Ухвала суду № 139672317, 11.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"11" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3485/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

дослідивши матеріали заяви ПП «БРАЙЛОВСЬКИЙ» від 09.09.2026 за вх.№2-1765/26, з урахуванням уточнень від 09.09.2026 за вх.№30599/26, по справі №916/3485/26 Приватного підприємства «БРАЙЛОВСЬКИЙ» (66800, Одеська обл., Березівський р-н., селище Ширяєве, вул. Шклярука, 25, код ЄДРПОУ 33923656) до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області (66800, Україна, Березівський р-н, Одеська обл., селище Ширяєве, вулиця Грушевського, будинок 102, код ЄДРПОУ: 04378994) про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

24.08.2026 за вх.№ 3572/26 до Господарського суду Одеської обалсті надійшла позовна заява Приватного підприємства «БРАЙЛОВСЬКИЙ» до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення від 31.10.2025 № 2570-VIII сесії XLIII скликання VIII Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області «Про відмову приватному підприємству «Браїловський» (код ЄДРПОУ 33923656) в укладанні договору оренди землі на новий строк» на земельну ділянку, кадастровий номер 5125481900:01:001:0614, загальною площею 48,5006 га; визнання протиправним та скасування рішення від 31.10.2025 № 2571-VIII XLIII сесії VIII скликання Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області «Про відмову приватному підприємству «Браїловський» (код ЄДРПОУ 33923656) в укладанні договору оренди землі на новий строк» на земельну ділянку, кадастровий номер 5125481900:01:003:0401, загальною площею 3,4755 га; визнання укладеною додаткову угоду № 1 про поновлення та внесення змін до договору оренди землі № 343 від 15.11.2018 року на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 5125481900:01:003:0401, загальною площею 3,4755 га, реєстраційний номер 15168667451254, розташовану на території Одеської області, Ширяївського району (за межами населеного пункту) у відповідній редакції та визнання укладеною додаткову угоду № 2 про поновлення та внесення змін до договору оренди землі № 340 від 15.11.2018 на земельну ділянку кадастровий номер 5125481900:01:001:0614, загальною площею 48,5006 га, реєстраційний номер 460362051254, розташовану на території Одеської області, Ширяївського району (за межами населеного пункту) у відповідній редакції.

Разом із позовною заявою, 24.08.2026 за вх.№2-1666/26 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ПП «БРАЙЛОВСЬКИЙ» про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони Ширяївській селищній раді Березівського району Одеської області проводити земельні торги окремими лотами на земельні ділянки, згідно пунктів 19, 20, 21 додатку № 1 на підставі рішення від 10.07.2026 року № 2817-VIII позачергової сесії XLIX скликання VIII Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, на земельні ділянки з кадастровими номерами: 51255481900:016001:0144, площею 16,1669 га; 51255481900:016001:0145, площею 16,1669 га; 51255481900:016001:0146, площею 16,1669 га та заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державному реєстратору Держгеокадастру вчиняти (здійснювати) реєстраційні дії та/або вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру України, приймати рішення про державну реєстрацію права оренди щодо нерухомого майна земельних ділянок з кадастровими номерами: 51255481900:016001:0144, площею 16,1669 га; 51255481900:016001:0145, площею 16,1669 га; 51255481900:016001:0146, площею 16,1669 га.

Ухвалою суду від 26.08.2026 відмовлено Приватному підприємству «БРАЙЛОВСЬКИЙ» у задоволенні заяви від 24.08.2026 за вх.№2-1666/26 по справі №916/3485/26 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 28.08.2026 було відкрито провадження у справі №916/3485/26; постановлено розглядати справу №916/3485/26 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання суду.

09.09.2026 за вх.№2-1765/26, з урахуванням уточнень від 09.09.2026 за вх.№30599/26, до суду від позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 51255481900:016001:0144, площею 16,1669 га,-51255481900:016001:0145 площею 16,1669 га,-51255481900:016001:0146, площею 16,1669 га.- 5125481900:01:003:0401, загальною площею 3,4755 га, шляхом заборони Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області (66800, Україна, Березівський р-н, Одеська обл., селище Ширяєве, вулиця Грушевського, будинок 102,ЄДРПОУ:04378994) змінювати цільове призначення земельних ділянок, здійснювати їх перетворення, їх поділ, їх об`єднання з іншими земельними ділянками, виставляти на земельні торги (аукціон) право оренди земельних ділянок до набрання законної сили судовим рішенням у справі 916/3485/26.

Так, в обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник зазначає, що між ПП «БРАЙЛОВСЬКИЙ» та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області були укладені договори оренди земельних ділянок №340 та №343 від 15.11.2018 строком на 7 років, якими передбачено переважне право орендаря на поновлення договорів за умови належного виконання ним своїх обов`язків та своєчасного повідомлення орендодавця про намір продовжити орендні відносини. Позивач зазначає, що 14.10.2025 належним чином направив Ширяївській селищній раді листи-повідомлення про намір поновити договори оренди та проєкти відповідних додаткових угод. На думку позивача, Ширяївська селищна рада безпідставно відмовила у поновленні договорів рішеннями від 31.10.2025 №2570-VIII та №2571-VIII, пославшись на те, що до листа-повідомлення не було додано проєкт нового договору оренди. Позивач вважає таку підставу неправомірною, оскільки відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, яку він вважає застосовною до спірних правовідносин, орендар мав додати саме проєкт додаткової угоди, а не проєкт нового договору. У зв`язку з цим позивач наполягає, що ним було дотримано передбачену законом процедуру реалізації переважного права на поновлення оренди. Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує подальшими діями відповідача щодо спірних земельних ділянок. Зокрема, рішенням від 20.02.2026 №2648-VIII було розпочато підготовку земельної ділянки площею 48,5006 га до земельних торгів шляхом її поділу, рішенням від 03.04.2026 №2702-VIII затверджено її поділ на три окремі земельні ділянки площею по 16,1669 га, а рішенням від 10.07.2026 №2817-VIII відповідні земельні ділянки, а також земельну ділянку площею 3,4755 га включено до переліку об`єктів, право оренди яких виставляється на земельні торги. Позивач вважає, що такі дії свідчать про реальну можливість подальшого розпорядження спірними земельними ділянками, у тому числі їх передачі іншим особам, зміни цільового призначення, поділу, об`єднання або виставлення права оренди на аукціон. На його переконання, у разі невжиття заходів забезпечення позову це може призвести до припинення існування відповідних земельних ділянок як самостійних об`єктів цивільних прав або виникнення прав третіх осіб, унаслідок чого захист прав позивача в межах цієї справи буде істотно ускладнений або стане неможливим без нових судових проваджень. З огляду на це позивач просить накласти арешт на земельні ділянки, утворені внаслідок поділу ділянки площею 48,5006 га, а також на земельну ділянку площею 3,4755 га, та заборонити Ширяївській селищній раді змінювати їх цільове призначення, здійснювати поділ, об`єднання чи інші перетворення, а також виставляти право їх оренди на земельні торги до набрання законної сили рішенням у справі №916/3485/26.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову одночасно (ч. 2 ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Таким чином, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.04.2018 у справі №922/2928/17, від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21).

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Разом із тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів ст. ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема, заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Суд наголошує на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (такий висновок наведено Верховним Судом у постанові від 20.01.2025 у справі № 910/8275/24).

Так, предметом позову по даній справі є визнання протиправним та скасування рішення від 31.10.2025 № 2570-VIII сесії XLIII скликання VIII Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області «Про відмову приватному підприємству «Браїловський» (код ЄДРПОУ 33923656) в укладанні договору оренди землі на новий строк» на земельну ділянку, кадастровий номер 5125481900:01:001:0614, загальною площею 48,5006 га; визнання протиправним та скасування рішення від 31.10.2025 № 2571-VIII XLIII сесії VIII скликання Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області «Про відмову приватному підприємству «Браїловський» (код ЄДРПОУ 33923656) в укладанні договору оренди землі на новий строк» на земельну ділянку, кадастровий номер 5125481900:01:003:0401, загальною площею 3,4755 га; визнання укладеною додаткову угоду № 1 про поновлення та внесення змін до договору оренди землі № 343 від 15.11.2018 року на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 5125481900:01:003:0401, загальною площею 3,4755 га, реєстраційний номер 15168667451254, розташовану на території Одеської області, Ширяївського району (за межами населеного пункту) у відповідній редакції та визнання укладеною додаткову угоду № 2 про поновлення та внесення змін до договору оренди землі № 340 від 15.11.2018 на земельну ділянку кадастровий номер 5125481900:01:001:0614, загальною площею 48,5006 га, реєстраційний номер 460362051254, розташовану на території Одеської області, Ширяївського району (за межами населеного пункту) у відповідній редакції.

Отже, з огляду на те, що у цій справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.

Усталена практика Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову виходить із того, що у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 26.09.2019 у справі №917/751/19, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20, від 19.12.2024 у справі №910/6192/24, від 28.01.2025 у справі №906/780/24).

Отже, з огляду на характер заявлених позовних вимог суд враховує, що передача права оренди спірних земельних ділянок третім особам під час розгляду справи може призвести до виникнення нових правовідносин за участю осіб, які не є учасниками цього спору, та, відповідно, у разі задоволення позову істотно ускладнити ефективне поновлення прав позивача в межах одного судового провадження. За таких обставин, суд доходить висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, накладення арешту на спірні земельні ділянки є безпосередньо пов`язаним із предметом спору, оскільки спрямоване на збереження існуючого стану відповідних об`єктів нерухомого майна та недопущення зміни їх правового режиму до вирішення спору по суті. Такий захід має тимчасовий характер, не вирішує спору по суті та не позбавляє відповідача права володіння відповідними земельними ділянками, а лише обмежує можливість розпорядження ними на час судового розгляду. Суд також враховує, що позивач просить застосувати арешт саме щодо земельних ділянок, утворених унаслідок поділу земельної ділянки площею 48,5006 га кадастровий номер 5125481900:01:001:0614, а також земельної ділянки площею 3,4755 га кадастровий номер 5125481900:01:003:0401, які безпосередньо пов`язані з орендними правовідносинами, поновлення яких є предметом судового розгляду.

Між тим, заявлений позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони Ширяївській селищній раді Березівського району Одеської області змінювати цільове призначення земельних ділянок, здійснювати їх перетворення, поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками, а також виставляти на земельні торги (аукціон) право оренди таких земельних ділянок до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/3485/26, є неспівмірним із заявленими позовними вимогами та фактично встановлює надмірний обсяг обмежень щодо розпорядження спірними земельними ділянками. Водночас, накладення арешту на відповідні земельні ділянки саме по собі є достатнім, адекватним та ефективним заходом забезпечення позову, оскільки забезпечує збереження існуючого стану спірного майна та унеможливлює його відчуження чи інше вибуття з володіння відповідної територіальної громади до вирішення спору по суті.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Згідно з ч. 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, інститут забезпечення позову призначений для запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, а не для автоматичного застосування обмежувальних заходів при порушенні зобов`язання іншою стороною. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Один лише факт порушення договірного зобов`язання, якщо такий мав місце у відносинах сторін, не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, оцінюючи співмірність заявленого заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, баланс інтересів сторін та наявність реального ризику подальшого виникнення неефективного засобу юридичного захисту заявлених позовних вимог, суд вважає обґрунтованим та достатнім вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 51255481900:016001:0144, площею 16,1669 га,-51255481900:016001:0145, площею 16,1669 га, 51255481900:016001:0146, площею 16,1669 га, 5125481900:01:003:0401, площею 3,4755 га. Таким чином, судом підлягає частковому задоволенню заява ПП «БРАЙЛОВСЬКИЙ» від 09.09.2026 за вх.№2-1765/26, з урахуванням уточнень від 09.09.2026 за вх.№30599/26, по справі №916/3485/26.

Керуючись ст.ст. 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково заяву ПП «БРАЙЛОВСЬКИЙ» від 09.09.2026 за вх.№2-1765/26, з урахуванням уточнень від 09.09.2026 за вх.№30599/26, по справі №916/3485/26.

2. Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 51255481900:016001:0144, площею 16,1669 га, 51255481900:016001:0145, площею 16,1669 га, 51255481900:016001:0146, площею 16,1669 га, 5125481900:01:003:0401, площею 3,4755 га.

3. Відмовити ПП «БРАЙЛОВСЬКИЙ» в решті частини заявлених вимог у заяві від 09.09.2026 за вх.№2-1765/26, з урахуванням уточнень від 09.09.2026 за вх.№30599/26, по справі №916/3485/26.

4. Стягувачем за даною ухвалою є: Приватне підприємство «БРАЙЛОВСЬКИЙ» (66800, Одеська обл., Березівський р-н., селище Ширяєве, вул. Шклярука, 25, код ЄДРПОУ 33923656).

8. Боржником за даною ухвалою є: Ширяївська селищна рада Березівського району Одеської області (66800, Україна, Березівський р-н, Одеська обл., селище Ширяєве, вулиця Грушевського, будинок 102, код ЄДРПОУ: 04378994.

9. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 11.09.2026 та згідно ч.8 ст.140, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення. Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

10. Згідно ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню.

11. Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження.

Суддя Малярчук Ірина Анатоліївна