Ухвала суду № 139675171, 10.09.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/3142/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О.А.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області у цивільній справі №297/3142/25 задоволено позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 56 960,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

04 серпня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, у якій заявниця просить розстрочити виконання зазначеного рішення суду та встановити графік щомісячного погашення заборгованості без застосування заходів примусового виконання до закінчення строку розстрочки.

Заява мотивована тим, що одночасна сплата всієї присудженої суми є для заявниці неможливою та істотно погіршить матеріальне становище її сім`ї. Заявниця зазначає, що є матір`ю, яка самостійно утримує малолітню дитину, а відомості про батька дитини внесено до актового запису про народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Посилаючись на намір добровільно виконати рішення суду, просить надати їй можливість сплачувати заборгованість частинами, зокрема по 5 696,00 грн щомісяця, або в іншому розмірі, визначеному судом.

На підтвердження викладених обставин до заяви додано копію свідоцтва про народження дитини та витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду заяви, у судове засідання не з`явилися, що відповідно до частини другої статті 435 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши заяву, додані до неї документи та матеріали цивільної справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади й органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права особи на судовий захист і завершальною стадією судового провадження. Невиправдана затримка виконання рішення може призвести до порушення права стягувача на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин першої та другої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця встановити або змінити спосіб чи порядок його виконання. Заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк із дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно із частиною третьою статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд відповідно до частини четвертої статті 435 ЦПК України враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому розстрочення виконання судового рішення означає виконання рішення окремими частинами в установлені судом строки. Надання розстрочки є правом, а не обов`язком суду, і допускається лише за наявності належно підтверджених обставин, які об`єктивно та істотно ускладнюють виконання рішення у звичайному порядку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Отже, обов`язок доведення наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на особу, яка звернулася із заявою про розстрочення його виконання.

Як вбачається з матеріалів заяви, на підтвердження свого складного матеріального становища ОСОБА_1 посилається на самостійне утримання малолітньої дитини та подає документи, які підтверджують народження дитини й внесення відомостей про її батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Суд ураховує зазначені обставини та не ставить під сумнів необхідність утримання заявницею малолітньої дитини. Водночас сам собою факт наявності на утриманні малолітньої дитини не є безумовною і достатньою підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Додані документи підтверджують сімейний статус заявниці, однак не містять відомостей про розмір її доходів, джерела отримання коштів, склад і вартість належного їй майна, наявність банківських рахунків, обсяг обов`язкових щомісячних витрат та інші обставини, які дозволили б суду об`єктивно оцінити її фактичне матеріальне становище.

Заявницею не подано довідки про доходи або заробітну плату, відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, документів про отримання соціальних виплат, допомоги чи інших доходів, доказів відсутності у неї рухомого або нерухомого майна, відомостей про залишки коштів на банківських рахунках, доказів витрат на лікування, оренду житла, оплату комунальних послуг чи інших обов`язкових витрат.

Також заявницею не надано доказів тяжкого захворювання її самої або членів її сім`ї, настання стихійного лиха, надзвичайної події чи існування інших виняткових обставин, які б об`єктивно перешкоджали виконанню судового рішення у встановленому законом порядку.

Зміст заяви містить лише загальне твердження про недостатність доходу для одночасного погашення заборгованості, однак конкретний розмір щомісячного доходу заявниці не зазначено та жодними доказами не підтверджено.

Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити співвідношення її доходів і витрат та встановити, чи є запропонований щомісячний платіж у розмірі 5 696,00 грн обґрунтованим і реально виконуваним.

Суд також ураховує, що загальна сума, присуджена до стягнення, становить 59 382,40 грн, з яких 56 960,00 грн заборгованість за кредитним договором та 2 422,40 грн судовий збір.

Водночас запропонований заявницею платіж у розмірі 5 696,00 грн щомісяця протягом десяти місяців забезпечує погашення лише заборгованості в сумі 56 960,00 грн та не охоплює присуджений до стягнення судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

У заяві не визначено точної кількості платежів, дати здійснення першого платежу, кінцевого строку виконання рішення та порядку погашення всієї присудженої судом суми. Отже, запропонований заявницею порядок виконання рішення не містить повного та узгодженого графіка його виконання.

Посилання заявниці на намір добровільно виконати рішення суду є позитивною обставиною, проте саме по собі не свідчить про наявність передбачених статтею 435 ЦПК України підстав для розстрочення його виконання. Доказів часткового добровільного погашення заборгованості або вчинення інших дій, спрямованих на виконання рішення, суду не надано.

Окремо суд зазначає, що вимога про встановлення графіка погашення заборгованості без застосування примусового виконання до закінчення строку розстрочки не узгоджується зі змістом статті 435 ЦПК України.

Надання розстрочки передбачає визначення судом строків і розмірів часткового виконання рішення, однак не означає скасування обов`язковості судового рішення, припинення виконавчого провадження чи безумовної заборони державному або приватному виконавцю вчиняти дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи заяву, суд повинен забезпечити справедливий баланс між інтересами боржника та стягувача. Майнові інтереси боржника не можуть бути єдиною підставою для тривалого невиконання рішення, оскільки це невиправдано обмежувало б право стягувача на своєчасне отримання присуджених коштів.

Будь-яке відстрочення або розстрочення виконання судового рішення повинне мати об`єктивний, винятковий та належно доведений характер, не створювати надмірного тягаря для стягувача і не перетворювати обов`язкове судове рішення на фактично невизначене у часі зобов`язання.

Оцінивши надані докази відповідно до статей 7681, 89 ЦПК України у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявницею не доведено наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_1 є необґрунтованою, не підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 18, 7681, 89, 247, 258261, 353355, 435 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Берегівського районного суду Закарпатської області у цивільній справі № 297/3142/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів із дня її проголошення.

Учасник справи, якому повну ухвалу не було вручено в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Іван ІЛЬТЬО