Рішення № 139681611, 10.09.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/813/26

Номер провадження 2/530/713/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 Зіньківський районний суд Полтавської області в склад головуючого судді Ситник О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Зіньків Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

16.04.2026 року до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшли матеріали позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 18.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 121480410 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора MNV4C67Z. На підставі вказаного договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 5350,00 грн на платіжну картку через банк-провайдер. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, уклавши до кредитного договору № 121480410 Додаткові угоди від 12.12.2020 р., від 19.18.2020 р., у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 15500,00 грн.

28.11.2018 року між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога»» та ТОВ Таліон Плюс було укладено договір факторингу № 28/1118-01, та в подальшому додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну Договору факторингу, відповідно до яких до ТОВ Таліон Плюс перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 .. На виконання договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги № 122 від 23.02.2021 р.

05.08.2020 року між ТОВ Таліон Плюс та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 05/0820-01. На виконання договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 р., відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2

11.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 за договором факторингу до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_2 на загальну суму 55109,10 грн., яка складається з: 15500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 36609,10 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідач ОСОБА_2 не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із вказаним позовом до суду, заборгованість за кредитним договором №121480410 від 18.12.2020 року становить 55109,10 гривень. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь заборгованість у розмірі 55109,10 грн та судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 13.05.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно відповіді на запит Опішнянської селищної ради Полтавської області від 12.05.2026 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила прізвище на « ОСОБА_3 » та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

10.07.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Працевитого Г.О. надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено що, позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» недоведено наявність у відповідача ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення тіла кредиту у розмірі 15500,00 грн, та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перерахування грошових коштів за кредитом, а нарахування відсотків у розмірі 39609,10 є неправомірним, оскільки відбувалося понад строк кредитування, також докази про укладення договорів факторингу та підтвердження їх оплати надано не в повному обсязі, що унеможливлює встановлення дійсності такого доказу. Відповідач заперечує проти вказаного розміру судових витрат та вважає його об`єктивно завищеним, тому просить зменшити розмір цих витрат, а також стягнути з ТОВ «ФК «ЕЙС» на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

10.07.2026 року від представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначено, що додаткові угоди є частиною виконання кредитного договору, з метою уточнення або змін умов основного договору, тому навіть за відсутності підписів, додаткові угоди мають юридичну силу та не є підставою для визнання їх недійсними. Також повідомляють, що всі відсотки нараховані в межах погоджених умов кредитного договору, а уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил, які є його невід`ємною частиною. Первинний кредитор ініціював платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача та надав електронні повідомлення від АТ «ЮНЕКСБАНК», про те, що відповідні перерахування було здійснено успішно, тобто позивач довів факт отримання відповідачем коштів, а отже зобов`язання останнього за кредитним договором. І хоча відповідач ставить під сумнів вищезгадані факти, проте в той же час ним не надано належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів, що даний рахунок йому не належить, чи того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку чи виписки по ньому. Стосовно укладення договорів факторингу та реєстрів прав вимоги повідомляють, що всі необхідні документи долучені до позовної заяви та містять необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу, зокрема і платіжні інструкції, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги на кожному етапі переходу права вимоги (додаток 13,16,20 до позовної заяви), а відповідач неодноразово стверджує про відсутність таких доказів, що свідчить про свідоме викривлення фактичних обставин або як намагання сформувати у суду хибне уявлення щодо повноти доказової бази позичальника, а стягнення витрат правничої допомоги з ТОВ «ФК «ЕЙС» у розмірі 5000,00 грн, встановлені довільно, без урахування об`єктивних факторів, необґрунтованим та завищеним відносно складності справи, тому просять позов задоволити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що 18.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 121480410 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора MNV4C67Z. На підставі вказаного договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 5350,00 грн на платіжну картку через банк-провайдер. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, уклавши до кредитного договору № 121480410 Додаткові угоди від 12.12.2020 р., від 19.18.2020 р , у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 15500,00 грн.

28.11.2018 року між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога»» та ТОВ Таліон Плюс було укладено договір факторингу № 28/1118-01, та в подальшому додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну Договору факторингу, відповідно до яких до ТОВ Таліон Плюс перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 .. На виконання договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги № 122 від 23.02.2021 р.

05.08.2020 року між ТОВ Таліон Плюс та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 05/0820-01. На виконання договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 р., відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2

11.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 за договором факторингу до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_2 на загальну суму 55109,10 грн., яка складається з: 15500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 36609,10 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідач ОСОБА_2 не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із вказаним позовом до суду, заборгованість за кредитним договором №121480410 від 18.12.2020 року становить 55109,10 гривень. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь заборгованість у розмірі 55109,10 грн та судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів в загальній сумі 11500,00 грн підтверджується довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 80-83).

Згідно з наданим позивачем випискою з особового рахунку за кредитним договром № 121480410 від 18.12.2020 р., заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 55109,10 грн., яка складається з: 15500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 36609,10 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с. 56).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

У п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналізуючи вищевказані положення вбачається, що кредитний договір № 121480410 від 18.12.2020 року укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Стосовно укладення договорів факторингу

28.11.2018 року між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога»» та ТОВ Таліон Плюс було укладено договір факторингу № 28/1118-01, та в подальшому додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну Договору факторингу, відповідно до яких до ТОВ Таліон Плюс перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 .. На виконання договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги № 122 від 23.02.2021 р.

05.08.2020 року між ТОВ Таліон Плюс та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 05/0820-01. На виконання договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 р., відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2

11.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 за договором факторингу до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_2 на загальну суму 55109,10 грн., яка складається з: 15500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 36609,10 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

До матеріалів справи долучені копії: договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. з Додатковими угодами, витягу з Реєстру прав вимоги № 122 від 23.02.2021 р., акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження факторингової операції за цим договором, договору факторингу № 05/0820-01 р. від 05.08.2020 р. з Додатковими угодами, витягу з Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 р., акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження факторингової операції за цим договором, договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 р. з Додатковими угодами, витягу з Реєстру прав вимоги за цим договором, акт прийому-передачі Реєстру боржників за цим договором, платіжні інструкції щодо сплати фінансування по реєстру боржників договору факторингу від № 11/07/25-Е від 11.07.2025 р. Також, на підтвердження переходу права вимоги за Реєстрами Боржників до Договорів Факторингу Позивач долучає платіжні інструкції, що свідчать про сплату ціни продажу за вищезазначеними Реєстрами Боржників та виконання Позивачем своїх обов`язків за Договором Факторингу .

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно кредитного Договору, строк кредитування становить 30 днів. Відповідач свої зобов`язання не виконав, тіло кредиту не повернув.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Оскільки відповідач отримав кошти та не повернув їх, вимога про стягнення тіла кредиту в розмірі 15500,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення відсотків за користування кредитом за період після закінчення строку договору, суд застосовує актуальну практику Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду (постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц та від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц), право кредитодавця на нарахування договірних процентів припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Звернення з позовом або сплив строку змінює порядок і строк дії договору, після чого нарахування договірних відсотків є неправомірним. Після спливу строку дії договору кредитор має право вимагати лише застосування наслідків прострочення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Оскільки строк дії кредитного договору становив 30 днів з 18.12.2020 по 17.01.2021 , нарахування позивачем відсотків у розмірі 4736 грн 68 коп є правомірним виключно в межах цього строку ,що підтверджується розрахунком заборгованості ( а.с.78).

Розрахунок заборгованості за відсотками, здійснений позивачем після 17.01.2021 року, суперечить чинному законодавству та практиці Верховного Суду.

Таким чином, обґрунтована сума відсотків становить 4736,68 грн. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення відсотків у розмірі 34872,42 грн. (39609,10 грн. заявлених 4736,68 грн. обґрунтованих) слід відмовити.

Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 15500,00 грн. тіло та 4736,68 грн. відсотки, а всього 20236,68 грн.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 36,72 % (20236,68 грн / 55109,10 грн).

Відповідно, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 977,63 грн. (2662,40х36,72%/100=977,63).

Відповідно до частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, при визначенні та розподілі судових витрат у вигляді правничої допомоги необхідно враховувати їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру та співмірність зі складністю справи і пропорційність до ціни позову.

Так, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат, суд враховує, що дана справа не є складною ні з фактичної, ні з правової точки зору, стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, не потребувала проведення судових експертиз, допиту свідків, дослідження значного обсягу доказів чи підготовки складних процесуальних документів. Позовна заява та інші подані процесуальні документи є типовими для даної категорії спорів, а правова позиція позивача ґрунтується на усталеній судовій практиці та стандартному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, ціну позову, значення справи для сторін, розгляд справи проводився без виклику сторін ,участі у судових засіданнях адвокат не приймав, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, суд доходить висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Крім цього відповідач просить стягнути з позивача понесені судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

На підтвердження залучення правничої допомоги представником позивача надано суду копію додаткового договору від 06.07.2026 р. до договору про надання правової допомоги 06.07.2026 р, укладений між ОСОБА_1 та АБ «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого» та копія ордеру. Оскільки відповідачем не надано документальне підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, суд приходить до висновку, що відповідачу в задоволенні вимог в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, в розмірі 5000,00 грн - відмовити.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ЕЙС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 527, 530, 549, 551, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст.12,13, 81, 210, 247, 258-259, 263-268,274-279,280,279,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ЕЙС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, суму заборгованості за кредитним договором № 121480410 від 18.12.2020 р. у розмірі 20236 (двадцять тисяч двісті тридцять шість) грн. 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, - судовий збір в сумі 977 ( дев`ятсот сімдесят сім) грн 63 коп.та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про стягнення з позивача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн відмовити .

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ситник