородського району Київської області та міста Києва, без дозволу прокурора або суду.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою суду обов`язків - 60 днів, з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно та письмово прокурора Вишгородської окружної прокуратури та Вишгородський районний суд Київської області.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається затриманому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - задовольнити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_11 про зменшення розміру застави та зміни обов`язків покладених судом залишити без задоволення.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк покладених на нього процесуальних обов`язків:

- прибувати за першим викликом до прокурора та суду;

- не відлучатись за межі Вишгородського району Київської області та міста Києва без дозволу прокурора та суду;

- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

- повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв`язку;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків встановити по 07.11.2026 року включно.

Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк покладених на нього процесуальних обов`язків:

- прибувати до суду в судові засідання за кожним викликом;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування та/або місця роботи (служби);

- повідомляти прокурора та суд про необхідність зміни свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю,

- не відлучатися за межі Вишгородського району Київської області та міста Києва, без дозволу прокурора або суду.

Строк дії обов`язків встановити по 07.11.2026 року включно.

Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Клопотання захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_8 про зменшення розміру застави залишити без задоволення.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк покладених на нього процесуальних обов`язків:

- прибувати до суду в судові засідання за кожним викликом;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування та/або місця роботи (служби);

- повідомляти прокурора та суд про необхідність зміни свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю,

- не відлучатися за межі Вишгородського району Київської області та міста Києва, без дозволу прокурора або суду.

Строк дії обов`язків встановити по 07.11.2026 року включно.

Повідомити обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії, є невиконанням обов`язків, покладених судом на підозрюваного, обвинуваченого при обранні запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання та судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали проголошено 11.09.2026 року об 11 год. 30 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1