Ухвала суду № 139676655, 09.09.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 Справа №607/19396/26 Провадження №1-кс/607/6139/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , її представника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотанняначальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42026210000000043 від 12.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2026 року начальник відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні №42026210000000043 від 12.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про накладення арешту на вилучені під час обшуку в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , грошові кошти купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США, у кількості 621 (шістсот двадцять одна) штуки, на загальну суму 62 100 (шістдесят дві тисячі сто) доларів США.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив про те, щопід час проведення у кримінальному провадженні №42026210000000043 від 12.02.2026 обшуку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_4 , було виявлено та вилучено грошові кошти в загальній сумі 62 100 (шістдесят дві тисячі сто) доларів США. При цьому ОСОБА_4 не надала документів чи інших об`єктивних відомостей, які б підтверджували джерело походження зазначених грошових коштів, обставини їх набуття та правові підстави зберігання такої суми готівкових коштів. Водночас матеріалами кримінального провадження зафіксовано систематичні контакти ОСОБА_4 з ОСОБА_7 та іншими особами з приводу вирішення питань, пов`язаних із зарахуванням осіб до закладів освіти, оформленням документів, проходженням навчання та складанням іспитів, у тому числі за грошову винагороду. Вважає, що виявлення за місцем проживання ОСОБА_4 значної суми готівкових коштів у розмірі 62 100 доларів США, джерело походження яких на момент проведення обшуку документально не підтверджено, у сукупності з матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, результатами обшуків та іншими доказами дає обґрунтовані підстави вважати, що зазначені грошові кошти могли бути одержані внаслідок кримінально протиправної діяльності, яка є предметом досудового розслідування, та/або становити доходи від такого майна. Зазначивши, що на даному етапі досудового розслідування існує сукупність достатніх підстав та об`єктивних відомостей вважати, що вилучені 03.09.2026 за місцем проживання ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 62 100 доларів США можуть відповідати ознакам майна, передбаченого пп. 1, 2 ч. 1 ст. 96-2 КК України, та в подальшому можуть бути предметом спеціальної конфіскації, тому просить клопотання задовольнити.

Прокурор Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив задовольнити. Водночас повідомив, що на даний час ОСОБА_4 не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також вилучені в ході обшуку за місцем проживання останньої грошові кошти в сумі 62 100 (шістдесят дві тисячі сто) доларів США не ідентифіковані як такі, що набуті злочинним шляхом.

Власник майна ОСОБА_4 та її представник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили щодо накладення арешту на зазначені у клопотанні грошові кошти, зважаючи на відсутність доказів того, що вони були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, тому в задоволенні клопотання прокурора просили відмовити.

Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310,311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, для накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації обов`язковою умовою є наявність чітких, об`єктивних та перевірених даних, які пов`язують конкретне майно (грошові кошти) із вчиненням кримінального правопорушення. Проте в порушення вимог ст. 171 КПК України, органом досудового розслідування не надано жодних належних та допустимих доказів, які б ідентифікували вилучені 03.09.2026 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти на загальну суму 62 100 (шістдесят дві тисячі сто) доларів США як такі, що здобуті злочинним шляхом, або є доходами від вчинення злочину. Матеріали клопотання містять лише припущення органу слідства щодо незаконного походження вказаних коштів, що в силу ч. 3 ст. 62 Конституції України не може бути покладено в основу судового рішення.

Крім того в судовому засіданні встановлено, що на момент розгляду клопотання у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Зважаючи на відсутність повідомлення про підозру, а також повну відсутність доказів, які б ідентифікували вилучені грошові кошти як об`єкт, що відповідає критеріям ст. 96-2 КК України, слідчий суддя вважає, що правові підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації відсутні.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором на час звернення до суду із клопотанням про арешт майна не долучено належних доказів на підтвердження фактичних обставин, викладених у ньому, а тому в задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 132, 170-172 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42026210000000043 від 12.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1