Рішення № 139671371, 03.09.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

03 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/1253/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

За позовом: Керівника Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону,

вул. Шевченка, 57, м. Чернігів, 14013, в інтересах держави в особі

позивача: Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації,

код ЄДРПОУ 00022674, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000

до відповідачів: 1. Городнянської міської ради,

код ЄДРПОУ 04061731, вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Городня Агро»,

код ЄДРПОУ 41349520, вул. Набережна, 66, с. Дібровне, Чернігівський район, Чернігівська область, 15163

3. Чернігівської районної державної адміністрації,

код ЄДРПОУ 04061688, вул. Шевченка, 48, м. Чернігів, 14027

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Маковій Ю. Г., представник;

від відповідачів: не з`явилися;

від третьої особи: не з`явився;

за участю прокурора: Юрка І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації звернувся до суду з позовом до Городнянської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Городня Агро» та Чернігівської районної державної адміністрації, у якому прокурор просить суд:

- визнати недійсним розпорядження Городнянської районної державної адміністрації «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на оренду земельних ділянок» №1045 від 03.10.2018, в частині, що стосується земельних ділянок з кадастровими номерами 7421485600:04:000:2406 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2407 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2409 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2410 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2411 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2412 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2424 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2425 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2426 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2427 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2430 (площа 0,3192 га), 7421485600:04:000:2431 (площа 0,3192 га), загальною площею 10,2148 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати недійсними договори оренди земельних ділянок 7421485600:04:000:2406 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2407 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2409 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2410 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2411 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2412 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2424 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2425 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2426 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2427 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2430 (площа 0,3192 га), 7421485600:04:000:2431 (площа 0,3192 га), укладені 31.10.2018 між Городнянською районною державною адміністрацією та ТОВ «Городня Агро»;

- усунути перешкоди державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками в межі прикордонної смуги шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 7421485600:04:000:2406 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2407 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2409 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2410 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2411 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2412 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2424 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2425 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2426 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2427 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2430 (площа 0,3192 га), 7421485600:04:000:2431 (площа 0,3192 га), загальною площею 10,2148 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- усунути перешкоди державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками в межі прикордонної смуги шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ТОВ «Городня Агро» на земельні ділянки з кадастровими номерами 7421485600:04:000:2406, 7421485600:04:000:2407, 7421485600:04:000:2409, 7421485600:04:000:2410, 7421485600:04:000:2411, 7421485600:04:000:2412, 7421485600:04:000:2424, 7421485600:04:000:2425, 7421485600:04:000:2426, 7421485600:04:000:2427, 7421485600:04:000:2430, 7421485600:04:000:2431;

- зобов`язати Городнянську міську раду та ТОВ «Городня Агро» повернути Чернігівській обласній військовій (державній) адміністрації земельні ділянки з кадастровими номерами 7421485600:04:000:2406 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2407 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2409 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2410 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2411 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2412 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2424 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2425 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2426 (площа 0,9577 га), 7421485600:04:000:2427 (площа 0,9576 га), 7421485600:04:000:2430 (площа 0,3192 га), 7421485600:04:000:2431 (площа 0,3192 га), загальною площею 10,2148 га.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням прокурором вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 31.12.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09.01.2026, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Постановою Верховного Суду від 19.05.2026 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2026 у справі №927/1253/25 скасовано, справу №927/1253/25 направлено до Господарського суду Чернігівської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.06.2026 відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання на 30.06.2026 о 10:20; залучено до участі у справі як третю особу, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

Також ухвалою суду від 09.06.2026 зобов`язано прокурора у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали надати суду докази виділення спірних земельних ділянок (часток) як паїв з наданням ідентифікаційних даних фізичних осіб, яким вони були виділені чи претендують на них.

Ухвала суду від 09.06.2026 була доставлена відповідачам-1, -3 09.06.2026 о 17:51 та о 17:45, відповідно, а відповідачу-2 17.06.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа та поштовим повідомленням про вручення.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачами-1, -3 відзиву є 25.06.2026, а відповідачем-2 - 02.07.2026.

19.06.2026 прокурор через підсистему «Електронний суд» подав додаткові пояснення з доданими до них документами.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці 30.06.2026, ухвалою суду від 23.06.2026 продовжено строк підготовчого провадженні на 30 днів та призначено підготовче засідання на 28.07.2026 на 10:20.

Відповідачі та третя були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в електронні кабінети та поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 28.07.2026 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 28.07.2026 проводилось за відсутності відповідачів та третьої особи (їх представників).

Щодо поданих прокурором додаткових пояснень на виконання ухвали суду від 09.06.2026.

З метою вирішення питання про необхідність залучення до участі у справі як третіх осіб фізичних осіб, яким було виділено спірні земельні ділянки як паї, суд зобов`язав прокурора надати суду докази виділення спірних земельних ділянок (часток) як паїв з наданням ідентифікаційних даних фізичних осіб, яким вони були виділені чи претендують на них.

З додаткових пояснень прокурора вбачається, що виділені на розпаювання 197 ділянок, з яких 12 є спірними, взагалі не були розподілені. При цьому 22 особи із 197, які повинні були брати участь у такому розподілі, взагалі вибули з цього переліку.

Враховуючи, що спірними є лише 12 земельних ділянок, а вибулих громадян - 22 особи, що могли на них претендувати, тобто більше, ніж ділянок, залишаються такими, що можуть бути розподіленими. У свою чергу, спадкоємцями відповідних сертифікатів є 176 особи, а нерозподілених земельних ділянок - 185, тобто в достатній кількості. Суд вважає, що вирішення питання щодо цих земельних ділянок у справі не вплине на права та обов`язки громадян, які претендують на нерозподілені частки (паї). При цьому відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та абз. 3 п. 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 122 від 04.02.2004, у разі наявності громадян, які отримали сертифікати на земельну частку (пай), більше, ніж заявлено земельних ділянок, сільська (міська) рада може прийняти рішення про надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю). Отже, навіть у разі виникнення в майбутньому недостатності нерозподілених земельних ділянок законодавством передбачено механізм забезпечення прав відповідних осіб.

У підготовчому засіданні 28.07.2026 суд постановив ухвалу про накладення на відповідача-2 штрафу у розмірі 16640,00 грн у зв`язку з невиконанням ним вимог щодо реєстрації Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС. Вказана ухвала оформлена окремим документом після закінчення судового засідання.

У підготовчому засіданні 28.07.2026 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.08.2026 на 11:00.

Ухвалою суду від 28.07.2026 повідомлено учасників справи про час та місце проведення судового засідання 11.08.2026.

Відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в електронні кабінети та поштовим повідомленням про вручення, але у судове засідання 11.08.2026 не з`явились.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 11.08.2026 проводилось за відсутності відповідачів (їх представників).

У судовому засіданні 11.08.2026 суд оголосив перерву до 03.09.2026.

Відповідачі та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в електронні кабінети та поштовим повідомленням про вручення, але у судове засідання 03.09.2026 не з`явились.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 03.09.2026 проводилось за відсутності відповідачів та третьої особи (їх представників).

У судовому засіданні 03.09.2026 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив скорочене рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням голови Городнянської районної державної адміністрації №1045 від 03.10.2018 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для оформлення права користування земельними ділянками (невитребувані земельні частки (паї) на умовах оренди ТОВ «Городня Агро» на території Лемешівської сільської ради за межами населеного пункту загальною площею 77,4142 га, в тому числі сіножаті 31,2034 га; пасовища 46,2108 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Надалі між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договори оренди спірних земельних ділянок, які є невитребуваними земельними частками (паями). Проте ці земельні ділянки частково розташовані в межі прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України з республікою білорусь, що свідчить про належність цих земельних ділянок до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим використання. Отже, спірні земельні ділянки незаконно зареєстровані у Державному земельному кадастрі за категорією - землі сільськогосподарського призначення. Така реєстрація є перешкодою для реалізації державою речових прав на земельні ділянки, а скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі підлягає разом із скасуванням речових прав ТОВ «Городня Агро».

Відзивів на позов та інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідачі не подали відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

У 1993 році спеціалістами Чернігівського філіалу Інститут землеустрою Української академії аграрних наук складено проект роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства ім. Орджонікідзе Городнянського району Чернігівської області.

У 2006 році спеціалістами ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено технічну документацію по розробці створення Проекту організації території колишнього с/г підприємства ім. Орджонікідзе та видачі державних актів на право власності на земельні частки (паї) власникам земельних сертифікатів на території Лемешівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області.

У 2018 році спеціалістами ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено технічну документацію до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для оформлення права користування земельною ділянкою (невитребувані земельні частки (паї) на умовах оренди загальною площею 92,6077 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельні ділянки знаходяться на території Лемешівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області.

Додатками до цієї технічної документації є кадастрові плани земельних ділянок, а саме: з кадастровим номером 7421485600:04:000:2406, площею 0,9576 га, (земельна частка (пай) №382); з кадастровим номером 7421485600:04:000:2407, площею 0,9577 га, (земельна частка (пай) №383); з кадастровим номером 7421485600:04:000:2409, площею 0,9576 га, (земельна частка (пай) №385); з кадастровим номером 7421485600:04:000:2410, площею 0,9577 га, (земельна частка (пай) №386); з кадастровим номером 7421485600:04:000:2411, площею 0,9576 га, (земельна частка (пай) №387); з кадастровим номером 7421485600:04:000:2412, площею 0,9576 га, (земельна частка (пай) №388); з кадастровим номером 7421485600:04:000:2425, площею 0,9576 га (земельна частка (пай) №403); з кадастровим номером 7421485600:04:000:2426, площею 0,9577 га, (земельна частка (пай) №404; з кадастровим номером 7421485600:04:000:2427, площею 0,9576 га (земельна частка (пай) №405).

25.09.2018 на підставі документації із землеустрою ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» землеустрою проведено державну реєстрацію земельних ділянок, які розташовані на території Лемешівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, а саме: площею 0,9576 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2406; площею 0,9577 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2407; площею 0,9576 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2409; площею 0,9577 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2410; площею 0,9576 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2411; площею 0,9576 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2412; площею 0,9577 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2424; площею 0,9576 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2425; площею 0,9577 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2426; площею 0,9576 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2427; площею 0,3192 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2430; площею 0,3192 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2431, на підтвердження чого надано поземельні книги. Зазначені земельні ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням голови Городнянської районної державної адміністрації №1045 від 03.10.2018 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для оформлення права користування земельними ділянками (невитребувані земельні частки (паї) на умовах оренди ТОВ «Городня Агро» на території Лемешівської сільської ради за межами населеного пункту загальною площею 77,4142 га, в тому числі сіножаті 31,2034 га; пасовища 46,2108 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; передано в оренду ТОВ «Городня Агро» нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) загальною площею 77,4142 га строком на 15 років.

31.10.2018 між Городнянською районною державною адміністрацією (далі Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Городня Агро» (далі Орендар) укладено договори оренди землі щодо земельних ділянок, які розташовані на території Лемешівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, а саме: площею 0,9576 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2406; площею 0,9577 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2407; площею 0,9576 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2409; площею 0,9577 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2410; площею 0,9576 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2411; площею 0,9576 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2412; площею 0,9577 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2424; площею 0,9576 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2425; площею 0,9577 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2426; площею 0,9576 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2427; площею 0,3192 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2430; площею 0,3192 га з кадастровим номером 7421485600:04:000:2431 (далі спірні земельні ділянки).

Відповідно до п. 8 договорів оренди землі від 31.10.2018 договори укладено на 15 років, але не більше ніж на строк до моменту отримання власником (власниками) земельних ділянок правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на землю.

01.11.2018 та 02.11.2018 державні реєстратори Управління адміністративних послуг Чернігівської міської рали здійснили державну реєстрацію права оренди спірними земельними ділянками за ТОВ «Городня Агро».

Рішенням Городнянської міської ради від 24.12.2024 надано ТОВ «Городня Агро» пільгу у розмірі 100% зі сплати місцевих податків і зборів за спірні земельні ділянки через потенційну загрозу їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.09.2025 спірні земельні ділянки розташовані на території Городнянської міської ради й знаходяться в межах 50-ти метрової смуги прикордонних інженерних та фортифікаційних споруд, відносяться до земель приватної власності та невитребуваних паїв. Спірні земельні ділянки, утворені на виконання Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 №720/95, станом на час їх розпаювання не перебували в межах прикордонної смути. На момент розпаювання земельних ділянок, вказаних в переліку, інженерних споруд на даному відрізку кордону не існувало. Інженерні споруди встановлювались протягом 2015-2016 років.

Крім того, у цьому листі додатково повідомлено, що:

- станом на 08.09.2025 року демаркацію українсько-білоруського кордону навпроти згаданих вище земельних ділянок не завершено, законодавчо не закріплено, надати оцифровані відомості про координати поворотних точок вказаного відрізку українсько-білоруського кордону з метою виготовлення картографічних матеріалів накладення згаданих вище земельних ділянок на землі оборони не є можливим;

- фактично не встановлено (на місцевості) контрольно-слідову смугу вздовж лінії українсько-білоруського кордону на згаданих ділянках;

- землевпорядна документація на відведення земель контрольно-слідової смуги вздовж лінії українсько-білоруського кордону на згаданих ділянках не розроблялась, відповідна геодезична зйомка не проводилась;

- на даний час можливість проведення геодезичної зйомки на місці знаходження згаданих вище земельних ділянок не можлива;

- в межах вищевказаних земельних ділянок облаштування фортифікаційних споруд (протитанкові рови, інженерні загородження) не проводилось. Водночас, планується відведення вищевказаних земельних ділянок для будівництва та утримання інженерно-технічних та фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій вздовж лінії українсько-білоруського кордону згідно плану інженерного облаштування державного кордону;

- перебування у приватній власності та користуванні приватних осіб зазначених земельних ділянок перешкоджає діяльності органів Державної прикордонної служби на відрізку ділянки їх розташування.

У листі від 22.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив прокурора, що шляхом проведення аналізу координат поворотних точок земельних ділянок, які знаходяться в межах 50-ти метрової смуги прикордонних інженерних та фортифікаційних споруд вздовж лінії Держаного кордону України, за допомогою програмного забезпечення для цифрової картографії та землеустрою Delta/Digitals (версія 5.0(ХЕ), серійний номер згідно ключа захисту) було обчислено відстані від відповідних земельних ділянок до Державного кордону України:

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2406 межує з лінією Державного кордону України (відстань - 0 метрів);

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2407 межує з лінією Державного кордону України (відстань - 0 метрів);

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2409 межує з лінією Державного кордону України (відстань - 0 метрів);

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2410 межує з лінією Державного кордону України (відстань - 0 метрів);

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2411 межує з лінією Державного кордону України (відстань - 0 метрів);

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2412 межує з лінією Державного кордону України (відстань - 0 метрів);

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2424 межує з лінією Державного кордону України (відстань - 0 метрів);

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2425 знаходиться на відстані 8 метрів від лінії Державного кордону України;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2426 знаходиться на відстані 10 метрів від лінії Державного кордону України;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2427 межує з лінією Державного кордону України (відстань - 0 метрів);

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2430 знаходиться на відстані 9 метрів від лінії Державного кордону України;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2431 знаходиться на відстані 6 метрів від лінії Державного кордону України.

Додатками до цього листа від 22.10.2025 є схеми розташування зазначених земельних ділянок відносно Державного кордону України.

Згідно з графічними матеріалами (схем-планами земельних ділянок), виготовленими сертифікованим інженером-землевпорядником ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Царенком С. М.:

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2406: площею 0,2596 га потрапляє в межі 30-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,4327 га - в межі 50-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,7463 га - в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2407: площею 0,2255 га потрапляє в межі 30-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,3758 га - в межі 50-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,7707 га - в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2409: площею 0,2314 га потрапляє в межі 30-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,3857 га - в межі 50-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,6713 га - в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2410: площею 0,2501 га потрапляє в межі 30-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,4169 га - в межі 50-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,6222 га - в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2411: площею 0,2783 га потрапляє в межі 30-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,4639 га - в межі 50-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,5661 га - в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2412: площею 0,2992 га потрапляє в межі 30-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,4155 га - в межі 50-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,4203 га - в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2424: площею 0,2815 га потрапляє в межі 30-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,4663 га - в межі 50-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,7138 га - в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2425: площею 0,2985 га потрапляє в межі 30-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,4975 га - в межі 50-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,7942 га - в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2426: площею 0,2981 га потрапляє в межі 30-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,4969 га - в межі 50-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,8090 га - в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2427: площею 0,3110 га потрапляє в межі 30-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,5062 га - в межі 50-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,8062 га - в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2430: площею 0,0542 га потрапляє в межі 30-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,0212 га - в межі 50-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,3192 га - в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2431: площею 0,0037 га потрапляє в межі 50-метрової смуги вздовж лінії державного кордону України; площею 0,3192 га - в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України.

Згідно з інформацією, наданої Чернігівської обласною військовою адміністрацією у листі № 01-01-32/13196-вих від 02.12.2025, ширина прикордонної смуги в Чернігівській області не визначалась.

У листах № 10-25-0.331-5285/2-25 від 17.09.2025 та № 10-25-0.2-5224/2-25 від 12.09.2025 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомила, що відомості про державний кордон не внесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію та утворення районний державних адміністрацій» № 1635-р від 16.12.2020 Городнянську районну державну адміністрацію реорганізовано шляхом приєднання до Чернігівської районної державної адміністрації.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

За змістом ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації у зв`язку із невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування в межі міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, Чернігівська обласна державна адміністрація є розпорядником земель оборони (прикордонної смуги), які перебувають виключно у державній власності.

Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій» № 68/2022 від 24.02.2022 утворено, зокрема, Чернігівську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Таким чином, уповноваженою особою, яка має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірними земельними ділянкою, є Чернігівська обласна військова (державна) адміністрація.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Чернігівської ОВА з листом від 03.11.2025, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при передачі спірних земельних ділянок в оренду, а також просив у строк до 17.11.2025 повідомити про вжиті заходи щодо повернення земельних ділянок у власність держави, у тому числі шляхом пред`явлення позову.

Тобто прокурором було повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Листом № 4241вих-25 від 03.11.2025 Чернігівська ОВА повідомила прокурора, що ОВА не наділена повноваженнями щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною таких земель, а тому не планує вживати заходів, вказаних у листі прокурора.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив Чернігівську ОВ(Д)А позивачем, оскільки вона є компетентним органом, втім не звернулась до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської ОВА про усунення перешкод у користуванні спірними земельними ділянками.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Чернігівської військової (обласної) державної адміністрації, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Щодо суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, одними із яких є землі сільськогосподарського призначення та землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ЗК України).

Згідно з ч. 1-4 статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

Згідно зі ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України.

За приписами частин другої, третьої статті 115 ЗК України та статті 3 Закону України «Про використання земель оборони» уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про використання земель оборони» землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» встановлено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Відповідно до частини третьої статті 77 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

При цьому відповідно до змін, внесених Законом України від 24.02.2023 № 2952-IX до частини третьої статті 77 ЗК України, вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України надаються земельні ділянки шириною до 2 кілометрів.

Аналогічні положення містить частина третя статті 22 Закону України «Про державний кордон України», згідно з якими у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів. У цих межах Кабінетом Міністрів України встановлюється спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону України.

Відповідно до Закону України «Про державний кордон України» Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 27.07.1998 № 1147 «Про прикордонний режим», якою установив уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації ДПС України, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень (пункт 1), а також затвердив Положення про прикордонний режим.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2021 № 890 внесено зміни до пункту 1 постанови № 1147, згідно з якими встановлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 902/122/24, вирішуючи питання щодо правового режиму земель прикордонної смуги, зазначила, що землі прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону належать до земель оборони і використовуються для забезпечення діяльності ДПС України, зокрема для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд, прикордонних знаків, просік, комунікацій та інших об`єктів. Ці землі мають особливий правовий режим, запроваджений законодавством, і використовуються з обмеженнями, передбаченими для забезпечення національної безпеки та оборони держави на кордоні.

Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, встановленої шириною 30-50 метрів вздовж державного кордону України, належать до земель оборони, щодо яких встановлений особливий режим використання та які можуть перебувати винятково у державній власності, а отже мають обмежену оборотоздатність і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

Аналогічного підходу дотримується Верховний Суд у постановах від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20, від 15.01.2025 у справах № 903/1311/23 та № 903/1324/23, від 12.02.2025 у справі № 902/71/24, від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц.

При цьому Велика Палата у справі № 902/122/24 виснувала, що законодавство України виокремлює із прикордонної смуги (в її межах) земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж державного кордону України для облаштування та утримання лінії прикордонних інженерних споруд. Інші земельні ділянки в межах прикордонної смуги, які не використовуються для розташування прикордонної інженерної інфраструктури та не підлягають обов`язковому відведенню в постійне користування військовим частинам ДПС України, тобто мають інший правовий режим та не належать до земель оборони, можуть перебувати у комунальній та приватній власності.

Таким чином, системний аналіз статті 77 ЗК України, статей 1, 2, 3 Закону України «Про використання земель оборони», а також статті 22 Закону України «Про державний кордон України» дає підстави для виокремлення двох різних правових режимів земель, прилеглих до державного кордону.

По-перше, загальна прикордонна смуга, яка згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 становить завширшки до 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється спеціальний прикордонний режим (правила в`їзду, перебування, провадження робіт). Землі у межах цих 5 км можуть мати різне цільове призначення (сільськогосподарські, лісові тощо) та можуть перебувати у комунальній чи приватній власності, однак їх використання обтяжене необхідністю погодження з органами ДПС України здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України.

По-друге, землі для облаштування прикордонних інженерних споруд. Відповідно до частини третьої статті 77 ЗК України та частини третьої статті 22 Закону України «Про державний кордон України» у межах прикордонної смуги виділяються земельні ділянки завширшки 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону, які є виключно землями оборони, що вилучені з цивільного обороту і можуть перебувати лише в державній власності.

Крім того, землі для облаштування прикордонних інженерних споруд на кордоні з Російською Федерацією і Республікою Білорусь завширшки до 2 кілометрів також є виключно землями оборони, що вилучені з цивільного обороту і можуть перебувати лише в державній власності.

Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.07.2025 у справі № 902/122/24 (пункт 149), згідно з яким земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена шириною 30-50 метрів вздовж державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, (а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів), належать до земель оборони щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності, а отже не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.04.2026 у справі №922/2281/25.

Велика Палата акцентувала, що правовий статус земель оборони у зазначених межах (50 м / 2 км) виникає об`єктивно, в силу прямої вказівки закону, тобто через сам факт їх географічного розташування поблизу кордону України.

Як встановив суд, спірні земельні ділянки, які передані ТОВ «Городня Агро» в оренду, розташовані на території Лемешівської сільської ради Городнянського (нині - Чернігівського) району Чернігівської області, тобто у місцевості, яка має спільний державний кордон з Республікою Білорусь.

На підтвердження належності спірних земельних ділянок до земель оборони (розташування їх в межах прикордонної смуги та вздовж лінії державного кордону України, прокурор надав схеми-плани земельних ділянок, виготовлені сертифікованим інженером-землевпорядником ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Царенком С. М., згідно з якими:

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2406, загальною площею 0,9576 га, частково потрапляє в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України з Республікою Білорусь, а саме площею 0,7463 га;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2407, загальною площею 0,9577 га, частково потрапляє в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України з Республікою Білорусь, а саме площею 0,7707 га;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2409, загальною площею 0,9576 га, частково потрапляє в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України з Республікою Білорусь, а саме площею 0,6713 га;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2410, загальною площею 0,9577 га, частково потрапляє в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України з Республікою Білорусь, а саме площею 0,6222 га;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2411, загальною площею 0,9576 га, частково потрапляє в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України з Республікою Білорусь, а саме площею 0,5661 га;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2412, загальною площею 0,9576 га, частково потрапляє в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України з Республікою Білорусь, а саме площею 0,4203 га;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2424, загальною площею 0,9577 га, частково потрапляє в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України з Республікою Білорусь, а саме площею 0,7138 га;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2425, загальною площею 0,9576 га, частково потрапляє в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України з Республікою Білорусь, а саме площею 0,7942 га;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2426, загальною площею 0,9577 га, частково потрапляє в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України з Республікою Білорусь, а саме площею 0,8090 га;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2427, загальною площею 0,9576 га, частково потрапляє в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України з Республікою Білорусь, а саме площею 0,8062 га;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2430, загальною площею 0,3192 га, повністю потрапляє в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України з Республікою Білорусь;

- земельна ділянка з кадастровим номером 7421485600:04:000:2431, загальною площею 0,3192 га, повністю потрапляє в межі 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України з Республікою Білорусь.

Отже, спірні земельні ділянки в частині їх площі, що розташована в межах 2-кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України з Республікою Білорусь, належать до земель оборони та відповідно до закону можуть перебувати виключно у державній власності, а розпорядником таких земель є Чернігівська обласна військова (державна) адміністрація.

При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, від 26.07.2023 у справі № 454/2498/19, від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, під час надання земельної ділянки без проєкту землеустрою з встановлення прикордонної смуги потрібно здійснювати з огляду на її нормативні розміри, встановлені статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 «Про прикордонний режим». Якщо немає окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги, то це не підтверджує її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та визначені фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

Щодо способу захисту.

За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 68)).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку [див. mutatis mutandis постанови від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)].

Залежно від обставин справи вимогу про повернення земельної ділянки суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного власника земельної ділянки (див. пункт 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані із позбавленням володіння. Зайняття земельних ділянок, зокрема, фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки (див. пункт 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц з урахуванням його уточнення, наведеного у пункті 71 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.

Отже, володіючий власник земельної ділянки, який прагне усунути перешкоди у здійсненні правомочності самостійно користуватись та розпоряджатись своєю ділянкою, може ефективно захистити своє порушене право, звернувшись до суду з негаторним позовом.

Залежно від характеру стверджуваного порушення власник землі може пред`явити вимоги, спрямовані на усунення відповідних перешкод, зокрема, про повернення земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду може бути застосовною не лише до випадків державної реєстрації права приватної власності на майно, яке за законом не може перебувати у приватній власності, а й до випадків державної реєстрації права оренди, якщо особа за законом не могла набути відповідного права оренди.

Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Тобто предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 399 ЦК України право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

У разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. При цьому, в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними (пункти 85, 114, 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року в справі № 183/1617/16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року в справі № 910/2861/18).

Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном, що визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння.

Фактично спір у цій справі виник у зв`язку із незаконним вибуттям із користування та розпорядження державних органів спірних земельних ділянок як земель оборони шляхом передачі їх міською радою в оренду товариству.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають:

колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

За приписами ч. 1, 2, 3, 4 ст. 13 «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2028 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

За змістом положень Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу № 720/95 нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Нерозподілені земельні ділянки та невитребувані земельні частки (паї) визначаються не як землі державної чи комунальної власності, а як землі, які лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Вони фактично залишаються в режимі земель колективної власності, яка була різновидом права власності юридичної особи, до моменту визначення їхнього приватного власника або до переходу у власність територіальної громади відповідно до закону.

У таких правовідносинах органи місцевого самоврядування діють не як власники земельних ділянок, а як їхні тимчасові розпорядники, а тому процедури, передбачені для розпорядження землями державної чи комунальної власності, не можна вважати обов`язковими у разі розпорядження цими об`єктами земельних прав, якщо це прямо не перебачено законом.

Отже, невитребувані частки (паї) не є землями комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних рад до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Таким чином, Городнянська міська рада не є власником спірних земельних ділянок, які є земельними частками (паями).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди.

У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі.

Таким чином, тимчасовим володільцем спірних земельних ділянок є ТОВ «Городня Агро», з огляду на державну реєстрацію такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Статтею 18 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що судноплавство, користування водними об`єктами для потреб лісосплаву та інші види водокористування, створення різних гідроспоруд, провадження інших робіт у внутрішніх водах України, користування землею, лісами, тваринним світом, ведення гірничої справи, геологічних розвідувань та інша господарська діяльність на державному кордоні України провадяться відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України і здійснюються таким чином, щоб забезпечувався належний порядок на державному кордоні України. Компетентними органами України за погодженням з органами Державної прикордонної служби України з урахуванням місцевих умов установлюється порядок здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України.

Згідно з п. 15 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147, утримання і випасання худоби в межах прикордонної смуги можливе лише у місцях, визначених місцевими державними адміністраціями за погодженням з відповідними органами або підрозділами Державної прикордонної служби, за сприятливої епізоотичної ситуації на цій території та за умови належного загородження цих місць власниками худоби.

Авіаційні роботи, будь-яке будівництво, вирубка лісу, водокористування, геологічні, дорожні та інші дослідження в межах прикордонної смуги, а також гідротехнічні, землевпорядні, меліоративні та інші роботи, пов`язані із зміною водного режиму прикордонних річок, озер та інших водойм, відео-, кіно- та фотознімання місцевості, туристичні подорожі і стрибки з усіх видів парашутів проводяться після інформування органу охорони державного кордону Держприкордонслужби, у зоні відповідальності якого провадиться така діяльність, із зазначенням початку і строку її провадження, прізвища, імені та по батькові осіб, що провадитимуть діяльність (п. 17 названого Положення у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, за встановлених у справі обставин про те, що спірні земельні ділянки надані в оренду за умовами спірних договорів відносяться до земель оборони, на яких діє спеціальний режим використання прикордонної смуги, користування такими земельними ділянками фізичними та юридичними особами для вирощування сільськогосподарської культури, випасання худоби могло мати місце, проте лише за наявності відповідного погодження Державної прикордонної служби та з дозволу військової частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади.

Таким чином, саме по собі віднесення спірних земельних ділянок до земель оборони та їх розташування в межах прикордонної смуги не свідчить про те, що за жодних умов право користування ними не могло бути набуте юридичною особою. Навпаки, законодавство передбачає можливість використання таких земель фізичними та юридичними особами за умови дотримання встановлених обмежень та спеціального порядку.

Проте доказів наявності у ТОВ «Городня Агро» відповідних дозволу та погодження суду не надано.

Разом з тим відсутність передбаченого законом дозволу та погодження, а також передача їх в оренду неналежним суб`єктом, свідчить про порушення порядку набуття права користування спірними ділянками, однак само по собі не спростовує факту державної реєстрації права оренди за ТОВ «Городня Агро» та, відповідно, не змінює його статусу як фактичного володільця цих ділянок, визначеного за принципом реєстраційного підтвердження володіння.

Водночас негаторні правовідносини можливі лише за умови взагалі (за будь яких умов) відсутності в особи, до якої заявлено таку вимогу, права володіння відповідним майном.

Зазначене знівельовує негаторність правовідносин між позивачем та відповідачем-2, що зі свого боку унеможливлює задоволення вимог про усунення перешкод в користуванні майном шляхом повернення спірних земельних.

Звідси належному способу захисту прав у спірних правовідносинах відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача-2, за яким зареєстроване право оренди на спірні земельні ділянки.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 02.07.2025 у справі № 902/122/24.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)].

При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/122/24 наголосила на тому, що витребування майна із чужого незаконного володіння як правомірний та ефективний спосіб захисту в цій справі не можна застосувати щодо всієї площі земельних ділянок, таку вимогу можна розглядати лише стосовно тієї частини земельної ділянки, що накладається на 50-метрову смугу вздовж кордону.

Такий висновок Великої Палати є також застосовним щодо витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки, що накладається на 2-кілометрову смугу вздовж кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога прокурора про повернення спірних земельних ділянок, якими незаконно заволоділо ТОВ «Городня Агро», за своєю правовою природою є вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння. У такій ситуації захист порушеного права держави має здійснюватися не за правилами статті 391 ЦК України (негаторний позов), а шляхом пред`явлення віндикаційного позову на підставі статей 387, 388 ЦК України.

Однак прокурором позовної вимоги про витребування спірної земельної ділянки не заявлено.

За таких обставин обраний прокурором спосіб захисту не є належним та ефективним.

Крім того, відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 справі № 911/3681/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05 07.2023 року у справі № 912/2797/21, від 22.01.2025 справі № 446/478/19 від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23).

Оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Городнянської районної державної адміністрації «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на оренду земельних ділянок» №1045 від 03.10.2018, на підставі якого передано ТОВ «Городня Агро» в оренду нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) загальною площею 77,4142 га строком на 15 років, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ТОВ «Городня Агро» на земельні ділянки, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок та зобов`язання Городнянської міської ради та ТОВ «Городня Агро» повернути Чернігівській обласній військовій (державній) адміністрації земельні ділянки - слід відмовити, адже задоволення цього позову не дозволить державі ефективно відновити володіння спірним майном.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону, покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 11.09.2026.

Суддя В. В. Шморгун