Ухвала суду № 139673975, 10.09.2026, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/406/25

Провадж.№ 1-кп/481/24/2026

УХВАЛА

/про продовження строку дії запобіжного заходу/

10.09.2026 року м. Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої по справі судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Новий Буг Миколаївської області клопотання прокурора Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , оскільки він обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення та може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні та вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується, а розгляд справи ще не завершився. У судовому засіданні 16.07.2026 обвинуваченому було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, закінчення строку запобіжного заходу 13.09.2026, а тому вважає, що ризики, які були встановлені досудовим розслідуванням передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України не відпали та є необхідність продовжити строк тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 повідомив про отримання клопотання прокурора та ознайомлення з ним, просив зменшити йому розмір застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав ризики не доведеними, підтримав подане ним письмове клопотання про зменшення розміру застави від 01.09.2026, оскільки визначений розмір застави є не співмірним.

Вислухавши пояснення учасників, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.3,8 Конституції України, ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 176, 177, 183, ч.1 ст.194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Суд зазначає, що ризиком є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від суду; ввчинення іших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків.

Суд ураховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_10 злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, суворість можливого покарання від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, роль керівника у складі організованої групи, вважає, що продовжує й надалі існувати ризик передбачений п.1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме переховування від суду.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року).

Актуальність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України визначається тим, що свідки, як і обвинувачені у кримінальному провадженні не допитані судом, обвинувачений ОСОБА_4 ознайомлений з їх свідченнями на досудовому слідстві, обізнаний про їх місцезнаходження, та може здійснити незаконний вплив на як на свідків так і інших обвинувачених.

ОСОБА_4 раніше не судимий, не працевлаштований, та не маючи офіційних джерел доходу, є особою без громадянства, єдиним джерелом доходу слугувала діяльність, пов`язана з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин у складі організованої групи, а отже він може вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, що є ризиком передбаченим п.5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Суду не надано доказів, які б давали можливість припустити, що ризики змінились або зменшились, та вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, які існували при обранні обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 у ході судового розгляду, виконання процесуальних рішень у справі, суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне продовжити ОСОБА_4 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, які є перешкодою для продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.

Щодо клопотання сторони захисту з приводу зменшення розміру застави до мінімального розміру, що становить 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.3 ст.183 КПК, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Згідно п.3 ч.5 ст.182 КПК розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, має встановлюватися в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

Ухвалою слідчого судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 25.08.2024 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.10.2024 включно, із визначенням застави в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 05.09.2024 ухвалу слідчого судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 25.08.2024 щодо ОСОБА_4 , скасовано та постановлено нову ухвалу, відповідно до якої відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави в розмірі тисячі розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028 000 грн. з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 18.10.2024 підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.11.2024 включно з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 05.09.2024, який неодноразово продовжувався.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 28.05.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою строком до 26.07.2026 включно, з визначенням раніше визначеного розміру застави та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 16.07.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою строком до 13.09.2026 включно, з визначенням раніше визначеного розміру застави та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин підозри, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання.

З перебігом розгляду справи зменшується актуальність ризиків, які стали підставою застосування запобіжного заходу, отже знижується і суворість запобіжного заходу. Непомірний розмір застави як альтернативи триманню під вартою безпосередньо стосується дотримання фундаментальних прав людини, презумпції невинуватості та справедливості кримінального процесу.

Враховуючи тривалість перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою з серпня 2024 року, який становить 2 роки, відсутність у нього доходів, суд вважає, що визначений розмір застави в сумі 3 028 000грн. фактично перетворює запобіжний захід на безальтернативне тримання під вартою, оскільки обвинувачений не спроможній сплатити таку суму, тому розмір застави має бути частково зменшений до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Застава у такому розмірі з урахуванням стадії судового розгляду буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та може забезпечити виконання покладених на нього обов`язків.

Стороною захисту в судовому засіданні не наведено та не спростовано зазначених ризиків, а судом не здобуто таких доказів, для зменшення застави до мінімального розміру, з урахуванням всіх обставин кримінального правопорушення та особи обвинуваченого ОСОБА_4 .

Враховуючи вищевикладене, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою ОСОБА_4 підлягає задоволенню, та частковому задоволенню клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 177, 178, 183, 197, 201, 331, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою задовольнити, клопотання захисника ОСОБА_7 про зменшення розміру застави задовольнити частково.

Продовжити застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 08 листопада 2026 року включно, з можливістю внесення застави, як альтернативного запобіжного заходу, розмір якої зменшити до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 11.09.2026.

Суддя ОСОБА_11